Постанова

від 18.02.2021 по справі 160/2314/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 160/2314/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

суддя - доповідач Чумака С.Ю.,

суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УРС ГРУП"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року в адміністративній справі № 160/2314/20 (суддя І інстанції - Голобутовський Р.З.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УРС ГРУП"

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення від 12.09.2019:

- № 0026071417, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 155485,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 38871,25 грн;

- № 0026121417, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на додану вартість із виробленим в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 163476,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 40869,00 грн;

- № 0026111417, яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 9285,00 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального і процесуального права, а також не надана належна оцінка фактичним обставинам справи. Позивач зазначає, що перевірка проведена безпідставно в порушення вимог ст. 75, 78, 79 Податкового кодексу України. Оскільки запит про надання інформації від 22.03.2019, про який йдеться у акті перевірки, позивач не отримував, тому підстава для проведення перевірки, яка зазначена в акті, як і посилання на пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, є незаконною, відтак і перевірка є незаконною. Вказує, що ним надані всі документи на підтвердження господарських відносини з ТОВ Ліагро Сервіс Груп .. Всі первинні документи по господарським операціям між ТОВ УРС ГРУП з ТОВ Ліагро Сервіс Груп оформлені належним чином, отже позивач мав право на нарахування податку на додану вартість, складання податкових накладних та формування податкового кредиту. Також позивач зазначає, що ТОВ УРС ГРУП здійснювало законні фінансові господарські відносини з ТОВ ТОВ Ліагро Сервіс Груп . на підставі укладеного Договору, а суд першої інстанції безпідставно врахував ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 у справі № 209/3986/18. На думку позивача, порушення контрагентом платника податків вимог податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Товариство з обмеженою відповідальністю УРС ГРУП (позивач, ТОВ УРС ГРУП ) є юридичною особою з 10.10.2007 та зареєстроване за адресою: 49130, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Усенка, будинок 15, кв. 72. Основний вид економічної діяльності за КВЕД - 43.99 інші спеціалізовані будівельні роботи.

ГУ ДФС у Дніпропетровській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Дніпропетровській області) у період з 10.06.2019 по 14.06.2019 на підставі наказу від 28.05.2019 № 3132-п (а.с. 46) та повідомлення від 29.05.2019 № 952 (а.с. 47) відповідно до п. 19 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю УРС ГРУП (код ЄДРПОУ 35447359) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Ліагро Сервіс Груп (код ЄДРПОУ 40331223) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

За результатами перевірки складено акт від 24.06.2019 № 34708/04-36-14-09/35447359 (далі - Акт перевірки) (а.с. 50-61).

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення позивачем:

п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 155 485,00 грн, в т.ч. за 2016 рік на суму 155485,00грн;

п. 44.1ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 163476,00 грн, в т.ч.: в грудні 2016 року на суму 163476,00 грн;

абз. в) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено значення податкового кредиту, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 9285 грн т.ч.: за грудень 2016 року на суму 9285 грн.

Мотиви, на яких ґрунтується висновок контролюючого органу про порушення позивачем вищезазначених норм податкового законодавства, полягають у непідтверджені реальності проведених господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ Ліагро Сервіс Груп .

На підставі висновків Акту перевірки контролюючим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.09.2019:

№ 0026071417, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 194356,25 грн, з яких: 155485,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 38871,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 0026111417 про зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 9285,00 грн, у т.ч.: за грудень 2016 року на суму 9285 грн по декларації від 19.01.2017 № 9267084236.

