Постанова

від 16.02.2021 по справі 240/3244/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/3244/20 Головуючий у І інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

16 лютого 2021 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,

представника позивача: Семенюк С.Є.,

представника позивача: Свинарчука А.С.,

представника відповідача: Заворотнюк Л.М.,

представника відповідача: Кулеши П.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Садівничого товариства "Берізка" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Садівничого товариства "Берізка" до Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2020 року Садівниче товариство "Берізка" звернулося до суду з позовом, у якому просить визнати протиправним і скасувати рішення Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області № 531 від 19 вересня 2019 року "Про приєднання частини СТ "Берізка" до села Вишпіль".

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28.08.2020 в задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати, винести постанову про задоволення позовних вимог.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначає, що відповідач прийняв оскаржуване рішення з порушенням своїх же умов, які відображені у рішенні №520 від 12.07.2019, так як на розгляд не було надано документів, що підтверджували б вихід членів товариства, які написали заява до позивача зі складу товариства, не надано також і відповідні зміни до Статуту позивача, а також відсутнє волевиявлення, шляхом написання заяви до відповідача кожного землекористувача, які розміщені на земельній ділянці 29,2 га. Крім того, оскаржуваним рішенням фактично змінено цільове призначення земельної ділянки, що є прямим порушенням норм земельного законодавства України.

Також апелянт посилається на те, що до повноважень сільських рад не входить прийняття рішення щодо зміни меж села, встановлення юридичних фактів, а також прийняття рішення щодо дублювання таких питань.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представники відповідача заперечили проти доводів апеляційної скарги, та просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, 19 вересня 2019 року Вільською сільською радою Черняхівського району Житомирської області прийнято рішення № 531 "Про приєднання частини СТ "Берізка" до села Вишпіль". У пункті 1 вказаного рішення визнано земельну ділянку площею 29,2 га такою, що не перебуває в оренді у СТ "Берізка" у зв`язку з відсутністю договору оренди земельної ділянки.

У пункті 2 зазначено, що земельну ділянку площею 29,2 га віднесено до земель у межах села Вишпіль, що перебувають у власності і користуванні громадян для обслуговування житлових будинків, для ведення особистого селянського господарства та розташовані 11 вулиць: Озерна, Весела, Польова, Центральна, Яблунева, Абрикосова, Вишнева, Тіниста, Набережна і 4 провулки: Садовий, Полуничний, Квітковий, Сливовий.

Позивач не погодився із вказаним рішенням від 19.09.2019, а тому звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що прийняте Вільською сільською радою Черняхівського району Житомирської області рішення № 531 від 19 вересня 2019 року "Про приєднання частини СТ "Берізка" до села Вишпіль" фактично дублює рішення 14 сесії 6 скликання Черняхівської районної ради від 05 жовтня 2012 року і жодним чином не порушує права позивача.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року (справа № 2040/5159/18), приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Так, згідно зі статтею 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

За змістом ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції відповідної ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради-сесії.

Відповідно до ст.80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Згідно ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ч.ч.9, 10 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з статтею 35 Земельного кодексу України, громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. До земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства. Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Як вбачається з матеріалів справи, СТ "Берізка" здійснює свою діяльність на земельній ділянці розміром 29,2 га, розміщеній у межах населеного пункту с. Вишпіль Черняхівського району, та земельній ділянці розміром 22 га за межами населеного пункту с. Кам`янка Житомирського району (пункт 1.5 Статуту Обслуговуючого кооперативу "СТ "Берізка").

19 вересня 2019 року Вільською сільською радою Черняхівського району Житомирської області прийнято оскаржуване позивачем рішення № 531 "Про приєднання частини СТ "Берізка" до села Вишпіль". У пункті 1 вказаного рішення визнано земельну ділянку площею 29,2 га такою, що не перебуває в оренді у СТ "Берізка" у зв`язку з відсутністю договору оренди земельної ділянки.

У пункті 2 зазначено, що земельну ділянку площею 29,2 га віднесено до земель у межах села Вишпіль, що перебувають у власності і користуванні громадян для обслуговування житлових будинків, для ведення особистого селянського господарства та розташовані 11 вулиць: Озерна, Весела, Польова, Центральна, Яблунева, Абрикосова, Вишнева, Тіниста, Набережна і 4 провулки: Садовий, Полуничний, Квітковий, Сливовий.

Водночас, позовні вимоги обґрунтовуються тим, що спірним рішенням було виділено земельну ділянку площею 29,2 га з садівничого товариства "Берізка" і віднесено до земель у межах села Вишпіль, а тому своїми діями при прийняття рішення №531 від 19.09.2019 Вільська сільська рада допустила порушення прав юридичної особи вільно розпоряджатися своїми правами на землю, виконувати діяльність, яка прямо визначена установчими документами підприємства (статутом), наприклад, обслуговувати дороги, що є землями спільного користування у членів садівничого товариства.

Таким чином, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з правомірністю прийнятого рішення, яким визнано земельну ділянку площею 29,2 га такою, що не перебуває в оренді у СТ Берізка у зв`язку із відсутністю договору оренди земельної ділянки, що фактично унеможливило право позивача розпоряджатися земельною ділянкою та виконувати діяльність, яка прямо визначена установчими документами товариства (статутом).

Тобто, у цій справі існує спір про право, а саме спір щодо права позивача на земельну ділянку, яку згідно із рішенням ради вилучено у нього.

Отже, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення органу місцевого самоврядування та його виконавчого комітету як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки приватний інтерес позивача щодо захисту права власності на спірну земельну ділянку, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Слід наголосити на висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17 стосовно того, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що прийняте Вільською сільською радою Черняхівського району Житомирської області рішення №531 від 19.09.2019 Про приєднання частини СТ Берізка до села Вишпіль жодним чином не порушує права позивача, оскільки згідно пояснень представників відповідача, пунктом 1 оскаржуваного рішення не порушені права та свободи ні членів СТ Берізка , ні самого СТ Берізка , а визнано факт відсутності договору оренди землі за СТ Берізка щодо використання земельних ділянок в межах села Вишпіль на території Вільської сільської ради.

Зокрема, в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи, що посвідчують право власності (оренди, постійного користування) на земельну ділянку за СТ Берізка чи приватної власності членів товариства.

Відтак, цей спір безпосередньо не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, розглянувши та вирішивши справу по суті, не врахував юридичної природи спору, що виник між сторонами, та не звернули увагу на те, що цей спір не належить до категорії спорів, які підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, зважаючи на правовий висновок, висловлений Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 800/554/17 та від 08 квітня 2020 року № 11-883апп19, відповідно до якого поняття спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства необхідно тлумачити з огляду на положення частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, Суд не роз`яснює позивачеві до юрисдикції якого суду мав би належати розгляд даної справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно із ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на неможливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2020, а провадження у справі - закрити.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Садівничого товариства "Берізка" задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року скасувати, а провадження у справі за позовом Садівничого товариства "Берізка" до Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 25 лютого 2021 року.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Ватаманюк Р.В.