Рішення

від 15.02.2021 по справі 922/3321/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3321/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Костянтинівський метизний завод" (ТОВ "ТД "КМЗ") місто Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" (ТОВ "НТ І ФП Компанія ВГІК", місто Харків про та зустрічним позовом да про стягнення 539 032,95 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" (ТОВ "НТ І ФП Компанія ВГІК", місто Харків Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Костянтинівський метизний завод" (ТОВ "ТД "КМЗ") місто Дніпро стягнення 150 000,00 грн. за участю представників:

позивача (відповідача за зустрічним позовом) - адвокат Воронін В.В. довіреність б/н від 28.09.2020;

відповідача (позивача за зустрічним позовом) - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Костянтинівський метизний завод" (ТОВ "ТД "КМЗ"; позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" (відповідача) 539 032,95 грн. з яких: 435 005,16 грн. - основна заборгованість за Договором постачання № ДП-048-03 від 18 квітня 2018 року (з урахуванням збільшення позовних вимог - заява вх. № 28210) та 104 027,79 грн. - штрафні санкції:

- за не оплату Товару за Видатковою накладною № 70 від 20 лютого 2020 року на загальну суму 206 945,16 грн.: пеня - 8 865,85 грн. (відповідно до пункту 8.4 Договору), штраф - 49 794,52 грн. (відповідно до пункту 8.5 Договору), 3% річних - 2 143,16 грн. (відповідно статті 625 ЦК України);

- за не оплату Товару за Видатковою накладною № 157 від 02 квітня 2020 року на загальну суму 228 060,00 грн.: пеня - 15 876,96 грн. (відповідно до пункту 8.4 Договору), штраф - 22 806,00 грн. (відповідно до пункту 8.5 Договору), інфляційні нарахування - 1 129,77 грн., 3% річних - 3 411,53 грн. (відповідно статті 625 ЦК України). Також позивач просить суд покласти на ТОВ "НТі ФП Компанія ВГІК" понесені ТОВ "ТД "КМЗ" судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.11.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Костянтинівський метизний завод" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/3321/20 та постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

27 листопада 2020 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшов відзив (попередній) ТОВ "НТі ФП Компанія ВГІК" на позовну заяву (вх. № 27703), згідно якого відповідач вказав, що переданий за Договором № ДП-048-03 від 18 квітня 2018 року товар було повернуто постачальнику без здійснення оплати, як такий, що не відповідав вимогам щодо його якості.

18 грудня 2020 року ТОВ "ТД "КМЗ" подало до загального відділу діловодства Господарського суду відповідь на відзив (за вх. № 29589 від 18.12.2020). Також позивач звернувся до суду із клопотанням про витребування оригіналів документів (в порядку статті 91 ГПК України), в обґрунтування якого представник ТОВ "ТД "КМЗ" наголошує, що вперше ознайомився із поданими відповідачем доказами - Товарно-транспортною накладною № Р101 від 10 квітня 2020 року та документом під назвою "Повернення постачальнику" № 1 від 10 квітня 2020 року, коли отримав їх разом із відзивом ТОВ "НТі ФП Компанія ВГІК". Раніше позивач зазначені документи не отримував та, а директор Жук Ю.В. не підписував.

Ухвалою суду від 21.12.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Костянтинівський метизний завод" про витребування оригіналів документів було задоволено та зобов`язано ТОВ "НТі ФП Компанія ВГІК" у строк до 11.01.2021 подати до суду для огляду оригінал Товарно-транспортної накладної № Р101 від 10 квітня 2020 року та документу під назвою "Повернення постачальнику" № 1 від 10 квітня 2020 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК", в свою чергу, звернулося до суду із зустрічною позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Костянтинівський метизний завод" 150 000,00 грн. збитків, які Товариство понесло у зв`язку із тим, що ТОВ "ТД "КМЗ" було поставлено товар неналежної якості, а відтак, ТОВ "НТі ФП Компанія ВГІК" порушено договірні зобов`язання з партнерами та витрачені кошти на поновлення порушеного права.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.01.2021 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 922/3321/20; об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом ТОВ "ТД "КМЗ".

25 січня 2021 року ТОВ "ТД "КМЗ" подало до загального відділу діловодства Господарського суду на відзив на зустрічний позов (за вх. № 1715 від 25.01.2021). Також позивач звернувся до суду із клопотанням про витребування оригіналів документів (в порядку статті 91 ГПК України), в обґрунтування якого представник ТОВ "ТД "КМЗ" наголошує, що вперше ознайомився із поданими відповідачем доказами - Товарно-транспортною накладною № Р232 від 24 лютого 2020 року та документом під назвою "Повернення постачальнику" № 15 від 24 лютого 2020 року, коли отримав їх разом із відзивом ТОВ "НТі ФП Компанія ВГІК" на заяву про збільшення позовних вимог. Так, раніше позивач зазначені документи не отримував та, а директор Жук Ю.В. не підписував.

Ухвалою суду від 25.01.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Костянтинівський метизний завод" про витребування оригіналів документів було задоволено та зобов`язано ТОВ "НТі ФП Компанія ВГІК" у строк до 01.02.2021 року (включно) подати до суду для огляду оригінал Товарно-транспортної накладної № Р232 від 24 лютого 2020 року та документу під назвою "Повернення постачальнику" № 15 від 24 лютого 2020 року.

Розгляд справи № 922/3321/20 в підготовчому засіданні неодноразово відкладався задля забезпечення принципу змагальності та реалізації прав сторін на повне та об`єктивне встановлення всіх обставин справи. Однак, витребувані судом в порядку частини шостої статті 91 ГПК України оригінали письмових доказів - Товарно - транспортних накладних та накладних на повернення постачальнику товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" подано не було.

За результатами підготовчого засідання 01.02.2021 у справі № 922/3321/20 судом, на підставі частини другої статті 185, частини першої статті 195 ГПК України, постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 02 лютого 2021 року. Відповідну ухвалу занесено судом до протоколу підготовчого засідання.

За результатами судового засідання 02.02.2021 розгляд справи № 922/3321/20 відкладено на 15 лютого 2021 року о 15:30 годині, на підставі пункту 1 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання від 02 лютого 2021 року.

Представник ТОВ "ТД "КМЗ", який брав участь в судовому засіданні 15.02.2021 в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримував, просив суд їх задовольнити та стягнути з відповідача 539 032,95 грн. заборгованості за Договором постачання № ДП-048-03 від 18 квітня 2018 року. Проти задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" заперечував в повному обсязі.

Представник ТОВ "НТі ФП Компанія ВГІК" в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомляв. Враховуючи те, що неявка учасників справи в судове засідання, відповідно до приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, а також приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи по суті, визначені частиною другою статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу № 922/3321/20 за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісні позовні вимоги ТОВ "ТД "КМЗ", зустрічні вимоги ТОВ "НТі ФП Компанія ВГІК", а також заперечення щодо відповідних вимог кожної зі сторін; об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Костянтинівський метизний завод" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" (далі - Покупець) було укладено Договір постачання № ДП-048-03 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у встановлений термін у власність, а Покупець прийняти і сплатити на умовах, викладених у Договорі, продукцію, що іменується далі по тексту Товар, асортимент, кількість, якість і ціна, якого вказані в рахунках, специфікаціях і видаткових накладних, що є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору кількість кожної партії Товару погоджуються в рахунках або специфікаціях до даного Договору. З моменту повної або часткової оплати Покупцем рахунку партія Товару вважається погодженою Сторонами. Під партією Товару розуміється Товар, вказаний в одному рахунку і підтверджений у відповідній Видатковій накладній.

Ціна кожної партії Товару за одиницю і по позиціях вказується в рахунках до даного Договору. 3 моменту виставлення Постачальником рахунку на відповідну партію Товару, інші умови постачання зміні не підлягають. При цьому у випадку, якщо Покупцем Товар не сплачений в строк, встановлений пунктом 6.3 Договору, Постачальник мас право виставити новий рахунок з іншими цінами на Товар (пункт 3.1 Договору постачання № ДП-048-03).

Як вбачається з матеріалів справи, 20 лютого 2020 року Постачальником виставлено Рахунок на оплату по замовленню № 92 на суму 497 945,16 грн., який був частково оплачений Покупцем, відповідно до Платіжного доручення № 1377 від 20 лютого 2020 року на суму 10 000,00 грн., що підтверджується Фільтрованою випискою за період 01 січня 2020 року по 08 жовтня 2020 року. Також 02 квітня 2020 року Постачальником було виставлено Рахунок на оплату по замовленню № 181 на суму 228 060,00 грн. Тобто ТОВ "НТі ФП Компанія ВГІК" погодилося із вказаними у Рахунках партіями Товару.

Відповідно до пункту 4.5 Договору Товар переходить у власність Покупця після його передачі Постачальником або представником Постачальника відповідному перевізникові Покупця або іншому представникові Покупця. Датою переходу власності вважається дата, вказана у Видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, акту приймання-передачі товару або іншим документом, який підтверджує передачу Товару.

Відповідно, ТОВ "ТД "КМЗ" передало у власність Покупця дві партії Товару:

- згідно Видаткової накладної № 70 від 20 лютого 2020 року представник ТОВ "НТі ФП Компанія ВГІК" - директор Якубенко Олег Григорович (за довіреністю № 66 від 20 лютого 2020 року), отримав передбачену Рахунком на оплату по замовленню № 92 партію Товару на суму 497 945,16 грн.;

- згідно Видаткової накладної № 157 від 02 квітня 2020 року представник ТОВ "НТі ФП Компанія ВГІК" - директор Якубенко Олег Григорович, отримав передбачену Рахунком на оплату по замовленню № 181 партію Товару на суму 228 060,00 грн.

Порядок розрахунків погоджено сторонами в Розділі 6 Договору постачання № ДП-048-03, згідно якого розрахунки за даним Договором здійснюються із національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі відповідною рахунку. Оплата за даним Договором проводиться у формі передоплати у розмірі ста відсотків, якщо інше не обумовлене в специфікації, в терміни, вказані в рахунку або специфікації Інші форми оплати регулюються додатковими угодами, що є невід`ємною частиною Договору (пункти 6.1, 6.2 Договору).

Звертаючись до суду із первісним позовом ТОВ "ТД "КМЗ" зазначає, що станом на 01 жовтня 2020 року за отриманий за Видатковою накладною № 70 від 20 лютого 2020 року Товар відповідач розрахувався лише частково - на суму 291 000,00 грн., що підтверджується Фільтрованою випискою за періоди з 01.01.2020 по 08.10.2020. Крім того, за отриманий за Видатковою накладною № 157 від 02 квітня 2020 року відповідач не розрахувався взагалі.

Враховуючи наведене, сума основного боргу ТОВ "НТі ФП Компанія ВГІК" за Договором постачання № ДП-048-03 від 18 квітня 2018 року становить 435 005,16 грн. Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем також нараховано і заявлено до стягнення:

- за Видатковою накладною № 70 від 20.02.2020: пеня - 8 865,85 грн. (пункт 8.4 Договору), штраф - 49 794,52 грн. (пункт 8.5 Договору), 3% річних - 2 143,16 грн. (стаття 625 ЦК України);

- за Видатковою накладною № 157 від 02.04.2020: пеня - 15 876,96 грн. (пункт 8.4 Договору), штраф - 22 806,00 грн. (пункт 8.5 Договору), інфляційні - 1 129,77 грн. та 3% річних - 3 411,53 грн. (стаття 625 ЦК України).

Обставини щодо стягнення суми основного боргу та вищезазначених нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Костянтинівський метизний завод" до суду з даним позовом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК", в свою чергу, заперечуючи існування заборгованості та звертаючись до господарського суду із зустрічним позовом у даній справі зазначило, що переданий ТОВ "ТД "КМЗ" за Договором постачання № ДП-048-03 від 18 квітня 2018 року Товар не відповідав вимогам щодо якості та комплектності, про що Постачальника було терміново повідомлено Листами від 08.02.2020 за вих. № 28/02 та 13.04.2020 за вих. № 13/04 з вимогами про заміну поставленого товару.

Однак, у зв`язку із тим, що ТОВ "ТД "КМЗ" відмовилося від заміни неякісного товару і неякісну партію було повернуто Постачальнику у передбаченому законом порядку, згідно Накладної про повернення постачальнику № 15 від 24 лютого 2020 року на суму 206 914,12 грн., ТТН за № Р232 від 24 лютого 2020 року, та Накладної про повернення постачальнику № 1 від 10 квітня 2020 року на суму 228 060,00 грн., ТТН від № Р101 від 10 квітня 2020 року.

Відповідні обставини призвели також до зриву виготовлення та поставки продукції згідно Договору поставки № 03/02-2020 від 03.02.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Маркетмет", і 15.05.2020 ТОВ "НТі ФП Компанія ВГІК" отримало Претензію про сплату штрафу за порушення строків поставки продукції на суму 247 918,32 грн.

Відтак, за зустрічним позовом позивач просить суд стягнути з ТОВ "ТД "КМЗ" 150 000,00 грн. збитків, які понесло ТОВ "НТі ФП Компанія ВГІК" у зв`язку із поставкою Товару неналежної якості та витратами на поновлення порушеного права.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).

Окремим видом зобов`язання є договір поставки. Так, згідно з частинами першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За вимогами статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Статтею 678 ЦК України визначено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до продавця або виготовлювача товару.

Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Посилаючись на вищезазначені положення Цивільного кодексу України ТОВ "НТі ФП Компанія ВГІК" вказує на те, що оскільки переданий продавцем Товар не відповідав вимогам щодо його якості, а отже існувала необхідність його заміни, розрахунків за отриману згідно Видаткової накладної № 70 від 20.02.2020 та Видаткової накладної № 157 від 02.04.2020 продукцію проведено не було, а згодом неякісну партію також повернуто ТОВ "ТД "КМЗ" згідно Накладної про повернення постачальнику № 15 від 24.02.2020 на суму 206 914,12 грн., ТТН за № Р232 від 24.02.2020, та Накладної про повернення постачальнику № 1 від 10.04.2020 на суму 228 060,00 грн., ТТН від № Р101 від 10.04.2020. Копії відповідних доказів надано ТОВ "НТі ФП Компанія ВГІК" до матеріалів справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Костянтинівський метизний завод" в свою чергу наголошує, що вперше ознайомився із поданими відповідачем доказами - Товарно-транспортною накладною № Р101 від 10 квітня 2020 року, документом під назвою "Повернення постачальнику" № 1 від 10 квітня 2020 року, а також Товарно-транспортною накладною № Р232 від 24 лютого 2020 року та документом під назвою "Повернення постачальнику" № 15 від 24 лютого 2020 року, коли отримав їх разом із відзивом ТОВ "НТі ФП Компанія ВГІК"; раніше позивач зазначені документи не отримував , а директор Жук Ю.В. не підписував.

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до приписів статей 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, суд зазначає, що обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною першою статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно частини шостої статті 91 Господарського процесуального кодексу України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Так, ухвалами суду від 21.12.2020 та від 25.01.2021 було зобов`язано ТОВ "НТі ФП Компанія ВГІК" подати до суду для огляду оригінал Товарно-транспортної накладної № Р101 від 10 квітня 2020 року та документу під назвою "Повернення постачальнику" № 1 від 10 квітня 2020 року, Товарно-транспортної накладної № Р232 від 24 лютого 2020 року та документу під назвою "Повернення постачальнику" № 15 від 24 лютого 2020 року.

Розгляд справи № 922/3321/20 в підготовчому засіданні неодноразово відкладався задля забезпечення принципу змагальності та реалізації прав сторін на повне та об`єктивне встановлення всіх обставин справи. Однак, як вже було зазначено судом, витребувані судом в порядку частини шостої статті 91 ГПК України оригінали письмових доказів - Товарно - транспортних накладних та накладних на повернення постачальнику товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" подано не було.

Відповідно, такі докази не беруться судом до уваги, а ТОВ "НТі ФП Компанія ВГІК", відтак, жодним чином не доведено наявності обставин, які свідчили б про відсутність заборгованості, зокрема - повернення товару Постачальнику згідно Накладної № 15 від 24 лютого 2020 року на суму 206 914,12 грн. та Накладної № 1 від 10 квітня 2020 року на суму 228 060,00 грн.

Крім того, враховуючи відсутність в матеріалах справи належних доказів істотного порушення Постачальником - ТОВ "ТД "КМЗ" вимог щодо якості товару та виявлення недоліків, які не можна усунути, суд критично оцінює посилання ТОВ "НТі ФП Компанія ВГІК" на те, що переданий ТОВ "ТД "КМЗ" за Договором постачання № ДП-048-03 від 18 квітня 2018 року Товар перевірено на виробництві, взято лабораторні проби згідно яких виявилося, що товар не відповідав вимогам щодо якості та комплектності. Жодних доказів на підтвердження направлення на адресу Постачальника повідомлень - Листів від 08.02.2020 за вих. № 28/02 та від 13.04.2020 за вих. № 13/04 з вимогами про заміну поставленого товару ТОВ "НТі ФП Компанія ВГІК" до суду також не подано.

За умовами Договору постачання № ДП-048-03 від 18.04.2018 оплата за даним Договором проводиться у формі передоплати у розмірі ста відсотків, якщо інше не обумовлене в специфікації, в терміни, вказані в рахунку або специфікації Інші форми оплати регулюються додатковими угодами, що є невід`ємною частиною Договору.

У даному випадку сторонами Договору іншого строку оплати ніж сто відсотків передоплати погоджено не було. Водночас спеціальною нормою статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена покупцем негайно після такого прийняття. Факт отримання товару є самостійною підставою для виникнення у покупця обов`язку здійснити розрахунки, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував; жодних доказів повернення товару або остаточної оплати отриманого від позивача Товару не надав, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Костянтинівський метизний завод" в частині стягнення основного боргу за Договором постачання № ДП-048-03 від 18.04.2018 в розмірі 435 005,16 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами частини другої статті 193 ГК України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 ГК України).

Відповідно також до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 ГК України також передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно пунктів 8.4, 8.5 Договору у разі прострочення оплати Товару, Покупець зобов`язаний сплатити пеню постачальникові з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент прострочення від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі прострочення оплати Товару більше 20 днів Покупець сплачує штраф Постачальникові з розрахунку 10% від загальної суми неоплаченого Товару.

Термін нарахування Покупцеві штрафних санкцій за Договором не обмежується 6 (шістьма) місяцями з моменту (дати), коли зобов`язання мало бути виконане за Договором, у зв`язку з чим, штрафна санкція підлягає нарахуванню з весь період порушення зобов`язання (пункт 8.10 Договору).

Враховуючи неналежне виконання ТОВ "НТі ФП Компанія ВГІК" зобов`язань з оплати Товару, господарський суд доходить висновку про правомірність позовних вимог в частині застосування штрафних санкцій (нарахування неустойки).

Відповідно також до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

До матеріалів справи позивачем надано розрахунок пені, штрафу, інфляційних втрат та трьох процентів річних за окремо по простроченню оплати за Видатковою накладною № 70 від 20.02.2020 на недоплачену суму 206 945,16 грн. у період з 29.05.2020 по 01.10.2020 та за Видатковою накладною № 157 від 02.04.2020 на загальну суму 228 060,00 грн. у період з 03.04.2020 по 01.10.2020.

Перевіривши кожне нарахування окремо, суд встановив, що розрахунок пені на загальну суму 24 742,81 грн. (за кожну із поставок: 8 865,85 грн. + 15 876,96 грн.) та інфляційних втрат в розмірі 1 129,77 грн. (тільки за ВН № 157) не суперечать вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними.

Нарахування трьох процентів річних, разом з тим, здійснено судом виходячи із того, що у 2020 році 366 днів:

- з 29.05.2020 до 01.10.2020 на 206 945,16 x 3% x 126:366:100 = 2 137,30 грн.

- з 03.04.2020 до 01.10.2020 на 228 060,00 x 3% x 182:366:100 = 3 402,21 грн.

Крім того, розрахунок штрафу за Видатковою накладною № 70 від 20.02.2020 в порядку пункту 8.5 Договору проведено ТОВ "ТД "КМЗ" на загальну суму поставки - 497 945,16 грн., в той час, як частину боргу було оплачено відповідачем у строк до 20 днів після поставки. За розрахунком суду штраф становить: за Видатковою накладною № 70 - 42 794,51 грн. та за Видатковою накладною № 157 - 22 806,00 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ТОВ "ТД "КМЗ" в цій частині та стягнення з відповідача пені розмірі 24 742,81 грн., штрафу в розмірі 65 600,51 грн., інфляційних втрат в розмірі 1 129,77 грн. та трьох процентів річних в розмірі 5 539,51 грн. В задоволенні позовних вимог в частині заявлених до стягнення штрафних санкцій в розмірі 7 000,01 грн. і трьох процентів річних в розмірі 15,18 грн. суд відмовляє, у зв`язку із безпідставністю відповідних нарахувань.

Розглянувши також вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" за зустрічним позовом щодо стягнення з ТОВ "ТД "КМЗ" 150 000,00 грн. збитків, які понесено Товариством у зв`язку із поставкою Товару неналежної якості, а також витратами на поновлення порушеного права, суд зазначає таке.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У відповідності до статті 224 ГК України збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, оцінивши в сукупності надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" докази, суд зазначає про недоведеність позивачем за зустрічним позовом наявності складу правопорушення, як необхідної умови для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків: не підтверджено факту порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Костянтинівський метизний завод" умов Договором постачання № ДП-048-03 від 18.04.2018 в частині відвантаження Товару неналежної якості, а отже не доведено обставин заподіяння збитків, не обґрунтовано розмір та реальність таких збитків. У даному випадку відсутня визначальна складова, за якої неможливо притягнути суб`єкта господарських відносин до відповідальності, а саме протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

На підставі викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "НТі ФП Компанія ВГІК" є такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування, а відтак задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Костянтинівський метизний завод" в сумі 7 980,27 грн.

Судовий збір за подання зустрічної позовної заяви, відповідно приписів статті 129 ГПК України, залишається за Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК".

З огляду на наведене та керуючись статтями 1, 13, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Костянтинівський метизний завод" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" (місцезнаходження: 61001, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 92-А; код ЄДРПОУ 34466831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Костянтинівський метизний завод" (місцезнаходження: 49000, місто Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 46, офіс 417; код ЄДРПОУ 40821827) суму основного боргу за Договором постачання № ДП-048-03 від 18.04.2018 в розмірі 435 005,16 грн., пеню в розмірі 24 742,81 грн., штраф в розмірі 65 600,51 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 129,77 грн., 3% в розмірі 5 539,51 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 980,27 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову в частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 15,18 грн. та штрафних санкцій в розмірі 7 000,01 грн. - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України, з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а також пункту 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "25" лютого 2021 р.

Суддя В.В. Рильова

справа № 922/3321/20