Ухвала

від 22.02.2021 по справі 522/17542/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/17542/20

Провадження №2/522/3167/21

УХВАЛА

24 лютого 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Лисенко А.О.,

розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання незаконним свідоцтва, визнання недійсним договору, звільнення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси із 26.10.2020 року перебуває цивільна справа за позовом Першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання незаконним свідоцтва, визнання недійсним договору, звільнення земельної ділянки .

До суду 31.12.2020 року надійшов відзив на позов від представника ГТУЮ в Одеській області, в якому зокрема посилались на те, що Управління є неналежним відповідачем, оскільки не є юридичною особою та не має відповідного обсягу дієздатності.

Представником відповідача - адв. ОСОБА_3 02.02.2021 року було подано до суду:

- відзив на позов та заяву про застосування до спірних правовідносин строків давності;

- клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог - Обслуговуючого кооперативу Шлях ;

- клопотання про залишення позову Першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради залишити без розгляду з підстав п.2 ч.1 ст. 257 ЦПК України, посилаючись на те, що в останнього відсутні підстави для представництва інтересів держави та місцева рада, якщо вважає, що їх права порушені, наділена правом самостійно вирішувати питання місцевого значення (у тому числі шляхом звернення до суду).

Відзив на позов було подано до суду відповідачем ОСОБА_1 15.02.2021 року.

Пояснення на позов 18.02.2021 року та 22.02.2021 року надійшли до суду від представника Одеської міської ради.

У підготовче засідання 22.02.2021 року сторони не з`явились, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином. Представник прокуратури - Жигун І.В. надала до суду заяву, згідно якої просила засідання провести за її відсутності та не заперечувала проти закриття підготовчого засідання.

Представником відповідача - адв. ОСОБА_3 також було подано заяву про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні поданих ним клопотань від 02.02.2021 року; не заперечував проти закриття підготовчого провадження.

У матеріалах справи наявна заява представника Одеської міської ради від 17.11.2020 року, згідно якої просив справу розглядати за його відсутності.

Інші учасники процесу поважність причин неявки суду не повідомили.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою складення цього судового рішення є 24.02.2021р..

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

У відповідності до ст. 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Суд вбачає, що Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області не є юридичною особою, а структурним підрозділом, з урахуванням згоди позивача (висловленої у рамках подібного спору по справі №522/17492/20), а тому вважає за можливе здійснити заміну неналежного відповідача Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області на належного - Головне територіальне управління юстиції в Одеській області.

У відповідності до ст. 53 ЦПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Із приводу клопотання представника відповідача про залучення Обслуговуючого кооперативу Шлях до участі у справі в якості третьої особи, то суд з огляду на положення ст. 53 ЦПК України відмовляє у задоволенні даного клопотання, оскільки спір не стосується членства в кооперативі та питань внесків до нього.

Із приводу клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду суд зазначає наступне.

Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно із частиною першою статті 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

Якщо держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

У судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про прокуратуру Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення ЄСПЛ від 15 січня 2009 року в справі Менчинська проти Росії (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Зазначеним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача (частини четверта та п`ята статті 56 ЦПК України).

Системне тлумачення частин четвертої та п`ятої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дає змогу дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду 26.05.2020 року під час розгляду справи № 912/2385/18 дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у справі № 924/1237/17 від 20.09.2018 року, де вказано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити ... скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W.v.Fгаnсе) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

У Рекомендаціях Парламентської Ради Європи від 27.05.2003 року № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Судом встановлено, що Військовою прокуратурою Південного регіону в порядку ст.23 ЗУ Про прокуратуру до Одеської міської ради 08.08.2018 року було направлено відповідний лист №06/3-555-вих.18, який Одеська міська рада отримала 04.09.2018 року. Проте, до 06.10.2020 року (дати подання даного позову) Одеською міською радою не було вжито будь-яких заходів із приводу відновлення прав територіальної громади відносно спірної земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , що свідчить про бездіяльність відповідного органу місцевого самоврядування.

Окрім того, суд враховує, що представник Одеської міської ради у судові засідання не прибуває та подав до суду пояснення, згідно яких просив справу розглядати за його відсутності.

Отже, суд приходить до висновку, що заступником керівника прокуратури достатнім чином підтверджено наявність її повноважень щодо звернення до суду для захисту прав держави у зв`язку з неналежним здійсненням такого захисту Одеською міською радою.

На думку суду, обґрунтування та доводи, які викладені в клопотанні сторони відповідача про залишення позову без розгляду є надуманими, та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги наявність у заступника керівника прокуратури цивільної процесуальної дієздатності на здійснення представницьких функцій спрямованих на захист законних інтересів держави, враховуючи встановлення не здійснення захисту цих інтересів органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, та те, що доводи сторони відповідача не знайшли свого об`єктивного підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих та обов`язкових підстав для залишення позову без розгляду, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання представника відповідача слід відмовити.

Суд вбачає, що на стадії підготовчого провадження судом проведені дії, передбачені ст.197 ЦПК України, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті протягом розумного строку, а саме остаточно визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу, визначено обставини справи, які підлягають встановленню, визначено порядок розгляду справи тощо.

На підставі викладеного, суд вважає, що у підготовчому судовому засіданні вирішено питання про всі процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, підготовче судове засідання підлягає закриттю, а справа призначенню до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Беручи до уваги, що спір не врегульовано в підготовчому судовому засіданні, керуючись ст.ст.3-13,19, 23, 42, 43, 48, 49, 51, 53, 193, 197, 198, 200, 247, п.2 ч.1 ст. 257, 258, 260, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити неналежного відповідача Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області на належного - Головне територіальне управління юстиції в Одеській області.

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 про залучення Обслуговуючого кооперативу Шлях в якості третьої особи - відмовити.

У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду - відмовити.

Закрити підготовче засідання по цивільній справі за позовом Першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання незаконним свідоцтва, визнання недійсним договору, звільнення земельної ділянки та призначити до судового розгляду по суті на 10 годин 00 хвилин 05 травня 2021 року у залі суду № 105 в приміщенні Приморського районного суду м. Одеси.

Про час та місце судового засідання повідомити сторони у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали суду складено 24.02.2021 року.

Суддя Домусчі Л.В.