Постанова

від 15.02.2021 по справі 905/1390/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2021 р. Справа № 905/1390/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Данилова Віктора Вікторовича (вх. № 3164 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 15.10.2020 у справі №905/1390/20 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Матюхіним В.І., повний текст рішення складено 16.10.2020)

за позовом Фізичної особи - підприємця Данилова Віктора Вікторовича, м.Покровськ, Донецька область,

до Житлово-комунального відділу Покровської міської ради Донецької області, м.Покровськ, Донецька область,

про стягнення 205 754,77 грн,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2020 року Фізична особа - підприємець Данилов Віктор Вікторович звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Житлово-комунального відділу Покровської міської ради Донецької області 205754,77 грн, в т.ч.: 199 945, 38 грн основної заборгованості, 3 821,39 грн втрат від інфляції, 1988,00 грн три відсотки річних.

19.08.2020 позивачем подана уточнена позовна заява, в якій останній просить стягнути 205754,77 грн та судові витрати, які складаються із сплаченої суми судового збору у розмірі 3086,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 17000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.10.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що строк оплати виконаних робіт за спірним договором не настав; права і законні інтереси позивача діями відповідача порушені не були. В той же час, як зазначено в рішенні, це не позбавляє позивача права звернутись до суду з позовом з інших підстав.

Фізична особа - підприємець Данилов Віктор Вікторович з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 15.10.2020 у справі № 905/1390/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Скарга обґрунтована тим, що тлумачення ч.2 ст.530 ЦК України не повинно застосовуватися до даного спору, адже в договорі вказано на подію з настанням якої здійснюється оплата за послугу, тому потрібно застосовувати ч.1 п.2 ст.530 ЦК України. Строк оплати виконаних робіт за спірним договором настав 26.02.2020. Відповідно до п.4.1., п.4.2. договору №54 від 26.02.2020 оплата за договором здійснюється в безготівковій формі - шляхом перерахування коштів на поточний рахунок вказаний виконавцем після підписання акту наданих послуг ф.КБ-2в, а це є саме 26.02.2020, тобто в договорі чітко вказана подія після якої настає строк оплати наданих послуг.

Зазначає, що статтею 530 ЦК України не визначено яку саме форму повинна мати вимога про виконання зобов`язання, тому немає підстав стверджувати, що така вимога не може бути виражена у претензії, оскільки відсутність досудового врегулювання господарського спору не позбавляє сторону права на судовий захист, а тому твердження про безпідставність позову у зв`язку з тим, що строк оплати виконаних робіт за спірним договором не настав, права і законні інтереси позивача діями відповідача порушені не були, є таким, що не відповідає матеріалам справи.

Посилається на те, шо у надісланих претензіях були дотримані всі необхідні загально прийняті норми до оформлення листа вимоги, а саме причина звернення, роз`яснена суть інциденту, що виник, чітко визначена яка умова договору не виконана, яке право порушено, які обов`язки не дотримані, виписані конкретні вимоги і термін їх виконання, вказано термін, протягом якого відповідач зобов`язаний задовольнити вимоги без звернення до суду.

06.01.2021 до суду від Житлово-комунального відділу Покровської міської ради Донецької області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№112), в якому відповідач просить рішення Господарського суду Донецької області від 15.10.2020 у справі №905/1390/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що згідно п.4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після підписання сторонами акту наданих послуг форми КБ-2в, проте конкретний строк оплати робіт, що мали бути виконані, договором не обумовлений і до якоїсь певної дати не прив`язаний. Оскільки строк оплати робіт за договором не настав, то і не можна говорити, що з боку ЖКВ були порушені права і законні інтереси позивача. У даному випадку позивач повинен був спочатку пред`явити вимогу в порядку ч.2 ст.530 ЦК України і тільки після спливу 7-ми денного строку та за умови неперерахування коштів боржником міг пред`явити останньому претензію.

15.02.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання (вх.№1878) про витребування доказів, в якому позивач просив витребувати у Житлово-комунального відділу Покровської міської ради Донецької області копію витягу журналу вхідної кореспонденції з зазначенням дати отримання від Фізичної особи - підприємця Данилова Віктора Вікторовича претензії вих.№17/1 від 04.06.2020, претензії від 23.06.2020 та копію акту приймання виконаних робіт ф.КБ-2в по договору №54 від 26.02.2020 з зазначенням дати підписання акту. Крім того, надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку з необхідністю визначення строку настання виконання оплати по договору, який пов`язаний з отриманням претензії (вимоги) відповідачем.

Учасники провадження у справі у судове засіданні не прибули, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 25.01.2021.

Колегія суддів розглянувши клопотання позивача (вх.№1878 від 15.02.2021), зазначає наступне.

Статтею 118 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Данилова Віктора Вікторовича на рішення Господарського суду Донецької області від 15.10.2020 у справі №905/1390/20, призначено справу до розгляду, встановлено учасникам справи строк до 06.01.2021 для подання заяв, клопотань, тощо.

Однак, позивачем клопотання про витребування доказів надійшло лише 15.02.2021, тобто після закінчення строку встановленого судом, в зв`язку з чим клопотання позивача слід залишити без розгляду.

Щодо заяви позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Обставини визначені заявником в клопотанні не є обґрунтуванням обставин визначених ч.11 ст.270 ГПК України, та крім того колегією суддів враховуються законодавчо обмежені строки розгляду апеляційної скарги, встановлені ч.1 ст.273 ГПК України, в зв`язку з чим у задоволенні клопотання слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2020 між Житлово-комунальним відділом Покровської міської ради Донецької області (замовником) та Фізичною особою - підприємцем Даниловим Віктором Вікторовичем, (виконавцем), був укладений договір №54, згідно з яким виконавець зобов`язується у 2020 році надати замовникові послуги, а замовник прийняти і оплатити за надані послуги.

Відповідно до п.1.2. договору найменування послуг: послуги з ландшафтних робіт м. Покровськ Донецької області.

Згідно з п.3.1. договору ціна цього договору становить 199 945,38 грн без ПДВ.

Умовами п.3.2. договору передбачено, що ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Пунктом 4.1. договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після підписання сторонами акту наданих послуг ф.КБ-2в.

Розрахунки між сторонами здійснюються безготівковим шляхом на поточний рахунок, вказаний виконавцем (п.4.2. договору).

Пунктом 5.1. договору погоджено, що строк надання послуг до 31.12.2020.

Місце надання послуг: м.Покровськ, Донецької області (п.5.2. договору).

Відповідно до п.6.1. договору замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за надані послуги; приймати надані послуги згідно з актом встановленої форми.

Умовами п.6.3. договору визначено, що виконавець зобов`язаний, зокрема: забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим договором; забезпечити надання послуг, якість яких відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього договору.

Згідно з п.7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим договором.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту укладення та діє до 31.12.2020, або до повного виконання замовником фінансових зобов`язань за договором.

Додатком №1 до договору сторонами був узгоджений перелік робіт по м. Покровськ.

Позивачем взяті на себе зобов`язання з надання відповідачу послуг з ландшафтних робіт були виконані належним чином, що підтверджується підписаним між сторонами актом б/н б/д приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 199 945,38 грн. Будь-яких заперечень або зауважень даний акт не містить.

05.06.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №17/1 від 04.06.2020, в якій позивач вимагав сплатити утворену заборгованість у розмірі 199 945,38 грн у десятиденний строк, що підтверджується копією квитанції Укрпошти, доданої до матеріалів справи.

23.06.2020 позивачем вдруге на адресу відповідача було направлено претензію №18/1 від 23.06.2020, в якій останній вимагав сплатити утворену заборгованість у розмірі 199 945,38 грн у десятиденний строк, що підтверджується копією квитанції Укрпошти, доданої до матеріалів справи.

Однак, як зазначає позивач, відповідач у встановлений договором строк не розрахувався та вартість виконаних робіт не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч.1 ст.843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі (ч.1 ст.844 ЦК України ).

Статтею 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Причиною виникнення спору є несплата відповідачем виконаних позивачем робіт у розмірі 199 945, 38 грн.

Відповідачем факт виконання позивачем робіт за договором не оспорюється, претензій або зауважень щодо неналежної якості здійснених позивачем робіт матеріали справи не містять. Відповідач заперечуючи проти позу посилається лише на те, що строк оплати робіт за договором не настав.

Згідно з п.3.1. договору ціна цього договору становить 199 945,38 грн без ПДВ.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після підписання сторонами акту наданих послуг ф.КБ-2в (п.4.1. договору).

В матеріалах справи міститься підписаний між сторонами акт ф.КБ-2в б/н б/д приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 199 945,38 грн.

Тобто, позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, однак відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, вартість робіт не сплатив.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що п.4.1. договору передбачено обов`язок замовника оплати вартість наданих послуг після підписання сторонами акту наданих послуг ф.КБ-2в, однак у підписаному між сторонами акті відсутня дата його складання (підписання), обов`язок оплати відповідачем за надані роботи відповідно до положень ч.2 ст.530 ЦК України виникає у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

05.06.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №17/1 від 04.06.2020, в якій позивач вимагав сплатити утворену заборгованість у розмірі 199 945,38 грн у десятиденний строк.

23.06.2020 позивачем вдруге на адресу відповідача було направлено претензію №18/1 від 23.06.2020, в якій позивач вимагав сплатити утворену заборгованість у розмірі 199 945,38 грн у десятиденний строк.

За таких обставин, обов`язок оплати за договором від 26.02.2020 у відповідача виник з 05.06.2020, і відповідач повинен був оплатити заборгованість у десятиденний строк від дня направлення претензії (пред`явлення вимоги), як було зазначено самим позивачем у претензії, що є правом останнього, тобто до 15.06.2010.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову послався на те, що претензія не є вимогою у розумінні ст.530 ЦК України, а тому з нею не можна пов`язати настання строку оплати виконаних позивачем робіт.

Однак, колегія суддів не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на те, що претензія - це вимога кредитора до боржника про добровільне врегулювання спору, пов`язаного з порушенням прав кредитора. Претензія є формою досудової реалізації господарсько-правової відповідальності. Постраждала сторона повинна вказати в претензії, що порушила інша сторона та пред`явити до неї відповідні вимоги.

Законодавством не встановлена форма пред`явлення вимоги згідно положень ст.530 ЦК України, за таких обставин вона може бути викладена як окремим документом, так і сформульована в межах претензії за умови зазначення у відповідному документі всіх її складових.

У зазначених претензіях містяться всі необхідні складові щодо оформлення претензії, а саме: дата пред`явлення та номер претензії (№17/1 від 05.06.2020, №18/1 від 23.06.2020); обставини, на підставі яких пред`явлено претензію (невиконання виконавцем умов договору №54 від 26.02.2020), сума претензії (необхідність сплатити ціну за договором, яка складає 199 945,38 грн), і термін протягом якого відповідач зобов`язаний задовольнити вимогу (у десятиденний строк).

За таких обставин, висновок місцевого господарського суду про те, що претензія не є вимогою в розумінні ст.530 ЦК України, а тому з нею не можна пов`язати настання строку оплати виконаних позивачем робіт, є помилковим, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 199 945,38 грн основного боргу підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позову як обґрунтованого та правомірного.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3821,39 грн втрат від інфляції за період березень-червень 2020 року та 3% річних за період з 26.02.2020 по 26.06.2020 у розмірі 1988,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Для застосування штрафних санкцій та відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов`язання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено механізм розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць. Так, роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується .

Позивачем інфляційні нарахування розраховано за період березень-червень 2020 року, оскільки на думку позивача зобов`язання щодо оплати виконаних робіт виникли у відповідача з 26.02.2020.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції зобов`язання щодо оплати основного боргу виникли у відповідача з 16.06.2020, при цьому, інфляційні за червень 2020 року не повинні нараховуватись, оскільки прострочення складає менше половини місяця, в зв`язку з чим нарахування позивачем інфляційних за період березень-червень 2020 року є неправомірним, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи те, що позивачем 3% річних також нараховано з 26.02.2020, колегія суддів вважає, що стягненню підлягають 3% річних нарахованих за період з 16.06.2020 по 26.06.2020 у розмірі 180,28 грн, в зв`язку з чим в іншій частині позову щодо стягнення 3% річних у розмірі 1807,72 грн слід відмовити як необґрунтованому.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 906/598/19.

Частиною 1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем 19.08.2020 було подано до суду уточнену позовну заяву, в якій позивач просив стягнути, зокрема 17000,00 грн витрат на правничу допомогу.

На підтвердження судових витрат до матеріалів справи надано: договір про надання правової (юридичної) допомоги від 24.06.2020 №07/06/20, додаткову угоду №2 до договору про надання правової (юридичної) допомоги №07/06/20 від 24.06.2020, акт приймання-передачі від 25.06.2020, розрахунок витрат на правову допомогу по договору.

Так, як свідчать матеріали справи, 24.06.2020 між адвокатським бюро Молчанової Наталії , адвокатом та Фізичною особою - підприємцем Даниловим Віктором Вікторовичем, клієнтом укладено договір про надання правової (юридичної) допомоги №07/06/20, згідно з яким адвокатське бюро взяло на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язався сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі.

Відповідно до п.4.2. договору за правову допомогу, передбачену п.1.2. договору клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги складає 1000,00 грн за одну годину роботи.

Додатковою угодою №2 до договору від 24.06.2020 сторони погодили, зокрема, що: оплата послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції здійснюється в наступному порядку: 100% вартості послуг сплачується протягом 3-х днів з дня винесення рішення судом першої інстанції; правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

Відповідно до розрахунку витрат на правову допомогу по договору розмір винагороди складає 17000,00 грн, з яких, зокрема представлення інтересів в суді складає 4000,00 грн.

25.06.2020 між сторонами підписано акт приймання-передачі по договору про надання правової (юридичної) допомоги №07/06/20 від 24.06.2020, відповідно до якого адвокатом за: ознайомлення з документами щодо виконання умов договору, збір доказів для підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості, здійснення розрахунку 3% річних, пені та індексу інфляції, складання позовної заяви про стягнення заборгованості, засвідчення копій документів, формування та направлення позову до господарського суду нараховано суму 17000,00 грн. Сторони претензій один до одного по предмету договору не мають.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1390/20. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що до розрахунку витрат на правову допомогу позивачем включено 4000,00 грн за представлення адвокатом інтересів в суді, однак розгляд справи був здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, дані витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Пунктом 2 ч.1 ст.129 ГПК України визначено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктами 1, 2 ч.4 ст.129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч.14 ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи відмову у задоволенні стягнення щодо 4000,00 грн за представлення адвокатом інтересів в суді та часткове задоволення позову, колегія суддів вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають покладенню на відповідача частково у розмірі 12643,80 грн.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, в зв`язку з чим рішення Господарського суду Донецької області від 15.10.2020 у справі №905/1390/20 підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до підпунктів б), в) п.4 ч.1 ст.282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 269, 270, п.2 ч.1 статті 275, п.4 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Данилова Віктора Вікторовича задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 15.10.2020 у справі №905/1390/20 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-комунального відділу Покровської міської ради Донецької області (85300, Донецька область, м.Покровськ, пл.Шибанкова, буд.11, код ЄДРПОУ 26161456) на користь Фізичної особи - підприємця Данилова Віктора Вікторовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 199 945,38 грн основної заборгованості, 180,28 грн 3% річних, 12 643,80 грн витрат на правничу допомогу, 3001,75 грн судового збору, сплачених за подання позовної заяви.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Житлово-комунального відділу Покровської міської ради Донецької області (85300, Донецька область, м.Покровськ, пл.Шибанкова, буд.11, код ЄДРПОУ 26161456) на користь Фізичної особи - підприємця Данилова Віктора Вікторовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 4 502,63 грн судового збору, сплачених за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.02.2021.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова