Постанова

від 25.02.2021 по справі 917/618/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2021 р. Справа № 917/618/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.,

без виклику сторін,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Меристема", м. Київ, (вх.№148 П/2)

на рішення господарського суду Полтавської області від 10.11.2020 (суддя Кльопов І.Г., ухвалене у м.Полтава 10.11.2020 о 15:07 год., повний текст складено 20.11.2020),

у справі №917/618/20

за позовом Полтавської місцевої прокуратура Полтавської області, м. Полтава,

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Полтавської міської ради, м. Полтава

до Приватного підприємства "Меристема", м. Київ,

про стягнення 78 481,39 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Полтавська місцева прокуратура Полтавської області звернулася до Господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Полтавської міської ради з позовом до Приватного підприємства "Меристема", в якому, посилаючись на приписи ст.ст. 1212-1214 ЦК України просила стягнути з відповідача безпідставно набуте майно - кошти в розмірі 78 481,39 грн. за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.11.2020 у справі №917/618/20 позов задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства "Меристема" на користь Полтавської міської ради заборгованість у розмірі 78 481,39 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПП "Меристема", як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно визначено розмір безпідставно набутого майна (грошових коштів, які мав сплатити за користування земельною ділянкою), тому задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Приватне підприємство "Меристема" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 09.11.2020, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 10.11.2020 у справі №917/618/20 і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, також місцевим господарським судом не в повному обсязі встановлені обставини, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

у справі №917/618/20 прокурором не доведено підстав для здійснення представництва інтересів держави відповідно до приписів ч. 4 ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру ;

позивачем порушено територіальну підсудність, про що неодноразово зазначалося відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції, з посиланням на те, що предметом позову є вимога про стягнення безпідставно збережених коштів у формі орендної плати за користування земельною ділянкою без достатніх правових підстав, тому правила виключної підсудності, передбачені ст. 30 ГПК України, не поширюються на спірні правовідносини; місцезнаходженням відповідача, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є м. Київ, тому справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) господарського суду м. Києва;

суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не врахував, що позов у справі №917/618/20 подано з пропуском строку позовної давності, застосувати який просив відповідач у відповідній заяві.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2021 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Меристема" на рішення господарського суду Полтавської області від 10.11.2020 у справі №917/618/20. Встановлено сторонам справи строк до 28.01.2021 для подання відзивів на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження. Вирішено розпочати розгляд справи з 03.02.2021 без повідомлення учасників справи.

Заперечень щодо розгляду справи без повідомлення учасників справи від сторін не надходили.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 28.01.2013 між Полтавською міською радою та ПП «Меристема» укладено договір оренди земельної ділянки площею 1023 кв.м., кадастровий номер 5310137000:18:007:0143, на період з 24.12.2012 по 24.12.2015 для експлуатації та обслуговування магазину.

Прокурор зазначає, що ПП «Меристема» , маючи у власності об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Грушевського, 21, після закінчення терміну дії договору оренди землі від 28.01.2013, не вчинило жодних дій, направлених на продовження терміну дії останнього. Так, відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка ним використовувалася, що призвело до неотримання Полтавською міською радою доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) господарського суду м. Києва (місцезнаходження відповідача), а судом першої інстанції допущено порушення правил територіальної підсудності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у відзиві на позовну заяву, а також запереченнях на відповідь на відзив, відповідач зазначав про те, що прокурором порушено територіальну підсудність (т.1, а.с.137). Відповідач також звертався до суду першої інстанції з клопотанням про передачу справи за територіальною підсудністю до господарського суду м. Києва (т.1, а.с.150-154).

Судом першої інстанції клопотання відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю до господарського суду м. Києва залишено без задоволення, про що зазначено за текстом ухвали господарського суду Полтавської області від 15.09.2020 у справі №917/618/20.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для розгляду справи господарським судом Полтавської області, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача безпідставно набутого майна (грошових коштів) у сумі 78481,39 грн. за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310137000:18:007:0143, яка розташована в м. Полтаві, вул. Грушевського, 21, без належних правових підстав.

Згідно статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживанням відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України встановлена виключна підсудність справ.

Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. У цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.

Так, частина 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна не лише безпосередньо, а й опосередковано, тобто стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно.

Аналогічний висновок викладено у п. 7.36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів за фактичне користування земельною, яка розташована в м. Полтаві, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи апелянта про порушення судом першої інстанції територіальної підсудності є необгрунтованими.

Апелянт також посилається на те, що у даному випадку у справі №917/618/20 прокурором не доведено підстав для здійснення представництва інтересів держави відповідно до приписів ч. 4 ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган;

2) у разі відсутності такого органу.

Тобто, необхідними передумовами для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі певного компетентного органу є визначення такого органу та доведення факту його бездіяльності.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Виконуючий обов`язки керівника Полтавської місцевої прокуратури звернувся до Полтавської міської ради з листом від 20.02.2020 №35-2245вих20, в якому повідомив про необхідність звернення до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства Меристема безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. У вказаному листі прокурор також просив повідомити щодо неможливості такого звернення для вжиття заходів щодо представництва інтересів держави в особі Полтавської міської ради (т.1, а.с.60).

Полтавська міська рада звернулася до Полтавської місцевої прокуратури з листом №04.2.2-20/2/2496 від 06.03.2020, в якому повідомила, що зазначену у листі від 20.02.2020 №35-2245вих20 інформацію взято до відома та буде враховано в подальшій роботі.

Полтавська міська рада повідомила Полтавську місцеву прокуратуру про неможливість оперативного звернення до суду з позовною заявою (т.1, а.с.61).

В обґрунтування підстав для представництва прокурор посилався на те, що Полтавська міська рада, як уповноважений орган, не звертається до суду з позовом щодо стягнення з відповідача грошових коштів за використання земельної ділянки, що свідчить про бездіяльність органу місцевого самоврядування. Звернення прокурора з відповідним позовом у справі спрямоване на захист інтересів держави. Внаслідок ухилення відповідача від оформлення права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310137000:18:007:0143, яка розташована в м. Полтаві, вул. Грушевського, 21, місцевий бюджет не отримує коштів, які можуть бути використані на потреби територіальної громади.

З вищенаведеного вбачається, що спір стосується порушення інтересів держави у сфері земельного законодавства, прокурором доведено бездіяльність позивача в частині незвернення до суду з відповідним позовом та дотримано вимоги ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", тому у прокурора наявні підстави для представництва інтересів Полтавської міської ради у вказаній справі.

За наслідками розгляду справи №917/618/20, господарським судом Полтавської області позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що 28.01.2013 між Полтавською міською радою та ПП «Меристема» укладено договір оренди земельної ділянки площею 1023 кв.м., кадастровий номер 5310137000:18:007:0143, на період з 24.12.2012 по 24.12.2015 для експлуатації та обслуговування магазину (далі за текстом - договір оренди землі від 28.01.2013).

Договір оренди землі від 28.01.2013 зареєстровано у виконавчому комітеті Полтавської міської ради, про що у книзі реєстрації записів договорів оренди землі вчинено запис від 12.02.2013 за №49-П.

Відповідно до змісту Договору оренди землі від 28.01.2013, останній укладено для експлуатації та обслуговування магазину, що розташований па земельній ділянці за адресою: м. Полтава, вуд. Грушевського, 21, та який належить на праві приватної власності ПП «Меристема» .

Відповідно до акту приймання-передачі в оренду земельної ділянки за адресою: м. Полтава, вул. М. Грушевського, 21, вищевказана земельна ділянка була передана орендареві.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Договір оренди землі від 28.01.2013 укладено на термін з 24.12.2012 по 24.12.2015.

Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 3.1 договору оренди землі від 28.01.2013).

У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, та за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені даним договором. Письмове заперечення здійснюється орендодавцем листом-повідомленням (пункт 3.2 договору оренди землі від 28.01.2013).

Пунктом 4.8 договору оренди землі від 28.01.2013 передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору, то за фактичний період користування землею і до моменту укладення нового договору орендар повинен вносити орендну плату за земельну ділянку в розмірах, визначених попереднім договором.

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення (пункт 6.1 договору оренди землі від 28.01.2013).

Після припинення дії договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю у місячний термін земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду (пункт 7.1 договору оренди землі від 28.01.2013).

За умовами пункту 12.2 договору оренди землі від 28.01.2013, дія договору припиняється, в тому числі, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до приписів ст. 33 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на дату закінчення строку, визначеному в договорі оренди землі від 28.01.2013, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Отже, умовою поновлення договору є наявність додаткової угоди або укладеною сторонами в добровільному порядку або визнаною укладеною за рішенням суду.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником об`єкта нерухомого майна (ПП «Меристема» ) права користування земельною ділянкою, зокрема, продовження дії попереднього договору оренди чи укладення нового договору оренди та державної реєстрації такого права, а відтак, до моменту оформлення відповідачем, як власником об`єкта нерухомого майна, права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку та недоотримання позивачем доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, тому до вказаних правовідносин застосовуються приписи ст.ст. 1212-1214 ЦК України.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача безпідставно набутого майна - грошових коштів за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5310137000:18:007:0143 за адресою: вул. Грушевського, 21, м. Полтава, площею 1023 кв.м. у розмірі 78481,39 грн. за період з 05.02.2017 по 04.02.2020 без оформлення правовстановлюючих документів на неї, на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Прокурор посилається на те, що ПП "Меристема" не сплатило до бюджету територіальної громади заявлену у позові суму за використання у період з 05.02.2017 по 04.02.2020 земельної ділянки з кадастровим номером 5310137000:18:007:0143 за адресою: вул. Грушевського, 21, м. Полтава, площею 1023 кв.м, без правовстановлюючих документів.

Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Для правильного вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно набуте майно (грошові кошти) об`єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З матеріалів справи вбачається, що 05.02.2020 комісією, утвореною відповідно до рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 18.12.2019 №299, складено акт, відповідно до якого встановлено:

1) земельна ділянка, яку використовують, розташована: вул. Грушевського, 21, м. Полтава;

2) площа земельної ділянки, яка використовується 1023 кв. м.;

3) підстава використання земельної ділянки - право користування в установленому законом порядку не оформлене;

4) термін використання земельної ділянки для нарахування збитків з 05.02.2017 по 04.02.2020;

5) розмір збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства ПП "Меристема", складає 78481,39 грн.

Вказаний акт затверджено рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 12.05.2020 №35.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у вищезазначеному акті від 05.02.2020 не зазначено кадастровий номер земельної ділянки, за користування якою відповідачу нараховано 78481,39 грн. (т.1, а.с. 58).

Прокурор, в якості доказів в підтвердження знаходження майна ПП "Меристема" на спірній земельній ділянці, до матеріалів справи надав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: вул. Грушевського, 21, м. Полтава (далі за текстом - інформаційна довідка №202523756 від 02.03.2020).

ПП "Меристема" не заперечує факт знаходження нерухомого майна за адресою: вул. Грушевського, 21, м. Полтава.

Разом з тим, у інформаційній довідці №202523756 від 02.03.2020, наданій прокурором як на підтвердження заявлених у позові вимог, не міститься відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5310137000:18:007:0143.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 03.02.2017, за заявленою у позові адресою, зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:18:007:0383, площею 0,0028 га (т.1, а.с.50-53).

У інформаційній довідці №202523756 від 02.03.2020 зазначено, що орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 5310137000:18:007:0383, площею 0,0028 га, яка знаходиться за адресою: вул. Грушевського, 21, м. Полтава, є Романенко О.А. Строк дії договору оренди: з 25.05.2017 по 25.05.2022 (т.1, а.с.50-53).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:18:007:0143, площею 1023 кв.м, за адресою: вул. Грушевського, 21, м. Полтава, відсутня в інформаційній довідці №202523756 від 02.03.2020.

Прокурором не доведено належними доказами, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5310137000:18:007:0143 площею 1023 кв.м існувала у заявлений у позові період (з 05.02.2017 по 04.02.2020) як об`єкт цивільних прав.

Апеляційною інстанцією також перевірено інформацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та встановлено, що станом на 24.02.2021 у зазначених реєстрах відсутні відомості про земельну ділянку за адресою: вул. Грушевського, 21, м. Полтава, з кадастровим номером 5310137000:18:007:0143.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про недоведеність відповідними доказами, що земельна ділянка за адресою: вул. Грушевського, 21, м. Полтава, з кадастровим номером 5310137000:18:007:0143, площею 1023 кв.м, за яку прокурор просить стягнути з відповідача безпідставно набуте майно (грошові кошти за користування земельною ділянкою без достатніх правових підстав), у заявлений у позові період (з 05.02.2017 по 04.02.2020) існувала як об`єкт цивільних прав.

Суд першої інстанції, під час ухвалення рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, вищенаведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи також встановлено, що прокурором в якості доказів, що підтверджують обґрунтованість розрахунку позовних вимог (розрахунку збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства з 05.02.2017 по 04.02.2020), надано витяг за №28-13/686 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Грушевського, 21, площею 1023 кв.м, який виданий Полтавським міським управлінням земельних ресурсів та земельного кадастру та датований 26.03.2009 (т.1, а.с.113).

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Частиною 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що дані про нормативну грошову оцінку стосовно окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

З наведених вище норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу (зокрема на підставі базової вартості одного квадратного метра землі із застосуванням відповідних коефіцієнтів), а також доводи про необов`язковість витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для розрахунку розміру орендної плати.

З наявного в матеріалах справи листа Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру №010401.2-07/1011 від 12.06.2020 вбачається, що розрахунок позовної суми визначався з урахуванням ціни одного кв.м. земельної ділянки з урахуванням ціни одного кв.м. земельної ділянки, площі земельної ділянки та відповідної ставки податку за земельні ділянки. При цьому, ціна одного кв.м. земельної ділянки розрахована, виходячи з базової вартості 1 кв.м земель міста Полтави станом на 01.01.2006 та введеної в дію з 01.01.2009, з урахуванням зонального коефіцієнта, коефіцієнту функціонального призначення та коефіцієнту індексації (т.1, а.с.110-111).

Наданий до матеріалів справи розрахунок позовної суми, яку прокурор просить стягнути з відповідача відповідно до ст. 1212 ЦК України за період з 05.02.2017 по 04.02.2020, не містить посилань на інформацію з технічної документації спірної земельної ділянки та Витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5310137000:18:007:0143, площею 1023 кв.м.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до матеріалів справи не надано Витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5310137000:18:007:0143, площею 1023 кв.м, ні за заявлений у позові період (з 05.02.2017 по 04.02.2020), ні на дату звернення з позовом (10.04.2020), ні під час розгляду справи судом першої інстанції.

З урахуванням вищенаведеного, висновки суду першої інстанції про доведеність та обґрунтованість позовних вимог не відповідають фактичним обставинам справи, тому рішення господарського суду Полтавської області від 10.11.2020 у справі № 917/618/20 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ч.1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю, підстави для застосування приписів ст. 257, 261 ЦК України (позовна давність) відсутні.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та позовної заяви покладаються на Полтавську обласну прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Меристема" на рішення господарського суду Полтавської області від 10.11.2020 у справі № 917/618/20 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 10.11.2020 у справі № 917/618/20 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул.1100-річчя Полтави, 7, код ЄДРПОУ 02910060) на користь Приватного підприємства "Меристема" (вул. Новобазарська, 2/6, м. Київ, 04074, код ЄДРПОУ 32980015) судовий збір за звернення з апеляційною скаргою у сумі 3153,00 грн.

Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.02.2021.

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.В. Плахов