Постанова

від 10.02.2021 по справі 920/1052/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2021 р. Справа№ 920/1052/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 10.02.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Елекс"

на рішення Господарського суду Сумської області

від 31.05.2019 (повний текст складено 07.06.2019)

та додаткове рішення від 19.06.2019

у справі № 920/1052/18 (суддя Коваленко О.В.)

за позовом заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сумської районної державної адміністрації

до Приватного підприємства "Елекс"

про зобов`язання повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5924780900:03:002:0039 площею 0,3000 га

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Сумської місцевої прокуратури (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Сумської районної державної адміністрації (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Приватного підприємства "Елекс" (далі - відповідач, скаржник), в якому просить суд зобов`язати Приватне підприємство "Елекс" повернути позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 5924780900:03:002:0039 площею 0,3000 га, яку було надано в оренду згідно договору від 19.12.2007 р. та яка розташована на території Бездрицької сільської ради Сумського району, а також стягнути з відповідача судові витрати у справі на користь прокуратури Сумської області.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 31.05.2019 позов задоволено.

Зобов`язано Приватне підприємство "Елекс" повернути Сумській районній державній адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 5924780900:03:002:0039 площею 0,3000 га, яку було надано в оренду згідно договору оренди земельної ділянки від 19.12.2007 та яка розташована на території Бездрицької сільської ради Сумського району.

Стягнуто з Приватного підприємства "Елекс" на користь Прокуратури Сумської області 1762 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Сумської області від 19.06.2019 заяву №75-1760 вих19 від 13.06.2019 Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури про ухвалення додаткового рішення у справі №920/1052/18 задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства "Елекс" на користь Прокуратури Сумської області 1921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Сумської області від 02.01.2019 про повернення позовної заяви.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне підприємство "Елекс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення від 31.05.2019 та додаткове рішення від 19.06.2019 про зобов`язання повернути земельну ділянку та стягнення судових витрат.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що оскаржуване рішення є безпідставним, необґрунтованим та винесеним в наслідок неправильного установлення обставин, які мають значення для справи, а також неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що умовами договору не передбачено, і не міститься обов`язку або умов вчинення додаткових дій щодо повернення земельної ділянки, в тмоу числи про необхідність укладення акту прийому-передачі земельної ділянки після закінчення дії договору

Також скаржник звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 31.05.2019 та додаткове рішення від 19.06.2019 у справі № 920/1052/18, обґрунтовуючи клопотання тим, що відповідач був позбавлений можливості прийняти участь у судових розглядах у зв`язку з недоведення поштових викликів. Одночасно скаржник посилається на Постанови Кабінету міністрів України від 11.03.2020 " Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", "Про встановлення карантину з метою, запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корнавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" від 20.05.2020, ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та на п.4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2020 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Елекс" на рішення Господарського суду Сумської області від 31.05.2019 та додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 19.06.2019 у справі № 920/1052/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Коробенко Г.П., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Елекс" на рішення Господарського суду Сумської області від 31.05.2019 та додаткове рішення від 19.06.2019 у справі № 920/1052/18 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

03.08.2020 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 31.05.2019 та додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 19.06.2019 у справі № 920/1052/18, до якого додано докази направлення учасникам апеляційного провадження клопотання з додатками з описом вкладення.

Головуючий суддя Куксов В.В. перебував у щорічній відпустці з 10.08.2020 по 04.09.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 у зв`язку з перебуванням судді Коробенка Г.П у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 920/1052/18.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020 для розгляду справи № 920/1052/18 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Козир Т.П., Яковлєв М.Л.

Головуючий суддя Куксов В.В. перебував у щорічній відпустці з 11.09.2020 по 18.09.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Елекс" на рішення Господарського суду Сумської області від 31.05.2019 та додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 19.06.2019 у справі № 920/1052/18 прийняти до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Козир Т.П., Яковлєв М.Л. Задоволено клопотання Приватного підприємства "Елекс" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 31.05.2019 та додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 19.06.2019 у справі № 920/1052/18. Відновлено Приватному підприємству "Елекс" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 31.05.2019 та додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 19.06.2019 у справі № 920/1052/18. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Елекс" на рішення Господарського суду Сумської області від 31.05.2019 та додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 19.06.2019 у справі № 920/1052/18. Призначено справу до розгляду на 21.10.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2020 відмовлено в задоволенні заяви Приватного підприємства "Елекс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

19.10.2020 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про приєднання документальних доказів.

20.10.2020 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про приєднання документальних доказів.

21.10.2020 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

21.10.2020 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 31.05.2019 у справі №920/1052/18 залишити без змін. Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що як вимогами чинного законодавства, так і умовами договору передбачено фармалізованість процедури повернення земельної ділянки із користування, що передбачає виконання відповідних зобов`язань орендарем та вчинення з його сторони дій, спрямованих на повернення ділянки із приведенням її у стан на момент її передачі в оренду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Елекс" на рішення Господарського суду Сумської області від 31.05.2019 та додаткове рішення від 19.06.2019 у справі № 920/1052/18 на 18.11.2020

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №920/1052/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2020 для розгляду справи №920/1052/18 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Елекс" на рішення Господарського суду Сумської області від 31.05.2020 та додаткове рішення від 19.06.2019 у справі №920/1052/18 прийняти до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Яковлєва М.Л., Шаптали Є.Ю. Призначено справу до розгляду на 20.01.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 задоволено клопотання Приватного підприємства "Елекс" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Доручено Охтирському міськрайонному суду Сумської області забезпечити проведення відеоконференції 20.01.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Елекс" на рішення Господарського суду Сумської області від 31.05.2020 та додаткове рішення від 19.06.2019 у справі №920/1052/18 на 10.02.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 (з врахуванням ухвали про випаправлення описки від 03.02.2021) задоволено клопотання, вхідний номер №09.1-21/192/21 та вхідний номер №09.1-21/194/21, Приватного підприємства "Елекс" про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції.

В судовому засіданні 10.02.2021 представник відповідача-1 підтримав апеляційну скаргу з викладених у них підставах, просив скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 31.05.2019 у справі №920/1052/18 та додаткове рішення від 19.06.2019 у справі №920/1052/18 про зобов`язання повернути земельну ділянку та стягнення судових витрат.

Прокуратура та позивач в судове засідання 10.02.2021 не з`явилися. Про поважність неявки в судове засідання не повідомили.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивача та прокуратури про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності позивача, прокуратури та їх повноважених представників за наявними у справі матеріалами.

Клопотання скаржника про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору, судовою колегією відхиляється з огляду на безпідставність.

В судовому засіданні 10.02.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Зі змісту п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 цієї ж статті).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. №3-рп/99 прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в господарському суді.

Згідно ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 цієї ж статті).

Частиною 1 ст. 55 ГПК України встановлено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Зі змісту п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 вбачається, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 4 ГПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Відтак, тлумачення п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Аналіз ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

В даному випадку прокурор здійснює представництво інтересів держави в особі позивача у зв`язку з неналежним здійсненням останнім як органом, який розпорядився спірною земельною ділянкою та орендодавцем (стороною договору оренди від 19.12.2007) заходів щодо повернення цієї ділянки у державну власність після закінчення строку дії договору 19.12.2017, внаслідок чого названа земельна ділянка не використовується за призначенням та не приносить її власнику, тобто державі, будь-якого доходу, зокрема у вигляді коштів за її використання іншими особами або використання для суспільних потреб, що не відповідає державним інтересам та є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Так, прокурор звернувся до позивача з листом від 11.12.2018 №112-72вих18, в якому повідомив позивача про необхідність вжиття заходів цивільно-правового характеру щодо повернення земельної ділянки 5924780900:03:002:0039 у державну власність.

Позивач в листі від 14.12.2018 №1820/06-4358, пославшись на ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та ч.3 ст. 122 Земельного кодексу України, зазначив про те, що передана за договором від 19.12.2007 земельна ділянка не відноситься до земель, якими можуть розпоряджатися районні державні адміністрації, а тому на дату складання листа у позивача відсутні повноваження щодо повернення земельної ділянки у власність держави.

Прокурор в листі від 26.12.2018 №112-15900вих18 зазначив про те, що Сумською місцевою прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Сумської районної державної адміністрації до ПП "Елекс" про повернення земельної ділянки.

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Зі змісту п.1 договору оренди від 19.12.2007 та доданого до нього плану земельної ділянки вбачається, що останні знаходиться на території Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області та надана у користування для комерційного використання (під будівництво автозаправного комплексу).

Згідно з ч.3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

В ч.5 названої статті передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Пункт 3 Перехідних положень Земельного кодексу України визначає, що у випадках, коли земельні ділянки надані в оренду до введення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом.

З наведеного слідує, що зміни у розподілі повноважень, які відбулися внаслідок ухвалення Земельного кодексу України, ніяк не впливають на чинність договорів, проте продовження їх строку здійснюється вже на нових (загальних) засадах, передбачених чинним Земельним кодексом України.

Тобто вищевказані норми підлягали застосуванню у випадку пролонгації договору оренди.

Однак в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що до договору оренди від 19.12.2007 вносилися зміни щодо строку його дії (продовження після 19.12.2017) або щодо особи орендодавця (позивача).

Фактично позивач, який на час укладення договору з відповідачем був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, надав в строкове користування відповідачу спірну земельну ділянку, а після внесення змін до його повноважень самоусунувся від виконання своїх договірних зобов`язань, хоча за умовами п.19 договору оренди від 19.12.2007 саме позивачу, як орендодавцю, підлягала поверненню відповідачем земельна ділянка після закінчення строку дії договору (19.12.2017). Подальшими діями відповідача щодо орендованої ним земельної ділянки, як об`єкту державної власності, позивач не цікавився.

Таким чином, попри інформування місцевою прокуратурою Сумської районної державної адміністрації (позивача) про виявлені порушення вимог законодавства України, в частині повернення земельної ділянки від орендаря до державної власності, жодних дій з цього приводу (ініціювання перевірок, подання позову, тощо) для усунення чи перевірки наявності порушень вчинено не було, що в свою чергу свідчить про нездійснення Сумською районною державною адміністрацією покладених на неї функцій з метою захисту інтересів держави, а тому відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом подання відповідного позову покладається на органи прокуратури.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність в матеріалах справи доказів дотримання прокурором ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення з даним позовом до суду шляхом надіслання Сумській районній державній адміністрації листа від 26.12.2018 №112-15900вих18, а відтак з огляду на предмет та підстави заявленого позову, прокуратурою належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та визначені законом підстави для звернення до суду прокурора.

Як вірно встановелно судом першої інстанції та перевірено клегією суддів, 19.12.2007 між Сумською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством "Елекс" було укладено договір оренди земельної ділянки (далі за текстом - "Договір"), відповідно до умов якого позивач надає, а відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,3000 га для комерційного використання (під будівництво автозаправочного комплексу) на території Бездрицької сільської ради.

Договір зареєстрований у Сумському районному відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.12.2007 №040761305315.

Відповідно до п. 18 Договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього Договору за актом її приймання-передачі.

На виконання зазначених пунктів Договору сторонами було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки, який є його невід`ємною частиною та згідно якого перший заступник голови Сумської РДА Грищенко М.А., у присутності начальника відділу земельних ресурсів у Сумському районі Сумської області Степка О.В., передав в натурі, а ПП "Елекс" в особі директора Сусиденка С.М. прийняв земельну ділянку загальною площею 0,3000 га під будівництво автозаправочного комплексу за встановленими на план-схемі межами.

Крім того, невід`ємними частинами договору є план земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Так, згідно кадастрового плану земельна ділянка, яка надана в оренду ПП "Елекс", має кадастровий номер 5924780900:03:002:0039.

Відповідно до п.7 Договору його укладено на 10 років. Після закінчення строку його дії Орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендаря про намір продовжити його дію.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" факт поновлення договору оренди землі підтверджується додатковою угодою, укладеною між сторонами.

Судом встановлено, що після закінчення строку договору оренди - 19.12.2017 додаткова угода орендодавцем та орендарем не укладалась, відтак дія договору в установленому законом порядку не продовжувалась.

Таким чином, з огляду на положення абз. 1 п. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" вказаний договір вважається припиненим.

Пунктом 19 Договору передбачено, що після припинення дії Договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Прокурор обгрунтовує свої вимоги тим, що після закінчення строку договору оренди - 19.12.2017 додаткова угода орендодавцем та орендарем не укладалась, відтак дія договору в установленому законом порядку не продовжувалась, у зв`язку з чим спірна земельна ділянка підлягає поверненню позивачу.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що як вимогами чинного законодавства, так і умовами договору передбачено формалізованість процедури повернення земельної ділянки із користування, що передбачає виконання відповідних зобов`язань орендарем та вчинення з його сторони дій, спрямованих на повернення земельної ділянки із приведенням її у стан на момент її передачі в оренду. Зазначене повернення ділянки також має на меті досягнення правової визначення та підтвердження прав орендодавця на земельну ділянку у правовому статусі, який існував до передачі землі в оренду, відтак і можливості здійснювати подальше користування та розпорядження нею в установленому законом порядку.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Елекс", колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги (ч.2 ст. 527).

Зі змісту ч. 1 ст. 598 ЦК України вбачається, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 93 Земельного кодексу України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на земельну ділянку, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що в письмових матеріалах справи відсутні докази продовження дії спірного договору оренди, про що свідчить Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 5924780900:03:002:0039.

Зі змісту ст. 34 Закону України "Про оренду землі" вбачається, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Водночас, судова колегія звертає увагу, що умовами договору між сторонами не передбачено, не регламентовано і не міститься обов`язку або умов вчинення додаткових дій щодо повернення земельної ділянки. В тому числі про необхідність укладення акту прийому-передачі земельної ділянки після закінчення дії договору.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем після закінчення дії договору оренди земельної ділянки.

Більш того, в матеріалах справи наявний лист Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з якого вбачається, що відомості про реєстрацію речового права на спріну земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відутні. Також зазначено, що інформація про користування земельною ділянкою ПП Елекс , іншими фізичними чи юридичними особами за період з 20.12.2017 в управлінні відсутня.

Суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків щодо того, що умовами договору передбачено формалізованість процедури повернення земельної ділянки із користування, що передбачає виконання відповідних зобов`язань орендарем та вчинення з його сторони дій, спрямованих на повернення земельної ділянки, оскільки, як встановлено колегією суддів, таких обов`язків договором оренди від 19.12.2007 не передбачено.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази використання спірної земельної ділянки відповідачем після закінчення строку дії Договору, а також те, що договором оренди від 19.12.2007 не передбачено та не міститься обов`язку або умов вчинення додаткових дій відповідачем щодо повернення земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов до передчасних висновків про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 5924780900:03:002:0039 площею 0,3000 га, яку було надано в оренду згідно договору від 19.12.2007 р. та яка розташована на території Бездрицької сільської ради Сумського району.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

З огляду на встановлені вище судовою колегією обставини в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів дійшла до переконання, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв`язку із чим не підлягають задоволенню.

Заперечення прокуратури, викладені у поданому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, колегією суддів відхиляються, як необгрунтовані, оскільки вони є аналогічними обгрунтванням викладеними у позовній заяві та висновкам суду першої інстанці в оскаржуваному рішенні, які спростовано колегією суддів апеляційної інстанції вище.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Сумської області від 19.06.2019, яким заяву №75-1760 вих19 від 13.06.2019 Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури про ухвалення додаткового рішення у справі №920/1052/18 задоволено та стягнуто з Приватного підприємства "Елекс" на користь Прокуратури Сумської області 1921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Сумської області від 02.01.2019 про повернення позовної заяви, судова колегія зазначає таке.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 02.01.2019 у справі №920/1052/18 позовну заяву було повернуто Заступнику керівника Сумської місцевої прокуратури без розгляду.

Відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 апеляційну скаргу задоволено: ухвалу господарського суду Сумської області від 02.01.2019 у справі №920/1052/18 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду Сумської області.

З матеріалів справи вбачається, що прокуратурою Сумської області під час звернення з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Сумської області було сплачено судовий збір в розмірі 1 921 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення №15 від 15.01.2019.

Згідно п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України "Про судовий збір" та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судова колегія дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Сумської області від 31.05.2019 у справі №920/1052/18, у зв`язку із чим відмовлено у задоволенні позовних вимог, то судові витрати в розмірі 1921 грн. 00 коп., сплачені прокуратурою Сумської області за подачу апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Сумської області від 02.01.2019 у справі №920/1052/18 покладаються на Прокуратуру Сумської області, у зв`язку із чим додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 19.06.2019 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви №75-1760 вих19 від 13.06.2019 Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури про ухвалення додаткового рішення у справі №920/1052/18.

Судові витрати, понесені скаржниками у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Елекс" - задовольнити.

Рішення Господарського суду Сумської області від 31.05.2019 у справі №920/1052/18 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондтратьєва, буд. 33, код ЄДРПОУ 03527891) на користь Приватного підприємства "Елекс" (42304, Сумська обл., Сумський р/н, смт. Степанівка, вул. Центральна, буд. 23-А, код 31014170) 2643 (дві тисячі шістсот сорок три грн.) 00 коп. судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

Додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 19.06.2019 у справі №920/1052/18 скасувати.

Видачу наказу доручити Господарському суду Сумської області.

Матеріали справи №920/1052/18 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст складено 19.02.2021.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Є.Ю. Шаптала

М.Л. Яковлєв