Постанова

від 23.02.2021 по справі 460/5874/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 460/5874/20 пров. № А/857/331/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Судова-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 460/5874/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕШЕВІ СКЛАДИ" до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови у прийнятті митної декларації,-

суддя в 1-й інстанції -Комшелюк Т.О.,

час ухвалення рішення - 09.10.2020 року,

місце ухвалення рішення - м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення - 09.10.2020 року,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕШЕВІ СКЛАДИ» (далі - позивач, декларант) звернулось з позовом до Волинської митниці Держмитслужби (далі - відповідач, митниця) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/002658/2 від 28.11.2019 та картки відмови у прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205110/2019/002658 від 28.11.2019.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за умовами зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу № 15/10 від 15.10.2019 на його адресу було поставлено товар, асортимент, характеристики та ціна якого узгоджена сторонами контракту в супровідних документах. Позивач вказує, що відповідно до специфікації на поставку товару та фактури, товар що поставлений на адресу позивача являє собою стінові панелі (сендвіч панелі з мінеральним наповненням 15 см) та плитка з грубої кераміки, глазурована для підлоги, терасова плитка та плитка для ванної кімнати. З метою митного оформлення придбаного товару за контрактом від 15.10.2019 № 15/10 позивачем, 25.11.2019 через уповноваженого представника було подано відповідачу митну декларацію типу ІМ40 № UA205090/2019/135122. Для підтвердження заявленої митної вартості товару до митниці разом з митною декларацією позивачем були подані товаросупровідні документи, які на думку останнього, підтверджують вартість товару за ціною договору та за першим методом визначення митної вартості. Зазначає, що в процесі здійснення процедури митного контролю, посадовою особою відповідача зазначено що митна вартість товару 1, 2 за ціною щодо товарів, які ввозяться на митну територію України не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Виходячи з викладеного, митниця не погодилась із задекларованою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості і картку відмови у прийняття митної декларації та митному оформленні товарів. Позивач не погоджується з даними рішеннями, вважає їх протиправними, необґрунтованими та такими, що суперечать вимогами чинного законодавства, просить їх скасувати.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 460/5874/20 позовні вимоги задоволено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що документи подані декларантом до митного оформлення містять розбіжності, а саме: в графі 20 митної декларації зазначені умови поставки CPT-Луцьк, а в п. 5 контракту № 15/10 від 15.10.2019 - FCA-Ossenice. В гр. 16-17 CMR № 20191122 зазначений перевізник та транспортний засіб, яким перевозився даний товар.

Зазначається, що згідно ст. 58 МК України, до митної вартості не були включені витрати, понесені покупцем, зокрема на транспортування та страхування, навантаження тощо. Також у рішенні вказується що в декларації країни відправлення № 19CZ61000023T4XYT0 вага тов. 1 - 9524,84, тов. 2 - 2962,50 та в МД UA205090/2019/135122 - тов. 1 - 9522,76, тов. 2 - 3062,50 кг.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції при прийнятті рішення керувався припущеннями, що призвело до неправильного вирішення справи.

Просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 460/5874/20 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 28.11.2019 № UA205110/2019/002658/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205110/2019/02658 не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 15.10.2019 між компанією Levnй sklady s.r.o. (Чеська Республіка), (Продавець) та позивачем у справі ТОВ «Дешеві Склади» (Покупець), було укладено контракт № 15/10 відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити матеріали в подальшому товар. Найменування, кількість і ціна товару буде зазначатись в специфікації продавця на кожну окрему партію товару. Згідно розліду 2 укладеного контракту, загальна вартість контракту складає 10000 Євро. Ціна на товар встановлюється в Євро і зазначається в специфікації продавця, які узгоджуються сторонами та являються частиною контракту. Вартість маркування, навантаження і упаковки входить у вартість товару.

Порядок оплати товару та здійснення розрахунків врегульовано сторонами в розділі 3 контракту. Зокрема згідно п. 3.1. покупець здійснює оплату вартості товару на протязі 30 днів після отримання товару. Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом банківського перерахунку на підставі інвойсу (рахунку-фактури) (п.3.2. контракту).

В пункті 4.1., 4.2. контракту визначено, що товар постачається без упаковки. Маркування товару проводиться згідно технічних вимог виробника товару.

Відповідно до п. 5.1. товар буде поставлено на умовах FCA Osenice-Dмtenice згідно правил «Інкотермс 2010» .

Згідно умов приймання товару, які сторонами врегульовані в пунктах 6.1.-6.3. контракту, покупець зобов`язаний забезпечити митне очищення товару і забезпечити завантаження (або вивантаження на ТЛС). Прийняття товару здійснюється у відповідності з супровідними документами на товар. Постачальник зобов`язаний поставити з товаром наступні документи: а) вантажно-супровідні документи, визначені міжнародними нормами транспортування комерційних вантажів (в тому числі специфікації, інвойси); б) сертифікати якості і відповідності, якщо такі вимагаються по законодавству України або міжнародними нормами і правилами.

Судом встановлено, що у день укладення контракту сторонами складено специфікацію №1 на поставку товару до контракту № 15/10 від 15.10.2019, відповідно до якої предметом поставки є плитка керамічна, глазурований фарфор для ванної кімнати, плитка керамічна глазурована кімнатна для підлоги, терасова плитка проти ковзання - керамічна глазурована матова, плитка керамічна глазурована для підлоги та сандвіч панелі товщиною 15см, що складається з оцинкованої сталі 0,7мм-утеплювач-пінополіуретан-оцинкована сталь 0,7мм покрита полімерним захисним покриттям, для стін.

Загальна вага товару становить 12585,26 кг. Загальна вартість товару, що постачається за даною специфікацією становить 1624,18 Євро. Специфікацією також визначено умови поставки: CPT-Луцьк, згідно правил «Інкотермс 2010» . Складена специфікація підписана представником продавця та покупця, а також скріплена їх відтисками печаток.

До матеріалів справи приєднано фактуру-податковий документ № 190100320 від 21.11.2019 у якій міститься інформація про найменування, перелік, асортимент та кількість товару що постачається покупцю. Згідно фактури, загальна вартість товару становить 1624,18 Євро.

Зазначений товар було поставлено на територію України що підтверджується експортною декларацією країни відправлення MRN № 19CZ61000023T4XYT0. Відповідно до відміток наявних у міжнародній товарно-транспортній накладній CMR № 20191122, товар отримано покупцем ТОВ «Дешеві Склади» .

Матеріалами справи підтверджується, що 25.11.2019 уповноваженим представником декларанта ФОП ОСОБА_1 подано до Волинської митниці ДФС митну декларацію № UA205090/2019/135122 для здійснення митного оформлення товару за загальною вартістю 1624,18 Євро, товар № 1 - 1098,78 Євро, товар № 2 - 525,40 Євро. Метод визначення митної вартості товару декларантом обрано перший, за ціною договору, що вбачається з графи 43 митної декларації (код МВВ - 1).

До митного оформлення відповідачу подано разом з митною декларацією наступні документи: контракт № 15/10 від 15.10.2019; рахунок-фактура від 21.11.2019 № 190100320; доповнення до контракту № 1 від 15.10.2019 (специфікація); автотранспортна накладна № 20191122 від 22.11.2019 (CMR); сертифікат № CZ006775-1 від 28.03.2018; копія митної декларації країни відправлення MRN № 19CZ61000023T4XYT0 від 22.11.2019.

За результатами розгляду поданих документів, в процесі здійснення процедури митного контролю відповідач дійшов висновку, що митна вартість товару № 1, 2 за ціною щодо товарів, які ввозяться на митну територію України не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи які подані для підтвердження митної вартості, не місять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом.

На підставі цього, 28.11.2019 Волинською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за № UA205110/2019/002658/2.

У графі 33 рішення містяться наведені обставини його прийняття, зокрема вказано що документи подані декларантом до митного оформлення містять розбіжності, а саме: в графі 20 митної декларації зазначені умови поставки CPT-Луцьк, а в п. 5 контракту № 15/10 від 15.10.2019 - FCA-Ossenice. В гр. 16-17 CMR № 20191122 зазначений перевізник та транспортний засіб, яким перевозився даний товар.

Зазначається, що згідно ст. 58 МК України, до митної вартості не були включені витрати, понесені покупцем, зокрема на транспортування та страхування, навантаження тощо. Також у рішенні вказується що в декларації країни відправлення № 19CZ61000023T4XYT0 вага тов. 1 - 9524,84, тов. 2 - 2962,50 та в МД UA205090/2019/135122 - тов. 1 - 9522,76, тов. 2 - 3062,50 кг.

Графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів містить відомості, що у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, декларанту було запропоновано надати на протязі 10 днів додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно ст. 53, ст. 54 МК України: документи що підтверджують вартість перевезення, страхові документи, інші документи, що містять відомості про вартість страхування, навантаження тощо, згідно ст. 58 МК України, висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, рахунки про здійснення платежів третім особам, договір (угода, контракт) із третіми особами, платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару. Також запропоновано у відповідності до п. 6 ст. 53 МК України декларанту за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.

Листом від 27.11.2019 № 27/11 позивачем повідомлено митницю, що додаткові документи подаватись не будуть. У зв`язку з неподанням додаткових документів, що витребовувались митним органом, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме: товар 1 за МД № UA807170/2019/24077 від 25.04.2019. Рівень митної вартості товару становить 2,02 доларів США/кг; товар 2 за МД № UA209180/2019/52700 від 13.08.2019. Рівень митної вартості товару становить 0,57 доларів США/кг.

Зазначене рішення слугувало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення № UA205110/2019/02658 від 25.11.2019. Як зазначено в картці відмови, причиною формування цього документа є наступні обставини: у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості. Рішення про визначення митної вартості № UA205110/2019/002658/2 від 28.11.2019.

При цьому, декларанту роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації до митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме вказано про необхідність приведення митної вартості в графах 12, 45 ВМД у відповідності до рішення про визначення митної вартості № UA205110/2019/002658/2 від 28.11.2019.

Надалі, поставлені позивачу товари оформлені у вільний обіг 28.11.2019 згідно МД № UA205090/2019/137158 з наданням гарантійних зобов`язань, передбачених ч. 7 ст. 55 МК України.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГАТТ).

Згідно з ч.2 ст.VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 і 5 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частинами 1, 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту приписів розділу ІІІ ( Митна вартість товарів та методи її визначення ) МК України слідує, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б)встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16).

З матеріалів справи встановлено, що підставою прийняття рішення про коригування митної вартості товарів є відсутність усіх даних необхідних для визначення митної вартості товарів за методом обраним декларантом у документах поданих до митного оформлення, а також наявність розбіжностей у таких документах.

Відповідачем наведені такі розбіжності, а саме вказано що в гр. 20 МД зазначено умови поставки CPT-Луцьк, а п. 5 контракту № 15/10 від 15.10.2019 - FCA-Ossenice. В графі 16,17 CMR № 20191122 зазначений перевізник та транспортний засіб, яким перевозився даний товар. Також у рішенні вказується що в декларації країни відправлення № 19CZ61000023T4XYT0 вага тов. 1 - 9524,84, тов. 2 - 2962,50 та в МД UA205090/2019/135122 - тов. 1 - 9522,76, тов. 2 - 3062,50 кг.

Відповідно до п. 5.1. контракту № 15/10 від 15.10.2019 його сторонами узгоджено, що товари будуть поставлені на умовах FCA-Osenice-Dмtenice згідно правил «Інкотермс 2010» .

При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, відповідно до специфікації на поставку товару, що є доповненням № 1 до контракту № 15/10 від 15.10.2019 сторонами узгоджено інші умови поставки CPT-Луцьк згідно правил «Інкотермс 2010» . Пунктом 12.3. контракту передбачено, що усі виправлення і доповнення до контракту дійсні тільки у випадку, якщо вони здійснені у письмовому вигляді і належним чином підписані уповноваженими представниками сторін. Підписана сторонами специфікація відповідає вимогам визначеним п. 12.3. контракту.

За таких обставин, складаючи специфікацію на поставку товару № 1 від 15.10.2019, його сторонами було узгоджено умови поставки саме цієї партії товару та визначено їх у спосіб поставки CPT-Луцьк згідно правил «Інкотермс 2010» . В такому разі, декларантом при подачі митної декларації № UA205090/2019/135122 у гр. 20 вказано достовірні умови поставки, що відповідає контракту та його доповненням. З огляду на викладене, суд вказує що зазначення у гр. 20 митної декларації № UA205090/2019/135122 умов поставок CPT-Луцьк не є розбіжностями у поданих до митного оформлення документах.

Поставка товару здійснювалась на умовах CPT. Умови поставки CPT Інкотермс 2010 - (carriage paid to (... named place of destination) фрахт/перевезення оплачено до (... назва місця призначення)) означає, що продавець передає товар, випущений в митний режим експорту, названий перевізнику для перевезення товару до місця призначення.

Умовами поставки CPT Інкотермс 2010 (carriage paid to (... named place of destination) фрахт/перевезення оплачено до (... назва місця призначення)) не передбачено обов`язку покупця здійснювати страхування товару. Термін «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них. Термін CPT зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.

Таким чином, за правилами поставки на умовах СРТ-Луцьк, витрати на доставку товару на територію України покладаються на Продавця, у даному випадку на компанію Levnй sklady s.r.o., Чеська Республіка. Витрати на навантаження включаються у вартість товару, що відповідає вимогам п. 2.3. контракту та визначеним специфікацією умовам поставки. При цьому, умови поставки товару СРТ згідно правил Інкотермс 2010 не передбачають обов`язку покупця здійснювати страхування товару, тому доведення такої складової декларантом є безпідставним.

З огляду на викладене, доводи митного органу про не включення до митної вартості товару витрат, понесених покупцем на транспортування, страхування та навантаження тощо, як на підставу неможливості визначення митної вартості товару за основним методом є безпідставними та не ґрунтуються на законі.

Відповідно до п. 1.1. контракту кількість товару зазначається у специфікації. Відповідно до підписаної сторонами специфікації, загальна кількість товару становить 12585,26 кг, з яких товарна позиція 1 (плитка керамічна) - 3062,50 кг, товарна позиція 2 (сендвіч панелі) - 9522,76 кг.

Декларантом при заявлені відомостей про товар у митній декларації №UA205090/2019/135122 у графі 35, 38 в частині товару № 1 зазначено: вага брутто товару - 9522,76 кг, вага нетто - 9522,76 кг. Згідно відомостей зазначених декларантом у графах 35, 38 декларації до товару № 2 вага брутто товару - 3065,24 кг, вага нетто - 3062,50 кг.

При цьому, загальна вага брутто товару № 1 та № 2 відповідно до експортної декларації № 19CZ61000023T4XYT0 становить 12587,34 кг, загальна вага брутто що заявлена декларантом у митній декларації №UA205090/2019/135122 складає 12588,00 кг; вага нетто товару, що заявлена декларантом у митній декларації №UA205090/2019/135122 становить 12585,26кг, що чітко відповідає укладеній сторонами специфікації № 1 до контракту № 15/10 від 15.10.2019.

Стаття 57 МК України встановлює перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

Згідно з частинами 4-5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно зі ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Відповідно до ч.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до п.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість , визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Згідно з ч.1,2 Приміток до ст.7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до митного органу митну декларацію № UA205090/2019/135122 для здійснення митного оформлення товару за загальною вартістю 1624,18 Євро, товар № 1 - 1098,78 Євро, товар № 2 - 525,40 Євро.

До митного оформлення відповідачу подано разом з митною декларацією наступні документи: контракт № 15/10 від 15.10.2019; рахунок-фактура від 21.11.2019 № 190100320; доповнення до контракту № 1 від 15.10.2019 (специфікація); автотранспортна накладна № 20191122 від 22.11.2019 (CMR); сертифікат № CZ006775-1 від 28.03.2018; копія митної декларації країни відправлення MRN № 19CZ61000023T4XYT0 від 22.11.2019.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів прийшла до переконання, що декларантом на підтвердження митної вартості ввезеного ним товару подано пакет документів, який у повній мірі підтверджує заявлену митну вартість автомобіля.

Суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні, свідчать про довільне і неправильне трактування ним норм законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі РуїзТорія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 460/5874/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Н. М. Судова-Хомюк Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 24.02.2021 року