Ухвала

від 18.02.2021 по справі 127/9592/16-к

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/9592/16-к

Провадження №1-кп/127/161/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці кримінальне провадження № 12015020010005414 по обвинуваченню

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України (в редакції на момент вчинення злочину 19.01.2016),

Встановив

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується за ч. 1 ст. 382 КК України, тобто умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили, а саме в тому, що

рішенням Господарського суду Вінницької області від 30 січня 2014 року по справі № 902/1561/13 задоволено позов ТОВ «ВІС Україна», (пр-т Возз`єднання, буд. 2/1 А, м. Київ, 02105) до ФОП ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_2 ), в якому зазначено:

1) зобов`язати ФОП ОСОБА_4 припинити використання торгової марки «ATLANTIC», зареєстрованої у реєстрі свідоцтв України прав на знаки для товарів і послуг Державним департаментом інтелектуальної власності 12 травня 2008 року, свідоцтво № НОМЕР_1 ;

2) зобов`язати ФОП ОСОБА_4 здійснити демонтаж графічних матеріалів та вивісок з використаним логотипом Торгової марки «ATLANTIC» на вході магазину нижньої білизни, що знаходиться в Торговому центрі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_3 , та магазину нижньої білизни, що знаходиться в Торговому центрі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: АДРЕСА_4 .

Вищевказане рішення суду набрало законної сили 17лютого 2014 року.

03.04.2014 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання судового наказу № 902/1561/13 Господарського суду Вінницької області, екземпляр якої направлено ФОП ОСОБА_4 . Згідно п. 2 постанови про відкриття виконавчого провадження, боржника зобов`язано добровільно виконати рішення суду до 10.04.2014.

20.05.2014 державним виконавцем складено акт про невиконання рішення суду ФОП ОСОБА_4 . Того ж дня, державним виконавцем, на підставі ст. 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення на ФОП ОСОБА_4 штрафу в розмірі 170 грн. за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця.

19.08.2014 державним виконавцем повторно складено акт про невиконання рішення суду ФОП ОСОБА_4 . Того ж дня, державним виконавцем, на підставі ст. 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення на останнього штрафу в розмірі 340 грн. за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця.

24.02.2015 ФОП ОСОБА_4 накладені державним виконавцем штрафи сплачено.

03.02.2015 державним виконавцем складено акт про те, що боржником самостійно здійснено демонтаж графічних матеріалів та вивісок з використаним логотипом Торгової марки «ATLANTIC» на вході магазину нижньої білизни, що знаходиться в Торговому центрі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та магазину нижньої білизни, що знаходиться в Торговому центрі « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

06.02.2015 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням рішення суду відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак, фактично ОСОБА_4 рішення Господарського суду Вінницької області від 30 січня 2014 року по справі № 902/1561/13 не виконав, а шляхом обману державного виконавця, створив лише видимість добровільного виконання рішення суду. Після закриття виконавчого провадження ОСОБА_4 продовжив використання графічних матеріалів та вивісок з логотипом Торгової марки «ATLANTIC» на вході магазину нижньої білизни, що знаходиться в Торговому центрі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_5 , та магазину нижньої білизни, що знаходиться в Торговому центрі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: АДРЕСА_4 .

Зокрема, 17.08.2015 в ході огляду місця події, а саме магазину нижньої білизни, що знаходиться в Торговому центрі « ІНФОРМАЦІЯ_3 », який на праві суборенди належить ФОП ОСОБА_4 , встановлено наявність графічних матеріалів та вивісок з використаним логотипом Торгової марки «ATLANTIC» на вході магазину.

18.08.2015 в ході огляду місця події, а саме магазину нижньої білизни, що знаходиться в Торговому центрі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який на праві суборенди належить ФОП ОСОБА_4 , встановлено наявність графічних матеріалів та вивісок з використаним логотипом Торгової марки «ATLANTIC» на вході магазину.

23.09.2015 під час проведення обшуку у магазині нижньої білизни, що знаходиться в Торговому центрі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: АДРЕСА_4 , який на праві суборенди належить ФОП ОСОБА_4 встановлено наявність графічних матеріалів та вивісок з використаним логотипом Торгової марки «ATLANTIC» на вході магазину.

23.09.2015 під час проведення обшуку у магазині нижньої білизни, що знаходиться в Торговому центрі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_5 , який на праві суборенди належить ФОП ОСОБА_4 встановлено наявність графічних матеріалів та вивісок з використаним логотипом Торгової марки «ATLANTIC» на вході магазину.

19.01.2016 в ході огляду місця події, а саме магазину нижньої білизни, що знаходиться в Торговому центрі « ІНФОРМАЦІЯ_3 », який на праві суборенди належить ФОП ОСОБА_6 , встановлено наявність графічних матеріалів та вивісок з використаним логотипом Торгової марки «ATLANTIC» на вході магазину.

Таким чином, ФОП ОСОБА_4 , будучи зобов`язаним і маючи реальну можливість, умисно не виконав рішення Господарського суду Вінницької області від 30 січня 2014 року, а саме не здійснив демонтаж графічних матеріалів та вивісок, з використаним логотипом Торгової марки «ATLANTIC» на входах магазинів нижньої білизни, що знаходяться в Торговому центрі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_5 , та в Торговому центрі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: АДРЕСА_4 .

В судовому засіданні захисник обвинувачено заявив клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49КК України та закриття кримінального провадження в зв`язку із закінченням строків притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.

Обвинувачений клопотання свого захисника підтримав, просив звільнити його від кримінальної відповідальності.

Прокурор в судовому засіданні, щодо задоволення клопотання захисника обвинуваченого не заперечив. Разом з тим, в разі закриття кримінального провадження, просив вирішити долю речових доказів, а саме речові докази вилучені під час обшуків магазинів нижньої білизни які знаходяться в ТЦ «Магігранд» за адресою: АДРЕСА_4 та в ТЦ «Квартал» за адресою: АДРЕСА_5 конфіскувати в дохід держави.

Заслухавши клопотання захисника обвинуваченого, врахувавши думки обвинуваченого та прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження суд приходить до наступного.

Розглядаючи зазначене клопотання, суд виходить із положень КПК України, роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п. 1 постанови «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005, згідно яких, звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження у справі можливе на будь-яких стадіях судового розгляду кримінального провадження, за умови вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого особливою частиною Кримінального кодексу України, та за наявності визначених законом матеріально-правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно санкції ч. 1 ст. 382 КК України (в редакції на момент вчинення злочину 19.01.2016), умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили карається штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років..

Згідно ч. 1 ст. 12 КК України (в редакції на момент вчинення злочину 19.01.2016) злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції на момент вчинення злочину 19.01.2016), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину середньої тяжкості, минуло п`ять років.

Таким чином, згідно приписів вказаної статті особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання чинності вироком суду законної сили минули встановлені законом строки, обчислення яких зупиняється в разі ухилення особи, яка вчинила злочин від слідства та суду, та переривається у випадку скоєння зазначеною особою нового злочину.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч. 2-4 ст. 49 КК України).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що злочин в якому обвинувачується ОСОБА_4 вчинений в січні 2016 році та з моменту вчинення злочину минуло понад 5 років.

Згідно матеріалів кримінального провадження та пояснень прокурора в даному випадку відсутні обставини, які б зупиняли або переривали перебіг строків давності, ОСОБА_4 від органу досудового розслідування чи суду не ухилявся, нового кримінального правопорушення не вчинив.

Встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, суд зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 суть пред`явленого обвинувачення зрозумів, він розуміє свої права, визначені ч.ч. 2-3 ст.285КПК України та підставу звільнення від кримінальної відповідальності. Судом роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_4 , що звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності за статтею 49КК України є нереабілітуючою підставою та не звільняє його від цивільно-правової відповідальності.

Вказане також узгоджується і з позицією Верховного Суду, який у своїй Постанові від 24.05.2018 (справа № 531/2332/14-к) також зазначив, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. У разі закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

Судом також встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 розуміє наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави та бажає бути звільненим від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Враховуючи те, що з моменту вчинення злочину минуло понад 5 років, суд приходить до висновку, що кримінальне провадження підлягає закриттю в зв`язку із закінченням строку давності, встановленого ст. 49 КК України (в редакції на момент вчинення злочину 19.01.2016).

Згідно п. 1 ч. 2 ст.284КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст.284КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання захисника обвинуваченого про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 на підставі ст.49КК України зі звільненням останнього від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 382 КК України (в редакції на момент вчинення злочину 19.01.2016), у зв`язку з закінченням строків давності.

Вирішуючи питання щодо речових доказів, відповідно до ст. 100 КПК України, суд приходить до наступного.

Під час проведення досудового розслідування, на підставі ухвали суду під час обшуку 23.09.2015 в магазині нижньої білизни який знаходиться в ТЦ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за адресою: АДРЕСА_4 , речі а саме: труси чоловічі у кількості 176 штук; шорти чоловічі у кількості 6 штук; бюстгалтери жіночі у кількості 83 штуки; труси жіночі у кількості 104 штуки; майки жіночі у кількості 22 штуки; боді жіночі у кількості 5 штук; шкарпетки у кількості 13 штук; піжами жіночі у кількості 8 штук; халат жіночий у кількості 1 штука; нічні сорочки у кількості 10 штук; майки чоловічі у кількості 2 штуки; штани чоловічі у кількості 7 штук та вилучені під час обшуку 23.09.2015 в магазині нижньої білизни який знаходиться в ТЦ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_5 , речі а саме: шорти чоловічі у кількості 295 штук; футболки у кількості 4 штуки; піжами у кількості 61 штука; халати у кількості 5 штуки; майки у кількості 16 штук; штани домашні у кількості 2 штуки; носки у кількості 295 штук; боді у кількості 4 штуки; бюстгальтери у кількості 133 штуки; нічні сорочки у кількості 6 штук; колготи у кількості 84 штуки, вказані речі належать ОСОБА_4 .

Вказані речі визнані постановою старшого слідчого СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_7 від 23.09.2015 речовими доказами по кримінальному провадженню № 12015020010005414 та передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів ВМВ УМВС України у Вінницькій області.

Арешт на вказані речі не накладався та прокурор з відповідним клопотанням до суду не звертався.

Ухвалою суду від 13.01.2020, вилучені під час обшуків 23.09.2015 речі передані на відповідальне зберігання ОСОБА_4 .

Відповідно до ст.96-1КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Кримінальне правопорушення, встановлене ч. 1 ст.382КК України та передбачені за нього види покарань не включено до чітко визначеного переліку випадків застосування спеціальної конфіскації згідно з приписами ст. 96-1 КК України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для здійснення спеціальної конфіскації речових доказів у цьому кримінальному провадженні.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що передбачені в частині першій статті 96-2КК України випадки застосування спеціальної конфіскації нерозривно пов`язані з умовами такої конфіскації, викладеними у статті 96-1 КК України.

Також, суд зазначає, що санкція ч. 1 ст.382КК України не передбачає конфіскацію як вид покарання.

Водночас суд враховує правову позиції Верховного Суду, викладену у постанові від 02.06.2020 у справі № 748/1457/19, яка полягає у наступному.

Згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції з прав людини і основоположних свобод, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції не просто за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація у даній конкретній ситуації не порушує «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб».

Зокрема, порушення ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції через застосування конфіскації, яка формально ґрунтувалася на положеннях національного закону, але за обставин конкретної справи була визнана «неспівмірною», оскільки покладала на заявника «надмірний індивідуальний тягар», було встановлено у справі «Ісмайлов (Ismayilov) проти Російської Федерації» від 06 листопада 2008 року.

У статті 8КПК України зазначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Отже, при застосуванні конфіскації майна в кожному конкретному випадку суд має не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар».

Зважаючи на викладене, суд враховує вищевикладені положення національного права та практики тлумачення й застосування положень міжнародного законодавства, враховує ступінь тяжкості вчиненого проступку, конкретні обставини кримінального провадження, а також вартість вилученого майна та факт наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов однозначного висновку про те, що конфіскація вилучених під час обшуків 23.09.2015 в магазині нижньої білизни який знаходиться в ТЦ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за адресою: АДРЕСА_4 та магазині нижньої білизни який знаходиться в ТЦ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_5 речей у цьому випадку становитиме непропорційне втручання у право особи на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, порушить «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на ОСОБА_4 «надмірний індивідуальний тягар».

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 100, 284, 370-372, 395 КПК України, ст.ст. 12, 49 КК України, ст. 382 КК України (в редакції на момент вчинення злочину 19.01.2016), суд, -

Ухвалив

Клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, на підставі ст.49КК України задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 382 КК України (в редакції на момент вчинення злочину 19.01.2016) у зв`язку з закінченням строків давності.

Кримінальне провадження № 12015020010005414 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України (в редакції на момент вчинення злочину 19.01.2016) закрити.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме вилучені під час обшуку 23.09.2015 в магазині нижньої білизни який знаходиться в ТЦ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за адресою: АДРЕСА_4 , речі а саме: труси чоловічіу кількості176штук;шорти чоловічі у кількості 6 штук; бюстгалтери жіночі у кількості 83 штуки; труси жіночі у кількості 104 штуки; майки жіночі у кількості 22 штуки; боді жіночі у кількості 5 штук; шкарпетки у кількості 13 штук; піжами жіночі у кількості 8 штук; халат жіночий у кількості 1 штука; нічні сорочки у кількості 10 штук; майки чоловічі у кількості 2 штуки; штани чоловічі у кількості 7 штук та вилучені під час обшуку 23.09.2015 в магазині нижньої білизни який знаходиться в ТЦ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_5 , речі а саме: шорти чоловічі у кількості 295 штук; футболки у кількості 4 штуки; піжами у кількості 61 штука; халати у кількості 5 штуки; майки у кількості 16 штук; штани домашні у кількості 2 штуки; носки у кількості 295 штук; боді у кількості 4 штуки; бюстгальтери у кількості 133 штуки; нічні сорочки у кількості 6 штук; колготи у кількості 84 штуки, передані на відповідальне зберігання обвинуваченому ОСОБА_4 повернути останньому.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя