Рішення

від 22.02.2021 по справі 910/19792/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.02.2021Справа № 910/19792/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ДОЛЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МР КЕТ КОРПОРЕЙШН"

про стягнення 91 544,65 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ДОЛЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МР КЕТ КОРПОРЕЙШН" про стягнення заборгованості у сумі 91 544,65 грн., з яких борг за договором поставки у сумі 70 702, 79 грн., пеня у сумі 6 548, 36 грн., штраф у сумі 14 293, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки товару №КД-143 від 13.02.2020.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.12.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/19792/20, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

11.01.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла довідка про стан заборгованості та докази часткових оплат заборгованості.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 21.12.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0105477113911.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МР КЕТ КОРПОРЕЙШН" (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ДОЛЯ" (постачальник, позивач) укладений договір поставки №143 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товари, а покупець сплатити і прийняти товар в кількості, асортименті і у цінах, узгоджених з постачальником (п. 1.1. договору).

Поставка товару здійснюється згідно погодженої сторонами попередньої заявки. Заявка обов`язково повинна містити данні щодо асортименту та кількості товару, а також адресу і місце доставки товару (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.5. договору загальна вартість товару, що поставляється, вказується у видаткових накладних та/або в рахунках-фактурах, що складаються постачальником на підставі отриманих від покупця заявок та відповідно до цін, що існували на день укладення даного договору, з урахуванням відповідних пунктів договору, щодо змін цін на товар.

Згідно з п. 2.6. договору оплату за поставлений товар покупець здійснює на підставі рахунків-фактур та/або видаткової накладної, що формується на підставі замовлення покупця постачальником.

Відповідно до п. 2.8. договору розрахунки за товар здійснюються протягом 21 календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що поставка товарів здійснюється постачальником в межах наявного у нього асортименту протягом строку дії договору відповідно до попереднього замовлення покупця, в якому визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару, загальна ціна партії товару, строки поставки товару та інші умови. Замовлення може проводитись шляхом листування, телеграмою, по електронній пошті e-mail, або надаватися через представника постачальника.

Постачальник протягом 1 (одного) робочого дня розглядає таку заявку та повідомляє покупця про її прийняття шляхом направлення по електронній пошті e-mail рахунку-фактури із зазначенням найменування, асортименту, кількості, ціни та інших характеристик товару, що може бути поставлений.

Відповідно до п. 3.2.. договору моментом здійснення поставки товарів постачальником є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна).

Пунктом 7.2. договору передбачено, що за прострочення або неповну сплату товару покупець сплачує постачальнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної на момент прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У випадку прострочення більш ніж на 30 днів, крім пені покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 20% від простроченої до сплати суми.

Цей договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що поставив відповідачу товар, на підтвердження чого надав видаткові накладні на загальну суму 138 056,27 грн: №1339 від 13.02.2020 року, №1344 від 13.02.2020 року, №1358 від 14.02.2020 року, №1364 від 14.02.2020 року, №1525 від 18.02.2020 року, №1584 від 19.02.2020 року, №1594 від 19.02.2020 року, №1670 від 20.02.2020 року, №1680 від 24.02.2020 року, №1683 від 24.02.2020 року, №1814 від 25.02.2020 року, №1816 від 25.02.2020 року, №1834 від 26.02.2020 року, №1837 від 26.02.2020 року, №1942 від 28.02.2020 року, №1943 від 28.02.2020 року, №2044 від 03.03.2020 року, №2056 від 03.03.2020 року, №2096 від 03.03.2020 року, №2100 від 03.03.2020 року, №2224 від 05.03.2020 року, №2226 від 05.03.2020 року, №2230 від 05.03.2020 року, №2483 від 12.03.2020 року, №2487 від 12.03.2020 року, №2564 від 13.03.2020 року, №2566 від 13.03.2020 року, №2863 від 26.03.2020 року, №3004 від 03.04.2020 року, №3070 від 07.04.2020 року, №3106 від 08.04.2020 року, №3441 від 29.04.2020 року, №3442 від 29.04.2020 року, №3839 від 14.05.2020 року, №4051 від 22.05.2020 року, №4052 від 22.05.2020 року, №4265 від 28.05.2020 року, №4257 від 28.05.2020 року, №4554 від 04.06.2020 року, №4578 від 04.06.2020 року, №4979 від 11.06.2020 року, №4976 від 11.06.2020 року, №6140 від 06.07.2020 року, №6142 від 06.07.2020 року, №6465 від 09.07.2020 року, №6466 від 09.07.2020 року, №6806 від 16.07.2020 року, №7883 від 06.08.2020 року.

Позивач стверджує, що відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, оплату за поставлений позивачем товар здійснив частково, у зв`язку із чим, у позивача виникла заборгованість у сумі 70 702, 79 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: пеня у розмірі 6548,36 грн., штраф у сумі 14 293,50 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними №1339 від 13.02.2020 року, №1344 від 13.02.2020 року, №1358 від 14.02.2020 року, №1364 від 14.02.2020 року, №1525 від 18.02.2020 року, №1584 від 19.02.2020 року, №1594 від 19.02.2020 року, №1670 від 20.02.2020 року, №1680 від 24.02.2020 року, №1683 від 24.02.2020 року, №1814 від 25.02.2020 року, №1816 від 25.02.2020 року, №1834 від 26.02.2020 року, №1837 від 26.02.2020 року, №1942 від 28.02.2020 року, №1943 від 28.02.2020 року, №2044 від 03.03.2020 року, №2056 від 03.03.2020 року, №2096 від 03.03.2020 року, №2100 від 03.03.2020 року, №2224 від 05.03.2020 року, №2226 від 05.03.2020 року, №2230 від 05.03.2020 року, №2483 від 12.03.2020 року, №2487 від 12.03.2020 року, №2564 від 13.03.2020 року, №2566 від 13.03.2020 року, №2863 від 26.03.2020 року, №3004 від 03.04.2020 року, №3070 від 07.04.2020 року, №3106 від 08.04.2020 року, №3441 від 29.04.2020 року, №3442 від 29.04.2020 року, №3839 від 14.05.2020 року, №4051 від 22.05.2020 року, №4052 від 22.05.2020 року, №4265 від 28.05.2020 року, №4257 від 28.05.2020 року, №4554 від 04.06.2020 року, №4578 від 04.06.2020 року, №4979 від 11.06.2020 року, №4976 від 11.06.2020 року, №6140 від 06.07.2020 року, №6142 від 06.07.2020 року, №6465 від 09.07.2020 року, №6466 від 09.07.2020 року, №6806 від 16.07.2020 року, №7883 від 06.08.2020 року позивач поставив відповідачу товару на суму 138 056,27 грн.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В пункті 2.8. договору сторони погодили, що розрахунки за товар здійснюються протягом 21 календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на встановлені договором строки оплати, відповідач зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар в наступні строки за видатковими накладними: №1339 від 13.02.2020 - до 05.03.2020, №1344 від 13.02.2020 - до 05.03.2020, №1358 від 14.02.2020 - до 06.03.2020, №1364 від 14.02.2020 - до 06.03.2020, №1525 від 18.02.2020 - до 10.03.2020, №1584 від 19.02.2020 - до 11.03.2020, №1594 від 19.02.2020 - 11.03.2020, №1670 від 20.02.2020 - до 12.03.2020, №1680 від 24.02.2020 - до 16.03.2020, №1683 від 24.02.2020 - до 16.03.2020, №1814 від 25.02.2020 - до 17.03.2020, №1816 від 25.02.2020 - до 17.03.2020, №1834 від 26.02.2020 - до 18.03.2020, №1837 від 26.02.2020 - до 18.03.2020, №1942 від 28.02.2020 - до 20.03.2020, №1943 від 28.02.2020 - до 20.03.2020, №2044 від 03.03.2020 - до 24.03.2020, №2056 від 03.03.2020 - до 24.03.2020, №2096 від 03.03.2020 - до 24.03.2020, №2100 від 03.03.2020 - до 24.03.2020, №2224 від 05.03.2020 - до 26.03.2020, №2226 від 05.03.2020 - до 26.03.2020, №2230 від 05.03.2020 - до 26.03.2020, №2483 від 12.03.2020 - до 02.04.2020, №2487 від 12.03.2020 - до 02.04.2020, №2564 від 13.03.2020 - до 03.04.2020, №2566 від 13.03.2020 - до 03.04.2020, №2863 від 26.03.2020 - до 16.04.2020, №3004 від 03.04.2020 - до 24.04.2020, №3070 від 07.04.2020 - до 28.04.2020, №3106 від 08.04.2020 - до 29.04.2020, №3441 від 29.04.2020 - до 20.05.2020, №3442 від 29.04.2020 - до 20.05.2020, №3839 від 14.05.2020 - до 04.06.2020, №4051 від 22.05.2020 - до 12.06.2020, №4052 від 22.05.2020 - до 12.06.2020, №4265 від 28.05.2020 - до 18.06.2020, №4257 від 28.05.2020 - до 18.06.2020, №4554 від 04.06.2020 - до 25.06.2020, №4578 від 04.06.2020 - до 25.06.2020, №4979 від 11.06.2020 - до 02.07.2020, №4976 від 11.06.2020 - до 02.07.2020, №6140 від 06.07.2020 - до 27.07.2020, №6142 від 06.07.2020 - до 27.07.2020, №6465 від 09.07.2020 - до 30.07.2020, №6466 від 09.07.2020 - до 30.07.2020, №6806 від 16.07.2020 - до 06.08.2020, №7883 від 06.08.2020 - до 27.08.2020.

Отже, погоджений сторонами порядок оплати строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з виписки банку по рахунку позивача за період з 01.02.2020 по 29.11.2020 відповідачем було сплачено частково заборгованість у сумі 67 353,48 грн.

Таким чином, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 70 702,79 грн (138 056,27-67 353,48).

Матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 70 702,79 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, у зв`язку із чим суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 70 702,79 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: пеня у розмірі 6548,36 грн., штраф у сумі 14 293,50 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені та штрафу.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п. 7.2. договору, відповідно до якого сторони погодили, що за прострочення або неповну сплату товару покупець сплачує постачальнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної на момент прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Нарахування пені здійснено позивачем за періоди: з 16.03.2020 по 27.11.2020, 17.03.2020 по 27.11.2020, 18.03.2020 по 27.11.2020, 20.03.2020 по 27.11.2020, 24.03.2020 по 27.11.2020, 26.03.2020 по 27.11.2020, 01.04.2020 по 27.11.2020, 02.04.2020 по 27.11.2020, 24.04.2020 по 27.11.2020, 25.06.2020 по 27.11.2020, 02.07.2020 по 27.11.2020, 27.08.2020 по 27.11.2020.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом пункту 7.2.. договору, вбачається, що сторони, реалізуючи при укладенні договору своє законодавчо визначене право забезпечення виконання грошових зобов`язань встановленням відповідальності у вигляді пені, не узгодили іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховується пеня.

Позивачем, в порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГПК України, нараховано пеню за порушення строків оплати за періоди, які перевищують шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

За таких обставин, оскільки сторони не передбачили іншого періоду нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України), то визначений позивачем період нарахування пені обмежується шестимісячним строком.

Таким чином, у межах визначеного позивачем періоду, вірним періодом нарахування пені є: 17.03.2020 по 17.09.2020, 18.03.2020 по 18.09.2020, 19.03.2020 по 19.09.2020, 23.03.2020 по 23.09.2020, 25.03.2020 по 25.09.2020, 27.03.2020 по 27.09.2020, 03.04.2020 по 03.10.2020, 06.04.2020 по 06.10.2020, 27.04.2020 по 27.10.2020, 26.06.2020 по 27.11.2020, 03.07.2020 по 27.11.2020, 28.08.2020 по 27.11.2020.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що сума пені становить 5 096,18 грн, а тому суд задовольняє частково вимоги у цій частині.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із п. 7.2. договору, у випадку прострочення більш ніж на 30 днів, крім пені покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 20% від простроченої до сплати суми.

Враховуючи наявність прострочення з оплати товару понад 30 днів, оскільки розрахунок штрафу є правильним, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 14 293,50 грн, у зв`язку із чим суд задовольняє вимоги у цій частині.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ДОЛЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МР КЕТ КОРПОРЕЙШН" повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо судових витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

У позовній заяві позивач зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу складають 10 000,00 грн за складання позовної заяви.

На підтвердження заявленого розміру витрат на правову допомогу позивачем надано лише копії ордеру серії АІ №1052245 від 26.11.2020 та свідоцтва про право на занятті адвокатською діяльністю серія КС №6201/10 від 06.10.2017.

За змістом частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до частини 3 статті ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз приписів пункту 1 частини 2 статті 126 , частини 8 статті 129 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката можуть бути встановлені та розподілені судом при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості як за наявності, так і за відсутності доказів їх фактичної оплати.

Однак, позивачем не надано суду жодних відомостей щодо часу витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та фактичних витрат на оплату послуг адвоката та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Більш того, відповідно до відомостей, які містяться в ордері серії АІ №1052245 від 26.11.2020 зазначено, що ордер виданий на підставі договору про надання правової допомоги №10 від 26.11.2020, однак копію такого договору позивачем не надано в матеріали справи.

З урахуванням наведеного, підстави для покладення витрат на правничу допомогу адвоката на відповідача відсутні.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МР КЕТ КОРПОРЕЙШН" (03057, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ , будинок 47-А, ідентифікаційний код 40452444) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ДОЛЯ" (01004, місто Київ, ВУЛИЦЯ БАСЕЙНА, будинок 5-Б, ідентифікаційний код 43214921) основний борг у розмірі 70 702,79 грн., пеню у розмірі 5 096,18 грн., штраф у розмірі 14 293,50 грн. та судовий збір у розмірі 2 068,65 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 22.02.2021.

Суддя О.В. Гулевець