Постанова

від 17.02.2021 по справі 305/2229/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 305/2229/19

провадження № 61-19018св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - релігійна організація Релігійна громада Свято-Успенського храму Української Православної церкви (Православної Церкви України) с. Ділове Рахівського району Закарпатської області ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 23 червня 2020 року під головуванням судді Бліщ О. Б. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Готри Т. Ю., Бисаги Т. Ю. у справі за позовом релігійної організації Релігійна громада Свято-Успенського храму Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Ділове Рахівського району Закарпатської області до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

В грудні 2019 року релігійна організація Релігійна громада Свято-Успенського храму Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Ділове Рахівського району Закарпатської області пред`явила позов до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач просить зобов`язати ОСОБА_1 упродовж 1 (одного) тижня, з дня набрання рішенням суду законної сили, передати за актом приймання-передачі Парафіяльній раді релігійної організації Релігійна громада Свято-Успенського храму Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Ділове Рахівського району Закарпатської області , в особі її голови ОСОБА_3 , установчі, дозвільні, фінансово-господарські документи, основну круглу печатку, листування, рухоме та нерухоме майно, належне релігійній організації Релігійна громада Свято-Успенського храму Української Православної Церкви с. Ділове Рахівського району Закарпатської області .

Свої вимоги мотивувала тим, що Релігійна громада Свято-Успенського храму Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Ділове Рахівського району Закарпатської області - є релігійною організацією, що входить до складу Закарпатської єпархії Української Православної Церкви (далі - Парафія), діючи на підставі Статуту (нова редакція), рішення про затвердження якого прийняте загальними зборами, оформлене протоколом від 17 лютого 2019 року № 1, зареєстрованого розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації 25 квітня 2019 року за № 238.

Парафія є правонаступником Релігійної організації Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Успенського храму с. Ділове Рахівського району Закарпатської області .

Парафія створена за бажанням віруючих громадян для спільного здійснення права на свободу сповідання, вираження та поширення православної віри, для чого здійснює богослужіння, релігійні обряди, церемонії, інші види діяльності, які відповідають її традиціям і правилам.

Парафія є неприбутковою організацією, юридичною особою, має штамп і печатку зі своєю назвою та здійснює діяльність на підставі Статуту у відповідності із законодавством України. Будівлі, споруди, предмети культу, об`єкти соціального, добродійного та господарського призначення, інше майно Парафії, створене за власний рахунок, набуте від інших осіб та держави на законних підставах, є власністю Парафії (п. 31 Статуту).

Органами парафіяльного управління є Парафіяльні збори (вищий орган), настоятель та Парафіяльна рада.

Очолює Парафію Настоятель, який здійснює представництво Парафії при вирішенні усіх питань діяльності парафії у всіх установах, підприємствах організаціях, судах з правом підпису від імені парафії фінансово-господарських та інших документів (п. 17, 20 Статуту).

У період між Парафіяльними зборами керівництво Парафією здійснює парафіяльна рада (виконавчий орган), яка складається з голови, помічника та бухгалтера, відповідає за цілісність майна, яке перебуває у власності і користуванні Парафії, вирішує поточні господарські питання Парафії. Голова Парафіяльної ради представляє громаду у правовідносинах з іншими особами, установами, у судах, з правом підпису від імені Парафії фінансово-господарських та інших документів (п. п. 18-20 Статуту).

Відповідно до п. 3 протокольного рішення загальних зборів Парафії від 17 лютого 2019 року № 1, повноваження настоятеля громади протоієрея ОСОБА_1 (відповідача) - припинено.

Пунктом 6 протокольного рішення головою парафіяльної ради призначено ОСОБА_3 , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04 липня 2019 року. Зазначене рішення загальних зборів є чинним та недійсним судом не визнавалося.

Незважаючи на припинення повноважень настоятеля Парафії згідно правомочного рішення загальних зборів, ОСОБА_1 продовжує виконувати повноваження настоятеля та представляти інтереси Парафії у правовідносинах з іншими особами.

Відповідач відмовляється передати новопризначеному органу управління Парафією в особі голови парафіяльної ради установчі, дозвільні, фінансово-господарські документи, круглу печатку, майно Парафії (матеріальні цінності, будівлі, споруди, ключі від вхідних дверей тощо).

Позивач є власником об`єкта нерухомого майна - житлового будинку загальною площею 48,92 кв. м на АДРЕСА_1 та складових цього об`єкта: гараж, літня кухня, вбиральня, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 вересня 2019 року № 179484156, будівлі церкви площею 396,49 кв. м на АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 липня 2019 року № 174783194.

