Постанова

від 24.02.2021 по справі 300/1445/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1445/20 пров. № А/857/13922/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Ільчишин Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби,

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року (суддя - Шумей М.В., час ухвалення - не зазначений, місце ухвалення - м.Івано-Франківськ, дата складення повного тексту - не зазначена),

в адміністративній справі №300/1445/20 за позовом Приватного підприємства Нафтогазмаш до Галицької митниці Держмитслужби,

про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови,

встановив:

У червні 2020 року позивач ПП Нафтогазмаш звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Галицької митниці Держмитслужби, в якому просив визнати протиправними та скасувати Рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/100062/2 від 16.06.2020 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209250/2020/00239 від 15.06.2020 року.

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209250/2020/00239 від 15.06.2020. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 16.06.2020 за №UA209000/2020/100062/2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби на користь ПП «Нафтогазмаш» сплачений судовий збір в розмірі 2102,00 грн..

З рішенням суду першої інстанції від 06.10.2020 року не погодився відповідач Галицька митниця Держмитслужби та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду прийняте з невідповідністю висновків суду обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими були недоведеними належними та допустимими доказами, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає доводи, які співпадають із доводами, наведеними у відзиві на позовну заяву, зокрема, що під час здійснення митного контролю за МД UA209250/2020/010125 від 15.06.2020 митним органом було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами чого встановлено, що подане платіжне доручення засвідчує переказ суми 2500,00 євро, однак, відповідно до виставленого інвойсу вартість партії складає 2593,75 євро. Банківські платіжні документи, які засвідчували б сплату повної вартості партії товару до митного оформлення не подавалися. Крім того, контракт №1/2020 від 04.05.2020, який було подано до митного оформлення, не був підписаний стороною, отже такий контракт не чинний. Також відповідач вказує, що сума по специфікації до контракту №1/2020 від 04.05.2020 не співпадає із сумою, яка зазначена у фактурі 2/2020. Зазначає також апелянт, що документи, які б підтверджували наявність договірних (транспортних) відносин між ПП «Нафтогазмаш» та ПП «Лугукртранс» , до митного оформлення не подавалися. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Зважаючи на неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 ст.53 МКУ, Галицької митницею Держмитслужби прийнято рішення відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Галицькою митницею Держмитслужби було проведено консультацію з декларантом. Послідовно розглянувши можливість застосування методів визначення митної вартості митниця встановила неможливість застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Тому митницею було винесено оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UА 100110/2020/602105 від 13.03.2020. Вважає апелянт, що посадові особи Галицької митниці Держмитслужби при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, а оскаржені рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 06.10.2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 04.05.2020 між позивачем ПП «Нафтогазмаш» (покупець) та « Ecotrader SP.ZO.O.» (продавець) укладено контракт №1/2020 на придбання товару згідно специфікацій до даного договору (а.с. 11-12, 47-49).

Згідно специфікації №1 до Контракту №1/2020 від 04.05.2020, позивач придбав у « Ecotrader SP.ZO.O.» вироби з АБС-пластику, форми під бетонні конструкції на загальну вартість 2500,00 євро (а.с. 14, 50-51).

Відповідно до рахунку-фактури (інвойс) від 08.06.2020 загальна сума придбаного товару ПП «Нафтогазмаш» складає 2593,75 євро (а.с. 15, 16, 45).

З метою митного оформлення товару позивач 15.06.2020 подав до Галицької митниці ДМС електронну митну декларацію №UA206250/2020/010125, заявивши митну вартість імпортованого товару за ціною Контракту №1/2020 (а.с. 42).

До даної декларації були додані документи, що підтверджували митну вартість товарів, а саме: копію Контракту №1/2020 від 04.05.2020; копію специфікації №1 до Контракту №1/2020 від 04.05.2020; копію рахунку-фактури №2/2020 від 08.06.2020; копію платіжного доручення №0410001 від 27.05.2020; копію довідки про транспортні витрати №1206 від 12.06.2020, згідно якої ПП «ЛугУкрТранс» надає послуги по перевезенню вантажу ПП «Нафтогазмаш» , загальна вартість яких складає 15086,00 грн..

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів Галицькою митницею ДМС України не визнано заявлену декларантом митну вартість товару та 15.06.2020 надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209250/2020/00239 (а.с. 18) та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/100062/2 від 16.06.2020 (а.с. 19,43), яким збільшено митну вартість товару за одиницю товару з 0,25 євро до 1,7774 євро на загальну суму 18440,53 євро.

Того ж дня, після винесення рішення про коригування митної вартості, враховуючи зауваження, директором ПП «Нафтогазмаш» подано відповідачу цінову довідку Івано-Франківської торгово-промислової палати №В-372 від 16.06.2020, в якій зазначено, що станом на 16.06.2020, враховуючи дослідження ринкової вартості товару в країні Польща на момент ввезення на митну територію України, вартість товару входить в граничні межі вартостей на подібні вироби з АБС пластику та може відповідати їх вартості, зазначений в рахунку №1/2020 від 04.05.2020р. (а.с. 20-21).

Не погодившись з наведеними вище прийнятими рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся до адміністративного суду із даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору (контракту), відповідач необґрунтовано й безпідставно скоригував митну вартість товарів за резервним методом шляхом прийняття рішень, що не відповідають вимогам законодавства про коригування митної вартості товарів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ч.1 ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частиною 1 статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.6 ст.257 МК України).

Крім цього, частиною третьою статті 318 МК України встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст.49 МК України).

Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ст.52 МК України).

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч.4 ст.58 МК України).

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. До переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи (ч.4 ст.53 МК України).

Отже, орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правові висновки висловлені Верховним Судом в постанові від 19.02.2019р. (справа №805/2713/16-а).

Крім цього, відповідно до ч.5 ст.53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч.ч. 1-3 ст.54 цього Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналогічний перелік причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), наведено у Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості, затв. наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012р..

Суд зауважує, що наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Частинами 1, 2, 5, 6 ст.55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч.1 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Частинами 1, 2 ст.64 цього Кодексу встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

З аналізу наведених положень слід дійти висновку, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

З матеріалів справи видно, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - вироби з АБС-пластику, форми під бетонні конструкції.

Із змісту оскарженого рішення відповідача про коригування митної вартості товару видно, що підставою для їх прийняття слугувало те, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом у зв`язку з неподанням документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.4 ст.53 МК України (висновки про вартісні характеристики підготовлені спеціалізованими експертними організаціями). Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості товару - заявлена митна вартість товару нижча від подібних і аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено раніше. Під час розгляду документів було виявлено наступне: документи для підтвердження транспортних витрат не містять необхідних відомостей про вартість транспортування. Декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість може бути визнана: висновки про вартісні характеристики підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Проведено консультації з декларантом. У зв`язку з неможливістю застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.56 МКУ) з причини відсутності органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні товари. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UА 100110/2020/602105 від 13.03.2020.

Судом встановлено, що декларантом були надані митному органу документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме: копію контракту №1/2020 від 04.05.2020; копію специфікації №1 до контракту №1/2020 від 04.05.2020; копію рахунку-фактури №2/2020 від 08.06.2020; копію платіжного доручення №0410001 від 27.05.2020; копію довідки про транспортні витрати №1206 від 12.06.2020.

Відповідачем надіслано декларанту повідомлення про необхідність подання необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (а.с. 55). При цьому слід зауважити, що митний орган не зазначив конкретних обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також не обґрунтував необхідність перевірки спірних відомостей та не зазначив конкретних документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, хоча митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Позивачем додатково надано відповідачу цінову довідку Івано-Франківської торгово-промислової палати №В-372 від 16.06.2020.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміст поданих декларантом документів підтверджує заявлену митну вартість ввезеного товару, тому суд правильно вважав, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість митному органу встановити дійсну митну вартість імпортованого товару за ціною договору - Контракту №1/2020 від 04.05.2020. Тобто, судом встановлено, що подані декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості, контракт №1/2020 від 04.05.2020, платіжне доручення №0410001 від 27.05.2020 в сукупності з усіма іншими за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України, а розбіжність у рахунку-фактурі №2/2020 від 08.06.2020 та платіжному дорученні №0410001 від 27.05.2020 зумовлена тим, що у рахунок-фактура №2/2020 має відношення до специфікації 2/2020, якою визначена загальна вага 10375 кг, а згідно специфікації №1 до Контракту №1/2020 від 04.05.2020 загальна вага товару зазначена 10000 кг з ціною за одиницю товару 0,25 євро, що дорівнює загальній вартості товару 2500 євро, а згідно специфікації 2/2020 при загальній вазі товару 10375 загальна вартість товару дорівнюватиме 2593,75 євро, що узгоджується з фактурою (інвойс) 2/2020 від 08.06.2020.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що ціна товару за одиницю імпортованого позивачем товару становить саме 0,25 євро та у поданих до митного оформлення товару документах розбіжності щодо вказаної вартості за одиницю відсутні.

Колегія суддів зауважує, що відповідач, проводячи консультації із декларантом, запропонував надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, однак не зазначив жодних конкретних документів, передбачених в статті 53 МК України, які б мали підтвердити вартість імпортованого товару.

Разом з тим, позивачем надано митному органу цінову довідку Івано-Франківської торгово-промислової палати №В-372 від 16.06.2020, в якій зазначено, що станом на 16.06.2020, враховуючи дослідження ринкової вартості товару на момент ввезення на митну територію України, вартість товару входить в граничні межі вартостей на подібні вироби з АБС пластику та можуть відповідати величині, зазначеній по переліку в рахунку-інвойс. Також позивачем надано митному органу довідку про транспортні витрати №1206 від 12.06.2020, згідно якої ПП «ЛугУкрТранс» надає послуги по перевезенню вантажу ПП «Нафтогазмаш» , загальна вартість яких складає 15086,00 грн..

Крім того, надаючи оцінку правомірності використання відповідачем при прийнятті оскарженого рішення митної декларації як джерела інформації для коригування митної вартості товару, колегія суддів зауважує, що згідно вимог ч.2 ст.55 МК України та наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Судом враховується і те, що використана митним органом митна декларація №UА 100110/2020/602105 від 13.03.2020 для визначення митної вартості оцінюваного товару крім номера та дати митної декларації, не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. За вказаною МД товар імпортувався із Словаччини та у значно раніший період часу, що не дозволяє обґрунтовано визначити дійсну митну вартість ввезеного позивачем як подібного товару.

Натомість, в порушення положень чинного законодавства відповідач в оскаржуваному рішенні вказав лише номер та дату митної декларації без пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Тобто, відсутнє належне мотивування, як того вимагає митне законодавство, а саме ч.2 ст.55 МК України. Відповідачем не доведено ознак підробки поданих йому згідно ч.2 ст.53 МК України документів на підтвердження заявленої митної вартості чи інших встановлених ч.3 ст.53 МК України підстав, які є обов`язковими до доведення для подальшого витребування додаткових документів.

Також оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару містять лише вказівки про неможливість застосування 2а методу визначення митної вартості з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні товари, а застосований метод 2б за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не підтверджений належним обґрунтуванням.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що спірне рішення відповідача містить формальні посилання на обставини, які, на думку митного органу, є суперечностями та не дають змогу визначити митну вартість за основним методом. При цьому, вказані покликання відповідача не стосуються числових значень заявленої митної вартості товару.

Крім того, у спірному рішенні не наведено обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для його скасування.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.

Отже, відповідачем (апелянтом) не доведено обґрунтованість власних розрахунків при визначенні митної вартості в оскаржуваному рішенні щодо заявленого до митного оформлення товару.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинними митними деклараціями документів та наведених відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими твердження апелянта про законність прийнятого відповідачем оскарженого рішення про коригування митної вартості товару. Тому суд першої інстанції правильно визначив, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги таких висновків суду першої інстанції не спростовують.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Згідно п.10 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року в адміністративній справі №300/1445/20 за позовом Приватного підприємства Нафтогазмаш до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль