Рішення

від 22.02.2021 по справі 620/6365/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2021 року Чернігів Справа № 620/6365/20

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лобана Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зубр Чернігівщини" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування акту та податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зубр Чернігівщини" (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати акт камеральної перевірки податкової звітності №1039/25-01-51-04-35052430 від 21.10.2020;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області № 0016590411 від 30.11.2020.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно винесено оскаржувані рішення, оскільки перевірки позивача як суб`єкта господарювання відповідачем не відбувалося. Актів відносно позивача не складалося, що свідчить про прийняття відповідачем необґрунтованих, безпідставних рішень.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позов, в якому він просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки у оскаржуваних правовідносинах діяли в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

26.01.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримано, позивач наполягає на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 21 жовтня 2020 року Головним управлінням Державної податкової служби у Чернігівській області проведена камеральна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю Зубр Чернігівщини своєчасності подання (неподання) звіту про суми податкових пільг, за результатами якої складено акт камеральної перевірки податкової звітності № 1039/25-01-51-04-35052430 від 21.10.2020.

Перевіркою встановлено, що позивачем не подано звіт про суми податкових пільг за 2017 рік, чим порушено пп. 49.18.2 п. 48.18 ст. 49 Податкового кодексу України, відповідальність за яке передбачена п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.

12 листопада 2020 року, керуючись п. 44.7 ст. 47 Податкового кодексу України, позивач подав відповідачу заперечення на акт перевірки за вих. № 17 від 12.11.2020.

01 грудня 2020 року позивач отримав відповідь на заперечення від 25.11.2020 №13696/10/25-01-04-03-05, а також податкове повідомлення-рішення №0016590411 від 30.11.2020, яким застосовано до позивача штрафні санкції у сумі 340,00 грн.

Позивач вважає акт перевірки та податкове повідомлення-рішення складені відповідачем, протиправними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Податковим кодексом України) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платника податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно пп. 47.1.3 п. 47.1 ст. 47 Податкового кодексу України особи, які несуть відповідальність за складення податкової звітності, відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: податкові агенти.

Відповідно до пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з пп. 16.1.6 Податкового кодексу України, суб`єкти господарювання, що не сплачують податків і зборів у зв`язку з отриманням податкових пільг, зобов`язані вести облік сум таких пільг і подавати до контролюючих органів відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету у зв`язку з отриманням таких пільг, і напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, які надаються в разі використання коштів, вивільнених у суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).

Податкова пільга - передбачене податковим і митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку й збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності певних підстав. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування чи характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п.п. 30.1, 30.2 ст. 30 Податкового кодексу України).

Пунктом 30.9 Податкового кодексу України передбачено, що податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору;

в) установлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

Облік податкових пільг ведеться згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.10 № 1233 Про порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг (далі - Порядок № 1233).

Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг є обов`язковим для виконання суб`єктами господарювання, які відповідно до Податкового кодексу України не сплачують податки та збори до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг.

Пунктом 3 Порядку № 1233 передбачено, що звіт про суми податкових пільг подається суб`єктом господарювання за три, шість, дев`ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб`єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами господарської діяльності у 2017 році дочірнє підприємство мало чистий прибуток 365118 грн, що підтверджується податковою декларацією податку на прибуток за 2017 рік.

За результатами господарської діяльності у 2017 році позивач мав збиток за минулі податкові періоди 85 428 грн (з урахуванням попереднього звітного періоду розмір об`єкта оподаткування становив - 136 940 ), що підтверджується податковою декларацією податку на прибуток за 2017 рік, натомість прибуток дочірнього підприємства позивач зазначає, як інвестиційний дохід материнської компанії (рядок фінансового звіту 2240 - "Інші доходи", рядок 01 Декларації про прибуток за 2017 рік, рядок 3.2.2.1 Додатку РІ до декларації про прибуток за 2017 рік "Сума нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників додатку на прибуток підприємств, платників єдиного податку четвертої групи (підпункт 140.4.1 пункту 140.4 статті 140 розділу III Податкового Кодексу України), про що складено бухгалтерську довідку № 1 від 31.12.2017, у якій сума прибутку дочірнього підприємства - 365117,86 відображається за дебетом 141 рахунку та за кредитом 723 рахунку.

Щодо доводів відповідача про те, що згідно уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2017 рік Позивачем задекларовано фінансовий результат до оподаткування у розмірі 313 606 грн, при цьому, згідно уточнюючого додатку РІ до податкової декларації фінансовий результат до оподаткування зменшено на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових років, що склав 85 428 грн, суд зазначає настпне.

В рядок 3.2.2.1 додатку РІ уточнюючої податкової декларації, де вказано, що сума нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств, платників єдиного податку четвертої групи (підпункт 140.4.1 пункту 140.4 статті 140 розділу III Податкового Кодексу України) становить 365 118 - чистий прибуток Дочірнього підприємства позивача, який позивач вказує як інвестиційний дохід материнської компанії, керуючись Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції" затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 26.04.2000 № 91, яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції, операції із спільної діяльності та її розкриття у фінансовій звітності, за методом участі в капіталі.

При цьому сума 313 606 (рядок 02 Декларації) виникає за такою формулою: чистий прибуток дочірнього підприємства (рядок 01 Декларації -365 118) мінус інші операційні витрати позивача (рядок 2180 Фінансової звітності - мінус 51,5).

Фінансова звітність є додатком до декларації з податку на прибуток та її невід`ємною частиною. А отже, разом з відповідною податковою декларацією платник податку на прибуток зобов`язаний подавати квартальну або річну фінансову звітність, про що у податковій декларації робить відмітку про наявність додатку ФЗ (п. 46.2 ПК України).

Судом встановлено, що позивач - є материнською компанією, яка не веде власної підприємницької діяльності та є збитковим підприємством на що вказує рядок 04 Податкової декларації за 2017 рік (мінус 136940), на що також не звернув уваги відповідач (Розраховується за такою формулою: Об`єкт оподаткування (рядок 04 Податкової декларації за 2016 рік - мінус 85 428) плюс інші операційні витрати за 2017 рік (рядок 2180 Фінансової звітності - мінус 51,5)).

З огляду на вище викладене вбачається, що позивач у 2016 році мав збиток та у 2017 році цей збиток тільки збільшив.

Крім того, при розгляді заперечення за вих. № 17 від 12.11.2020 на акт камеральної перевірки відповідач також не звернув уваги на викладені вище обставини, хоча і тоді позивачем було надано вичерпну інформацію, щодо наявності дочірнього підприємства, прибуток якого враховується у звітності материнської компанії, який в свою чергу задекларований дочірнім підприємством належним чином, та з нього сплачений податок.

Отже, з аналізу звітності позивача за 2017 рік вбачається, що без врахування доходів від діяльності дочірнього підприємства об`єкт оподаткування з податку на прибуток у звітному періоді має від`ємне значення, а відтак втрати до бюджету не виникають та сума пільги не визначається.

З вказаного вбачається, що дохід зазначений позивачем у сумі 365118 грн не є власним прибутком, а відображення його у складі податкових різниць не є підставою для подання Звіту про пільги, ця сума не є податковою пільгою.

З приводу вище викладеного позивачем складана зведена таблиця фінансових показників за 2016-2017 роки (Додаток 14).

На думку відповідача, позивач скористався пільгою 11020303 Звільняються від оподаткування кошти спільного інвестування, а саме: кошти внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та інші активи, залучені від учасників інституту спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування, доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо) відповідно до Довідника № 84/2 інших податкових пільг (станом на 01.10.2017) від 27.09.2017.

Проте, суд приходить до висновку, що відповідач дійшов помилкового припущення щодо наявності податкової пільги у позивача арифметично, проаналізувавши річну звітність та фінансовий результат останнього та знайшовши розбіжності в сумі.

Судом встановлено, що позивач є інститутом спільного інвестування.

Відповідно до пп. 14.1.86 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, інститути спільного інвестування (далі - ІСІ) - інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, корпоративні інвестиційні фонди та пайові інвестиційні фонди, створені відповідно до законодавства.

Звільняються від оподаткування кошти спільного інвестування, а саме: кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та інші активи, залучені від учасників інституту спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування, доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо) (п. 141.6.1 п. 146.6 ст. 146 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України передбачено звільнення від сплати податку на прибуток підприємств для наступних юридичних осіб:

- платників єдиного податку (п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України);

- підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю, отриманий від продажу (постачання) товарів, виконання робіт і надання послуг, крім підакцизних товарів, послуг із поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який видається уповноваженим органом відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (п. 142.1 ст. 142 Податкового кодексу України).

- на період підготовки до зняття і зняття з експлуатації енергоблоків Чорнобильської АЕС та перетворення об`єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему звільняється від оподаткування прибуток Чорнобильської АЕС, якщо такі кошти використовуються на фінансування робіт з підготовки до зняття і зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об`єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему (п. 142.2 ст. 142 Податкового кодексу України).

- прибуток підприємств, отриманий за рахунок міжнародної технічної допомоги або за рахунок коштів, які передбачаються в державному бюджеті як внесок України до Чорнобильського фонду "Укриття" для реалізації міжнародної програми - Плану здійснення заходів на об`єкті "Укриття" відповідно до положень Рамкової угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку стосовно діяльності Чорнобильського фонду "Укриття" в Україні, для подальшої експлуатації, підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації, перетворення об`єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему та забезпечення соціального захисту персоналу Чорнобильської АЕС (п. 142.3 ст. 142 Податкового кодексу України).

- тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняється від оподаткування прибуток підприємств у розмірі доходу підприємств, отриманого ними від господарської діяльності з використанням газу (метану) вугільних родовищ та/або похідної сировини газу (метану) вугільних родовищ, у тому числі газоповітряної суміші із вмістом газу (метану), яка не відповідає вимогам до якості природного газу, призначеного для транспортування, промислового та комунально-побутового споживання, що здійснюється відповідно до Закону України "Про газ (метан) вугільних родовищ" (п. 16 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України).

- тимчасово, на період реалізації проекту модернізації Бортницької станції очистки стічних вод у рамках реалізації проекту "Реконструкція споруд очистки стічних каналізаційних вод і будівництво технологічної лінії по обробці та утилізації осадів Бортницької станції аерації", затвердженого Кабінетом Міністрів України (далі - Проект), звільняється від оподаткування прибуток (дохід) японських суб`єктів з реалізації Проекту, за умови що такий прибуток (дохід) отриманий у рамках реалізації Проекту (п. 38 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України).

- тимчасово, до 1 січня 2025 року, звільняється від оподаткування прибуток підприємств - суб`єктів літакобудування, що визначені відповідно до норм статті 2 Закону України "Про розвиток літакобудівної промисловості" (п. 41 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України).

Отже, відповідно до пп. 141.6.1 п. 141.6 ст. 141 Податкового кодексу України , позивач як юридична особа, не звільнений від сплати податку на прибуток підприємств, а лише кошти спільного інвестування звільняються від оподаткування незалежно від того отриманий прибуток чи збиток. Крім того, інвестиційні кошти не є податковою пільгою у розумінні п. 30.1 ст. 30 Податкового кодексу України.

Щодо посилання відповідача на Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг №1233, суд зазначає наступне.

Відповідач у відзиві зазначив, що облік податкових пільг ведеться згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1233 "Про порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг" (далі - Порядок № 1233). Згідно пункту 2 Порядку № суб`єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв`язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг за формою згідно з додатком. Пунктом 3 Порядку № 1233 передбачено, що звіт подається суб`єктом господарювання за три, шість, дев`ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб`єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається.

Проте відповідач не звернув уваги на п. 8 та п. 9 Порядку №1233 (в редакції чинній на момент граничного строку подання фінансової звітності за 2017 рік, тобто в редакції 27.12.2010).

Так, згідно пункту 8 Порядку № 1233 податкові пільги визначаються за операціями з постачання товарів та/або послуг, що є об`єктами обкладення податком на додану вартість і відповідно до Податкового кодексу України та міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою України, звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, а також тих, до яких застосовані спеціальні режими оподаткування в галузі сільського господарства.

Як вбачається з положень цієї норми, Кабінет Міністрів України обмежив визначення податкових пільг лише операціями, які є об`єктами оподаткування податком на додану вартість, але згідно з іншими нормами Податкового кодексу України чи міжнародних договорів звільнені від оподаткування ПДВ чи оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.

Пунктом 9 Порядку №1233 визначено, що суми податків та зборів, не сплачені суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, розраховуються таким суб`єктом у порядку, встановленому Державною податковою службою за погодженням з Мінфіном.

На момент спірних правовідносин це Порядок визначення суми податків та зборів не сплачених СПД до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг за операціями, які здійснюються на митній території України, затверджений наказом ДПА України від 29.03.2011 № 167 та погоджений з Міністерством фінансів України. Даний Порядок визначає механізм розрахунку пільг незалежно від особливостей оподаткування тільки для податку на додану вартість.

При цьому, щодо розрахунку суми пільг по іншим податкам, у тому числі податку на прибуток, на даний час законодавчо установлений механізм відсутній.

За таких умов, враховуючи викладене у сукупності, зважаючи на недоведеність та необґрунтованість підстав, на яких було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, неврахування контролюючим органом норм чинного законодавства, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині його скасування.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасувати акту камеральної перевірки податкової звітності №1039/25-01-51-04-35052430 від 21.10.2020, суд зазначає на ступне.

Нормативно-правовий акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів індивідуальної дії, то такі породжують конкретні права та обов`язки для конкретних суб`єктів права, яким такі адресовані.

Тобто, за умови, що у нормативно-правових актах та правових актах індивідуальної дії зафіксовані саме рішення, що стосуються прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, лише тоді можливе їх оскарження у адміністративних судах.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач оскаржує акт перевірки, однак даний акт не є рішенням суб`єкта владних повноважень індивідуальної дії, як і рішення за результатами розгляду заперечень на акт, оскільки не носить обов`язкового характеру для позивача та не тягне за собою для нього будь-яких прав та обов`язків, а відтак не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору, а отже вимога про скасування акту камеральної перевірки задоволенню не підлягає.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області № 0016590411 від 30.11.2020.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь товариство з обмеженою відповідальністю "Зубр Чернігівщини" 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Зубр Чернігівщини" (вул. Трипільська, буд. 57, с. Кобижча, Бобровицький район, Чернігівська область, 17411, код ЄДРПОУ - 35052430).

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 43143966).

Повний текст рішення виготовлено 22 лютого 2021 року.

Суддя Д.В. Лобан