Постанова

від 16.02.2021 по справі 910/13526/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2021 р. Справа№ 910/13526/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Михайлець О.В. дов. від 03.03.2020р.;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроброкер"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 (повний текст складено 16.01.2020)

у справі №910/13526/19 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроброкер"

до Державного агентства резерву України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державне підприємство "Ніжинський комбінат хлібопродуктів"

про стягнення 5 651 028,08 грн,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроброкер" (далі - позивач, Товариство) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Державного агентства резерву України (далі - відповідач, Агентство), у якому просило стягнути 5 651 028,08 грн, у тому числі: 4 000 000 грн. заборгованості за непоставлений товар, 347 828,08 грн - 3% річних та 1 303 200 грн. інфляційних втрат коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору купівлі-продажу (відпуску) матеріальних цінностей державного резерву від 19.09.2016 №Юр-2в/118з (далі - договір), відповідно до умов якого позивач придбав 2661 тон зерна жита 2009 року закладення на загальну суму 4 000 000 грн, місцем зберігання якого було визначено державне підприємство "Ніжинський комбінат хлібопродуктів" (далі - третя особа, Підприємство), між позивачем і третьою особою був укладений договір надання послуг зерновим складом, однак станом на дату подання позову позивач придбане зерно жита не отримав, а Підприємство заперечує наявність на зерновому складі зерна, що належить позивачеві.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що на виконання умов договору відповідач передав позивачу два примірники розпорядження (наряду) на відпуск матеріальних цінностей, а саме, жита 2 класу у кількості 2 661 тонн, тому зобов`язання відповідача за договором вважаються виконаними. Згідно спеціальних норм, якими врегульовано порядок відпуску цінностей державного матеріального резерву, у разі невиконання Зберігачем розпорядження Агентства до позивача, як переможця конкурсу та власника майна, переходять усі права Агентства щодо відповідального зберігача як до боржника. При цьому Зберігач надіслав Агентству документи, які підтверджують, що ще у 2016 році зерно було відвантажено, однак позивач з невідомих причин і підстав три роки не звертався до відповідача з питання невідвантаження зі сторони Зберігача жита 2 класу у кількості 2 661 тонн, а лише в 2019 році, перед закінченням строку позовної давності, звернувся до Агентства з позовними вимогами, які включають у себе нарахування втрат від інфляції та 3% річних.

Третя особа у письмових поясненнях вказала, що позивач не надав суду доказів того, що Підприємство прийняло від нього на зберігання жито 2 класу 2009 року закладення в зазначеній у позові кількості тон, оскільки передача повинна підтверджуватись відповідною складською квитанцією та складськими свідоцтвами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроброкер" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують належне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо передачі позивачу товару (зерна жита); отримавши від відповідача розпорядження (наряди) та прибувши за отриманням товару до місця зберігання, позивач встановив, що зерно на місцем його зберігання було відсутнє; позивач не отримував складських документів на зерно, а отже, право власності до нього не перейшло, можливість забрати майно з зернового складу він не отримав; також судом у рішенні зазначено про присутність у судовому засіданні представника відповідача, який фактично у цьому засіданні участі не брав і присутнім не був.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що відповідач передав позивачу два примірники розпорядження (наряду) на відпуск матеріальних цінностей державного резерву і зобов`язання за договором є виконаними; факт наявності на відповідальному зберіганні у третьої особи зерна жита 2 класу 2009 року урожаю підтверджується інвентаризаційним описом і звітом; третя особа надіслала відповідачу акти про виконання розпорядження (наряду); Товариство зверталось з позовом до ДП "Ніжинский КХП" (справа №927/143/19) про повернення жита 2 класу 2009 року закладення, і у позові позивач вказував, що за договором №Юр-2в/118з ним було отримано 2260,427т жита, однак у подальшому подав заяву про залишення цього позову без розгляду; позивач, у разі порушення його прав та законних інтересів, має звертатись із позовом до відповідального зберігача.

У письмових поясненнях від 28.04.2020 позивач вказує, що для виконання свого обов`язку за укладеним договором відповідач мав забезпечити або реальну можливість отримання майна позивачем, або належне оформлення визначених Законом "Про зерно та ринок зерна в Україні" документів; відповідальною особою за дії третьої особи є відповідач.

Третя особа у поясненнях заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що нею було відпущено позивачу 2 661 тон зерна жита 2 класу 2009 року закладення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 було зупинено апеляційне провадження до закінчення перегляду в касаційному порядку Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду справи №910/13529/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 поновлено провадження у справі, призначено справу до розгляду на 16.02.2021.

Сторони та третя особа про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином шляхом направлення ухвали суду на адреси державної реєстрації.

16.02.2021 від представника позивача - адвоката Іванова А.В. на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що він не має фізичної можливості буди присутнім на судовому засіданні, а також у зв`язку із тим, що договір про надання правової допомоги укладено лише 15.02.2021 і він не встиг ознайомитись з матеріалами справи.

Клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи відхилено судом, оскільки частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, відкладення розгляду справи є правом суду. Основною умовою для відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Проте, представником позивача не надано доказів, які підтверджують поважність причин неявки, не зазначено підстав неможливості направити в судове засідання іншого представника, а неявка представників позивача і третьої особи, у даному випадку, на думку Північного апеляційного господарського суду, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, з урахуванням часу перебування справи на вирішенні суду та повторного призначення судового засідання.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 19 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроброкер", як покупцем, та Державним агентством резерву України, як продавцем, було укладено Договір №Юр-2в/118з, за умовами якого:

- продавець продає (відпускає) матеріальні цінності державного резерву, а покупець купує матеріальні цінності державного резерву на умовах EXW "Франко-склад" відповідно до ІНКОТЕРМС-2010 (далі - матеріальні цінності) (пункт 1.1 Договору №Юр-2в/118з);

- найменування матеріальних цінностей - 2 661 тонн жито 2 класу, рік закладення 2009 (пункт 1.2 Договору №Юр-2в/118з);

- місце зберігання цінностей - Підприємство (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, пр. Урожайний, 16) (пункт 1.3 Договору №Юр-2в/118з);

- вартість матеріальних цінностей, що реалізуються за Договором №Юр-2в/118з, визначається за результатами проведеного аукціону та відповідно до протоколу від 06.09.2016 №154/зерно, лот №206 та складає: жито 2 клас; 2661тон; ціна за один виміру (без ПДВ) - 1 252,66 грн.; вартість (без ПДВ) - 3 333 333,33 грн.; ПДВ 20% - 66 666,67 грн.; загальна вартість з ПДВ - 4000000 грн. з ПДВ (пункт 2.1 Договору №Юр-2в/118з);

- грошові кошти, сплачені покупцем на рахунок продавця як гарантійний внесок, зараховуються як останній платіж в оплату вартості матеріальних цінностей, вказаних у пункті 2.1 Договору №Юр-2в/118з на підставі листа-звернення покупця (пункт 2.2 Договору №Юр-2в/118з);

- покупець може здійснювати оплату за матеріальні цінності частинами (пункт 3.1 Договору №Юр-2в/118з);

- протягом 30-ти календарних днів з дати укладення Договору №Юр-2в/118з покупець здійснює повну оплату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, вказаний у реквізитах Договору №Юр-2в/118з (пункт 3.2 Договору №Юр-2в/118з);

- протягом 5-ти робочих днів з дати отримання коштів продавець передає покупцю (уповноваженому представнику покупця за довіреністю) два примірники розпорядження (наряду) на відпуск оплачених матеріальних цінностей (пункт 3.3 Договору №Юр-2в/118з);

- покупець (уповноважений представник покупця за довіреністю), протягом 5-ти робочих днів після отримання розпорядження (наряду) повинен прибути до організації (підприємства) - зберігача матеріальних цінностей державного резерву та отримати матеріальні цінності, що вказані у розпорядженні (наряді), або укласти договір про їх відповідальне зберігання; договір укладається з дати отримання розпорядження (наряду) (пункт 3.5 Договору №Юр-2в/118з);

- з моменту передачі розпорядження (наряду) продавцем покупцю останній несе всі подальші витрати, пов`язані з зберіганням, відвантаженням та транспортуванням матеріальних цінностей (пункт 3.6 Договору №Юр-2в/118з);

- продавець має право вимагати від покупця оплати за матеріальні цінності (пункт 4.1 Договору №Юр-2в/118з);

- покупець має право після здійснення оплати протягом 5-ти робочих днів отримати два примірники розпорядження (наряду) на відпуск матеріальних цінностей (пункт 4.2 Договору №Юр-2в/118з);

- продавець зобов`язаний видати покупцю два примірники розпорядження (наряду) на відпуск матеріальних цінностей після настання підстав, вказаних у пункті 3.3 Договору №Юр-2в/118з (пункт 4.3 Договору №Юр-2в/118з);

- покупець зобов`язаний: оплатити вартість матеріальних цінностей; вибрати з державного резерву матеріальні цінності у передбачені Договором №Юр-2в/118з строки або укласти договір про їх відповідальне зберігання (пункт 4.4 Договору №Юр-2в/118з);

- Договір №Юр-2в/118з набирає чинності з дати його підписання і діє до 01.12.2016, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 7.1 Договору №Юр-2в/118з).

Крім того, у цей же день - 19 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроброкер", як поклажодавцем, та державним підприємством "Ніжинський комбінат хлібопродуктів", як зерновий склад, було укладено Договір №44, за умовами якого:

- поклажодавець зобов`язується передати, а зерновий склад зобов`язується прийняти на зберігання зернові, зернобобові та олійні культури і продукти їх переробки (далі - продукція) фактичної якості та кількості, яка визначається за фактичною кількістю продукції, що надійшла на карточку поклажодавця і засвідчується складськими квитанціями, що видаються зерновим складом поклажодавцю; зберігання зерна та продукції передбачає комплекс заходів для довготривалого збереження, що включає в себе приймання, доробку, зберігання та відвантаження продукції (пункт 1.1 Договору №44);

- продукція, що передається на зберігання - жито (пункт 1.2 Договору №44);

- зерновий склад забезпечує знеособлене зберігання продукції за культурами, класами і роками врожаю (пункт 1.3 Договору №44);

- строк зберігання починається з моменту фактичної передачі (постачання або переоформлення) продукції зерновому складу та закінчується з моменту відвантаження поклажодавцю або переоформлення на нового власника, але не пізніше ніж 31.05.2017 за кількістю календарних днів фактичного періоду зберігання (пункт 2.1 Договору №44).

На виконання умов Договору №Юр-2в/118з позивачем було сплачено грошові кошти в загальній сумі 4 000 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 02.09.2016 №1035 на суму 388 506 грн. (гарантійний внесок); від 13.10.2016 №1065 на суму 751 597,14 грн.; від 18.10.2016 №1074 на суму 300 638,86 грн.; від 19.10.2016 №1075 на суму 2 559 258 грн.

Відповідачем, на виконання пункту 4.3 Договору №Юр-2в/118з, було надано Товариству розпорядження (наряди) від 19.10.2016 №0.64/56 (на 500тонн, вартість 751 597,14 грн.), від 24.10.2016 №0.64/58 (на 200 тонн, вартість 300 638,86 грн.) та від 26.10.2016 №0.64/60 (на 1 961 тонну, вартість 2947764 грн.).

За актом №9 Підприємство відпустило Товариству 500 тонн жита 2 класу 2009 року, за актом №14 - 200 тонн жита 2 класу 2009 року, за актом №15 - 1961 тонну жита 2 класу 2009 року.

Листом від 10.11.2016 №541 Підприємство просило Товариство прискорити відвантаження зерна жита 2 класу 2009 року врожаю, яке знаходиться на складах Підприємства; зерно має перевищені терміни зберігання, зараженість довгоносиком ІІІ ступеня, гнізда самозігрівання з температурою +40С; подальше зберігання такого зерна призводить до погіршення якісних і кількісних показників; станом на 10.11.2016 на Підприємстві знаходиться 4 010 659 т зерна власності Товариства.

Листом від 19.01.2017 №23 Підприємство просило Товариство прискорити відвантаження зерна жита 2 класу 2009 року врожаю, яке знаходиться на складах Підприємства; зерно має перевищені терміни зберігання, зараженість довгоносиком ІІІ ступеня, гнізда самозігрівання з температурою +40С; подальше зберігання такого зерна призводить до погіршення якісних і кількісних показників; станом на 19.01.2017 на Підприємстві знаходиться 32 275,172 тонн зерна власності Товариства.

Листом від 02.02.2017 №42 Підприємство просило Товариство прискорити відвантаження зерна жита 2 класу 2009 року врожаю, яке знаходиться на складах Підприємства; зерно має перевищені терміни зберігання, зараженість довгоносиком ІІІ ступеня, гнізда самозігрівання з температурою +40С; з настанням підвищення температур навколишнього середовища прискоряться незворотні процеси погіршення якісних показників в зерні; станом на 01.02.2017 на Підприємстві знаходиться 3 092,4 тон зерна власності Товариства.

Листом від 20.03.2017 №125 Підприємство просило Товариство прискорити відвантаження зерна жита 2 класу 2009 року врожаю, яке знаходиться на складах Підприємства; зерно має перевищені терміни зберігання, зараженість довгоносиком ІІІ ступеня, гнізда самозігрівання з температурою +40С; з настанням підвищення температур навколишнього середовища прискоряться незворотні процеси погіршення якісних показників в зерні; станом на 17.03.2017 на Підприємстві знаходиться 2 620 тонн зерна власності Товариства.

Листом від 11.05.2017 №164 Підприємство повідомило Товариство про те, що на складах Підприємства знаходиться 2 371,832 т жита, терміни зберігання якого перевищені, має зараженість довгоносиком ІІІ ст., гнізда самозігрівання з температурою +40-42С, що призводить до погіршення якісно-кількісних показників і повного його псування з підвищенням температури навколишнього середовища; Договір №44 закінчується 31.05.2017, тому Підприємство просить терміново відвантажити зерно жита власності Товариства.

Листом від 24.07.2017 №280 Підприємство повідомило Товариство про те, що на складах Підприємства знаходиться жито, терміни зберігання якого давно перевищені, має зараженість довгоносиками ІІІ ст., гнізда самозігрівання з температурою +44-46С, що призводить до погіршення якісно-кількісних показників і повного його псування з підвищенням температури навколишнього середовища; крім того, Підприємство вимагало негайного відвантаження зерна жита і звільнення складських приміщень Підприємства до 07.08.2017.

Листом від 06.02.2018 №26 Підприємство повідомило Товариство про те, що на відповідальному зберіганні знаходиться жито власності Товариства урожаю 2009 року в кількості 1 182,062 тон; дозвіл на реалізацію Товариством отримано 19.10.2016 - 09.11.2016; останнє відвантаження здійснювалося 28.11.2017; термін зберігання зерна на складах Підприємства за Договором №44 закінчився 31.05.2017; про термінову реалізацію зерна, в якому погіршувалися кількісно-якісні показники, Товариство неодноразово попереджалося Підприємством листами від 10.11.2016 №541, від 19.01.2017 №23, від 02.02.2017 №42, від 20.03.2017 №125, від 11.05.2017 №164, від 24.07.2017 №280 та від 15.01.2018 №6; у зв`язку з викладеним Підприємство просило терміново відвантажити жито.

Листом від 23.02.2018 №39 Підприємство просило Товариство терміново розпочати відвантаження зерна жита, що знаходиться на зберіганні.

Листом від 23.11.2018 Товариство просило Підприємство провести звірку кількості та якості продукції Товариства, що зберігається Підприємством.

Листом від 15.08.2019 №15/08/19-2 позивач вимагав Агентство передати Товариству зерно жито 2 класу загальною вагою 2 661 тонна на суму 4000000грн.

Листом від 27.08.2019 №2525/0/4-19 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до актів на виконання розпоряджень (нарядів) зерно на суму 4000 000 грн. було відпущене у повному обсязі.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач вказав, що він придбане зерно жита не отримав, а Підприємство заперечує наявність на зерновому складі зерна, як б належало позивачу, тому просив суд стягнути з відповідача 4000000 грн. заборгованості за непоставлений товар, 347 828,08 грн. - 3% річних та 1 303 200 грн. інфляційних втрат коштів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх безпідставності, недоведеності та необґрунтованості.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Права та обов`язки між учасниками даної справи виникли на підставі наступних правочинів:

- Договору №Юр02в/118з купівлі-продажу (відпустку) матеріальних цінностей державного резерву від 19.09.2016, який укладений між позивачем і відповідачем;

- Договору надання послуг зерновим складом №44 від 19.09.2016, який укладений між позивачем і третьою особою.

Предметом розгляду даної справи є матеріально-правова вимога позивача, як покупця, до відповідача, як продавця, про повернення суми попередньої оплати за зерно, яке, за доводами позивача, ним не було отримано.

Правовідносини між позивачем та відповідачем врегульовані як загальними нормами Цивільного кодексу України, так і спеціальним Законом України "Про державний матеріальний резерв" та прийнятими на його виконання підзаконними нормативно-правовими актами.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Положенням статті 664 ЦК України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно із преамбулою Закону України "Про державний матеріальний резерв" цей Закон визначає загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву (далі - державний резерв) і регулює відносини в цій сфері.

Статтею 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Згідно статті 2 вказаного Закону відпуском матеріальних цінностей з державного резерву є реалізація чи безоплатна передача матеріальних цінностей державного резерву визначеному одержувачу (споживачу) або реалізація їх на ринку.

Частиною третьою статті 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що матеріальні цінності з державного резерву реалізуються на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пункт 25 Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 №1078 (далі - Порядок №1078), встановлено, що Держрезерв протягом п`яти робочих днів після виконання переможцем аукціону умов договору купівлі-продажу матеріальних цінностей щодо оплати їх вартості видає розпорядження відповідальному зберігачеві про їх відпуск переможцю аукціону. У разі невиконання відповідальним зберігачем розпорядження Держрезерву до переможця аукціону переходять усі права Держрезерву щодо відповідального зберігача як до боржника.

Відповідно до п.2.12 Інструкції про оформлення операцій з матеріальними цінностями державного матеріального резерву, затвердженої наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 24.09.2012 за № 1042, організації - зберігачі матеріальних цінностей державного резерву, що належать до сфери управління Держрезерву, проводять відпуск матеріальних цінностей на підставі розпорядження (наряду) та довіреності покупця з подальшим оформленням накладної та акта на виконання розпорядження (наряду). Відпуск матеріальних цінностей підтверджується складанням авізо, яке надсилається організацією - зберігачем матеріальних цінностей, що належить до сфери управління Держрезерву, разом з актом на виконання розпорядження (наряду) до Держрезерву не пізніше п`яти робочих днів з дати проведення відпуску.

Із аналізу статей 2 та 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" вбачається, що реалізація матеріальних цінностей з державного матеріального резерву на ринку можлива лише у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та на підставі рішення про відпуск їх з державного матеріального резерву.

Таким рішенням є відповідне розпорядження (наряд) про відпуск матеріальних цінностей з державного резерву.

Вказана норма також знайшла своє відображення в Договорі купівлі-продажу матеріальних цінностей, укладеному між позивачем та відповідачем.

Так, згідно з пунктом 3.3 Договору №Юр-2в/118з відповідач зобов`язався протягом 5 робочих днів з дати отримання грошових коштів передати позивачу два примірника розпорядження (наряду) на відпуск оплачених матеріальних цінностей.

У розділі 4 Договору "Права і обов`язки сторін" сторони домовились, що: 1) продавець має право - вимагати від покупця оплати за матеріальні цінності, визначені пунктом 2.1 договору (пункт 4.1.1 договору), а покупець має право - після здійснення оплати протягом 5-ти робочих днів отримати два примірники розпорядження (наряду) на відпуск матеріальних цінностей (пункт 4.2.1 договору); 2) продавець зобов`язаний - видати покупцю два примірники розпорядження (наряду) на відпуск матеріальних цінностей після настання підстав, зазначених у пункті 3.3 договору, а покупець зобов`язаний оплатити вартість матеріальних цінностей, визначених пунктом 2.1 договору, та вибрати з державного резерву матеріальні цінності у передбачені договором строки, або укласти договір про їх відповідальне зберігання.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем виконано обов`язок за Договором щодо оплати придбаних матеріальних цінностей, а відповідачем виконано обов`язок щодо видачі покупцю двох примірників розпорядження (наряду) на відпуск матеріальних цінностей.

Умовами укладеного між сторонами Договору не передбачено обов`язку відповідача здійснити постачання матеріальних цінностей позивачу, а товар отримується самим позивачем на підставі наданих позивачеві розпоряджень (нарядів) у Підприємства - зберігача матеріальних цінностей.

При цьому, відповідно до п.25 Порядку №1078 у разі невиконання відповідальним зберігачем розпорядження Держрезерву до переможця аукціону переходять усі права Держрезерву щодо відповідального зберігача як до боржника.

Згідно з ч.1 ст. 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Таким чином, Цивільний кодекс України надає боржнику право покласти на іншу особу виконання його обов`язку перед кредитором, в свою чергу, покладення боржником на іншу особу виконання обов`язку перед кредитором закон обмежує лише у випадку, коли відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто.

Отже, відповідно до пункту 25 Порядку №1078 позивач отримав право вимоги до відповідального зберігача щодо постачання матеріальних цінностей за Договором, та у зв`язку з невиконанням відповідальним зберігачем розпорядження Держрезерву до позивача перейшли всі права відповідача у правовідносинах з ДП "Ніжинський комбінат хлібопродуктів".

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем від Держрезерву була отримана та кількість зерна, яка визначена Договором №Юр-2в/118з (розпорядження (наряди) від 19.10.2016 №0.64/56 (на 500 тонн, вартість 751597,14 грн.), від 24.10.2016 №0.64/58 (на 200 тонн, вартість 300 638,86 грн.) та від 26.10.2016 №0.64/60 (на 1 961 тонну, вартість 2 947 764 грн.) та акти №9 (Підприємство відпустило позивачу 500 тонн жита 2 класу 2009 року), №14 (200 тонн жита 2 класу 2009 року) і №15 (1 961 тонну жита 2 класу 2009 року)), і зерно, прийняте Товариством за Договором №Юр-2в/118з, було передане Підприємству на відповідальне зберігання на підставі Договору №44.

Крім того, з листування позивача і третьої особи вбачається, що Підприємство неодноразово просило Товариство звільнити склади від зерна, проте, позивачем відповіді на листи Підприємства не надіслано, склади Підприємства від зерна не звільнено.

У той же час, з відзиву відповідача на апеляційну скаргу вбачається, що Товариство у лютому 2019 року зверталось у Господарський суд Чернігівської області з позовом до Підприємства про повернення жита 2 класу 2009 року закладення, і у позові вказувало, що за договором №Юр-2в/118з ним було отримано 2260,427т жита, однак у подальшому позивач подав заяву про залишення цього позову без розгляду (справа №927/143/19).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджено належне виконання Агентством умов договору, тому позовні вимоги щодо стягнення 4 000 000 грн, перерахованих за передане зерно, є безпідставними і неправомірними, отже, задоволенню не підлягають.

Апеляційним господарським судом при цьому враховані правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №910/13529/19, у спорі між цими ж сторонами, щодо застосування положень Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Щодо вимог про стягнення 347 828,08 грн - 3% річних та 1 303 200 грн інфляційних втрат коштів, то вони є похідними від вимог про стягнення основної суми, у задоволенні яких відмовлено, а тому також не підлягають задоволенню.

Таким чином, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Посилання відповідача на те, що судом у рішенні зазначено про присутність в судовому засіданні представника відповідача, який фактично у цьому засіданні участі не брав і присутнім не був, не впливають на правильність вирішення спору судом першої інстанції, а тому суд апеляційної інстанції до уваги їх не бере.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані із розглядом апеляційної скарги, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроброкер" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13 січня 2020 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.02.2021.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко