Постанова

від 24.02.2021 по справі 2011/10943/12

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 2011/10943/12

Провадження № 1/638/13/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2021 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

представників цивільних позивачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6

підсудного ОСОБА_7 ,

розглянувши у попередньому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення прокурору кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.1,2 ст.172,ч.3ст.229КК України,-

встановив:

Кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.1,2 ст.172, ч.3 ст.229КК України надійшла в провадження судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 25.11.2020 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2020 року у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_8 з посади.

В судовому засіданні 08.02.2021 року захисником підсудного заявлено клопотання про повернення кримінальної справи № 2011/10943/12 прокурору для усунення виявлених порушень у відповідності до вимог ст.249-1 КПК України (1960 року). Вказане клопотання обґрунтоване тим, що обвинувальний висновок від 17.07.2012 року та постанова про зміну обвинувачення від 24.09.2013 року не відповідають вимогам ст.ст.27-2,223,228,231 КПК України (1960 року), з урахуванням того, що справа надійшла до суду у 2014 році, з того часу відбулися значні зміни у діючому законодавстві, в тому числі прийнятий закон України "Про функціонування державної мови", що набув чинності 16.01.2021 року, які унеможливлюють розгляд справи без виправлення з боку прокуратури порушень, які допущені при складанні вищевказаних процесуальних документів. Обвинувальний висновок та постанова про зміну обвинувачення повинні бути викладені державною мовою. Крім того, обвинувальний висновок та постанова про зміну обвинувачення не містять заяв власників (співвласників) зазначених у справі юридичних осіб чи їх згоди на відповідні заяви стосовно скоєного проти їх інтересів злочинів, що інкримінується його підзахисному. Обвинувальний висновок в порушення вимог ст.223 КПК України (1960 року) не містить жодних відомостей стосовно потерпілих іноземних юридичних осіб, а саме повна назва, юридична адреса, місце реєстрації, відсутні засновницькі документи, повноваження осіб, що мають право підпису. Дана кримінальна справа в порушення вимог ст.27-2 КПК України (1960 року) порушена за заявою представників юридичних осіб, а не власників цих осіб, при цьому не були перевірені повноваження представників юридичних осіб, чим грубо порушені вимоги Закону України "Про міжнародне приватне право", оскільки юридичні особи інтересам яких завдано шкоду є іноземними юридичними особами та у відповідності до правової позиції зазначеної Верховним Судом в постанові по справі № 826/13396/12 від 26.06.2018 року для підтвердження статусу представників юридичної особи в судах або його повноважень на право підпису та подання позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарги, крім документів, подаються також документи, які підтверджують правосуб`єктність такої юридично особи за відповідним законом іноземної держави. Але ні слідчими органами, ні прокуратурою вищезазначені дії виконані не були. Також, в порушення вимог ст.228 КПК України (1960 року) стосовно наявності у справі обставин, що тягнуть за собою закриття справи за відсутністю складу злочину. Постанова про зміну обвинувачення належним чином не затверджена, а саме не засвідчена печаткою прокуратури.

Представник цивільного позивача ОСОБА_4 заперечувала проти заявленого адвокатом клопотання, вказавши про те, що попереднє судове засідання у справі відбулося 8 років тому назад, такі дії сторони захисту є способом затягнути процес, главою 23 КПК України не передбачено повернення обвинувального акту, справа тривалий час перебуває в провадженні суду. По суті заявленого клопотання вказала, що мовний закон прийнятий та набув чинності у січні 2021 року, на час складання обвинувального акту та постанови про зміну обвинувачення він не існував, тобто не поширюється на відносини, що виникли у 2012 році.

Представник цивільного позивача ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні заявленого клопотання, вказавши, що на даній стадії процесу не передбачено повернення обвинувального акту прокурору, КПК 1960 року дозволяє закінчити справу за мовою, на якій складені обвинувальний висновок та постанова про зміну обвинувачення, така обставина не є підставою для повернення обвинувального висновку. Крім того, на теперішній час не існує прокуратури Дзержинського району м. Харкова, а тому неможливе повернення обвинувального висновку прокурору вказаної прокуратури. Рекомендував прокурору, що приймає участь у процесі здійснити переклад обвинувального висновку на державну мову. З приводу потерпілих вказав про наявність усіх документів на представництво інтересів, що передбачені законодавством, потерпілих у даній справі не могло бути, є лише цивільні позивачі.

Підсудний ОСОБА_7 підтримав заявлене адвокатом клопотання, просив його задовольнити, вказуючи на обставини, що викладені в клопотанні.

Прокурор заперечувала проти заявленого клопотання, вказуючи на його безпідставність, обвинувальний висновок складений та затверджений у відповідності до вимог КПК України (1960 року), прийняття закону про мову не є підставою для повернення обвинувального висновку прокурору.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Дана кримінальна справа надійшла на адресу суду 02.07.2012 року, тобто на час діїКПК Українив редакції 1960 року. Кримінальні справи, які згідно з реєстраційним штампом надійшли до суду з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності до дня набрання чинностіКПК(в редакції 2012 року), тобто до 19 листопада 2012 року включно, розглядаються судами першої інстанції відповідно до п. 11 розділу ХІ «Перехідні положення» КПКлише в порядку та у строки, визначеніКПК 1960 року, без будь-яких обмежень і винятків (у тому числі стосовно складу суду, фіксування судового провадження тощо).За вказаних обставин при розгляді даної кримінальної справи, судом застосовуються положенняКПК України(в редакції 1960 року).

Постановою прокурора від 24.09.2013 року змінено пред`явлене обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.1,2 ст.172, ч.3 ст.229 КК України в частині матеріальної шкоди, сума якої змінилася після додаткової експертизи від 28.05.2013 року, проведення якої призначалось відповідною постановою суду від 05.04.2013 року.

Вироком суду від 12.12.2013 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.1,2 ст.172, ч.3 ст.229 КК України, відповідно до ст.70 КК України призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 170000 грн. з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій та три роки зі знищенням вилученої фальсифікованої продукції, знарядь та матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03.07.2014 року вирок суду першої інстанції від 12.12.2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

23.07.2014 року справа надійшла до Дзержинського районного суду м. Харкова, перебувала у провадженні судді ОСОБА_9 , у зв`язку з закінченням строку повноважень останнього, 25.02.2015 року передана в провадження судді ОСОБА_8 та у зв`язку зі звільненням з посади останнього, передана в провадження судді ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.21 КПК України (1960 року) підозрюваному, обвинуваченому і підсудному забезпечується право на захист.

Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд зобов`язані до першого допиту підозрюваного, обвинуваченого і підсудного роз`ясняти їм право мати захисника і скласти про це протокол, а також надати підозрюваному, обвинуваченому і підсудному можливість захищатися встановленими законом засобами від пред`явленого обвинувачення та забезпечити охорону їх особистих і майнових прав.

Враховуючи викладене, з метою реалізації права на захист підсудного ОСОБА_7 від пред`явленого обвинувачення, суд відхиляє доводи представників цивільних позивачів про проведення попереднього судового засідання вісім років тому назад та неможливість на даній стадії процесу вирішувати питання про відповідність обвинувального висновку вимогам КПК України, оскільки вирок суду по даній справі скасувався судом апеляційної інстанції, при новому розгляді справи остання по суті не розглянута та надійшла в провадження іншого судді.

Відповідно дост.249-1 КПК України(в редакції 1960 року) суддя своєю постановою повертає справу прокурору у разі, якщо прокурором були суттєво порушені вимоги статей 228-232 цього Кодексу, для усунення виявлених порушень.

Згідно ст.237 КПК України (1960 року) у справі, що надійшла від прокурора, суддя з`ясовує щодо кожного з обвинувачених такі питання: 1) чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла; 2) чи немає підстав для закриття справи або її зупинення; 3) чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог цього Кодексу; 4) чи немає підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу; 5) чи не було допущено під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства таких порушень вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Відповідно до ст.240 КПК України (1960 року) попередній розгляд справи здійснюється суддею, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 16-2 цього Кодексу, одноособово з обов`язковою участю прокурора. Про день попереднього розгляду справи повідомляються також інші учасники процесу, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ст.223 КПК України (1960 року) після закінчення слідства і виконання вимог статей 217222 цього Кодексу слідчий складає обвинувальний висновок.

Обвинувальний висновок складається з описової і резолютивної частини. В описовій частині зазначаються: обставини справи як їх встановлено на досудовому слідстві; місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених, а також докази, які зібрано в справі, і відомості про потерпілого; показання кожного з обвинувачених по суті пред`явленого йому обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки; наявність обставин, які обтяжують та пом`якшують його покарання.

При посиланні на докази обов`язково зазначаються аркуші справи.

В резолютивній частині наводяться відомості про особу кожного з обвинувачених, коротко викладається суть пред`явленого обвинувачення з зазначенням статті кримінального закону, яка передбачає даний злочин.

Обвинувальний висновок підписує слідчий з зазначенням місця і часу його складання.

Якщо обвинувальний висновок складено мовою, якою не володіє обвинувачений, його має бути перекладено на рідну мову обвинуваченого або іншу мову, якою він володіє. Переклад обвинувального висновку приєднується до справи.

Відповідно доп. 3Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від11.02.2005року за№ 2«Про практикузастосування судамиУкраїни законодавства,що регулюєповернення кримінальнихсправ надодаткове розслідування» кримінальна справа у будь-якому разі не може бути призначена до судового розгляду, якщо: вона не була порушена або порушена некомпетентною особою; її розслідування провадила не уповноважена на те особа чи особа, яка підлягала відводу;було порушено вимогиКПКпро обов`язковість пред`явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення; при провадженні дізнання чи досудового слідства було порушено право обвинуваченого на захист або право користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача.

Приймаючи рішення про повернення справи прокурору в порядкуст. 249-1 КПК України(в редакції 1960 р.), суд вказує на порушення кримінально-процесуального закону, при виконанні прокурором вимог ст.ст.228,229 КПК України(в редакції 1960 р.), які виразились в тому, що обвинувальний висновок та постанова про зміну обвинувачення, в порушення вимогст.10 Конституції України, ст. ст.14,15 Закону України "Про засади державної мовної політики"(чинний на час надходження справи до суду) таст.228 КПК України(в редакції 1960 р.), складені російською мовою (т.31 а.с.227-257).

Відповідно до ч.1 ст.10, ч.2 ст.8 Конституції України від 28 червня 1996 року(із змінами та доповненнями) державною мовою в Україні є українська мова.Конституція Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй. НормиКонституції Україниє нормами прямої дії.

Також, згідно з п. 1 Рішення Конституційного Суду України від 14.12.99 N 10-рп/99, положення частини першоїстатті 10 Конституції України, за яким "державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ятастатті 10 Конституції України).

Крім того, відповідно до ч.5, 6ст.14Закону України"Прозасади державноїмовної політики" (чинний на час надходження справи до суду), - слідчі і судові документи складаються державною мовою. Слідчі і судові документи відповідно до встановленого процесуальним законодавством порядку вручаються особам, які беруть участь у справі (обвинуваченому у кримінальній справі), державною мовою, або в перекладі їх рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють.

Стаття 19 КПК Українимістить бланкетну норму і встановлює, що при визначенні мови, якою здійснюється провадження в кримінальних справах, потрібно керуватисяст. 15 Закону України "Про засади державної мовної політики", із змісту якої випливає, що за загальним правилом мовою роботи та актів з питань досудового розслідування, дізнання і прокурорського нагляду в Україні є державна мова, поряд із державною можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин України, інші мови, при цьому пріоритет надається саме державній мові.

Крім того, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що підсудний ОСОБА_7 - українець, має громадянство України, тому на підставіст. 15 Закону України "Про засади державної мовної політики"обвинувальний висновок та постанова про зміну обвинувачення по кримінальній справі відносно нього мають бути складені на державній мові.

За таких обставин суд вважає доводи прокурора, представників цивільних позивачів про набуття чинності Закону України "Про функціонування державної мови" 16.01.2021 року та неможливість його застосування до часу у період якого складено обвинувальний висновок та постанова про зміну обвинувачення необґрунтованими, оскільки діюче на час складання вказаних процесуальних документів законодавство України визначало державну мову українську та зобов`язувало орган досудового розслідування складати документи державною мовою.

При цьому, суд зважає на те, що згідно з вимогами законодавства України учасники кримінального провадження та суд не мають права перебирати на себе обов`язки перекладача, користуватися його правами та нести відповідальність, а тому суд позбавлений можливості призначити справу до розгляду без усунення недоліків обвинувального висновку та постанови про зміну обвинувачення в частині їх складання російською мовою.

Згідно обвинувального висновку ОСОБА_7 інкриміновано злочин, передбачений ч.3 ст.229 КК України, тобто незаконне використання знака для товарів і послуг, вчинене службовою особою з використанням службового становища, що завдало матеріальної шкоди в особливо великому розмірі.

Відповідно до ст. 27-2 КПК України (1960 року) якщо діянням, передбаченим статтею 203-1, частиною 1 статті 206, статтями 219, 229, 231 - 232-2, 356, 364-1, 365-1 або 365-2 Кримінального кодексу України, завдано шкоди виключно інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми, порушення кримінальної справи здійснюється за заявою власника (співвласника) цієї юридичної особи чи за його згодою. В інших випадках притягнення до кримінальної відповідальності винної особи здійснюється на загальних підставах.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи 13.04.2012 року представником компанії Nike International Ltd подано заяву начальнику УДСБЕЗ ГУМВС України в Харківській області, прокурору Дзержинського району м. Харкова, старшому слідчому Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області про визнання цивільним позивачем по даному кримінальному провадженню (т.29 а.с.90-92); 25.04.2012 року аналогічна заява подана представником Hugo Boss Trade Mark Management GmbH Co.KG (т.29 а.с.153-155); 11.05.2012 року аналогічна заява подана представником Bayerische Motoren Werke Aktiengesellschaft на адресу прокурора Дзержинського району м. Харкова, начальника УДСБЕЗ ГУМВС України в Харківській області (т.30 а.с.130-132); 14.05.2012 року подана заява про визнання цивільним позивачем представником компанії Japan Tobacco Inc. (т.30 а.с.172-174).

Матеріали кримінальної справи містять постанову про визнання цивільним позивачем по справі лише ТОВ "Пума Україна" (т.31 а.с.216)

Однак, матеріали справи не містять процесуальних рішень за вказаними заявами про визнання цивільними позивачами, а тому суду не відомі підстави та мотиви, з яких виходив орган досудового розслідування у разі відмови чи задоволенні заяв про визнання цивільними позивачами по справі та про наявність шкоди, що заподіяна вказаним компаніям.

Посилання захисника на відсутність печатки прокуратури на постанові про зміну обвинувачення суд відхиляє, оскільки дана обставина не свідчить про невідповідність вказаного процесуального документу вимогам КПК України (1960 року).

Заперечення представника цивільного позивача в частині відсутності на теперішній час прокуратури Дзержинського району м. Харкова суд не приймає, оскільки підтримання державного обвинувачення по даній справі на теперішній час здійснюється Харківською місцевою прокуратурою № 1.

Допущені вказані порушення вимогКПК України(в редакції 1960 року), є істотними та такими, без усунення яких дана кримінальна справа не може бути призначена до судового розгляду, та такими, що також тягнуть за собою порушення ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року.

Враховуючи стадію попереднього розгляду кримінальної справи, слід зазначити, що висновки суду про порушення вимог кримінально - процесуального закону, без усунення яких кримінальна справа не може бути призначена до судового розгляду, ґрунтуються виключно на процесуальних документах досудового слідства.

За таких обставин, суд, враховуючи думку учасників процесу, приходить до висновку, що повернення кримінальної справи для усунення недоліків забезпечить дотримання принципу повноти та об`єктивності розгляду справи, а також забезпечить права обвинуваченого на захист та справедливий судовий розгляд, а відтак клопотання захисника про повернення кримінальної справи для усунення виявлених порушень у відповідності до вимог ст.249-1 КПК України (1960 року) підлягає задоволенню з викладених підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.16-1,22,64,237,240,244,246,370 КПК України(в редакції 1960 року), суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника - адвоката ОСОБА_6 про повернення кримінальної справи прокурору для усунення виявлених порушень у відповідності до вимог ст.249-1 КПК України (1960 року) - задовольнити.

Кримінальну справувідносно ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.1,2 ст.172,ч.3ст.229ККУкраїни,- повернути прокурору для усунення виявлених порушень при виконанні вимог ст.ст.228-232 КПК України(в редакції 1960 р.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її винесення.

Головуючий: