Ухвала

від 18.02.2021 по справі 923/694/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 923/694/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Білоуса В.В., Огородніка К.М.,

за участі секретаря судового засідання Сотник А.С.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Укртрансгаз ,

представник позивача - Дудченко В.В., адвокат (довіреність №1-2525 від 10.12.2020),

відповідач - Акціонерне товариство Херсонська теплоелектроцентраль ,

представник відповідача - Колганова Ю.М., адвокат (Договір про надання правової допомоги № 162 від 28.12.2020, Ордер № 1008058 від 05.01.2020),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України -Лисенко В.О., адвокат (довіреність № 14-330 від 22.12.2020),

Акціонерне товариство Херсонгаз - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

1. Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ,

2. Акціонерного товариства Укртрансгаз ,

на рішення Господарського суду Херсонської області

від 11.02.2020

у складі судді Гридасова Ю.В.,

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

від 21.09.2020

у складі колегії суддів: Лавриненко Л.В. (головуючий), Аленіна О.Ю., Мишкіної М.А.

у справі за позовом

Акціонерного товариства Укртрансгаз ,

до Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль ,

про стягнення 82 174 362,00 грн. та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

1. Акціонерне товариство Укртрансгаз (АТ Укртрансгаз , позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль (АТ Херсонська теплоелектроцентраль , відповідач) про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 14 534,848 тис. куб. метрів та стягнення вартості цього майна в сумі 82 174 362 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на приписи статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і стверджував, що у січні 2017 АТ Херсонська теплоелектроцентраль здійснило відбір природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є АТ Укртрансгаз за відсутності у нього постачальника відповідних обсягів природного газу. З огляду на те, що відповідачу у січні 2017 жодним постачальником до газотранспортної системи природний газ не подавався, АТ Укртрансгаз вважає, що відбір відповідачем природного газу у кількості 14 534,848 тис. куб. м. здійснено з обсягу газу придбаного позивачем за результатами публічних закупівель, а тому в силу приписів статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути безпідставно набуте майно.

2. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.02.2020 у справі №923/694/19 АТ Укртрансгаз у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване посиланням на обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Херсонської області від 28.08.2018 у справі № 923/351/18, яким Акціонерному товариству Укртрансгаз відмовлено у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства Херсонгаз , м. Херсон про стягнення заборгованості за надані послуги з балансування обсягів природного газу за січень, лютий, квітень та листопад 2017 р. При цьому, заявлена до стягнення заборгованість за січень 2017 була пов`язана зі споживанням природного газу у відповідному періоді Акціонерним товариством Херсонська теплоелектроцентраль .

3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 рішення Господарського суду Херсонської області від 11.02.2020 у справі № 923/694/19 залишено без змін, апеляційні скарзі Акціонерного товариства Укртрансгаз та Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - АТ НАК Нафтогаз України ) - без задоволення.

Апеляційний господарський суд врахував наявність укладених між АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та АТ Херсонська теплоелектроцентраль договорів про постачання природного газу від 07.09.2016 № 2343/1617-ТЕ-33 та від 27.10.2016 № 2556/1617-БО-33, а також існування спеціально покладеного на постачальника природного газу обов`язку видати номінації відповідно до вказаних договорів, споживання АТ Херсонська теплоелектроцентраль у січні 2017 природного газу в обсязі 14 534,848 тис.куб.м.

4. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.02.2020 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у справі № 923/694/19, АТ Укртрансгаз звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових рішень, з вимогою прийняти нове рішення, яким позовні вимоги АТ Укртрансгаз задовольнити в повному обсязі.

4.1. У касаційній скарзі підставами касаційного оскарження АТ Укртрансгаз зазначило - пункти 1, 2, 4 частини 2 , підпункти а, в пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України:

1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків ВС викладених у постановах від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19, від 20.12.2018 у справі № 920/169/18;

2) необхідність відступлення від висновків ВС від 05.03.2019 у справі № 923/351/18, застосованих апеляційним судом щодо застосування:

- Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758;

- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року ;

- Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, зо здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496;

3) порушення судом апеляційної інстанції статей 14, 202, 334, 626, 714, 901-909, 914, 916-925, 1212, 1213 ЦК України, статей 306, 307 ГК України, статей 2, 73, 75-79, 86, 173, 236 ГПК України;

4) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики з цього питання; справа № 923/694/19 становить значний суспільний інтерес, оскільки предметом розгляду справи є безпідставне набуття природного газу з ГТС позивача.

5. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.02.2020 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у справі № 923/694/19, АТ НАК Нафтогаз України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових рішень в частині відмови у стягненні 82 174 362, 00 грн. вартості природного газу, з вимогою прийняти в цій частині нове рішення про стягнення 82 174 362, 00 грн.

5.1. У касаційній скарзі підставами касаційного оскарження АТ НАК Нафтогаз України зазначило пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України:

1) Оскаржені рішення протирічать висновкам ВС (щодо умов, необхідних для встановлення факту постачання природного газу) викладеним у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 (щодо правомірності віднесення до договірних відносин будь-які правочини);

2) порушення судами вимог статей 1212, 1213 ЦК України - не надано правової оцінки обставинам на предмет встановлення підстав передбачених статтями 1212, 1213 ЦК України;

3) суди вийшли за межі доказування: дослідження питання виконання НАК Нафтогаз України умов договорів поставки природного газу та підстав відсутності підтвердженого обсягу газу (не підтвердження) відповідачу не є предметом доказування/дослідження даного спору.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 923/694/19 (за касаційною скаргою АТ Укртрансгаз ) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2020.

7. Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2020 у справі № 923/694/19 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ Укртрансгаз на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.02.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020, датою проведення судового засідання визначено 26.01.2021.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 923/694/19 (за касаційною скаргою АТ НАК Нафтогаз ) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.12.2020.

9. Ухвалою Верховного Суду від 25.01.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ НАК Нафтогаз України , об`єднано касаційне провадження за касаційними скаргами АТ Укртрансгаз та АТ НАК Нафтогаз України в одне касаційне провадження.

10. В судовому засіданні 26.01.2021 оголошено перерву з розгляду касаційних скарг АТ Укртрансгаз та АТ НАК Нафтогаз України , датою проведення судового засідання визначено 18.02.2021.

11. 12.01.2021 до Верховного Суду від АТ Херсонська теплоелектроцентраль надійшов Відзив з запереченнями проти вимог та доводів касаційних скарг АТ Укртрансгаз та АТ НАК Нафтогаз України , з вимогою закрити касаційне провадження у цій справі.

12. У судовому засіданні 18.02.2021 уповноважений представник АТ Укртрансгаз повністю підтримала вимоги заявленої касаційної скарги за доводами викладеними в ній, просила Суд скасувати рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.02.2020 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у справі № 923/694/19 повністю, прийняти нове рішення по цій справі, яким позовні вимоги АТ Укртрансгаз задовольнити в повному обсязі. Представник АТ Укртрансгаз також підтримала вимоги та доводи касаційної скарги АТ НАК Нафтогаз України .

13. Представник АТ НАК Нафтогаз України в засіданні суду 18.02.2021 підтримав заявлені вимоги за доводами викладеними в касаційній скарзі, а також підтримав вимоги касаційної скарги АТ Укртрансгаз . Просив Суд рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.02.2020 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у справі № 923/694/19 в частині відмови у стягненні 82 174 362, 00грн. та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з АТ Херсонська теплоелектроцентраль 82 174 362,00грн.

14. Представник АТ Херсонська теплоелектроцентраль в судовому засіданні 18.02.2021 проти вимог та доводів касаційних скарг АТ Укртрансгаз та АТ НАК Нафтогаз України заперечила з підстав наведених у Відзиві, просила Суд касаційне провадження у цій справі закрити.

15. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

16. Колегія суддів, заслухавши доводи представників сторін, що були присутні в засіданні суду, перевіривши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг та доводи відзиву на касаційні скарги, дійшла висновку про закриття касаційного провадження з наступних підстав.

17. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

18. Цим Законом від 15.01.2020 № 460-XI законодавець звузив критерії допустимості, які дозволяють звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою, встановивши конкретні випадки, в яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

19. Частиною першою статті 300 ГПК України у редакції Закону від 15.01.2020 № 460-XI визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

21. З огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції визначені частиною другою статті 300 ГПК України, колегією суддів відхиляються доводи заявників касаційних скарг щодо невідповідності висновків судів про договірний характер правовідносин щодо відбору природного газу відповідачем обставинам справи, не дослідження судами фактичних обставин справи, неповне з`ясування судами обставин, що мають значення для справи та недоведеності таких обставин, виходу судами попередніх інстанцій за межі доказування у даній справі, оскільки вони фактично зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення та в цілому до заперечення результату розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

22. Судова колегія визнає необґрунтованими доводи касаційних скарг стосовно того, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для осіб, які подали касаційні скарги, оскільки вказані підстави надають можливість на касаційне оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Однак, слід зауважити, що справа № 923/694/19, яка переглядається, не є малозначною та ціна позову складає 82 174 362,00 грн., що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на дату подання позову.

23. Доводи скаржників про неправильне застосування статей 14, 202, 334, 626, 714, 901-909, 914, 916-925, 1212, 1213 ЦК України, положень статей 306, 307 ГК України, статей 2, 73, 75-79, 86, 173, 236 ГПК України по суті зводяться до заперечення встановлених судами фактичних обставин справи, з одночасним тлумаченням скаржниками власної оцінки доказів та в цілому заперечення результату розгляду справи апеляційним (місцевим) господарськими судами.

24. Отже, Верховний Суд розглядає доводи касаційних скарг тільки в частині, що стала підставою для відкриття касаційного провадження (пункти 4.1. та 5.1 цієї Постанови).

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

25. АТ Укртрансгаз в касаційній скарзі вказує на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19, від 20.12.2018 у справі № 920/169/18.

АТ НАК Нафтогаз вказує на те, що оскаржені рішення протирічать висновкам Верховного Суду (щодо умов, необхідних для встановлення факту постачання природного газу) викладеним у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 (щодо правомірності віднесення до договірних відносин будь-які правочини).

26. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах , викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

27. Щодо подібності правовідносин судова колегія звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

28. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 №925/3/17, пункт 40 постанов від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

29. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).

30. Звертаючись до аргументів АТ Укртрансгаз про застосування судами норми права без урахування висновків Верховного Суду викладених, зокрема, у постанові від 20.12.2018 у справі № 920/169/18, Суд зазначає, що у вказаній справі позовні вимоги мотивовані тим, що спірні грошові кошти перераховані Відповідачці помилково із посиланням у графі призначення платежу відповідного платіжного доручення на договір, який між сторонами не укладався, чого не мало місця у цій справі, що переглядається.

Також в рішенні у справі № 920/169/18 зроблено висновок, що сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі (договорах) суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору.

Однак, подібний висновок не може бути застосовано при розгляді цієї справи, оскільки обставин переплати суми за зобов`язаннями, як і відсутності договірних відносин у цій справі не встановлено.

Крім того, справу № 920/169/18 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва з огляду на те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також не було надано належної оцінки доводам учасників справи.

Направлення справи на новий розгляд за наведених підстав виключає вирішення спору по суті заявлених вимог, а, отже, й не означає остаточне формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з них.

31. Аналогічного висновку Суд дійшов стосовно посилання АТ НАК Нафтогаз України як на приклад неоднакової правозастосовної практики на постанову Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 з огляду на передачу справи № 904/4018/19 за рішенням Верховного Суду на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області з підстав допущення судами попередніх інстанцій неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

32. Посилання АТ НАК Нафтогаз України на висновок Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі №826/16697/17, колегія суддів не приймає, з огляду на такі обставини.

Як вбачається зі змісту зазначеної постанови, позивачем у справі є АТ НАК Нафтогаз України , відповідачем - Офіс великих платників податків ДПС, а предметом позову є оскарження податкового повідомлення-рішення. Отже, суб`єктний склад, правовідносини та правове регулювання таких відносин є відмінним від наявних у даній справі.

У постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також зазначив, що саме по собі ігнорування (невиконання) НАК Нафтогаз України визначеного обов`язку із видачі номінацій та поставки газу, що призвело до невиконання господарського зобов`язання саме постачальником, може мати наслідком притягнення такої особи до відповідальності відповідно до положень статті 59 Закону №329-VIII, а також відшкодування збитків згідно з приписами статті 216 ГК України. Водночас, такі обставини не є тотожними фактичному руху матеріального активу, з яким ПК України і пов`язує реальність господарської операції як підстави для відображення відповідних зобов`язань в податковому обліку платника податків .

Враховуючи правову позицію, наведену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі №922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі №2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц (абзац 18) щодо подібності правовідносин (про яку йдеться в статті 287 ГПК України), правовідносини у наведеній справі та у справі, що переглядається, не є подібними через неподібність предметів позовів, підстав позовів та правового регулювання спірних правовідносин.

33. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15 предметом судового розгляду стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення боргу з оплати одержаного товару на підставі договору поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції та видаткових накладних. За результатом касаційного перегляду справу № 905/49/15 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин норм матеріального права, що підлягають застосуванню, та порушення норм процесуального права. У цій справі Верховний Суд зазначив, що ухвалюючи рішення, ані місцевим, ані апеляційним господарськими судами у розгляді справи не враховано те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належало дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця.

Правовідносини у справі № 905/49/15 виникли на підставі укладеного між сторонами договору поставки товару, що також свідчить про різні обставини та матеріально-правове регулювання у справі № 905/49/15 та у даній справі № 923/694/19, відтак не є релевантними. Крім того, як про це зазначено вище за результатом касаційного перегляду справу № 905/49/15 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, направлення справи на новий розгляд не означає вирішення спору, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з них.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України

34. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

35. У касаційній скарзі АТ Укртрансгаз вказує на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду викладених у постанові від 05.03.2019 у справі № 923/351/18 щодо застосування:

- Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758;

- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року ;

- Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, зо здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496.

36. Позивач зазначає, що необхідність відступлення від висновків Верховного Суду викладених у зазначеній постанові полягає в тому, що такі висновки щодо застосування Постанови № 758, Розпорядження № 742-р, Правил постачання не розглядають правові підстави набуття відповідачем у цій справі (№ 923/694/19) майна, що належить позивачу та було ним подано до газотранспортної системи внаслідок здійснення її фізичного балансування у спірний період.

37. З цього приводу колегія суддів вважає необхідним вказати наступне:

37.1. Предметом позову у справі № 923/351/18 (за позовом АТ Укртрансгаз до АТ Херсонгаз , за участю третьої особи: АТ НАК Нафтогаз України ) є стягнення 154 878 090, 48 грн. заборгованості за надані послуги балансування обсягів природного газу, 20 225 965, 41 грн. пені, 3 803 111, 96 грн. - 3% річних, 13 032 463,22 грн. "інфляційних втрат".

Позовна заява мотивована наявністю у відповідача заборгованості за надані йому позивачем послуги балансування обсягів природного газу за Договором транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000746.

37.2. За результатом розгляду вказаної справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено:

32. Позивачем та ПАТ "Херсонська ТЕЦ" укладено окремий договір на транспортування природного газу по магістральним газопроводам від 27.12.2013 №105/006-ТС, та за результатами наданих у січні 2017 року послуг транспортування позивачем 31.01.2017 складено та підписано з теплопостачальною організацією відповідний акт.

33. ПАТ "Херсонгаз" надавало ПАТ "Херсонська ТЕЦ" за договором про надання послуг з розподілу природного газу від 30.12.2015 № 1-300Т послуги розподілу газу у січні місяці 2017 року в обсязі 14 534,848 тис. куб. м, що підтверджується двостороннім актом від 31.01.2017 № 224-300-3T наданих послуг з розподілу. При цьому позивачем та ПАТ "Херсонська ТЕЦ" також був складений акт наданих послуг з транспортування за січень 2017 року (а.с. 168, 169, том 2).

34. Постачальником природного газу для ПАТ "Херсонська ТЕЦ" є Компанія, що підтверджується укладеними між ними договорами від 07.09.2016 № 2343/1617-ТЕ-33 та від 27.10.2016 № 2556/1617-БО-33, якими чітко визначено максимальний обсяг постачання природного газу на січень 2017 року.

35. Судами попередніх інстанцій встановлено, що виникнення в точці виходу до газорозподільної системи відповідача (оператора ГРМ) неврегульованого негативного небалансу обсягів природного газу за січень 2017 року відбулося внаслідок дій Компанії щодо ненадання споживачу - ПАТ "Херсонська ТЕЦ" номінації на плановий обсяг газу на вказаний період. Проте вказана обставина не звільняла Компанію від обов`язку постачати природний газ зазначеному споживачу за укладеними між ними договорами постачання природного газу. Оскільки Компанія наділена спеціальними обов`язками щодо постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, бюджетними установами/організаціями, є ліцензіатом та монополістом з постачання природного газу, то на підставі відповідних договорів постачання природного газу та спеціальних нормативних актів, якими є Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, Правила постачання природного газу та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", Компанія зобов`язана постачати природний газ, у тому числі ПАТ "Херсонська ТЕЦ", як виробнику теплової енергії для виробництва теплової енергії, шляхом своєчасної видачі номінацій.

При цьому з огляду на встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу можливість відбору ПАТ "Херсонська ТЕЦ" із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання Компанією своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій, тобто видача Компанією номінацій є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон.

Тому невидача або несвоєчасна видача номінацій Компанією є неправомірною та унеможливлює безперешкодне отримання ПАТ "Херсонська ТЕЦ" необхідних обсягів природного газу, оскільки, у тому числі, може мати наслідком обмеження або взагалі припинення надання ПАТ "Херсонгаз" послуг з розподілу природного разу у зв`язку з неотриманням від Компанії як постачальника газу підтверджених обсягів природного газу для ПАТ "Херсонська ТЕЦ".

36. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність несанкціонованого відбору природного газу з ГТС, Оператором якої є позивач, споживачем - ПАТ "Херсонська ТЕЦ" у січні 2017 року та, як наслідок, неправомірності віднесення на Оператора ГРМ - відповідача у справі негативного небалансу у вказаному об`ємі та відшкодування витрат з оплати наданих послуг балансування. .

37.3. Постановою Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/351/18 рішення господарського суду Херсонської області від 28.08.2018 та постанова Південно-Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 у справі № 923/351/18 залишені без змін.

37.4. За висновками суду касаційної інстанції:

Отже, на підставі вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", яке є обов`язковим до виконання, на Компанію та постачальників природного газу покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону.

47. Суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи Компанії, викладені у касаційній скарзі (пункт 16 даної постанови), про те, що дія названого розпорядження поширюється на жовтень 2016 року і не стосується спірного періоду, тому що вказівка у розпорядженні на обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону. .

37.5. При цьому, Верховний Суд у справі 923/351/18 вказав на з`ясування обставин щодо відсутності несанкціонованого відбору природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, споживачем ПАТ "Херсонська ТЕЦ" у січні 2017 року та, як наслідок, неправомірність віднесення на Оператора ГРМ, відповідача у справі, негативного небалансу за січень 2017 року в розмірі 14 534,848 тис.куб.м та відшкодування витрат з оплати наданих послуг балансування за вказаний місяць.

37.6. Предметом розгляду у цій справі (№923/694/19) є позов АТ Укртрансгаз до АТ Херсонська теплоелектроцентраль (за участю третіх осіб: АТ НАК Нафтогаз України та АТ Херсонгаз ) про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 14 534,848 тис. куб. метрів та стягнення вартості цього майна в сумі 82 174 362,00 грн.

Позов ґрунтується на приписах статей 1212 - 1214 ЦК України, та мотивується тим, що у січні 2017 АТ Херсонська теплоелектроцентраль здійснило відбір природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є АТ Укртрансгаз за відсутності у нього постачальника відповідних обсягів природного газу. АТ Укртрансгаз вважає, що відбір відповідачем природного газу у кількості 14 534,848 тис. куб. м. здійснено з обсягу газу придбаного позивачем за результатами публічних закупівель, а тому в силу приписів статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути безпідставно набуте майно .

37.7. Зважаючи на суб`єктний склад учасників справ № 923/351/18 та №923/694/19, а також предмет доказування, суди першої та апеляційної інстанції прийняли обставини встановлені у справі № 923/351/18 як такі, що не потребують доказуванню в порядку частини 4 статті 75 ГПК України.

37.8. Відтак, судами першої та апеляційної інстанцій в рамках справи № 923/694/19 не було застосовано правового висновку Верховного Суду у справі № 923/351/18 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, від якого АТ Укртрансгаз вважає необхідним відступити.

38. Щодо застосування положень Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року , Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, зо здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, у справах за позовом АТ Укртрансгаз в порядку статей 1212-1214 ЦК України, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне:

38.1. У постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №905/2248/18 за позовом АТ Укртрансгаз до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз про зобов`язання повернути природний газ у певному обсязі або відшкодувати його вартість за подібних предмета та підстав позову було викладено висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, які виникли у справі №923/694/19.

Так, Верховним Судом у постанові 25.02.2020 у справі №905/2248/18 зазначено, що відповідно до Положення Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, розпорядження Кабінету Міністрів України №1064-р від 07.10.2015 Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року , розпорядження Кабінету Міністрів України №742-р від 05.10.2016 Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017 , АТ НАК Нафтогаз України було зобов`язане видати номінації Комунальному комерційну підприємству Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа та Обласному комунальному підприємству Донецьктеплокомуненерго , відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов`язком АТ НАК Нафтогаз України , а не його правом.

У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання Компанією своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій. Тобто, видача Компанією номінацій є однією із гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, визначений розпорядженням обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону.

38.2. У цій справі (№923/694/19) одним з учасників правовідносин, які виникли щодо постачання газу, також є АТ НАК Нафтогаз України , а зазначені відносини виникли у період дії положень розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року , якими прямо встановлено обов`язок АТ НАК Нафтогаз України видавати номінації, а відсутність таких номінацій прямо впливає на оцінку правовідносин, які виникають у сфері постачання газу у період дії зазначеного розпорядження.

38.3. Отже, застосовані судами висновки у оскаржуваних судових рішеннях в частині аналізу положень розпорядження КМУ від 05.10.2016 №742-р Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 щодо обов`язків з постачання природного газу НАК Нафтогаз України узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові 25.02.2020 у справі №905/2248/18 про наявність обов`язку видавати номінації АТ НАК Нафтогаз України , що є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон.

38.4. У постанові від 23.07.2020 у справі № 916/1577/19, в якій предметом розгляду була вимога про повернення безпідставно набутого майна у вигляді природного газу та стягнення його вартості, Верховний Суд вказав, що предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

У той же час сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

38.5. Таким чином, висновки щодо застосування положень Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року , Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, зо здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 у справах за позовом АТ Укртрансгаз , а також висновок про застосування норм статей 1212 - 1213 ЦК України щодо безпідставно набутого майна у правовідносинах щодо газопостачання сформовані Верховним Судом у постановах 25.02.2020 у справі №905/2248/18, 23.07.2020 у справі № 916/1577/19, та обґрунтованих підстав для відступу від таких висновків скаржниками (АТ Укртрансгаз та АТ НАК Нафтогаз України ) не наведено.

Касаційний суд не вбачає підстав для відступу від таких правових позицій у справі №923/694/19.

39. Верховний Суд звертає увагу, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

40. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, №115, с. 22, п.56, рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, №212-A, с.15, п.31).

41. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд зазначив, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Також, Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v. Ukraine"). Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

42. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Водночас, процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (така правова позиція викладена в ухвалі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №910/4647/18 про неможливість оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного суду про залишення без змін ухвали місцевого суду про відмову у застосуванні заходів забезпечення позову окремо від рішення суду).

43 . Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Також, згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

44. Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами АТ Укртрансгаз та АТ НАК Нафтогаз України у справі № 923/694/19 на підставі пунктів 4, 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Керуючись положеннями статей 234, 287, пунктами 4, 5 частини першої статті 296 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційними скаргами Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Акціонерного товариства Укртрансгаз на рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.02.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у справі № 923/694/19 - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

К.М. Огороднік