Відповідач, не маючи повноважень та без згоди власника, неправомірно здійснює володіння і користування вищезазначеним (церквою, житловим будинком, спорудами) та іншим належним Парафії майном, перешкоджаючи повноважним органам управління та членам Парафії здійснювати володіння та користування цим майном.

Безпідставно володіючи документацією та печаткою Парафії, здійснюючи безпідставно володіння та користування (управління) майном Парафії, відповідач тим самим перешкоджає виконавчому органу Парафії здійснювати свої повноваження відповідно положень Статуту та законодавства.

Лист-вимога позивача до відповідача про передачу виконавчому органу Парафії (голові парафіяльної ради) установчих, дозвільних, фінансово-господарських документів, круглої печатки, майна Парафії (будівлі, споруди, ключі від вхідних дверей тощо), залишено без відповіді та задоволення, без будь-якої мотивації такого.

Не визнаючи законність рішення загальних зборів від 17 лютого 2019 року, відповідач та частина прихожан, які також не визнають рішення цих загальних зборів, неодноразово блокували вільний доступ до храму для прихожан, якими було прийняте рішення про вихід парафії з сфери впливу ОСОБА_4 та припинення повноважень ОСОБА_1 як настоятеля.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рахівського районного суду від 23 червня 2020 року позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 упродовж 1 (одного) тижня, з дня набрання законної сили рішенням суду, передати за актом приймання-передачі Парафіяльній раді релігійної організації Релігійна громада Свято-Успенського храму Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Ділове Рахівського району Закарпатської області , в особі її голови ОСОБА_3 , установчі, дозвільні, фінансово-господарські документи, основну круглу печатку, листування, рухоме та нерухоме майно, належне Релігійній організації Релігійна громада Свято-Успенського храму Української Православної Церкви с. Ділове Рахівського району Закарпатської області.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рахівського районного суду від 23 червня 2020 року без змін.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 створює позивачу перешкоди у користуванні майном, що належить релігійній громаді. Крім того, відповідач, повноваження настоятеля якого припинені, відмовляється передати новоутвореній релігійній громаді установчі, дозвільні, фінансово-господарські документи, основну круглу печатку, листування, рухоме та нерухоме майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 23 червня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржувані судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що на думку заявника судові рішення попередніх інстанцій ухвалені із використанням суперечливих доказів при неповному з`ясуванні обставин справи, що мають значення для її вирішення.

На думку заявника Релігійна громада Свято-Успенського храму Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Ділове Рахівського району Закарпатської області не є правонаступником Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Успенського храму с. Ділове Рахівського району Закарпатської області , оскільки рішення від 17 лютого 2019 року ухвалені з порушенням частини 4 статті 8, статті 14 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , а також пунктів 2.1., 2.8., 5.1., 6.4. чинного на той час Статуту релігійної громади.

Вказує, що при звернення із позовом позивач посилався на рішення від 17 лютого 2019 року, проте Рахівським районним судом 09 грудня 2019 року відкрито провадження у справі № 305/2247/19 за позовом ОСОБА_5 до релігійної організації Релігійна громада Свято-Успенського храму Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Ділове Рахівського району Закарпатської області про визнання неповноважними загальних зборів релігійної організації Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Успенського храму с. Ділове Рахівського району Закарпатської області проведених 17 лютого 2019 року, визнання недійсним та скасування рішень загальних зборів релігійної організації, оформлених протоколом № 1 від 17 лютого 2019 року і зобов`язання вчинити певні дії, рішення у цій справі ще не ухвалено.

ОСОБА_1 вважає, що рішення місцевого суду є незрозумілим, адже в ньому не зазначено, яке саме майно слід повернути, адже у мотивувальній частині рішення суд лише констатує, що релігійна громада є власником будинку та споруд у с. Ділова, проте у резолютивній частині не зазначає, яке саме нерухоме майно слід передати релігійній громаді.

Доводом касаційної скарги є також те, що статтею 8 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації передбачено, що зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, проте частина громадян, не згідна із рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником. Відтак, якщо парафіяни не згодні із принципами діяльності та обов`язками, які були прийняті ними при набутті членства у парафіяльних зборах, то вони можуть вийти зі складу цих парафіяльних зборів.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Рахівського районного суду Закарпатської області .

18 січня 2021 року цивільна справа № 305/2229/19 надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2021 року справу призначено колегії суддів у складі: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 17 лютого 2019 року відбулися загальні збори релігійної організації Релігійна громада Свято-Успенського храму Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Ділове Рахівського району Закарпатської області , на яких з 230 віруючих осіб були присутні 217 осіб (протокол № 1).

Згідно протоколу № 1 загальних зборів релігійної організації Релігійна громада Свято-Успенського храму Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Ділове Рахівського району Закарпатської області від 17 лютого 2019 року були прийняті наступні рішення:

припинено повноваження настоятеля протоієрея Майора Івана вчиняти дії від імені громади, щодо зміни підлеглості у канонічних та організаційних питаннях релігійної громади Свято-Успенського храму;

прийнято рішення щодо виходу зі складу Хустської єпархії УПЦ (МП), яка являється структурним підрозділом РПЦ та переходу до складу Закарпатської єпархії Української Православної церкви (Православної Церкви Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Ділове, Рахівського району, Закарпатської області;

щодо внесення змін до Статуту релігійної організації Релігійна Громада Свято-Успенського храму Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Ділове, Рахівського району, Закарпатської області шляхом прийняття Статуту у новій редакції;

обрано Парафіяльну раду у складі: голови ОСОБА_3 , помічника ОСОБА_7 , скарбника ОСОБА_8 та інших;

уповноважили ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 підписати протокол Загальних зборів, Статут в новій редакції та заяву на ім`я голови Закарпатської облдержадміністрації, а також провести реєстраційні дії та вчинити дії щодо державної реєстрації юридичних осіб з правом подання заяв та інших документів, отримання виписок, витягів, тощо з правом підпису їх отримання та здійснення необхідних платежів.

10 квітня 2019 року до Закарпатської обласної державної адміністрації було подано заяву релігійної організації Релігійна громада Свято-Успенського храму Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Ділове Рахівського району Закарпатської області про реєстрацію статуту зазначеної організації у новій редакції.

До заяви релігійної організації Релігійна громада Свято-Успенського храму Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Ділове Рахівського району Закарпатської області від 10 квітня 2019 року було надано: протокол загальних зборів, списки підписів громади, засвідчена копія статуту, витяг з розпорядження голови Закарпатської ОДА від 05 листопада 2018 року № 704.

Згідно заяви від 10 квітня 2019 року вказано, що причиною реєстрації статуту в новій редакції слугував намір громади вийти зі складу Хустської єпархії УПЦ (МП) та приєднатися до складу Закарпатської єпархії УПЦ (ПЦУ).

Розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації Про реєстрацію статутів релігійних громад від 25 квітня 2019 року № 238 статут Релігійної організації Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Успенського храму с. Ділове Рахівського району Закарпатської області зареєстровано в новій редакції.

З приводу протиправності переходу релігійної громади до Української Православної Церкви (Православної Церкви України), а також протиправності розпорядження про реєстрацію статуту та внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, член релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Успенського храму с. Ділове ОСОБА_10 подав позов до Закарпатської обласної державної адміністрації та державного реєстратора Лендєл М. В. Цей позов було розглянуто, а рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 260/990/19 у його задоволенні відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили.

Будівлі, споруди, предмети культу, об`єкти соціального, добродійного та господарського призначення, грошові засоби, література, інше майно, набуте парафією, створене нею за рахунок власних засобів, пожертвуване громадянами, підприємствами, закладами і організаціями, передане державою у власність, а також набуте на інших законних підставах, є власністю парафії (п. 31 Статуту).

Згідно п. 3 рішення загальних зборів Парафії № 1 від 17 лютого 2019 року, повноваження настоятеля громади протоієрея ОСОБА_1 (відповідача) - припинено.

Відповідно до пункту 6 протокольного рішення головою парафіяльної ради призначено ОСОБА_3 , що також підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04 липня 2019 року. Зазначене рішення загальних зборів є чинним та недійсним судом не визнавалося.

Судами встановлено, що незважаючи на припинення повноважень настоятеля Парафії згідно правомочного рішення загальних зборів, ОСОБА_1 (відповідач) продовжує виконувати повноваження настоятеля та представляти інтереси Парафії у правовідносинах з іншими особами.

Відповідач відмовляється передати новопризначеному органу управління Парафією в особі голови парафіяльної ради установчі, дозвільні, фінансово-господарські документи, круглу печатку, майно Парафії (матеріальні цінності, будівлі, споруди, ключі від вхідних дверей тощо). Відповідач ОСОБА_1 в апеляційній інстанції підтвердив факт користування ним житловим будинком (фарою) та факт продовження здійснення ним богослужінь у приміщенні церкви.

Судами встановлено, що позивач є власником: 1) житлового будинку загальною площею 48,92 кв. м на АДРЕСА_1 та складових цього об`єкта: гараж, літня кухня, вбиральня, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 вересня 2019 року № 179484156; 2) будівлі церкви площею 396,49 кв. м на АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 липня 2019 року № 174783194; 3) земельних ділянок, цільове призначення яких будівництво та обслуговування будівель релігійних організацій.

Адреса церковного житлового будинку (фари) змінена з АДРЕСА_1 , на АДРЕСА_1 ), що встановлено на підставі довідки Діловецької сільської ради від 13 листопада 2020 року № 349, а також Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 листопада 2020 року. В той же час житловий будинок на АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 , який залучений до участі в справі в якості третьої особи.

Апеляційний суд встановив, що відповідач здійснює володіння і користування вищезазначеним (церквою, житловим будинком, спорудами) та іншим належним Парафії майном, перешкоджаючи повноважним органам управління та членам Парафії здійснювати володіння та користування майном.

19 листопада 2019 року голова парафіяльної ради ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 з вимогою про передачу виконавчому органу Парафії (голові парафіяльної ради) установчих, дозвільних, фінансово-господарських документів, круглої печатки, майна Парафії (будівлі, споруди, ключі від вхідних дверей тощо), однак, цю вимогу було залишено без відповіді.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Господарські організації - це юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку (частина друга статті 55 ГК України).

Згідно з статтею 7 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 Закону. Частина громади, не згодна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим (стаття 8 Закону).

Частинами першою та другою статті 12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації передбачено, що статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях.

Релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації (стаття 13 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації ).

Частиною другою статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: 1) найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); 2) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 3) організаційно-правова форма; 3.1) вид релігійної організації; 3.2) віросповідна приналежність релігійної організації.

За приписами статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Судами встановлено, що 17 лютого 2019 року відбулися загальні збори релігійної організації Релігійна громада Свято-Успенського храму Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Ділове Рахівського району Закарпатської області , на яких з 230 віруючих осіб були присутні 217 осіб (протокол № 1).

Згідно протоколу № 1 загальних зборів релігійної організації Релігійна громада Свято-Успенського храму Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Ділове Рахівського району Закарпатської області від 17 лютого 2019 року було прийнято рішення щодо внесення змін до Статуту релігійної організації Релігійна Громада Свято-Успенського храму Української Православної Церкви с. Ділове, Рахівського району, Закарпатської області шляхом прийняття Статуту у новій редакції.

10 квітня 2019 року до Закарпатської обласної державної адміністрації було подано заяву релігійної організації Релігійна громада Свято-Успенського храму Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Ділове Рахівського району Закарпатської області про реєстрацію статуту зазначеної організації у новій редакції.

Розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації Про реєстрацію статутів релігійних громад від 25 квітня 2019 року № 238 статут релігійної організації Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Успенського храму с. Ділове Рахівського району Закарпатської області зареєстровано в новій редакції.

Зі змісту Статуту (п. 1 ) вбачається, що релігійна організація Релігійна громада Свято-Успенського храму Української Православної Церкви (Православної церкви України) с. Ділове Рахівського району Закарпатської області є правонаступницею релігійної організації Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Успенського храму с. Ділове Рахівського району Закарпатської області та є первинною ланкою Української Православної Церкви (Православної Церкви України) і безпосередньо входить до складу Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

З матеріалів справи вбачається, та на цю обставину була звернута увага представником позивача, що 24 жовтня 2019 року Закарпатським окружним адміністративним судом було прийнято рішення, яким у задоволенні позову члена релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Успенського храму с. Ділове ОСОБА_10 до Закарпатської обласної державної адміністрації, Державного реєстратора Лендєл М. В., Управління національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації, де третя особа на стороні відповідача - Релігійна організація Релігійна громада Свято-Успенського храму Української православної церкви (Православної Церкви України) с. Ділове Рахівського району Закарпатської області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування розпорядження, рішення та запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відмовлено.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що Релігійна громада Свято-Успенського храму Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Ділове Рахівського району Закарпатської області є належним правонаступником релігійної організації Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Успенського храму с. Ділове Рахівського району Закарпатської області .

З огляду на вищенаведені норми матеріального права та встановлені судами обставини у справі Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що позивач не є правонаступником Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Успенського храму с. Ділове Рахівського району Закарпатської області .

У відповідності до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (стаття 319 ЦК України).

Згідно п. 31 Статуту будівлі, споруди, предмети культу, об`єкти соціального, добродійного та господарського призначення, грошові засоби, література, інше майно, набуте парафією, створене нею за рахунок власних засобів, пожертвуване громадянами, підприємствами, закладами і організаціями, передане державою у власність, а також набуте на інших законних підставах є власністю парафії.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Правовою підставою вимог про усунення перешкод у користуванні майном є норма статті 391 Цивільного кодексу України, відповідної до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до цієї статті власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Судами встановлено, що позивач є власником: 1) житлового будинку загальною площею 48,92 кв. м на АДРЕСА_1 та складових цього об`єкта: гараж, літня кухня, вбиральня, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 вересня 2019 року № 179484156; 2) будівлі церкви площею 396,49 кв. м на АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 липня 2019 року № 174783194; 3) земельних ділянок, цільове призначення яких будівництво та обслуговування будівель релігійних організацій.

Адреса церковного житлового будинку (фари) змінена з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 ), що підтверджується довідкою Діловецької сільської ради від 13 листопада 2020 року № 349, а також витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 листопада 2020 року. В той же час житловий будинок на АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 , який залучений до участі в справі в якості третьої особи.

Апеляційний суд встановив, що відповідач користується вищезазначеним (церквою, житловим будинком, спорудами) та іншим належним Парафії майном, перешкоджаючи повноважним органам управління та членам Парафії здійснювати володіння та користування ним.

Голова парафіяльної ради Дячук Ю. І. звернувся до відповідача ОСОБА_1 з вимогою про передачу виконавчому органу Парафії (голові парафіяльної ради) установчих, дозвільних, фінансово-господарських документів, круглої печатки, майна Парафії (будівлі, споруди, ключі від вхідних дверей тощо), однак, цю вимогу було залишено без відповіді.

Отже встановивши, що відповідач чинить позивачеві перешкоди у користуванні та розпорядження належним йому майном, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Також колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що статтею 8 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації передбачено, що зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, проте частина громадян, не згідна із рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником, а відтак, якщо парафіяни не згодні із принципами діяльності та обов`язками, які були прийняті ними при набутті членства у парафіяльних зборах, то вони можуть вийти зі складу цих парафіяльних зборів з огляду на таке.

Частиною восьмою статті 8 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації передбачено, що частина громади, не згідна із рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

Як вже зазначалось вище судами встановлено, що 17 лютого 2019 року відбулися загальні збори релігійної організації Релігійна громада Свято-Успенського храму Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Ділове Рахівського району Закарпатської області , на яких з 230 віруючих осіб були присутні 217 осіб (протокол № 1).

Зі змісту означеного протоколу (питання 4) вбачається, що у зв`язку із створенням помісної автокефальної Православної Церкви України, яка підпорядковується релігійному Центру в Києві було змінено підлеглість у канонічних та організаційних питаннях релігійної громади Свято-Успенського храму, вийти зі складу Хустської єпархії Української Православної Церкви (Московського Патріархату), яка являється структурним підрозділом Російської Православної Церкви та перейти до складу Закарпатської єпархії Української Православної Церкви (Православної церкви України), змінивши при цьому назву на - релігійна організація Релігійна громада Свято-Успенського храму Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Ділове Рахівського району Закарпатської області .

Таким чином зі змісту вказаної статті вбачається, що саме члени громади, які належать до релігійної організації Релігійна Громада Свято-Успенського храму Української Православної Церкви с. Ділове, Рахівського району, Закарпатської області та не згодні із рішенням про зміну підлеглості, мають право укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем), а тому вказаний довід касаційної скарги не заслуговує на увагу.

Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги стосовно того, що заявник вважає, що рішення місцевого суду є незрозумілим, адже в ньому не зазначено, яке саме майно слід повернути, оскільки у мотивувальній частині рішення суд лише констатує, що релігійна громада є власником будинку та споруд у с. Ділова, проте у резолютивній частині не зазначає, яке саме нерухоме майно слід передати релігійній громаді, адже це питання може бути вирішене в порядку статті 270 ЦПК України шляхом вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій у силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах Пономарьов проти України та Рябих проти Російської Федерації , у справі Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 23 червня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров