Постанова

від 30.06.2021 по справі 911/3060/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2021 р. Справа№ 911/3060/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 30.06.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбудмеханізація"

на рішення Господарського суду Київської області

від 09.02.2021 (повний текст складено 25.02.2021)

у справі №911/3060/20 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Приватного Акціонерного Товариства "Науково-Виробниче Акціонерне Товариство "ВНДІкомпресормаш"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбудмеханізація"

про стягнення боргу, пені, втрат від інфляції та 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

Приватне Акціонерне Товариство "Науково-Виробниче Акціонерне Товариство "ВНДІкомпресормаш" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбудмеханізація" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем Договору №173/2017 від 04.12.2017, предметом якого є поставка підрядником у власність генпідрядника обладнання, перелік і кількість якого визначена у специфікаціях. Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за вказаним Договором, що підтверджується видатковими накладними, водночас відповідачем не в повному обсязі проведено розрахунки за передане позивачем обладнання, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 26551,61 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати, позивачем нараховано відповідачу пеню, втрати від інфляції та 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.02.2021 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбудмеханізація" на користь Приватного Акціонерного Товариства "Науково-Виробниче Акціонерне Товариство "ВНДІкомпресормаш" 26551,61 грн. боргу, 4157,75 грн. пені, 78867,78 грн. 3% річних, 190633,35 грн. втрат від інфляції, а також 4461,83 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбудмеханізація" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2021 у справі №911/3060/20 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що будь-яких вимог від позивача щодо сплати пені за порушення строків оплати на адресу відповідача не надходили. В матеріалах справи відсутні докази направлення такої вимоги.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбудмеханізація" на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2021 у справі №911/3060/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбудмеханізація" на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2021 у справі №911/3060/20 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

Від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду, до якого додано платіжне доручення №695 від 06.05.2021 про сплату судового збору в розмірі 6754,73 грн., а також докази направлення позивачу копії апеляційної скарги і доданих до неї документів з описом вкладення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбудмеханізація" на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2021 у справі №911/3060/20. Призначено справу до розгляду на 30.06.2021.

Позивач та відповідач в судове засідання 30.06.2021 не з`явилися. Про поважність неявки не повідомили.

У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності позивача, відповідача та їх повноважених представників за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 30.06.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 04.12.2017 між Приватним Акціонерним Товариством "Науково-Виробниче Акціонерне Товариство "ВНДІкомпресормаш" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбудмеханізація" (генпідрядник) укладено Договір №173/2017 (далі - Договір), за яким на умовах в порядку та строки, визначені цим Договором, підрядник зобов`язується протягом терміну дії Договору поставити та передати у власність генпідрядника майно (обладнання), перелік і кількість якого визначена у специфікаціях, та виконати пусконалагоджувальні роботи поставленого обладнання (роботи), а генпідрядник зобов`язується прийняти та оплатити обладнання і роботи (п. 1.1. Договору).

Загальна ціна Договору визначається сумарною вартістю всіх підписаних сторонами Специфікацій. Вартість обладнання погоджена сторонами в специфікації включає вартість пакування маркування та транспортування (в разі якщо транспортування передбачене умовами поставки), згідно умов поставки передбачених Договором. Загальна ціна договору не може перевищувати 10000000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Розрахунки за Договором здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника у розмірі та строки, визначені у Специфікаціях. Зобов`язання генпідрядника по оплаті обладнання вважаються виконаними в момент зарахування коштів в повному обсязі на поточний рахунок підрядника (п. 2.1. - 2.3. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору поставка партії обладнання, передбаченої конкретною Специфікацією, здійснюється в порядку, на умовах та в строки, визначені такою Специфікацією.

Згідно п. 5.1., 5.2., 5.3. Договору перелік, обсяг, строки, умови та вартість робіт визначається сторонами у специфікаціях, які з моменту підписання сторонами та скріплення печатками сторін будуть вважатись невід`ємними частинами Договору. Пусконалагоджувальні роботи виконуються на об`єкті: "Будівництво установки компримування газу на УКПГ-Вишня" (об`єкт), Львівська область, Мостицький район, м. Судова Вишня, УКПГ Вишня. При виконанні роботи підрядник використовує власні витратні матеріали, вартість яких зазначається в Специфікації.

У випадку порушення зобов`язань, що виникають із цього Договору, сторони несуть відповідальність згідно з умовами цього Договору. Відповідальність неврегульована цим Договором регулюється законодавством України. Порушення зобов`язань, що виникають із цього Договору, є невиконання або неналежне, тобто виконання з порушенням умов, виконання зобов`язань визначених цим Договором (п. 7.1. Договору).

Відповідно до п. 7.4. Договору в разі несвоєчасної оплати вартості Обладнання та вартості виконаних пусконалагоджувальних робіт, підрядник має право вимагати, а генпідрядник за вимогою підрядника сплачує останньому пеню у розмірі 0,1 % від несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на дату виникнення зобов`язання, за кожен день прострочення оплати. Нарахування пені здійснюється за весь період прострочення.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що на виконання умов Договору сторонами укладено вісім Специфікацій, відповідач здійснював оплати з простроченням строків, зазначених у вказаних специфікаціях. Відповідач хоча і з прострочення строків оплати повністю розрахувався за всі Специфікації (Додатки до договору) окрім восьмої (останньої) у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 26551,61 грн.

У зв`язку з простроченням строків оплат, визначених Специфікаціями, позивачем нараховано відповідачу 6909,66 грн. пені, 190633,35 грн. втрат від інфляції та 79431,37 грн. 3% річних.

Заперечуючи проти позову відповідач зокрема зазначає, що позивачем безпідставно нараховано відповідачу штрафні санкції, позаяк відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується в один рік, а тому є безпідставними нарахування штрафних санкцій позивачем.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції керувався тим, що з платіжних доручень, видаткових накладних та зазначених у Специфікаціях строків оплати поставленого товару вбачається, що відповідач систематично порушував умови Договору (Додатків до Договору) в частині прострочення строків оплати.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбудмеханізація", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Укладений між сторонами Договір за своєю природою є договором підряду з елементами поставки, тож правовідносини, що виникли між сторонами регулюються відповідними положеннями Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 321 Господарського кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відтак, в матеріалах справи наявні підписані сторонами та скріплені їх печатками вісім специфікацій (додатків до Договору), а саме: Специфікація №1 на суму 699000,00 грн; Специфікація №2 на суму 895039,20 грн; Специфікація №3 на суму 519968,02 грн; Специфікація №4 на суму 731214,72 грн; Специфікація №5 на суму 183201,78 грн; Специфікація №6 на суму 313932,44 грн; Специфікація №7 на суму 2111280,00 грн; Специфікація №8 на суму 622915,45 грн, разом на суму 6076551,61 грн.

Також, як доказ виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором додано до справи підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні: №1393 від 12.12.2017 на суму 699000,00 грн; №1401 від 13.12.2017 на суму 1415007,22 грн; №1451 від 22.12.2017 на суму 731214,72; №1453 від 22.12.2017 на суму 183201,78 грн; №42 від 23.01.2018 на суму 313932,44 грн; №382 від 16.05.2018 на суму 2111280,00 грн, №613 від 16.07.2018 на суму 622915,45 грн.

Отже, з наведених доказів вбачається, що позивачем належним чином виконано свої зобов`язання за Договором та поставлено відповідачу обладнання на загальну суму 6 076 551,61 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань свідчить також відсутність скарг та заперечень з привиду невідповідності поставленого товару та/або неякісних робіт.

Водночас, з поданих до справи доказів вбачається, що згідно платіжних доручень: №493 від 22.09.2018 на суму 3000000,00 грн; №502 від 28.09.2018 на суму 150000,00 грн; №503 від 12.10.2018 на суму 1850000,00 грн; №509 від 31.10.2018 на суму 250000,00 грн; №516 від 28.11.2018 на суму 300000,00 грн; №529 від 14.12.2018 на суму 500000,00 грн, відповідачем на виконання свої зобов`язань за Договором перераховано позивачу 6050000,00 грн.

Інших доказів сплати відповідачем боргу суду не надано, в апеляційній скарзі не спростовано.

Відтак, вбачається, що несплаченою відповідачем за вищезазначеними видатковими накладними залишилась сума у розмірі 26551,61 грн (6076551,61 - 6050000,00).

При цьому відповідач у запереченнях на позовну заяву не виклав обставин, які підтверджують відсутність боргу та не підтвердив вказані обставини належними та допустимими доказами.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують сплату відповідачем залишку суми боргу у розмірі 26551,61 грн., колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягання вказаної суми обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені, 3% річних та втрат від інфляції, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Так, позивачем нараховано відповідачу 6909,66 грн. пені, 190633,35 грн. втрат від інфляції та 79431,37 грн. 3% річних.

З платіжних доручень, видаткових накладних та зазначених у Специфікаціях строків оплати поставленого товару вбачається, що відповідач систематично порушував умови Договору (Додатків до Договору) в частині прострочення строків оплати.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з п. 7.4. Договору в разі несвоєчасної оплати вартості Обладнання та вартості виконаних пусконалагоджувальних робіт, підрядник має право вимагати, а генпідрядник за вимогою підрядника сплачує останньому пеню у розмірі 0,1 % від несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на дату виникнення зобов`язання, за кожен день прострочення оплати. Нарахування пені здійснюється за весь період прострочення.

Колегія суддів звертає увагу, що оскільки сторони визначили, що нарахування пені здійснюється за весь період прострочення, підстав для застосування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України до спірних правовідносин у суду немає.

Так, позивачем нараховано відповідачу пеню у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання за Специфікацією №8 у розмірі 6909,66 грн. за період прострочення з 30.06.2019 по 25.06.2020 на суму 26551,61 грн.

Водночас, судова колегія зазначає, що відповідно ст. 258 Цивільного кодексу України до позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Вбачається, що право на нарахування пені за Специфікацією №8 у відповідача виникло з 16.08.2018 на підставі п. 1 Специфікації (строк оплати; на протязі 30 днів з дати поставки товару у погодженому місці поставки), водночас останнім подано позов до господарського суду 20.10.2020 (надіслано), а отже позивачем пропущено строк позовної давності щодо звернення з позовом про стягнення пені.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції застосування строку позовної давності щодо нарахованої позивачем пені за період з 30.06.2019 по 19.10.2019.

Між тим, колегія суддів погоджується із нарахуванням пені позивачем за період з 20.10.2019 (1 рік назад з моменту пред`явлення позову) по 25.06.2020 на суму 26551,61 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, позаяк вказаний період входить до строку, що не охоплений позовною давністю більше ніж в один рік. Судом пораховано та встановлено, що розмір пені за вказаний період становить 4157,75 грн. та який підлягає стягненню з відповідача.

Разом з цим, судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування втрат від інфляції та встановлено, що він є арифметично вірним, а отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сума втрат від інфляції у розмірі 190633,35 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Також судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та встановлено, що розрахунок є частково неправильним, позаяк позивач включає у попередні боргові періоди дні оплати відповідачем боргу, тоді як вони повинні входити до нових періодів, позаяк сума боргу станом на цей день (день оплати) зменшилась (стосується розрахунку зі Специфікації №7 та видаткової накладної №382 від 16.05.2018), крім того, право на нарахування штрафних санкцій відповідно до Специфікації №7 у позивача виникло з 15.08.2018, а не з 14.08.2018, позаяк 14.08.2018 є останнім днем оплати видаткової накладної №382 від 16.05.2018 (90-тим днем). Отже, судом зроблено перерахунок 3% річних та встановлено, що сума 3% річних підлягає до стягнення з відповідача у розмірі 78867,78 грн.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 26551,61 грн. боргу, 4157,75 грн. пені, 78867,78 грн. 3% річних, 190633,35 грн. втрат від інфляції.

Посилання скаржника, щодо відсутності вимоги позивача сплатити суму пені, як на підставу для відмови у задоволенні позову в цій частині, колегією суддів оцінюються критично, оскільки право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2021 у справі №911/3060/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбудмеханізація" на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2021 у справі №911/3060/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазбудмеханізація" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2021 у справі №911/3060/20 - залишити без змін.

Матеріали справи №911/3060/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Cуду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.07.2021.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала