Постанова

від 25.02.2021 по справі 140/9308/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 рокуСправа № 140/9308/20 пров. № А/857/126/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача - Качмара В.Я.,

суддів - Большакової О.О., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання - Хомича О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року (суддя Костюкевич С.Ф. м.Львів, повний текст складено 23 листопада 2020 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженої відповідальністю УА Брук до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року Товариство з обмеженої відповідальністю УА Брук (далі - ТОВ) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - Головне управління) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) від 06.04.2020 №№0003890501, 0003900501, 0003910501, 0003920501 (далі - ППР №№3890, 3900, 3910, 3920 відповідно).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 рокупозов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано ППР №№3890, 3900 та 3910. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішення, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги з посиланням на висновки, що викладені в акті документальної планової виїзної перевірки вважає, що скасовані ППР №№3890, 3900 та 3910 прийняті правомірно за наявності достатніх для цього підстав.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на безпідставність висновків контролюючого органу щодо неналежного підтвердження ТОВ господарських відносин з контрагентом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП), що кредиторська заборгованість позивача в розмірі 10235192,21 грн відповідає визначенню безнадійної заборгованості, що ТОВ у перевіряємий період було допущено використання сировини поза межами господарської діяльності.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ТОВ 23.01.2009 зареєстровано виконавчим комітетом Луцької міської ради про, що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію №11981020000004867, з 26.01.2009 перебуває на обліку в контролюючому органі, як платник податків, основний вид діяльності КВЕД 23.61 виготовлення виробів із бетону для будівництва, 82.99 надання інших допоміжних комерційних послуг,42.11 будівництво доріг і автострад, (т.1 а.с.10).

Головним управлінням у період з 10.01.2020 по 28.02.2020 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ, за результатами якої складено акт від 06.02.2020 №4107/05-01/36347599 (далі - Акт; т.1 а.с.9-42).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК), пункту 2 статті 1, статті 3, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV), пунктів 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України (далі - Мінфін) 24.05.1995 №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704; далі - Положення) пунктів 5, 7, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Мінфіну 29.11.99 №290 (зареєстровано в МЮУ 14.12.1999 за №860/4153; далі - П(с)БО 15) в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у загальній сумі 2239303 грн;

пункту 120.1.1 статті 120, абзацу 2 пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, підпункту г) пункту 198.5 статті 198 ПК, занижено суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 2025178 грн;

пункту 103.9 статті 103 ПК, а саме не подання до контролюючого органу звітів про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів за 2016, 2017, 2018 роки;

пункту 46.1 статті 46 ПК а саме не подання до контролюючого органу звітів про суми податкових пільг по податку на доходи нерезидента за 2016, 2017, 2018 роки;

підпункту б) пункту 176.2 статті 176 ПК та підпункту 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом Мінфіну 13.01.2015 №4 (зареєстровано в МЮУ 30.01.2015 за №111/26556; далі - Порядок №4);

пунктів 1, 2 статті 3, статті 9 Закону №996-XIV, а саме: проведення СГД розрахункових операцій в готівковій формі без застосування РРО за період з 01.09.2016 по 30.09.2019 на загальну суму 1575888,65 грн насамперед на безпідставному відображенні позивачем в податковому обліку результатів господарських операцій з ФОП. Так, за період з 4 кварталу 2017 року по 3 квартал 2018 року позивачем віднесено до складу витрат на збут вартість придбаних у ФОП бухгалтерських, юридичних та консультаційних (консалтингових) послуг на загальну суму 1870000 грн, в тому числі: в 4 кварталі 2017 року - 1 350000 грн; в 1 кварталі 2018 року - 270000 грн; в 2 кварталі 2018 року - 250000 грн.

Відповідач вважає, що роботи з влаштування бруківки загальною вартістю 2104849,42 грн, які є наслідком господарських відносин між ТОВ та ФОП відповідають визначенню безоплатно отриманих робіт (послуг) відповідно до вимог підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК та визначенню активів відповідно до П(С)БО 15. Представлені позивачем та дослідженні під час перевірки документи не підтверджують реальності надання позивачу послуг вказаним вище контрагентом, так як у ФОП відсутня достатня кількість трудових ресурсів (найманих) працівників, відсутність в актах виконаних робіт за формою №КБ-2в та в довідках про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 відомостей, щодо конкретної особи, яка здійснювала підпис даних документів, а саме в графах Субпідрядник не вказано дані про особу, яка здійснювала підпис, відсутність у деяких актах дата складання документа, номер договору по якому виконувалися роботи, адреса виконаних робіт, відсутність у власності ФОП основних засобів, транспортних засобів.

Крім цього, відповідач в Акті зазначає, що ТОВ не включено до складу інших доходів безнадійної кредиторської заборгованості на загальну суму 10235192,21 грн по бухгалтерському рахунку 685 Розрахунки з іншими кредиторами в іноземній валюті . Узагальнюючи вказує, що позивачем протягом 2011-2019 років не подавалися зміни щодо заміни первісного кредитора до Національного банку України (далі - НБУ). Крім того, на момент укладення договору дарування заборгованості (23.12.2011) та на момент укладення договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості з S.A. Techmatik S.A. (19.06.2013) кредиторська заборгованість була протермінована (як це передбачено умовами договору - 31.03.2010). Відсутність реєстрації описаних вище додаткових угод, невжиття заходів по повторній реєстрації основної угоди після скасування такої реєстрації в 2014 році, відсутність будь-яких операції по вказаній заборгованості (крім її відображення в обліку та нарахування в обліку курсових різниць) може свідчити про відсутність у підприємства намірів по поверненню такої заборгованості, що дає підстави для визнання її безнадійною заборгованість відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК.

Також ТОВ у вину ставиться, що останнє документально не підтверджено списання запасних частин та будівельних матеріалів, як таких, що були використані на ремонт орендованого обладнання або приміщень, а саме підприємством не надано для перевірки документів щодо відомостей огляду обладнання комісією, встановлення дефектів із зазначенням обсягу і характеру робіт, акти прийому-передачі матеріалів зі складу на особу, що здійснювала ремонт, враховуючи факт відсутності кваліфікованого персоналу та відповідно наданих актів на списання не ідентифіковано обладнання, яке підлягало ремонту, тому списані запасні частини та будівельні матеріали, використані не в господарській діяльності.

В Акті перевірки зазначено, що не в господарській діяльності ТОВ також використано сировину (пісок митий, цемент, щебінь, пластифікатори до бетону паве , пластифікатори до бетону спеціал та пігменти (забарвлення) в кількості 7644860,9 кг.

Головним управлінням 06.04.2020 на підставі Акта прийнято ППР:

№3890, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 2799128,75 грн (основне зобов`язання 2239303 грн, штрафні (фінансові) санкції 559825,75 грн);

№3900, згідно якого збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 2447890 грн (основне зобов`язання 1958312 грн, штрафні (фінансові) санкції 489578 грн);

№3910, яким до ТОВ застосовано штраф за відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних в сумі 1012589 грн;

№3920, згідно якого було застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток в сумі 1190 грн (т.1 а.с.43-49).

Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 ПК).

У підпункті 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Відповідно до пункту 5 П(С)БО15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженому наказом Мінфіну від 31.12.1999 №318 (зареєстровано в МЮУ 19.01.2000 за №27/4248 (далі - П(С)БО 16 Витрати ).

Згідно із положеннями статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Зміст останньої норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

За частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування витрат.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Предметом дослідження у даній справі є, зокрема, зміст господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Волинь-зерно-продукт (далі - ТОВ-1) та ФОП щодо виконання робіт за договорами будівельного підряду, предметом яких було виконання робіт з влаштування покриттів з бруківки за вказаними у договорах адресами об`єктів.

01.03.2019 між ТОВ (Підрядник) та ТОВ-1 (Замовник) було укладено Договір будівельного підряду №01/03 (далі - Договір №01/03). Згідно пункту 1.1 даного Договору №01/03, його предметом було виконання робіт з влаштування покриттів з бруківки за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Мамсурова,10. Згідно пункту 2.1 Договору, вартість виконання робіт по даному договору (договірна ціна), що доручені для виконання становить 24 489,05 грн в т.ч. ПДВ.

Роботи по вищевказаному договору були виконані в повному обсязі, що підтверджується підписаними між сторонами довідкою форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2019 року на суму 24489,05 грн та Актом форми КБ-2 в приймання виконаних будівельних робіт за березень 2019 року на загальну суму 24489,05 грн. Роботи були прийняті ТОВ-1 та оплачені в повному обсязі згідно платіжного доручення від 22.03.2019 №10675.

При цьому, вищевказані роботи виконувалися субпідрядником ФОП у відповідності до Договору будівельного субпідряду від 04.03.2019№04/03 (далі - Договір №04/03). Згідно пункту 2.1. Договору №04/03, вартість виконання робіт по даному договору (договірна ціна), що доручені для виконання становить 20 407,54 грн без ПДВ.

Роботи по вищевказаному договору були виконані ФОП в повному обсязі, що підтверджується підписаними між сторонами довідкою форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2019 року на суму 20407,54 грн та актом форми КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за березень 2019 року на загальну суму 20407,54 грн.

17.07.2019 між ТОВ (Підрядник) та ТОВ-1 (Замовник) було укладено Договір будівельного підряду №17/07 (далі - Договір №17/07). Згідно пункту 1.1 даного Договору, його предметом було виконання робіт з влаштування покриттів з бруківки за адресою: Волинська область, с. Великий Порськ. У пункті 2.1 Договору№17/07 зазначено, що вартість виконання робіт по даному договору (договірна ціна), що доручені для виконання становить 78422,04 грн.

Роботи по Договору №17/07 були виконані в повному обсязі, що підтверджується підписаними між сторонами довідкою форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2019 року на суму 78422,04 грн та актом форми КБ-2 в приймання виконаних будівельних робіт за липень 2019 року на загальну суму 78422,04 грн. Роботи були прийняті ТОВ-1 та оплачені в повному обсязі згідно платіжного доручення від 08.08.2019 №131.

При цьому, вищевказані роботи виконувалися субпідрядником ФОП у відповідності до Договору будівельного субпідряду від 18.07.2019 №17/07 (далі - Договір №17/07-1). Згідно пункту 2.1. Договору №17/07-1, вартість виконання робіт по даному договору (договірна ціна), що доручені для виконання становить 65351,71 грн без ПДВ.

Роботи по вищевказаному договору були виконані ФОП в повному обсязі, що підтверджується підписаними між сторонами довідкою форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2019 року на суму 65351,71 грн та актом форми КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року на загальну суму 65351,71 грн.

Усі інші, аналогічні операції також були оформлені належним чином, що підтверджується оглянутими судом первинними документами.

Крім того, як встановлено судом, на запит відповідача від 25.02.2020 ТОВ було надано договори поставки, договори підряду, договори субпідряду, довідки та акти виконаних робіт (форми КБ- 2, КБ-3) всього на 193 аркушах, видаткові накладні на 234 аркушах, платіжні доручення всього на 168 аркушах, що підтверджується супровідним листом від 28.02.2020 №6, тобто усі первинні документи, які оформлені у суворій відповідності до вимог законодавства із дотриманням усіх обов`язкових реквізитів первинних документів та вимогам до цих документів, визначених ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва , прийнятому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 за №293 Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д.1.-1:2013 (т.3 а.с.7-48).

Вимоги до оформлення господарських операцій та обов`язкових реквізитів первинних документів визначені Законом №996-XIV та Положенням.

Відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону №996-XIV первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання;назву підприємства, від імені якого складено документ;зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь при здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги містяться і в пункті 2.4 Положення.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, Що засвідчує особу-одержувача тощо.

Таким чином, до реквізитів обов`язкових реквізитів первинних документів не відносяться зазначені податковим органом: ідентифікаційний код, паспорт, підстава, за довіреністю, місце складання (в т.ч. з детальною адресою), ПІБ в графі підпис тощо.

У наданих до перевірки довідках та актах КБ-2 та КБ-3 зазначено: назву документа: вказано; дата складання: вказано; назва підприємства, від імені якого вона складена: вказано; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: вказано; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення: вказано найменування та підписи, печатка (за наявності).

Крім того, як зазначалося вище, положеннями частини другої статті 9 Закону №996-XIV до обов`язкових реквізитів первинних документів відноситься особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто, при наявності особистого підпису зазначення інших даних, в т.ч. ПІБ, не вимагається.Цей же пункт передбачає можливість відсутності підпису, якщо в первинному документі наявні інші дані, що надають змогу ідентифікувати особу, що приймала участь у здійснені господарської операції.

Таким чином, усі надані ТОВ первинні документи оформлені у суворій відповідності до вимог законодавства із дотриманням усіх обов`язкових реквізитів первинних документів.

Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформлені не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Що стосується доводів відповідача про неможливість фактичного надання послуг ФОП наявним трудовим та матеріальним ресурсам, виходячи з їх специфіки, то як зазначено в Акті перевірки ФОП використовував найману працю, декларував виплату доходів найманим працівникам шляхом подання звітності форми 1-ДФ.

Проте, контролюючий орган вважає, що виходячи з обсягу виконуваних робіт вказаних працівників було недостатньо.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, податкове законодавство не ставить право платника на декларування витрат в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, щодо подібних відносин, що викладена у постанові від 2 лютого 2021 року у справі №815/7106/14.

Крім того, контролюючим органом не проводилась перевірка діяльності ФОП за спірний період, а висновки наведені в Акті є лише непідтвердженими належними доказами припущеннями.

Щодо тверджень контролюючого органу про те, що господарські відносини між ТОВ та ФОП відповідають визначенню безоплатно отриманих робіт (послуг), то такі відхиляються апеляційним судом, оскільки роботи за договорами субпідряду із ФОП є оплатними, а тому такі не відповідають визначенню безоплатно наданих (отриманих), відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК.

Стосовно висновків про не включення до складу інших доходів безнадійної кредиторської заборгованості по бухгалтерському рахунку 685 Розрахунки з іншими кредиторами в іноземній валюті , суд зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи, 13.08.2009 між громадянином Республіки Польща ОСОБА_2 (Позикодавець) та ТОВ (Позичальник) було укладено Договір позики 13/08/2009 , у відповідності до умов якого, позикодавець надав позичальнику відсоткову позику у розмірі 30000 доларів США на період з 13.08.2009 до 31.03.2010 .

Вказаний договір позики був зареєстрований у НБУ, про що свідчить реєстраційне свідоцтво від 20.08.2009 №13.

22.12.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено та нотаріально посвідчено Договір дарування дебіторської заборгованості , згідно якого останньому було передано дебіторську заборгованість ТОВ по договору позики №13/08/2009 в сумі 300000 доларів США.

В подальшому, 19.06.2013 між ОСОБА_4 та Акціонерним товариством Техматік (далі - АТ) було укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу дебіторської заборгованості, згідно якого, останньому було передано дебіторську заборгованість ТОВ по договору позики 13/08/2009 в сумі 300000 доларів США.

26.10.2016 між АТ та ТОВ було укладено Додаткову угоду № 3 до Договору позики №13/08/2009, згідно якої до пункту 1.1 Договору було внесено зміни та викладено його в наступній редакції: Згідно умов даного Договору Позикодавець надає Позичальнику позику у розмірі 300000 доларів США (прописом: триста тисяч доларів США) з 13.08.2009 до 30.04.2019 з можливістю пролонгації договору за взаємною згодою сторін. Сторони погодили, що позика є безвідсотковою . Позичальник зобов`язується сплатити позику згідно умов даного договору. Оплата позики здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахунку коштів на банківський рахунок позикодавця.

Окрім того, пунктом 7 даної угоди передбачено, що вона набирає чинності з моменту її підписання сторонами та у відповідності до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.04.2010 .

08.04.2019 у відповідності до додаткової угоди №4, дію Договору позики №13/08/2009 було продовжено до 30.04.2022 .

Таким чином, на момент перевірки Договір позики №13/08/2009 був чинним, а кредиторська заборгованість не була протермінованою.

Також, 11.02.2020 між громадянином Республіки Польща ОСОБА_2 (Позикодавець) та ТОВ УА Брук (Позичальник) було укладено Договір позики 11/02/2010 , у відповідності до умов якого, Позикодавець надав Позичальнику відсоткову позику у розмірі 100000 доларів США на період до 31.03.2010.

Вказаний Договір позики був зареєстрований у НБУ, про що свідчить Реєстраційне свідоцтво від 25.02.2010 №3.

22.12.2011 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено та нотаріально посвідчено Договір дарування дебіторської заборгованості , згідно якого останньому було передано дебіторську заборгованість ТОВ по договору позики №11/02/2010 в сумі 100000 доларів США.

В подальшому, 19.06.2013 між ОСОБА_4 та АТ, у відповідності до законодавства Республіки Польща, було укладено та нотаріально посвідчено Договір купівлі-продажу дебіторської заборгованості , згідно якого, останньому було передано дебіторську заборгованість ТОВ по Договору позики №11/02/2010 в сумі 100000 доларів США.

09.12.2015 між АТ та ТОВ було укладено Додаткову угоду №3 до Договору позики №11/02/2010, згідно якої до пункту 1.1 Договору було внесено зміни та викладено його в наступній редакції: Згідно умов даного Договору Позикодавець надає Позичальнику позику у розмірі 100000 доларів США на період з 11.02.2010 до 31.03.2016 з можливістю пролонгації договору за взаємною згодою сторін. Оплата позики та відсотків здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахунку коштів на банківський рахунок Позикодавця .

26.10.2016 між АТ та ТОВ було укладено Додаткову угоду №4 до Договору позики №11/02/2010, згідно якої до пункту 1.1 Договору було внесено зміни та викладено його в наступній редакції: Згідно умов даного Договору Позикодавець надає Позичальнику позику у розмірі 100000 доларів США на період з 11.02.2010 до 30.04.2019 з можливістю пролонгації договору за взаємною згодою сторін . Сторони погодили, що позика є безвідсотковою. Позичальник зобов`язується сплатити позику згідно умов даного договору. Оплата позики здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахунку коштів на банківський рахунок Позикодавця.

Окрім того, пунктом 7 даної угоди передбачено, що вона набирає чинності з моменту її підписання сторонами та у відповідності до частини третьої статті 631 ЦК розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.04.2010 .

08.04.2019, у відповідності до Додаткової угоди №5, дію Договору позики №11/02/2010 було продовжено до 30.04.2022.

Таким чином, на момент перевірки Договір позики №11/02/2010 був чинним, а кредиторська заборгованість не була протермінованою.

Згідно з підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією;

До безнадійної заборгованості банків може бути віднесена сума боргу за фінансовим кредитом, у тому числі сума основної заборгованості та/або сума нарахованих доходів, за яким прострочення погашення суми боргу (його частини) становить понад 360 днів, крім боргу за фінансовими кредитами осіб:

пов`язаних з таким кредитором;

які перебувають з таким кредитором у трудових відносинах;

які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, та період між датою звільнення таких осіб та датою прощення їхньої заборгованості не перевищує три роки;

Згідно з статті 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257, 256 ЦК), даний термін не можна скоротити, але можна подовжити за домовленістю сторін (стаття 259 ЦК). Обчислюється позовна давність за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253, 255 ЦК.

Так, згідно зі статтею 253 ЦК перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Стаття 261 ЦК уточнює, що перебіг строку позовної давності починається, зокрема, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; або із закінченням строку виконання за зобов`язаннями з визначеним строком виконання.

Оскільки додатковими угодами №4 та 5 продовжено дію договорів позики №13/08/2009, 11/02/2010 до 30.04.2022, то строк позовної давності починає обчислюватися з дня, наступного за останнім днем його невиконання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи відповідача те, що кредиторська заборгованість відповідає ознакам безнадійної заборгованості через те, що за вказаними зобов`язаннями пропущено строк позовної давності, оскільки такий строк продовжено за домовленістю сторін.

Відносно доводів про те, що ТОВ не подавались зміни щодо заміни первісного кредитора до НБУ, то необхідно зазначити наступне.

Порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезиденті регулюється Положеннямпро порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам затвердженого постановою правління НБУ від 17.06.2004 №270 (зареєстровано в МЮУ 15.07.2004 за № 885/9484; далі - Положення №270; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Норми пункту 1.7 Глави І Положення №270 зобов`язують резидента-позичальника зареєструвати договір у Національному банку до фактичного одержання кредиту.

З наданих до перевірки документів вбачається, що вищевказані Договори позики були зареєстровані НБУ.

Відповідно до пункту 2.1 Глави ІІ Положення №270 зміни, які стосуються сторін зареєстрованого договору, суми, валюти, строку кредиту, розміру процентної ставки, комісій, неустойки, інших установлених цим договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання договору, що впливають на розмір виплат за користування кредитом, потребують реєстрації в Національному банку відповідних змін до договору в порядку, установленому для реєстрації договору, та з урахуванням вимог пункту 1.13 глави 1 цього розділу.

Разом з тим, норми Положення №270 що зобов`язують позичальника зареєструвати укладений з нерезидентом договір позики, регулюють виключно порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів, у тому числі порядок реєстрації договорів. Проте такі норми не регламентують правові наслідки нездійснення такої реєстрації, не визначають порядок відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку суб`єкта господарювання та питання їх оподаткування.

Санкції за недодержання законодавчих вимог щодо обов`язковості реєстрації одержаних резидентами позик в іноземній валюті від нерезидентів встановлені Указом Президента України Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства від 27.06.1999 №734/99 (далі - Указ).

Згідно пункту 2 зазначеного Указу у разі одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації договорів до резидентів застосовуються фінансові санкції - штрафи у сумі, еквівалентній одному відсотку розміру одержаного кредиту чи позики і перерахованій у національну валюту України за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день одержання кредиту, позики, з подальшою обов`язковою реєстрацією зазначених договорів.

Вказане кореспондується також з Порядком застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства , затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА) від 04.10.1999 №542 (зареєстровано в МЮУ 28.07.2000 за №453/4674; далі - Порядок №542; в редакції чинній на час виникнення спірних відносин), який також встановлює обов`язок резидента, який одержав кредит або позику без отримання реєстраційного свідоцтва здійснити подальшу реєстрацію договору та повідомити орган державної податкової служби.

Провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють порядок отримання позик в іноземній валюті від нерезидентів, слід прийти до висновку, що наслідком не проведення реєстрації змін до договору позики, є застосування до позичальника контролюючим органом фінансових санкцій.

Проте жодні законодавчі норми не уповноважують контролюючий орган визнавати такі договори недійсними, а зобов`язання за ними таким, що не підлягає поверненню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №826/10625/18.

Невиконання визначеного Положенням №270 обов`язку з реєстрації договору про отримання кредиту або позики в іноземній валюті від нерезидента або змін до такого договору тягне за собою відповідальність, встановлену Указом та Порядком №542, однак не може свідчити про нечинність такого договору або змін до нього. Вказано про відсутність підстав для ототожнення поняття державної реєстрації правочинів , наведеного у статті 210 ЦК, з видачею НБУ реєстраційного свідоцтва, що за своєю суттю є формою валютного контролю.

Враховуючи вищевказане, слід зазначити, що висновок контролюючого органу про те, що кредиторська заборгованість в сумі 10235192,21 грн відповідає визначенню безнадійної заборгованості згідно ПК, є безпідставним, не відповідає дійсності та спростовуються письмовими доказами.

Відтак, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування ППР №3890.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

У пункті 189.1 статті 189 ПК передбачено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до підпункту 198.5 статті 198 ПК платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

З матеріалів справи видно, що Актом встановлено списання будівельних матеріалів та запасних частин на ремонтні роботи орендованих приміщень та обладнання у загальній сумі 6232888,23 грн.

Однак, таке списання відповідач трактує як не в господарській діяльності, та вважає, що в розумінні підпункту г) пункту 198.5 статті 198 ПК ТОВ було зобов`язане нарахувати податкові зобов`язання з умовного продажу .

Як встановлено судом, 13.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Волиньбудторг (далі - ТОВ-2) (Орендодавець) та ТОВ (Орендар) було укладено Договір оренди обладнання №2/05 (далі - Договір №2/05), згідно якого товариство отримало у тимчасове оплатне користування, обладнання згідно переліку, зазначеного в Акті прийому-передачі (т.1 а.с.124-128).

У відповідності до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 Договору, Орендар за цим договором зобов`язаний здійснювати ремонт та обслуговування обладнання.

Окрім того, 01.03.2018 Приватним акціонерним товариством Волинська оптово-роздрібна фірма Галант (далі - ПАТ) (Орендодавць) та позивачем (Орендар) було укладено Договір оренди нежилого приміщення з землею№01 (далі - Договір №01), згідно якого орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення - будівлю головного корпусу загальною площею 2600 кв.м. та земельну ділянку площею 1,02 га, що розташована за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Андрія Марцинюка,18.

У відповідності до пункту 5.1 Договору №01 орендар зобов`язаний утримувати майно в належному санітарному і протипожежному стані, належним чином забезпечувати цілісність приміщення, запобігати псуванню й ушкодження орендованого майна; за свій рахунок усувати несправності, поломки і наслідки аварій комунікацій в орендованому приміщенні. Пунктом 5.2. Договору №01 передбачено право орендаря робити ремонтні роботи для поліпшення стану орендованого майна за свій рахунок.

У зв`язку із вищевикладеним, при здійсненні господарської діяльності у перевіряємий період ТОВ здійснювався поточний ремонт та технічне обслуговування орендованого майна.

При цьому списання ТМЦ, що використовувалися для ремонту та поліпшення, було здійснено у відповідності до чинного законодавства.

У статті 776 ЦК визначено, що поточний ремонт речі, переданої в найм, провадиться наймачем (орендарем) за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Своєю чергою, капітальний ремонт здійснюється орендодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

До того ж статті 778 ЦК виділяє таке поняття, як поліпшення наймачем речі, переданої в найм. Поліпшити орендоване майно орендар має право лише за згодою орендодавця. Межа між поліпшенням та ремонтом досить умовна, і конкретного законодавчого розподілу цим поняттям немає. Ремонтом, за своєю суттю, є підтримання основних засобів у робочому стані. Натомість поліпшенням логічно вважати саме покращення предмета оренди, його якості, функціоналу. Поліпшення об`єкта оренди має на меті зростання майбутніх економічних вигод від його використання. І це є ключовим моментом для відображення поліпшення в бухгалтерському обліку.

У бухгалтерському обліку сума ремонту орендованих основних засобів ураховується у витратах підприємства (П(С)БО 16 Витрати ). А ось вартість поліпшень, які призводять до зростання майбутніх економічних вигід (переобладнання, модернізація, реконструкція тощо), підлягають амортизації в складі інших необоротних активів (пункту 6 П(С)БО 14 Оренда ). Обліковують поліпшення орендованих об`єктів на субрахунку 117 Інші необоротні активи .

Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 09.07.2007 №373 (далі - Методичні рекомендації №373) передбачено, що технічне обслуговування - це комплекс операцій або окрема операція, що підтримує працездатність або справність устаткування, цехового транспорту під час використання його за призначенням і не відноситься до поліпшення основних засобів.

Проведення технічного обслуговування не приводить до збільшення майбутніх економічних вигод від використання об`єкту, а направлено на можливість використання об`єкту за призначенням і здобуття колишніх економічних вигод.

Ремонт або капітальний ремонт виробничого устаткування, цехового транспорту та інструментів і приладів із складу основних виробничих засобів - це ремонт, що виконується для відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу і полягає у виконанні робіт, пов`язаних із заміною або ремонтом найважливіших і відповідальних його частин або основних конструкцій і відноситься до поліпшення основних засобів. Проведення ремонтів приводить до збільшення майбутніх економічних вигод від використання об`єкту.

Водночас, згідно пункту 32 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003№561 (далі - Методичні рекомендації №561) витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Поточний ремонт - комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об`єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).

Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Відповідно до пункту 15 П(С)БО №7 Основні засоби затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000за №92 (зареєстровано в МЮУ 18.05.2000за №288/4509), витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що понесені витрати на поточний ремонт орендованої нерухомості правомірно включені платником податків до витрат періоду, в якому був здійснений ремонт, що свідчить про необґрунтованість висновків контролюючого органу з зазначеного питання.

Акт не містить доказів, згідно яких відповідачем було встановлено, що будівельні матеріали та запчастини, вказані у актах списання товарів були використані не у власній господарській діяльності ТОВ.

Сторонами не заперечується, що вищевказане майно перебуває в оренді ТОВ. Усі ТМЦ, які списувалися на підставі відповідних актів, були використані для поточного ремонту та технічного обслуговування такого орендованого майна, тобто саме в межах власної господарської діяльності.

Таким чином, дії позивача в частині поліпшень орендованих основних засобів в повній мірі відповідають П(С)БО 16 Витрати , П(С)БО 14 Оренда , Методичним рекомендаціям №373.

Такі висновки щодо застосування наведених правових норм у спірних відносинах узгоджуються із висновками, що викладені Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19.

Стосовно доводів апелянта про використання ТОВ сировини в кількості 7644860,90 кг не в господарській діяльності, то необхідно звернути увагу на наступне.

Основним видом діяльності ТОВ є код КВЕД 23.61 виготовлення виробів із бетону для будівництва.

Виробничий цикл заводу по виробництву бетонних виробів включає такі основні виробничі ланки:

закупівля сировини (цемент, пісок, щебінь та гравій із природного каменю, барвники і пігменти органічні і неорганічні, добавки, які використовуються для приготування бетонної суміші);

дослідження якості сировини;

виробництво продукції;

дослідження якості готового виробу;

пакування готової продукції;

продаж готової продукції.

В свою чергу, виробництво продукції включає такі етапи:

1) зі складу сипучих матеріалів фронтальним навантажувачем матеріали завантажуються до спеціальних секторів, звідки вони попадають до бетонного вузла;

2) в бетонному вузлі сипучі матеріали перемішуються з іншими компонентами, такими як вода, цемент, пластифікуючі добавки, барвники, з метою отримання бетону. Таким чином отримується два види напівсухого бетону для верхнього та нижнього шарів тротуарної плитки;

3) виготовлена бетонна суміш, в залежності від необхідного виду бруківки та згідно автоматизованої системи її подачі, транспортується до бункеру вібропресу, в якому вона подається у спеціальні форми, в яких відбувається вібраційне ущільнення;

4) сформовані вироби на спеціальних металевих піддонах переміщаються у зону сушіння, для подальшого твердіння в природних умовах;

5) при досягненні виробами твердості не менше 80% вони подаються на спеціальну автоматичну лінію пакування, де здійснюється складування готової продукції на дерев`яні піддони.

З метою документального підтвердження використання сировини в межах господарської діяльності, а саме при виробництві продукції, ТОВ до перевірки надавався ряд первинних документів, а саме: специфікації по виробництву готової продукції у розрізі номенклатури; накладні на передачу у виробництво сировини; накладні на передачу з виробництва готової продукції;прайс-листи готової продукції; технологічні картки готової продукції в розрізі номенклатури; акти про результати виробництва продукції; обороти бухгалтерського рахунку 201 (сировина та матеріали); обороти бухгалтерського рахунку 231 (виробництво); обороти бухгалтерського рахунку 26 (готова продукція); калькуляція собівартості продукції (управлінський облік) в асортименті; наказ про облікову політику підприємства.

Наведена обставина відповідачем не заперечується.

Між тим, позивач зазначає, що технологічні втрати - це втрати, що виникають внаслідок недостатньої керованості окремими стадіями технологічного процесу, недосконалості технологічного обладнання та вимірювальної техніки. Технологічні втрати на підприємстві утворюються внаслідок транспортування сировини по конвеєрах в процесі технологічного ланцюжка, при першому пуску обладнання, внаслідок недостатності процесів вібрації. Безповоротні відходи - це відходи, які не можуть бути використані в виробничому процесі або реалізовані споживачам. Оскільки технологічні втрати та безповоротні відходи не являються активами підприємства (їх використання не приведе до отримання економічних вигод у майбутньому), тому, бухгалтерією товариства їх облік не ведеться.

Крім того, дослідженою судом довідкою позивача від 23.10.2020 та реєстром оборотів рахунку 201 підтверджено норми використання сировини на одиницю продукції, кількість закупленої сировини, їх залишків. З даної довідки вбачається, що витрати на виробництво продукції є меншими, порівняно з специфікаціями товару.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при здійсненні господарської діяльності ТОВ у перевіряємий період, підприємством не було допущено використання сировини поза межами господарської діяльності, тому висновки перевірки про нарахування податкових зобов`язань з умовного продажу є безпідставним, що відповідно свідчить про протиправність прийняття ППР №№3900 та 3910.

З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність ППР №№3890, №3900 та №3910, які слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 25 лютого 2021 року.