№ 0026121417, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 204345,00 грн, з яких: 163476,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 40869,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач звернувся з позовом до суду, оскільки вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягає скасуванню. На думку позивача, перевірка проведена безпідставно, в порушення вимог ст. 75, 78, 79 Податкового кодексу України. Запит про надання інформації від 22.03.2019 , про який йдеться у акті перевірки, ТОВ УРС ГРУП не отримувало, перевірка проведена без його відома, через це, позивач позбавлений можливості надати документи на перевірку та пояснення щодо обставин здійснення господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ ТОВ Ліагро Сервіс Груп . Крім того, позивач вважає, що мав законні фінансові господарські відносини з ТОВ Ліагро Сервіс Груп , оскільки зазначене підприємство на підставі укладеного Договору виконувало роботи, які були отримані ТОВ УРС ГРУП . Всі первинні документи з господарських операцій між позивачем та ТОВ Ліагро Сервіс Груп належним чином оформлені, мають всі необхідні реквізити. При наданні послуг та придбанні робіт, відповідно до договірних взаємовідносин з ТОВ Ліагро Сервіс Груп мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних. Виконані роботи прийняті ТОВ УРС ГРУП від ТОВ ТОВ Ліагро Сервіс Груп та своєчасно та в повному обсязі оприбутковані позивачем на підставі актів виконаних робіт із занесенням відповідних операцій в бухгалтерський облік, між підприємствами проведені розрахунки, що у свою чергу призвело до змін в активах підприємства ТОВ УРС ГРУП та його зобов`язаннях і реальні спричинило зміни майнового стану платника податків. Крім того, при придбанні робіт (послуг), відповідно до договірних взаємовідносин, у ТОВ Ліагро Сервіс Груп виникали валові доходи, що підтверджується документами бухгалтерського обліку, які є у розпорядженні ТОВ УРС ГРУП , а також були у розпорядженні контролюючого органу, оскільки листом від 05.12.2017 надані до контролюючого органую. Позивач вважає, що порушень податкового законодавства з боку товариства не було, відтак, не було і підстав для донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, як і підстав для висновку про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що документи підписані директором підприємства ОСОБА_1 від імені ТОВ Ліагро Сервіс Груп , фіктивність господарської діяльності якого встановлена ухвалою суду від 22.12.2018 у справі № 209/3986/18 (провадження № 1-кп/209/502/18), яка набрала законної сили 01.04.2019, не можуть слугувати належними та допустимими підставами для формування показників податкового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю УРС ГРУП . Крім того, врахувавши, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, дійшов висновку про не доведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Підстави для проведення документальної позапланової перевірки визначені в п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Як слідує зі змісту наказу від 28.05.2019 № 3132-п підставою проведення документальної позапланової невиїзної перевірки зазначені п.191.1 ст.191, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Отже, законодавцем визначено, що підставою для проведення документальної позапланової перевірки платника може бути, окрім іншого, не надання таким платником пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу.

Відповідно до пп.20.1.14п.20.1ст.20 ПК України контролюючим органам надано право у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.

Згідно з п. 73.1 ст. 73 ПК України інформація, визначена у статті 72цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеномустаттею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п. 42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п. 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (абзац перший пункт 79.2 стаття 79 Податкового кодексу України).

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (абзац другий пункт 79.2 стаття 79 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на не отримання запиту від 22.03.2019 № 33305/10 про надання пояснень та документальних підтверджень стосовно взаємовідносин ТОВ УРС Груп з ТОВ Ліагро Сервіс Груп .

У вказаному запиті ГУ ДФС у Дніпропетровській області вказує про виявлення фактів, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ УРС Груп даних по взаємовідносинах з ТОВ "ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП" (код ЄДРПОУ 40331223) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, а саме, податкового кредиту за грудень 2016 на суму 172, 7 тис. грн та валових витрат за 2016 на суму 853, 5 тис. грн (без ПДВ).

Як встановлено під час судового розгляду запит від 22.03.2019 № 33305/10 направлений позивачу рекомендованим поштовим відправленням 02.04.2019, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та фіскальним чеком, а відтак у розумінні ст. 42 ПК України є належним чином врученим. В Акті перевірки зазначено та не заперечується сторонами, що до перевірки ТОВ УРС ГРУП не надано бухгалтерських та первинних документів.

Відповідно до пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (тут та далі, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За правилами пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БО 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318.

Пунктом 6 П(С)БО 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченомустаттею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Зміст цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

З огляду на вказане, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права у платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та від`ємного значення фінансового результату (витрат) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Так, на підтвердження господарських взаємовідносин ТОВ УРС ГРУП з ТОВ Ліагро Сервіс Груп позивачем надано договір на виконання ремонтно-будівельних робіт від 19.11.2016 № 16/11, довідку про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2016 року від 08.12.2016, акт від 08.12.2016 № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016, довідку від 28.12.2016 про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2016 року, акт від 28.12.2016 № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016, довідку від 28.12.2016 про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2016 року, акт від 28.12.2016 № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, довідку від 28.12.2016 про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2016 року, акт від 28.12.2016 № б/н приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, довідку від 28.12.2016 про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2016 року, акт від 28.12.2016 р № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, довідку від 28.12.2016 про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2016 року, акт від 28.12.2016 № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, платіжні доручення від 23.01.2017 №3 на 100000,00грн, від 27.01.2017 № 11 на 100000,00 грн, від 07.02.2017 № 15 на 100000,00 грн, звіти про використання коштів, квитанції до прибуткового касового ордеру, додатдкову угоду від 16.11.2016 № 1 до договору від 16.11.2016 № 16/11, додатдкову угоду від 22.11.2016 № 2 до договору від 16.11.2016 № 16/11, додатдкову угоду від 25.11.2016 № 3 до договору від 16.11.2016 № 16/11, додатдкову угоду від 14.12.2016 № 4 до договору від 16.11.2016 № 16/11, додатдкову угоду від 15.12.2016 № 5 до договору від 16.11.2016 № 16/11, податкові накладні від 28.12.2016 № 912, 28.12.2016 № 911, 28.12.2016 № 910, 28.12.2016 № 909, 28.12.2016 № 908, 08.12.2016 № 256.

На підставі наведених документів, позивачем сформовані витрати для оподаткування податку на прибуток та сформований податковий кредит.

За умовами договору від 19.11.2016 № 16/11 ТОВ УРС ГРУП в особі генерального директора ОСОБА_2 (замовник) доручає, а ТОВ Ліагро Сервіс Груп в особі директора ОСОБА_1 (підрядник) приймає на себе зобов`язання по виконанню ремонтно-будівельних робіт на об`єктах замовника.

Підрядник у межах договірної ціни, виконує на свій ризик власними і притягнутими силами і способами всі передбачені Договором роботи, здає в обумовлений термін об`єкт в експлуатацію замовнику, усуває протягом гарантійного терміну експлуатації об`єкта недоробки, обумовлені неякісним виконанням робіт.

Відповідно до п. 1.3 Договору від 19.11.2016 № 16/11 об`єм, характер, вартість робіт, передбачених в п.1.1 цього Договору, узгоджуються сторонами і вказуються в Додатках, які являються невід`ємною частиною Договору.

Окрім того, відповідно до умов договору (п. 2) договірна ціна розрахована відповідно до ДБН Д 1.1-1-2000 на підставі нормативної потреби в трудових і матеріально-технічних ресурсах.

Договірна ціна коригується додатковими угодами.

Термін дії договору: з моменту підписання договору до повного виконання зобов`язання сторін.

Колегія суддів звертає увагу, що первинна документація від імені ТОВ Ліагро Сервіс Груп підписана директором Лукашем Романом Ярославовичем.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема, з акту перевірки податковий орган встановив невідповідність даних податкової та бухгалтерської звітності, так відповідно до АІС Податковий блок та Детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за грудень 2016 року рахуються розбіжності на суму ПДВ 172761,00 грн, які виникли у зв`язку з невизнанням податковою звітністю декларацію з ПДВ ТОВ Ліагро Сервіс Груп за грудень 2016 року від 24.01.2017 № 1700011928 та від 20.03.2017 № 1700051997.

Так, ТОВ Ліагро Сервіс Груп за весь період своєї діяльності до органів ДФС подано податкову звітність декларацію з податку додану вартість з додатками за вересень, жовтень 2016 року та грудень 2016 року, яка має статус не визнано податковою звітністю . Зазначена декларація з ПДВ ТОВ Ліагро Сервіс Груп підписана директором ОСОБА_1 . Податкові декларації з податку на прибуток не подано. Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва ТОВ Ліагро Сервіс Груп за 2016 рік не подано, наявність основних засобів встановити не можливо. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма № 1ДФ) не подано.

Натомість, ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 справа № 209/3986/18 (провадження № 1-кп/209/502/18), яка набрала законної сили 01.04.2019, ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України (кримінальне провадження: № 32018080000000067), звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України (у зв`язку з закінченням строків давності).

За змістом вказаної ухвали ОСОБА_1 , 29.04.2016, діючи у співучасті з невстановленою досудовим розслідуванням особою вчинив пособництво у фіктивному підприємництві, тобто придбанні (перереєстрації) суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи ТОВ Ліагро Сервіс Груп , що в подальшому надало змогу невстановленим особам використовувати реквізити ТОВ Ліагро Сервіс Груп з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в наданні послуг іншим суб`єктам підприємницької діяльності в конвертації безготівкових грошових коштів в готівку та незаконному формуванню їм податкового кредиту з податку на додану вартість.

Невстановлені особи отримали можливість, використовувати реквізити ТОВ Ліагро Сервіс Груп укладати господарські угоди та первинні бухгалтерські документи, що свідчили про нібито реалізацію товарів, робіт (послуг) ТОВ Ліагро Сервіс Груп для підприємств реального сектору економіки, відображати їх дані в податковій звітності, чим сприяли незаконному формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість. Окрім цього, невстановлені слідством особи отримали можливість складати та подавати від імені ОСОБА_1 документи податкової звітності ТОВ Ліагро Сервіс Груп до місцевих органів Державної Фіскальної служби за місцем реєстрації.

У період з 29.04.2016 по 13.04.2017 невстановлена досудовим розслідуванням особа, всупереч встановленого законами України порядку здійснення підприємницької діяльності, в порушення обов`язків суб`єкта господарювання - платника податків щодо належного ведення бухгалтерського та податкового обліку фінансово-господарської діяльності, ведення в установленому порядку обліку об`єктів оподаткування та доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, здійснювала незаконну підприємницьку діяльність, шляхом проведення оформлення безтоварних операцій щодо реалізації від імені фіктивного суб`єкта господарювання ТОВ Ліагро Сервіс Груп та виписувала податкові та інші первинні документи, які надавали податкову вигоду різним суб`єктам господарювання, в переліку яких значиться і позивач.

В ухвалі Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 року у справі № 209/3986/18 (провадження № 1-кп/209/502/18) також зазначено, що обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив встановлені органом досудового розслідування обставини, за яких він вчинив дане кримінальне правопорушення, вину визнав.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За встановлення в судовому рішенні, прийнятого у межах кримінального провадження обставин фіктивності суб`єкта підприємницької діяльності, заперечення керівником такого суб`єкта свого відношення до його господарської діяльності та заперечення свого підпису у документах, підписаних від його імені, такі документи не можуть бути оцінені як доказ правомірності формування витрат та податкового кредиту на їх підставі.

Слід звернути увагу, що інститут звільнення від кримінальної відповідальності означає факт, що особу не буде притягнено до кримінальної відповідальності, хоча ця особа в дійсності вчинила діяння, що містять ознаки складу злочину і ці діяння не вчинені під впливом обставин, що виключають злочинність діяння.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КК України, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 820/13301/14.

Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку що господарські операції, за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит та віднесені суми до складу витрат, відбулися на підставі первинних документів, виписаних у той самий період, в якому встановлено факти вчинення злочину (грудень 2016 року) та підписані саме ОСОБА_1 як директором ТОВ Ліагро Сервіс Груп , фіктивність господарської діяльності якого встановлена судовим рішенням, а отже такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Отже первинні документи є неприйнятними та не підтверджують здійснення відповідних господарських операцій, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.05.2018 у справі № 826/10170/17.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 2а-1870/5800/12 зазначено, що обвинувачення особи, що підписує первинні документи від імені підприємства контрагента, у вчиненні злочинів, пов`язаних з фіктивністю підприємства, навіть за умови застосування до такої особи амністії (звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав) виключає належність таких документів встановленим вимогам законодавства та унеможливлює прийняття їх до податкового обліку.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 14.01.2020 у справі № 826/9337/16, статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Апеляційний суд з цього приводу зазначає, що платнику необхідно застосовувати розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, оскільки втрачає можливість підтвердити податковий кредит в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів.

У спірному випадку контролюючий орган послався на нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Ліагро Сервіс Груп та свої доводи підтверджував не лише судовим рішенням у кримінальній справі, а й обставинами аналізу отриманої аналітичної інформації з бази даних АС "Податковий Блок" щодо ТОВ Ліагро Сервіс Груп , згідно з якою це підприємство не звітує до контролюючих органів, не виплачує доходи, не утримує податки та збори, наявність основних засобів встановити не можливо, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого податку (форма № 1ДФ) не подано, що очевидно унеможливлювало реалізацію товарів та фактичне виконання робіт/послуг для позивача.

Відтак, є обґрунтованими доводи відповідача, що такі факти у своїй сукупності ставлять під сумнів реальність здійснення господарських операцій з ТОВ Ліагро Сервіс Груп , оскільки наявність оформлених первинних документів у цьому випадку не може слугувати єдиним та беззаперечним доказом на підтвердження правомірності віднесення спірних сум до податкового кредиту та собівартості придбаних товарів (робіт, послуг) у звітному періоді.

Отже, факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та сум понесених витрат, є безпідставними.

Позивачем не подано належних та допустимих доказів щодо спростування вказаних висновків.

З огляду на встановлені обставини та зазначені норми, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що відповідачем правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення.

ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та об`єктивно досліджено обставини справи і надано оцінку всім доводам сторін, рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, то відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УРС ГРУП" залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року в адміністративній справі № 160/2314/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач С.Ю. Чумак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко