Постанова

від 22.02.2021 по справі 640/2398/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2398/19 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДОР-ФАРБА Україна до Головного управління ДПС в м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2020, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДОР-ФАРБА Україна звернулось до суду з позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову у такій реєстрації від 26.11.2018 № 1000971/39744818 про відмову у реєстрації податкової накладної від 28.09.2018 № 14 та зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 28.09.2018 № 14 датою її фактичного отримання, а саме: 12.10.2018.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що товариством у даному випадку були подані всі необхідні документи, що підтверджують реальність здійснених операцій, проте, Комісія ГУ ДФС у м. Києві безпідставно не враховувала та не проаналізувала зміст поданих позивачем документів і пояснень, прийнявши необґрунтоване та незаконне рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції належно не встановлено обставини справи та не спростовано доводи контролюючого органу, що призвело до прийняття неправомірного та безпідставного рішення у справі. Вказує, що позивачем не було надано у повному обсязі документи щодо підтвердження фінансово-господарської діяльності з контрагентом-покупцем, а саме: інформацію щодо транспортування техніки, її місце зберігання, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу тощо.

Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, та з огляду на заходи щодо запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, колегія суддів у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як убачається з матеріалів справи, 27.09.2018 між ТОВ ДОР-ФАРБА Україна (Продавець) та ТОВ Універсальна Лізингова Компанія Ленд-Ліз (Покупець) укладено договір поставки (купівлі-продажу) № 2609/18, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю автотранспортні засоби, у подальшому Товар, згідно заявки, а Покупець зобов`язується прийняти Товар і сплатити його вартість у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктами 1.2, 1.3 вказаного договору Продавець підтверджує, що автомобіль на момент його передачі Покупцеві, буде належати йому на праві власності. Продавець гарантує, що у відношенні його, на момент укладення даного договору, немає прав третіх осіб, автомобіль не перебуває в заставі, під арештом, на нього немає яких-небудь інших існуючих зобов`язань та обтяжень.

Продавець, підписуючи цей договір, підтверджує, що Покупець згідно Закону України Про фінансовий лізинг повідомив його про те, що товар купується для подальшої його передачі у фінансовий лізинг ТОВ Прогр-Ес Трейд Агро .

Пунктом 4.2 договору визначено, що Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100%, що становить 2020407,05 грн, в строк не пізніше 20 робочих днів з дня укладення зазначеного договору.

На виконання умов вказаного договору ТОВ Універсальна Лізингова Компанія Ленд-Ліз здійснено попередню оплату за товар, що підтверджується платіжним дорученням від 28.09.2018 № 12081.

28.09.2018 ТОВ ДОР-ФАРБА Україна здійснило поставку ТОВ Універсальна Лізингова Компанія Ленд-Ліз колісного трактора, що підтверджується видатковою накладною № ДФ2809-1, актом прийому-передачі та довіреністю на отримання товару.

За фактом отримання попередньої оплати та фактом поставки позивачем було складено податкову накладну від 28.09.2018 № 14 та направлено останню до Єдиного реєстру податкових накладних.

З квитанції № 1 вбачається, що 12.10.2018 реєстрацію податкової накладної від 28.09.2018 № 14 зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України. Податкова накладна відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

22.11.2018 ТОВ ДОР-ФАРБА Україна направило пояснення щодо зупиненої податкової накладної, у яких останній зазначив, що реалізував товар ТОВ Універсальна Лізингова Компанія Ленд-Ліз за видатковою накладною № ДФ2809-1 від 28.09.2018 (акт прийому-передачі від 28.09.2018), у зв`язку з чим була складена податкова накладна від 28.09.2018 № 14. Поставка товару здійснилась згідно договору № 2609/18 від 27.09.2018, довіреність від 28.09.2018 № 2153 та комерційна пропозиція від 28.09.2018, ТОВ Універсальна Лізингова Компанія Ленд-Ліз оплатив товар згідно платіжного доручення від 28.09.2018 № 12081. Зазначив, що реалізований товар був придбаний у ТОВ Нью Агро Поділля на підставі прибуткової накладної від 04.05.2018 згідно договору № 4/04/05/2018 ОЗ від 04.05.2018.

На підтвердження господарських правовідносин, позивачем було подано контролюючому органу документи: видаткову накладну № ДФ2809-1 від 28.09.2018; довіреність № 2153 від 28.09.2018; акт прийому-передачі від 28.09.2018; договір № 2609/18 від 27.09.2018; комерційна пропозиція від 28.09.2018; платіжне доручення № 12081 від 28.09.2018; акт прийому-передачі від 04.05.2018; договір № 4/04/05/2018 ОЗ від 04.05.2018; платіжне доручення № 420 від 04.05.2018; копію податкової накладної від 28.09.2018 № 14; штатний розпис від 01.06.2018; квитанцію про зупинення податкової накладної; виписки по рахунку від 04.05.2018 та від 28.09.2018.

26.11.2018 Комісією Головного управління ДФС у м. Києві прийнято рішення № 1000971/39744818 про відмову у реєстрації податкової накладної від 28.09.2018 № 14. Мотивуючи прийняте рішення, відповідач зазначив про ненадання платником податку: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неприйняття податкової накладної та прийняте рішення таким, що підлягає скасуванню, позивачем подано цей позов до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності рішень комісії Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим, наявні підстави для визнання таких рішень протиправним та їх скасування.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 201.1. ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29 грудня 2010 року (Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.7. ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. (п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України).

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до п. 201.16 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 201.16.1 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Згідно з положеннями пп. 201.16.2 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті в пп. 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Наведені норми дають підстави для висновку, що законодавець встановлює перелік обов`язкової для фіксації в рамках квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної інформації.

Без деталізації такого роду інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою.

Отже, згідно пункту 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, серед іншого, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21.02.2018 №117 (що набула чинності з 22.03.2018 та діяла до 01.02.2020) було затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (Порядок №117); Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

За змістом п. 2 Порядку №117 критерій оцінки ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник моніторингу, що характеризує ризик; ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складання та надання податкової накладної / розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту а / б пункту 185.1 статті 185, підпункту а / б пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній / розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов`язку.

Зі змісту роздруківки електронної квитанції контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям ризиковості платника податку, визначених підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку (далі - Критерії № 959).

Державна фіскальна служба України листом №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 визначила Критерії ризиковості платника податку та Критерії ризиковості здійснення операцій, а листом №960/99-99-07-18 від 21.03.2018 - Перелік показників, що визначають позитивну податкову історію платника податку.

Зокрема, пп. 1.6 п. 1 цього листа №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 визначено, що платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо, зокрема: комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

-платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

-дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

-платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

-платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

-платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

-платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

-наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Якщо платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пп. 1.6 п. 1 цих Критеріїв не визначає самостійні критерії ризиковості платника податків, а лише дає підстави комісіям головних управлінь ДФС обласного рівня винести відповідного платника податків на розгляд комісії, і лише за результатами проведення засідання Комісії - прийняти рішення про його віднесення до переліку ризикових суб`єктів господарювання.

Водночас, відповідачі не надали належних і допустимих доказів того, що Комісією ГУ ДФС у м. Києві взагалі приймалось рішення про віднесення товариства до переліку ризикових суб`єктів господарювання.

Крім того, листи міністерств, інших органів виконавчої влади у розумінні ст. 117 Конституції України не є нормативно-правовими актами, а відтак не є джерелом права відповідно до ст. 7 КАС України. У зв`язку з цим, зупинення реєстрації податкових накладних на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а відтак, є неправомірним.

Контролюючим органом порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а і норми пункту 13 Порядку № 117, оскільки ним не зазначено у квитанції конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкових накладних.

Позивачем були надані контролюючому органу всі необхідні копії підтверджуючих документів, яких було цілком достатньо для прийняття Комісією при ГУ ДФС у м. Києві рішень про реєстрацію податкової накладної позивача.

Також, у квитанції використано загальне формулювання щодо пропозиції надання документів, що є необхідними для реєстрації поданих податкових накладних. Дане формулювання, у порушення принципу чіткої визначеності рішення суб`єкта владних повноважень, не містить достатньої інформації для виправлення недоліків, що призвели до віднесення платника податків, а також податкової накладної до категорії ризикових.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкових накладних, теж не є законними.

Позивачем у спосіб, визначений Порядком № 117, було направлено відповідачу пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та податкових накладних.

Апелянт вказує, що платником не надано інформації як здійснювалось транспортування техніки, її місце зберігання, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу тощо.

Водночас, пунктом 2.1 договору від 27.09.2018 № 2609/18 передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах самовивозу зі складу Продавця. Факт самовивозу придбаного трактору засвідчено довіреністю та видатковою накладною.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, оскаржуване рішення від 26.11.2018 № 1000971/39744818 є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Пунктом 20 Порядку № 1246 встановлено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи неправомірність відмови в реєстрації податкової накладної, колегія суддів погоджується з мотивами суду першої інстанції, який дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог про зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подані позивачем податкові накладні, що є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Посилання апеляційної скарги зазначені вище висновки не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2020 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДОР-ФАРБА Україна до Головного управління ДПС в м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови виготовлено 22.02.2021