Ухвала

від 24.02.2021 по справі 914/790/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 914/790/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н.О., Чумака Ю.Я.

розглянувши матеріали касаційної скарги Львівської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 і рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2019 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзвін і К"

до Львівської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальна установа "Меморіальний музей Гідності у м. Львові"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державне комунальне підприємство кінотеатр "Дзвін"

про визнання недійсною ухвалу в частині п. 5 Львівської міської ради № 4698 від 11.03.2019 "Про створення комунальної установи Меморіальний музей гідності у м. Львові",

ВСТАНОВИВ:

04.02.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 і рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2019 у справі № 914/790/19, подана 29.01.2021 безпосередньо до суду касаційної інстанції засобом поштового зв`язку.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначаються підстави оскарження судових рішень, передбачені частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1,2,3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу.

Водночас, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах.

Проте касаційна скарга не містить належного обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пунктів 1 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки її зміст зводиться до незгоди з оцінкою доказів судами першої та апеляційної інстанції та встановленими обставинами справи.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За змістом частини 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Предметом оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 (повний текст складено 05.01.2021), строк для оскарження якої сплив 25.01.2021.

Касаційну скаргу подано 29.01.2021 з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження.

В обґрунтування клопотання Львівською міською радою на підтвердження дати отримання оскаржуваної постанови надано копію цієї постанови із датою реєстрації вхідної кореспонденції на першій сторінці (11.01.2021) та копією електронного листа без зазначення дати отримання оскаржуваної постанови.

Проте, вказані докази не підтверджують дату отримання оскаржуваної постанови Львівською міською радою.

Отже, всупереч вимогам пункту 1 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги не додано належаних доказів на підтвердження дати отримання копії оскарженого судового рішення, у зв`язку з чим, підстава на поновлення пропущеного процесуального строку, колегією суддів визнається неповажною.

Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.

Суд визначає Львівській міській раді спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом наданням доказів для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження або зазначенням інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження та подачі нової редакції касаційної скарги із належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (із урахуванням змісту цієї ухвали), а також доказів надіслання нової редакції касаційної скарги сторонам у справі.

У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.

Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 і рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2019 у справі № 914/790/19 залишити без руху до 17.03.2021, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак