Постанова

від 25.02.2021 по справі 808/440/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року

м. Київ

справа №808/440/15

адміністративне провадження №К/9901/11051/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Блажівської Н.Є., Дашутіна І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2020 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Бишевська Н.А., судді - Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.) у справі за позовом Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство №12327 про припинення юридичної особи,

установив:

У січні 2015 року Державна податкова інспекція у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство №12327 (далі - ТОВ АТП №12327 ) про припинення юридичної особи.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 20 липня 2015 року позовні вимоги задовольнив. Припинив юридичну особу ТОВ АТП №12327 .

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 квітня 2016 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року залишив без змін.

В подальшому ТОВ АТП №12327 звернулося до суду першої інстанції із заявою, в якій просило суд ухвалити додаткове судове рішення у справі №808/440/15, яким визначити спосіб його виконання, а саме: призначити ліквідаційну комісію Товариства та зобов`язати останню вчинити певні дії.

Додатковою постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року заяву ТОВ АТП №12327 задоволено: призначено ліквідаційну комісію Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство №12327 у складі голови ліквідаційної комісії - колишнього директора Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство №12327 ОСОБА_2; зобов`язано ліквідаційну комісію Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство №12327 помістити в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство №12327 .

Не погоджуючись із додатковою постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_1 , звернулася до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та надано скаржнику строк для усунення недоліків скарги шляхом зазначення: у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а також обґрунтованого пояснення щодо того, які саме права заявника порушено судом першої інстанції під час розгляду справи.

Ухвалою від 30 березня 2020 року Третій апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернув скаржнику у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду щодо повернення апеляційної скарги, ОСОБА_1 оскаржила її в касаційному порядку.

У касаційній скарзі її заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права та просить скасувати ухвалу апеляційного суду й направити справу до цього ж суду для продовження розгляду. На переконання скаржника, він належним чином усунув недоліки апеляційної скарги, на які вказав апеляційний суд, залишаючи скаргу без руху, однак судом не було взято до уваги повідомлені скаржником обставини й факти, чим порушено права особи на доступ до правосуддя та принцип юридичної визначеності. Зокрема, апеляційним судом не враховано, що додаткова постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року порушує корпоративні права скаржника стосовно ТОВ АТП №12327 , що мало наслідком як заподіяння матеріальних збитків, так і порушення права скаржника на управління товариством. Скаржник, із посиланням на правову позицію КАС ВС у постанові від 31 жовтня 2019 року у справі №400/787/19, наполягає на неприпусті надання судом оцінки на стадії відкриття провадження у справі щодо прийнятності чи неприйнятності відповідних доводів апелянта, оскільки відхилення чи прийняття таких доводів здійснюється під час розгляду справи по суті позовних вимог.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що, водночас, не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 25 лютого 2021 року визначено наступний склад колегії суддів для розгляду справи: суддя-доповідач - Желтобрюх І.Л., судді - Блажівська Н.Є., Дашутін І.В.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 апеляційний суд в своїй ухвалі від 6 березня 2020 року виходив з того, що скаржником не наведено жодного пояснення стосовно того, які саме її права, свободи чи інтереси порушено спірним рішенням в межах розгляду публічно-правового спору, як і не вказано, які норми матеріального та процесуального права порушено судом першої інстанції під час прийняття додаткової постанови.

На виконання вимог ухвали суду апелянтом подано уточнену апеляційну скаргу, зокрема, з обґрунтуванням щодо порушення оскаржуваним рішенням прав позивача. Так, у поданій заяві ОСОБА_1 наголошувала, шо вона була учасником ТОВ АТП №12327 , їй належало 50% статутного капіталу Товариства та, відповідно, вона також могла бути призначеною головою ліквідаційної комісії. Відтак, її думка, як учасника Товариства, про припинення якого подано позов, мала бути врахованою судом першої інстанції при розгляді справи.

Проаналізувавши уточнену апеляційну скаргу, апеляційний суд дійшов висновку, що наведені у ній аргументи й доводи не усувають виявлені судом недоліки апеляційної скарги та жодним чином не пояснюють, які ж саме права, свободи чи інтереси ОСОБА_1 порушено судом першої інстанції під час прийняття додаткової постанови.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ним фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на звернення до суду (в контексті права на судовий захист) охоплює широке поле різноманітних категорій, стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.

Реалізацію права особи на судовий захист може бути здійснено також шляхом апеляційного оскарження актів судів першої інстанції, оскільки їх перегляд у такому порядку гарантує відновлення порушених прав людини і громадянина. Право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду будь-якої інстанції відповідно до закону (рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2010 року №18-рп/2010).

Своєю чергою, норма частини першої статті 293 КАС України розширює коло осіб, які мають право оскаржити судове рішення в апеляційному порядку, порівняно з учасниками справи, лише на перший погляд, оскільки особи, про які йдеться в цій нормі, є суб`єктами матеріально-правових відносин, яких стосується спір, що отримав вирішення в судовому рішенні. Та обставина, що вони не приймали участі у справі, була обумовлена застосуванням щодо них незаконних процесуальних обмежень.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним чи опосередкованим іншими правовідносинами.

Предметом позову у даній справі є вимога податкового органу припинити юридичну особу ТОВ АТП №12327 . Спірним же питанням є підстави вважати ОСОБА_1 , яка була учасником ТОВ АТП №12327 із часткою 50% статутного капіталу Товариства, - такою, відносно якої судом першої інстанції вирішено питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

В контексті викладеного слід зазначити, що одним із процесуальних правових засобів є преклюзія повторного позову, який унеможливлює новий розгляд (перегляд) вимог, справи за якими вже є розглянутими та остаточно вирішеними, в частині поширення дії преклюзивної заборони на осіб, які не були безпосередніми учасниками справи, що завершилась ухваленням остаточного судового рішення, але вважаються такими, інтереси яких були належним чином представленими стороною цієї справи. Однією з передумов такого преклюзивного ефекту, є, серед іншого, встановлення тісного правового зв`язку між особою, яка не брала участі у першій справі, та безпосередньою стороною справи, який існував до прийняття першої справи до розгляду. За умови встановлення судом такого зв`язку ці особи вважаються належно представленими та зв`язаними висновками судового рішення , незважаючи на те, що вони не є названими у справі сторонами. При цьому преклюзивний ефект судового рішення щодо суб`єкта господарювання поширюється на його учасників чи акціонерів, незалежно від того, чи брали вони безпосередню участь у справі.

Отже, навіть за умови, що оскаржуване судове рішення чинить опосередкований вплив на майновий інтерес ОСОБА_1 , її тісний правовий зв`язок з відповідачем у справі - ТОВ АТП №12327 , виключає можливість оскарження нею такого, що набрало законної сили судового рішення.

Таким чином, враховуючи викладене вище, висновок суду апеляційної інстанції про недоведення ОСОБА_1 порушення її прав, свобод чи інтересів безпосередньо в цьому адміністративному спорі та, як наслідок, повернення поданої нею апеляційної скарги, - відповідає правильному застосуванню норми частини першої статті 293 КАС України, оскільки вона не є суб`єктом оскарження в розумінні цієї норми.

Варто також додати, що Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2020 року (справі №826/3508/17) аналізувала застосування норми частини першої статті 293 КАС України й дійшла наступного висновку: акціонер (учасник) господарського товариства, який не був учасником справи, предметом спору в якій є правомірність податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошових (податкових) зобов`язань господарському товариству, не має права на апеляційне оскарження судового рішення, ухваленого у цій справі, якщо тільки в рішенні суд не зробив прямого висновку про його права, інтереси та обов`язки.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції жодним чином не спростовують.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

У зв`язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2020 року залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 , - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді Н.Є. Блажівська

І.В. Дашутін