Ухвала

від 23.02.2021 по справі 280/691/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

В ЧАСТИНІ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

23 лютого 2021 року Справа № 280/691/21 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., перевіривши адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Управління соціального захисту населення Кам`янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області (71304, Запорізька область, м. Кам`янка-Дніпровська, вул. Центральна, буд. 6, код ЄДРПОУ 03193100)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Кам`янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області, в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача, які полягають у виплаті позивачу разової грошової допомоги до 05 травня 2018 року, 05 травня 2019 року, 05 травня 2020 року, як учаснику бойових дій, у розмірі, який не відповідає статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №14-247/2018(3393/18);

зобов`язати відповідача, які полягають у виплаті позивачу разової грошової допомоги до 05 травня 2018 року, 05 травня 2019 року, 05 травня 2020 року, як учаснику бойових дій, у розмірі, який не відповідає статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №14-247/2018(3393/18) та здійснити виплату суму недоплаченої частини разової грошової допомоги в розмірі 18985,00 грн., з них до 05 травня 2018 року в розмірі 5995,00 грн., 05 травня 2019 року у розмірі 6190,00 грн. та до 05 травня 2020 року в розмірі 6800,00 грн.

Ухвалою суду від 01.02.2021 позовну заяву залишено без руху на підставі ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та позивачу наданий строк 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання позивачем суду: обґрунтованого пояснення щодо причин пропуску строку звернення до суду або заяви про поновлення цього строку в частині виплати разової грошової допомоги до 05 травня 2018 року, 05 травня 2019 року у розмірі, що не відповідає ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ; належним чином завірені копії документів, що підтверджують поважність пропуску строку на звернення до суду з позовом, у т.ч. докази звернення до відповідача та/або відмови у виплаті позивачу грошової допомоги до 5 травня у належному, на його думку розмірі.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем надана заява (вх. №9896 від 18.02.2021) про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами, на обґрунтування якого зазначає, що про порушення своїх прав стосовно недоплати їй грошової допомоги до 05 травня дізналась лише 08.12.2020 та одразу звернулась з заявою до Управління. Відповідь від відповідача про відмову задовольнити законні вимоги позивач отримала 21.12.2020, у зв`язку із чим зрозуміла, що її права порушені і була змушена звернутись до суду. Враховуючи, що нормою частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути поданий межах строку звернення до адміністративного суду протягом 6 місяців з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, вважає, що право на звернення до суду набула 21.12.2020, а тому просить поновити їй строк звернення до суду в частині виплати грошової допомоги до 5 травня 2018-2020 роки.

Дослідивши матеріали позовної заяви та заяви про поновлення строку звернення до суду, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

За приписами ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом встановлено шестимісячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).

Так, у позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами позивач зазначає, що про своє право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня у більшому розмірі, аніж вона отримувала від Управління соціального захисту населення Кам`янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області дізналась 08 грудня 2020 року, у зв`язку із чим звернулась із заявою до відповідача, проте 21 грудня 2020 року отримала відмову, а тому саме з цього починається перебіг строку звернення до адміністративного суду із даним позовом.

Разом із цим, відповідно до положень ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту № 3551-XII від 22.10.1993 щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Щорічну разову грошову допомогу позивач отримав за 2018 рік - 1265,00 грн., за 2019 рік - 1295,00 грн., за 2020 рік - 1390,00 грн.

Частиною 1 ст. 17-1 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту визначено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Відповідно до ч. 4 цієї статті, - особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Суд наголошує, що зазначені виплати щорічної разової грошової допомоги здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином, право особи на їх отримання та обов`язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, а тому після отримання щорічної допомоги в неналежному розмірі позивач мав змогу звернутись до суду за захистом своїх прав.

При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд також звертає увагу на те, що положення повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Таким чином, позивач, будучи обізнаним про порушення його прав, свобод чи інтересів стосовно виплати разової щорічної грошової допомоги в 2018 та 2019 роках, у встановлений законодавством строк до суду не звернувся, доказів обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом суду не надав.

При цьому суду не було надано доказів того, що позивачем вчинялися будь-які дії, які б свідчили про його бажання дізнатися про правомірність нарахування та виплати щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня, як учаснику бойових дій у вище зазначених розмірах у 2018 та 2019 роках.

Статтею 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Проаналізувавши подані позивачем обґрунтування та докази, суд приходить до висновку, що позивачем було пропущено шестимісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог стосовно виплати разової щорічної грошової допомоги в 2018 та 2019 роках, при цьому належних доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду не надано, а вказані позивачем підстави пропуску строку на звернення до суду є неповажними.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.

Оскільки позивач звернувся до суду після закінчення встановленого законом строку та протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху не подав до суду належних доказів поважності пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою, суд визнає неповажними вказані в заяві про усунення недоліків підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду та вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу в частині позовних вимог.

При цьому, згідно із ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись п. 9 ч. 4 ст. 169, ст.ст. 241, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Кам`янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача, які полягають у виплаті позивачу разової грошової допомоги до 05 травня 2018 року, 05 травня 2019 року, як учаснику бойових дій, у розмірі, який не відповідає статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №14-247/2018(3393/18) та зобов`язання відповідача здійснити виплату суми недоплаченої частини разової грошової допомоги в розмірі 12185,00 грн., з них до 05 травня 2018 року в розмірі 5995,00 грн., 05 травня 2019 року у розмірі 6190,00 грн. повернути.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Запорізький окружний адміністративний суд.

Суддя І.В.Батрак