Постанова

від 24.02.2021 по справі 911/1823/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2021 р. Справа№ 911/1823/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Пашкіної С.А.

Буравльова С.І.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Транс Плюс"

на рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2020 (повне рішення складено 10.11.2020)

у справі №911/1823/20 (суддя Третьякова О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс В.В."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Транс Плюс"

про стягнення 65000,00 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс В.В." звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Транс Плюс" про стягнення 65000,00 грн основного боргу з оплати транспортного перевезення.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором-заявкою на перевезення від 11.12.2019 №11/12.

Зі змісту позовної заяви убачається, що позивач виконав за замовленням відповідача транспортне перевезення, сполученням м. Лайпхайм (Німеччина) - м. Кірххайм (Німеччина) - м. Київ, однак відповідач провів лише часткову оплату транспортних послуг, сплативши 11144,32 грн та заборгував 65000,00 грн.

У подальшому, позивач подав до суду заяву, в якій просив провадження в частині стягнення з відповідача 8000,00 грн боргу закрити, у зв`язку із здійсненням відповідачем часткового погашення боргу у розмірі 8000,00 грн. На підтвердження указаних обставин позивачем надано копії платіжних доручень №360 від 19.06.2020, №364 від 22.06.2020, №376 від 24.06.2020, №407 від 02.07.2020 та №433 від 09.07.2020.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.09.2020 у справі №911/1823/20 закрито провадження у справі №911/1823/20 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс В.В." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Транс Плюс" про стягнення 8000,00 грн основного боргу. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс В.В." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Транс Плюс" в частині стягнення 57000,00 грн основного боргу задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Транс Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс В.В." 57000 грн 00 коп основного боргу, 2102 грн 00 коп судового збору та 9500 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Задовольняючи вимогу позивача про стягнення з відповідача 57 000,00 грн заборгованості за надані послуги з перевезення, суд першої інстанції дійшов висновку про її доведеність та обґрунтованість, оскільки сам факт перевезення вантажу та суму неоплачених послуг з перевезення в розмірі 57000,00 грн відповідачем не заперечено, дії відповідача з проведення платежів позивачу на виконання умов договору-заявки по виставленому рахунку-фактурі свідчать про його схвалення та прийняття наданих послуг, а також з урахуванням того, що повну оплату послуг з перевезення вантажу відповідачем не здійснено та залишок заборгованості у розмірі 57 000,00 грн не погашено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія Транс Плюс" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2020 у справі №911/1823/20 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Транс Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс В.В." 57000 грн 00 коп основного боргу, 2102 грн 00 коп судового збору та 9500 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В частині закриття провадження у справі про стягнення 8000,00 грн основного боргу рішення залишити без змін. Судові витрати покласти на позивача. Також, до апеляційної скарги додано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2020 у справі №911/1823/20.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач указує на те, що позивач у позовній заяві сверджував, що надсилання документів директору ТОВ "Імперія Транс Плюс" здійснено на вимогу останнього, однак докази такої вимоги відсутні, тому на думку скаржника, позивач здійснював надсилання документів відповідачу поштовим оператором "Нова пошта" на ім`я неналежного адресата.

Крім того, скаржником зазначено, що точне визначення адреси, за якою мали бути направлені документи, є визначенням умов виконання зобов`язання, яке в силу ч. 1 ст. 526 ЦК України має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. На думку апелянта будь-яка зміна адреси за якою мали бути направлені документи та яка не співпадає з юридичною адресою одержувача є фактичною зміною умов договору, а тому згідно ст. 654 ЦК України має відбуватися у письмовій формі, оскільки заявка укладена у письмовій формі. Також скаржник зазначив, що відповідач був обізнаний щодо реквізитів позивача, оскільки раніше вже сплачував йому за транспортні послуги, тому для оплати відповідачу достатньо було знати суму фрахту та номер рахунку. Однак, на думку скаржника, оплата свідчить виключно про наявність у відповідача інформації про рахунок за спірне перевезення, але жодним чином не свідчить ні про отримання ним рахунку, ні тим більше про отримання інших документів, якщо будь-яких додаткових доказів отримання цих документів немає. Таким чином, оскільки позивач не виконав належним чином своє зобов`язання з надсилання документів, передбачених договором-заявкою, відповідач призупинив оплату спірного перевезення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Транс Плюс" у справі №911/1823/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Поляк О.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Транс Плюс" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2020 у справі №911/1823/20 задоволено. Поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2020 у справі №911/1823/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Транс Плюс" та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

29.12.2020 на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2020 у справі №911/1823/20 залишити без змін. Покласти на відповідача обов`язок відшкодування позивачу витрат на правову допомогу у сумі 4500,00 грн, понесених у зв`язку із апеляційним оскарженням рішення. Крім того, у відзиві позивач зазначив, що експрес-накладною ТОВ "Нова пошта", яка міститься у матеріалах справи підтверджується направлення відповідачу саме документів (відповідно до змісту указаної накладної). Крім того, відповідачем за отриманим Новою поштою рахунком-фактурою №СФ-0000127 від 16.12.2019 були здійснені відповідні платежі за транспортні послуги. Як убачається з платіжних доручень, доданих до позовної заяви, відповідач здійснював розрахунки саме проти направленого йому Новою поштою рахунком-фактурою №СФ-0000127, що на думку позивача є доказом отримання ним документів на оплату та визнання свого боргу.

Розпорядженням керівника апарату суду від 22.02.2021 № 09.1-08/741/21 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №911/1823/20 у зв`язку з перебуванням судді Поляк О.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2021 у справі №911/1823/20 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Транс Плюс" визначено колегію суддів: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Пашкіна С.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Транс Плюс" до провадження у визначеному складі суддів.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права установила наступне.

Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс В.В." (перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія Транс Плюс" (експедитор, відповідач) укладено договір у формі договору-заявки на перевезення від 11.12.2019 №11/12 (далі - договір-заявка), відповідно до якого позивач зобов`язався надати відповідачу транспортні послуги з перевезення вантажу, а саме торгового обладнання ТЕНТ 7т 86м3.

Згідно умов договору-заявки адреса завантаження вантажу - 1) 89340 Leipheim, Rudolf-Wanzl-Strabe 4; 2) 87757 Kirchheim/Schwaben Hasberger Strasse 13; адреса розвантаження - м. Київ - згідно ЦМР (п.п. 1, 3 договору-заявки).

Відповідно до умов п. 8 договору-заявки, дата та час прибуття на завантаження: 11.12.19, 09.00.

Згідно умов п. 9 договору-заявки, дата та час прибуття на розвантаження: 16.12.19, 09.00.

Пунктом 15 договору-заявки погодженого, що перевезення вантажу буде здійснено автомобілем марки МАН, НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

Вартість перевезення - 2900 євро (п.10 договору-заявки).

У відповідності до п.11 договору-заявки, умови оплати: по курсу Національного банку України безготівковим платежем після отримання оригіналів документів впродовж 5-7 банківських днів. Необхідні документи: міжнародні товаротранспортні накладні (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, рахунок для оплати, 2 акта виконаних робіт, договір-заявка, договір. Без повного пакету вірно оформлених документів оплата здійснюватися не буде.

На виконання умов договору-заявки позивачем було здійснено перевезення вантажу до місця призначення і видано його вантажоотримувачу, що підтверджується відмітками отримувача у міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) від 11.12.2019, копії яких містяться у матеріалах справи.

Для оплати наданих транспортних послуг з перевезення вантажу позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру від 16.12.2019 №СФ-0000127 на суму 76144,32 грн, копія якої долучена до матеріалів справи.

Відповідач частково оплатив надані позивачем транспортні послуги з перевезення вантажу в сумі 11144,32 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 08.05.2020 №278 на суму 3144,32 грн, від 21.05.2020 №310 на суму 5000,00 грн та від 13.08.2020 №289 на суму 3000,00 грн, копії яких містяться в матеріалах справи. Призначення платежу у зазначених платіжних дорученнях вказано: за транспортні послуги згідно р/ф №СФ-0000127 від 16.12.2019.

Спір у даній справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором-заявкою на перевезення від 11.12.2019 №11/12.

З урахуванням того, що відповідачем свої зобов`язання з оплати наданих позивачем транспортних послуг з перевезення вантажу було виконано частково, позивач звернувся до суду з указаним позовом про стягнення з відповідача іншої частини заборгованості з оплати транспортного перевезення в розмірі 65000,00 грн.

З умов договору-заявки слідує, що між сторонами виникли правовідносини з перевезення.

Відповідно до положень ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір-заявка є договором перевезення.

Згідно ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 530 ЦК України установлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи, позивач після звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 65000,00 грн заборгованості з оплати транспортного перевезення, подав до суду заяву від 17.07.2020 про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 8000,00 грн заборгованості, оскільки указана сума заборгованості сплачена відповідачем на користь позивача згідно платіжних доручень: від 19.06.2020 №360 на суму 1000,00 грн, від 22.06.2020 №364 на суму 2000,00 грн, від 24.06.2020 №376 на суму 1000,00 грн, від 02.07.2020 №407 на суму 2000,00 грн, від 09.07.2020 №433 на суму 2000,00 грн, копії яких долучено до матеріалів справи.

У додаткових поясненнях від 21.08.2020 щодо відповіді на відзив відповідач підтвердив, що залишок оплати за перевезення складає 57000,00 грн та просив суд провадження в частині стягнення 8000,00 грн за вантажне перевезення у міжнародному сполучення закрити за відсутністю предмета спору.

З урахуванням вищенаведеного, оскільки відповідачем частково сплачена на користь позивача сума заборгованості в розмірі 8000,00 грн, про що сторонами у справі подано відповідні заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що предмет спору у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 8000,00 грн заборгованості зі сплати наданих позивачем транспортних послуг з перевезення вантажу відсутній, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

За таких обставин, залишок заборгованості відповідача з оплати наданих позивачем транспортних послуг з перевезення вантажу становить 57000,00 грн.

Відповідач заперечував щодо указаних позовних вимог про стягнення 57000,00 грн та просив суд відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що позивачем не виконано умови договору-заявки, необхідні для здійснення відповідачем оплати за надані послуги з перевезення вантажу, а саме не виконано належним чином зобов`язання з надсилання документів, передбачених договором-заявкою. Позивач здійснював надсилання документів відповідачу поштовим оператором "Нова пошта" на ім`я неналежного адресата. У зв`язку із невиконання позивачем указаних зобов`язань, відповідач призупинив оплату перевезення.

Щодо заперечень відповідача слід зазначити наступне.

Судом першої інстанції було установлено, що умови договору-заявки не містять погоджених сторонами способів надсилання позивачем необхідних документів відповідачу для оплати наданих послуг з перевезення вантажу.

Так, за твердженнями позивача, ним 17.12.2019 направлено відповідачу документи, передбачені п.11 договору-заявки, в підтвердження чого до суду надані копії експрес-накладної №20450190074325 поштового оператора Нова пошта та витягу з Журналу реєстрації вихідної кореспонденції позивача.

Також, судом було досліджено вищенаведені платіжні доручення, за якими відповідач частково здійснив оплату за надані послуги з перевезення, та установлено, що в призначенні платежу відповідачем зазначено виставлений позивачем рахунок-фактуру №СФ-0000127 від 16.12.2019, що дає підстави дійти висновку про його наявність у відповідача.

Дії відповідача зі здійснення платежів позивачу на виконання умов договору-заявки по виставленому рахунку-фактури свідчать про його схвалення та прийняття наданих послуг, а також наявність у відповідача необхідних даних для виконання належним чином своїх грошових зобов`язань за узгодженим договором-заявкою на перевезення від 11.12.2019 №11/12. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з приводу недостатності документів для здійснення оплати за отримані послуги, а навпаки підтверджують здійснення платежів на виконання договору-заявки відповідачем. Отже, заперечення відповідача, що полягають у ненастанні строку оплати наданих позивачем послуг з перевезення спростовуються його діями, спрямованими на виконання грошового зобов`язання перед позивачем.

Твердження відповідача про наявність недоліків в оформленні міжнародних вантажних накладних не спростовують факт наданих послуг з перевезення та не є підставою для нездійснення відповідачем розрахунку за надані послуги.

Умови договору-заявки не містять зобов`язань сторін по обов`язковому укладенню договору надання та організацію послуг, а тому посилання відповідача про відсутність підстав для оплати отриманих від позивача послуг за відсутності підписаного сторонами договору №08/11 від 08.11.2019 не беруться судом до уваги.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Згідно з ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Доказів відсутності заборгованості або доказів її перерахування на користь позивача, а також інших доказів належного і повного виконання грошових зобов`язань за договором-заявкою від 11.12.2019 №11/12 відповідачем суду не надано.

Беручи до уваги те, що сам факт перевезення вантажу та суму неоплачених послуг з перевезення в розмірі 57000,00 грн відповідачем не заперечено, дії відповідача з проведення платежів позивачу на виконання умов договору-заявки по виставленому рахунку-фактурі свідчать про його схвалення та прийняття наданих послуг, а також з урахуванням того, що повну оплату послуг з перевезення вантажу відповідачем не здійснено та залишок заборгованості у розмірі 57 000,00 грн не погашено, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 57000,00 грн заборгованості за надані послуги з перевезення є обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем належним чином не спростованою, а тому підлягає задоволенню.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, ураховуючи вищенаведене та підсумовуючи всі докази у даній справі у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що доводи наведені в апеляційній скарзі відповідачем не відповідають обставинами справи та є необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів установила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Транс Плюс", в розумінні статті 86 ГПК України, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2020 у справі №911/1823/20, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2020 у справі №911/1823/20 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Крім того, позивач просив суд першої інстанції покласти на відповідача понесені ним витрати витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 9500,00 грн.

На підтвердження понесення заявлених витрат позивачем до матеріалів справи надано копії: договору про правову допомогу від 15.06.2020, акта приймання-передачі наданих послуг від 19.06.2020, квитанції до прибуткого касового ордера від 19.06.2020 №04-06 на суму 6500,00 грн.

Судом першої інстанції з наявних у матеріалах справи документів було установлено, що 15.06.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс В.В.", в якості клієнта, та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем укладено договір про правову допомогу, за яким адвокат зобов`язався від імені і за рахунок клієнта надати правову допомогу у спорі з Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія Транс плюс" в обсязі та на умовах, передбачених договором, а клієнт зобов`язався сплати адвокату винагороду в розмірі 6500,00 грн (п.1.1, 2.1 договору).

Пунктом 2.3 договору сторони погодили, що у випадку задоволення позову (отримання позитивного рішення) клієнт сплачує повіреному премію (гонорар успіху) в розмірі 3000,00 грн.

В матеріалах справи міститься довіреність Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс В.В." від 15.06.2020, якою уповноважено адвоката Лозу В.М. представляти інтереси позивача в судах, у спорах, що виникли з Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія Транс Плюс".

Сторонами договору про правову допомогу від 15.06.2020 підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 19.06.2020, відповідно до якого було узгоджено перелік наданих послуг та їх ціну, що загалом становить 6500,00 грн. Адвокат Лоза В.М. прийняв від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс В.В." 6500,00 грн на підставі договору про правову допомогу від 15.06.2020, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 19.06.2020 №04-06.

З урахуванням вищенаведеного, відповідно до ст. 129 ГПК України місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 9500,00 грн.

Також, позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив суд апеляційної інстанції покласти на відповідача обов`язок відшкодування позивачу витрат на правову допомогу у сумі 4500,00 грн, понесених у зв`язку із апеляційним оскарженням рішення.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

На підтвердження понесення заявлених витрат позивачем до матеріалів справи надано копії: договору про правову допомогу від 23.12.2020 №2, акта приймання-передачі наданих послуг від 24.12.2020, квитанції до прибуткого касового ордера від 24.12.2020 №06-12 на суму 4500,00 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначав, що розрахунок витрат проведений шляхом додавання вартості окремих дій адвоката, визначеним договором про правову допомогу від 23.12.2020 №2, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс В.В." (довіритель) та адвокатом Лозою В.М. (повірений), повноваження якого підтверджуються довіреністю від 23.12.2020.

Відповідно до п. 2.1. Договору про правову допомогу від 23.12.2020 №2 за здійснення дій, що визначені у п. 1.1. цього Договору, довіритель сплачує повіреному винагороду у розмірі 4500, 00 грн.

Крім того, як убачається із п.п. 1.1. та 1.2. Акта приймання-передачі наданих послуг від 24.12.2020, загальна вартість послуг складає 4500,00 грн з яких:

- вивчення, аналіз та попередня правова оцінка мотивів та вимог апеляційної скарги 4 год 10 хв - 1300,00 грн;

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу 7 год 00 хв - 2700,00 грн;

- вчинення інших дій необхідних для розгляду справи в апеляційному суді 2 год 00 хв - 500 грн.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення 1300,00 грн - за дослідження, аналіз вимог апеляційної скарги та попередню правову оцінку її доводів, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування до заявлених вище вимог позивач зазначав вивчення, аналіз та попередню правову оцінку мотивів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 5 ст. 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем при здійсненні попередньої правовової оцінки мотивів та вимог апеляційної скарги не вчинялися додаткові дії для вивчення наявних у матеріалах справи документів.

З урахуванням вищенаведеного, дана вимога підлягає частковому задоволенню у розмірі 300,00 грн.

Вимога про стягнення 2700,00 грн - за підготовку відзиву на апеляційну скаргу підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів, вважає за доцільне відмовити позивачу у стягненні із відповідача витрат у розмірі 500,00 грн, за послугу "вчинення інших дій необхідних для розгляду справи в апеляційному суді 2 год 00 хв", оскільки ні у договорі про правову допомогу від 23.12.2020 №2, ні в Акті приймання-передачі наданих послуг від 24.12.2020, детально не розкрито даний вид послуги та не зазначено які саме дії були вчинені адвокатом.

Північний апеляційний господарський суд розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу понесенні позивачем при перегляді рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2020 дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Проаналізувавши вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи №911/1823/20 у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Транс Плюс" на рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2020 у справі №911/1823/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2020 у справі №911/1823/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2020 у справі №911/1823/20.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Транс Плюс" (09601, Київська обл., Рокитнянський район, смт. Рокитне, вул. Патріотична, 48, ідентифікаційний код 42934494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс В.В." (02222, м. Київ, вул. Драйзера, 30-А, кв. 231, ідентифікаційний код 35872911) 3000,00 (три тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи №911/1823/20 у суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді С.А. Пашкіна

С.І. Буравльов