Рішення

від 09.02.2021 по справі 911/3060/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2021 р.

м. Київ

Справа № 911/3060/20

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження

позов Приватного Акціонерного Товариства "Науково-Виробниче Акціонерне Товариство "ВНДІкомпресормаш" (40020, Сумська обл., м. Суми, просп. Курський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00220434)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбудмеханізація" (08134, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Молодіжна , буд. 14, прим. 21, код ЄДРПОУ 38379617)

про стягнення боргу, пені, втрат від інфляції та 3% річних,

за участю представників:

позивача: Архипенко О. І. (ордер ВМ № 1012272 від 22.01.2021);

відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного Акціонерного Товариства "Науково-Виробниче Акціонерне Товариство "ВНДІкомпресормаш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбудмеханізація" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Позов обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем Договору №173/2017 від 04.12.2017, предметом якого є поставка підрядником у власність генпідрядника обладнання, перелік і кількість якого визначена у специфікаціях. Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за вказаним Договором, що підтверджується видатковими накладними, водночас відповідачем не в повному обсязі проведено розрахунки за передане позивачем обладнання, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 26551,61 грн. У зв`язку з порушенням строків оплати, позивачем нараховано відповідачу пеню, втрати від інфляції та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.10.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.

10.11.2020 через канцелярію позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.11.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого судового засідання призначено на 07.12.2020. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У підготовче судове засідання 07.12.2020 представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Суд, враховуючи те, що у справі немає відомостей про повідомлення сторін про дату та час судового засідання, оскільки відправка судової кореспонденції суду не відбувалася з причини відсутності достатнього фінансування, відклав розгляд справи у підготовчому судовому засіданні на 22.12.2020.

21.12.2020 до суду від позивача надійшло клопотання №04/09-009713 від 18.12.2020 про відкладення розгляду справи.

У підготовчому судовому засіданні 22.12.2020 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та встановлено відповідачу додатковий строк на подання відзиву на позовну заяву до 11.01.2021. Також судом повідомлено позивача, що для більш оперативного розгляду справи, у разі отримання ним відзиву на позовну заяву, за можливості, бажано підготувати відповідь на відзив в стислі терміни, для уникнення ситуації пропуску строку відведеного процесуальним законодавством на проведення підготовчого провадження у випадку, якщо позивач вбачає необхідність готувати відповідь на відзив. Поряд з тим, за клопотанням позивача про відкладення розгляду справи, причини неявки представника позивача визнано поважними, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 25.01.2021.

14.01.2021 до суду від відповідача надійшов відзив б/н від 11.01.2021.

25.01.2021 через систему Електронний суд до суду від відповідача надійшла заява б/н від 22.01.2021 про відкладення розгляду справи.

У підготовчому судовому засіданні 25.01.2021 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.02.2021.

08.02.2021 до суду надійшло клопотання б/н від 02.02.2021 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

У судове засідання з розгляду справи по суті 09.02.2021 з`явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з`явився. Судом заслухано пояснення представника позивача, досліджено докази та ухвалено рішення у справі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

04.12.2017 між Приватним Акціонерним Товариством "Науково-Виробниче Акціонерне Товариство "ВНДІкомпресормаш" (позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбудмеханізація" (відповідач, генпідрядник) укладено Договір №173/2017 (далі - Договір), за яким на умовах в порядку та строки, визначені цим Договором, підрядник зобов`язується протягом терміну дії Договору поставити та передати у власність генпідрядника майно (обладнання), перелік і кількість якого визначена у специфікаціях, та виконати пусконалагоджувальні роботи поставленого обладнання (роботи), а генпідрядник зобов`язується прийняти та оплатити обладнання і роботи (п. 1.1. Договору).

Загальна ціна Договору визначається сумарною вартістю всіх підписаних сторонами Специфікацій. Вартість обладнання погоджена сторонами в специфікації включає вартість пакування маркування та транспортування (в разі якщо транспортування передбачене умовами поставки), згідно умов поставки передбачених Договором. Загальна ціна договору не може перевищувати 10000000,00 грн з урахуванням ПДВ. Розрахунки за Договором здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника у розмірі та строки, визначені у Специфікаціях. Зобов`язання генпідрядника по оплаті обладнання вважаються виконаними в момент зарахування коштів в повному обсязі на поточний рахунок підрядника (п. 2.1. - 2.3. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору поставка партії обладнання, передбаченої конкретною Специфікацією, здійснюється в порядку, на умовах та в строки, визначені такою Специфікацією.

Згідно п. 5.1., 5.2., 5.3. Договору перелік, обсяг, строки, умови та вартість робіт визначається сторонами у специфікаціях, які з моменту підписання сторонами та скріплення печатками сторін будуть вважатись невід`ємними частинами Договору. Пусконалагоджувальні роботи виконуються на об`єкті: Будівництво установки компримування газу на УКПГ-Вишня (об`єкт), Львівська область, Мостицький район, м. Судова Вишня, УКПГ Вишня. При виконанні роботи підрядник використовує власні витратні матеріали, вартість яких зазначається в Специфікації.

У випадку порушення зобов`язань, що виникають із цього Договору, сторони несуть відповідальність згідно з умовами цього Договору. Відповідальність неврегульована цим Договором регулюється законодавством України. Порушення зобов`язань, що виникають із цього Договору, є невиконання або неналежне, тобто виконання з порушенням умов, виконання зобов`язань визначених цим Договором (п. 7.1. Договору).

Відповідно до п. 7.4. Договору в разі несвоєчасної оплати вартості Обладнання та вартості виконаних пусконалагоджувальних робіт, підрядник має право вимагати, а генпідрядник за вимогою підрядника сплачує останньому пеню у розмірі 0,1 % від несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на дату виникнення зобов`язання, за кожен день прострочення оплати. Нарахування пені здійснюється за весь період прострочення.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що на виконання умов Договору сторонами укладено вісім Специфікацій, відповідач здійснював оплати з простроченням строків, зазначених у вказаних специфікаціях. Відповідач хоча і з прострочення строків оплати повністю розрахувався за всі Специфікації (Додатки до договору) окрім восьмої (останньої) у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 26551,61 грн.

У зв`язку з простроченням строків оплат, визначених Специфікаціями, позивачем нараховано відповідачу 6909,66 грн пені, 190633,35 грн втрат від інфляції та 79431,37 грн 3% річних.

Заперечуючи проти позову відповідач зокрема зазначає, що позивачем безпідставно нараховано відповідачу штрафні санкції, позаяк відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується в один рік, а тому є безпідставними нарахування штрафних санкцій позивачем.

Укладений між сторонами Договір за своєю природою є договором підряду з елементами поставки, тож правовідносини, що виникли між сторонами регулюються відповідними положеннями Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 321 Господарського кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відтак, в матеріалах справи наявні підписані сторонами та скріплені їх печатками вісім специфікацій (додатків до Договору), а саме: Специфікація №1 на суму 699000,00 грн; Специфікація №2 на суму 895039,20 грн; Специфікація №3 на суму 519968,02 грн; Специфікація №4 на суму 731214,72 грн; Специфікація №5 на суму 183201,78 грн; Специфікація №6 на суму 313932,44 грн; Специфікація №7 на суму 2111280,00 грн; Специфікація №8 на суму 622915,45 грн, разом на суму 6076551,61 грн.

Також, як доказ виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором додано до справи підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні: №1393 від 12.12.2017 на суму 699000,00 грн; №1401 від 13.12.2017 на суму 1415007,22 грн; №1451 від 22.12.2017 на суму 731214,72; №1453 від 22.12.2017 на суму 183201,78 грн; №42 від 23.01.2018 на суму 313932,44 грн; №382 від 16.05.2018 на суму 2111280,00 грн, №613 від 16.07.2018 на суму 622915,45 грн.

Отже, з наведених доказів вбачається, що позивачем належним чином виконано свої зобов`язання за Договором та поставлено відповідачу обладнання на загальну суму 6076551,61 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань свідчить також відсутність скарг та заперечень з привиду невідповідності поставленого товару та/або неякісних робіт.

Водночас, з поданих до справи доказів вбачається, що згідно платіжних доручень: №493 від 22.09.2018 на суму 3000000,00 грн; №502 від 28.09.2018 на суму 150000,00 грн; №503 від 12.10.2018 на суму 1850000,00 грн; №509 від 31.10.2018 на суму 250000,00 грн; №516 від 28.11.2018 на суму 300000,00 грн; №529 від 14.12.2018 на суму 500000,00 грн, відповідачем на виконання свої зобов`язань за Договором перераховано позивачу 6050000,00 грн.

Інших доказів сплати відповідачем боргу суду не надано.

Відтак, вбачається, що несплаченою відповідачем за вищезазначеними видатковими накладними залишилась сума у розмірі 26551,61 грн (6076551,61 - 6050000,00).

При цьому відповідач у запереченнях на позовну заяву не виклав обставин, які підтверджують відсутність боргу та не підтвердив вказані обставини належними та допустимими доказами.

Отже, суд за відсутності в матеріалах справи доказів, які підтверджують сплату відповідачем залишку суми боргу у розмірі 26551,61 грн, вважає позовні вимоги позивача щодо стягання вказаної суми обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені, 3% річних та втрат від інфляції.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Так, позивачем нараховано відповідачу 6909,66 грн пені, 190633,35 грн втрат від інфляції та 79431,37 грн 3% річних.

З платіжних доручень, видаткових накладних та зазначених у Специфікаціях строків оплати поставленого товару вбачається, що відповідач систематично порушував умови Договору (Додатків до Договору) в частині прострочення строків оплати.

Як встановлено судом раніше згідно з п. 7.4. Договору в разі несвоєчасної оплати вартості Обладнання та вартості виконаних пусконалагоджувальних робіт, підрядник має право вимагати, а генпідрядник за вимогою підрядника сплачує останньому пеню у розмірі 0,1 % від несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на дату виникнення зобов`язання, за кожен день прострочення оплати. Нарахування пені здійснюється за весь період прострочення.

Суд акцентує увагу на тому, що оскільки сторони визначили, що нарахування пені здійснюється за весь період прострочення, підстав для застосування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України до спірних правовідносин у суду немає.

Так, позивачем нараховано відповідачу пеню у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання за Специфікацією №8 у розмірі 6909,66 грн за період прострочення з 30.06.2019 по 25.06.2020 на суму 26551,61 грн.

Водночас, суд зазначає, що відповідно ст. 258 Цивільного кодексу України до позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Вбачається, що право на нарахування пені за Специфікацією №8 у відповідача виникло з 16.08.2018 на підставі п. 1 Специфікації (строк оплати; на протязі 30 днів з дати поставки товару у погодженому місці поставки), водночас останнім подано позов до господарського суду 20.10.2020 (надіслано), а отже позивачем пропущено строк позовної давності щодо звернення з позовом про стягнення пені.

Відтак суд вважає за можливе, погодитись з твердженням відповідача та застосувати строк позовної давності щодо нарахованої позивачем пені за період з 30.06.2019 по 19.10.2019.

Між тим, суд вважає підставним нарахування пені позивачем за період з 20.10.2019 (1 рік назад з моменту пред`явлення позову) по 25.06.2020 на суму 26551,61 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, позаяк вказаний період входить до строку, що не охоплений позовною давністю більше ніж в один рік. Судом пораховано та встановлено, що розмір пені за вказаний період становить 4157,75 грн та який підлягає стягненню з відповідача.

Разом з цим, судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування втрат від інфляції та встановлено, що він є арифметично вірним, а отже, сума втрат від інфляції у розмірі 190633,35 грн підлягає стягненню з відповідача.

Також судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та встановлено, що розрахунок є частково неправильним, позаяк позивач включає у попередні боргові періоди дні оплати відповідачем боргу, тоді як вони повинні входити до нових періодів, позаяк сума боргу станом на цей день (день оплати) зменшилась (стосується розрахунку зі Специфікації №7 та видаткової накладної №382 від 16.05.2018), крім того, право на нарахування штрафних санкцій відповідно до Специфікації №7 у позивача виникло з 15.08.2018, а не з 14.08.2018, позаяк 14.08.2018 є останнім днем оплати видаткової накладної №382 від 16.05.2018 (90-тим днем). Отже, судом зроблено перерахунок 3% річних та встановлено, що сума 3% річних підлягає до стягнення з відповідача у розмірі 78867,78 грн.

На підставі викладеного, суд доходить висновків про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 26551,61 грн боргу, 4157,75 грн пені, 78867,78 грн 3% річних, 190633,35 грн втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача та відповідача у розмірі, пропорційному від задоволених позовних вимог.

Щодо зазначення позивача у тексті позовної заяви, що останнім понесено судові витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн, то суд не вбачає підстав для стягнення вказаної суми з відповідача, позаяк позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту понесення вказаних витрат у зв`язку з розглядом даної справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбудмеханізація" (08134, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Молодіжна , буд. 14, прим. 21, код ЄДРПОУ 38379617) на користь Приватного Акціонерного Товариства "Науково-Виробниче Акціонерне Товариство "ВНДІкомпресормаш" (40020, Сумська обл., м. Суми, просп. Курський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00220434) 26551,61 грн боргу, 4157,75 грн пені, 78867,78 грн 3% річних, 190633,35 грн втрат від інфляції, а також 4461,83 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.02.2021.

Суддя А.Ф. Черногуз