Постанова

від 17.02.2021 по справі 219/5522/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 219/5522/17

провадження № 61-7188св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - Ворзельська селищна рада Київської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 грудня 2019 року у складі судді Саранюк Л. П. та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року у складі колегії суддів: Нежура В. А., Коцюрба О. П., Сержанюк А. С., у справі за позовом Ворзельської селищної ради Київської області до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору пайової участі,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року Ворзельська селищна рада Київської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору пайової участі замовника об`єкта будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Ворзель між Ворзельською селищною радою Київської області та ОСОБА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що виконавчому комітету Ворзельської селищної ради стало відомо, що на території селища Ворзель Київської області введено в експлуатацію 4-поверховий житловий будинок на АДРЕСА_1 , про що свідчить декларація про готовність об`єкта до експлуатації

№ КС 143133310449 від 27 листопада 2013 року, яка зареєстрована інспекцією державно-будівельного контролю у Київській області. Замовником будівництва згідно з декларацією є відповідач ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури, а договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів із дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

На виконання вимог законодавства Ворзельською селищною радою було прийнято рішення від 31 травня 2011 року № 101-09-VІ Про порядок залучення коштів замовників об`єктів будівництва на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Ворзель зі змінами та доповненнями згідно з рішеннями Ворзельської селищної ради від 19 грудня 2013 року № 538-33-VІ та від 23 червня 2016 року № 143-12-VІІ, та затверджено Положення про порядок залучення коштів замовників об`єктів будівництва на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Ворзель (далі - Положення) і типову форму договору про пайову участь замовника об`єкта будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Ворзель.

08 червня 2016 року на адресу відповідача Ворзельська селищна рада Київської області направила лист-претензію № 02-15/938 щодо необхідності укладення договору про пайову участь та надіслала договір про пайову участь у двох примірниках для підписання, проте відповідач на лист-претензію не відреагував.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 , будучи замовником будівництва житлового будинку, у порушення вимог чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності до прийняття та після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту з органом місцевого самоврядування не уклав, участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту селища Ворзель не брав, Ворзельська селищна рада просила суд визнати укладеним договір про пайову участь замовника об`єкта будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Ворзель між Ворзельською селищною радою Київської області та ОСОБА_1 у відповідній редакції.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 березня

2020 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано укладеним договір про пайову участь замовника об`єкта будівництва із Ворзельською селищною радою у відповідній редакції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що чинне законодавство визначає обов`язок замовника на укладення договору, а форма та зміст (умови) типового договору затверджені рішенням Ворзельської селищної ради.

На думку судів, право позивача порушено зволіканням ОСОБА_1 укласти договір, обов`язковість якого встановлена нормативно-правовим актом, та, відповідно, підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17 квітня 2020 року представник ОСОБА_2 , діючий в інтересах

ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з Ірпінського міського суду Київської області .

У серпні 2020 року справа № 219/5522/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суди попередніх інстанцій не застосували правові висновки Верховного Суду щодо норми права у подібних правовідносинах, а саме: не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 23 жовтня 2019 року у справі № 344/16649/16-ц та від 27 березня 2019 року у справі № 904/379/18 щодо положень статті 261 ЦК України.

Зокрема, у зазначених справах Верховний Суд зробив висновок про те, що перебіг позовної давності розпочався із наступного дня після введення об`єкта будівництва в експлуатацію. Позивач повинен був знати (міг довідатися) про відповідні обставини та належним чином контролювати порядок і строки оформлення договорів пайової участі, які мали бути укладені із замовниками будівельних робіт.

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, Ворзельська селищна рада Київської області надала копію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, яку отримала самостійно, маючи відповідні повноваження. Разом із тим, із моменту введення об`єкта в експлуатацію (27 листопада 2013 року) та до дня подання позовної заяви (26 травня 2017 року) пройшло 4 роки, що свідчить про пропуск позовної давності, про застосування якої відповідачем було подано відповідну заяву.

Крім того, на момент розгляду справи в апеляційному порядку (01 січня 2020 року) набули чинності норми Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні , якими скасовано статтю 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , що залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.

В ухвалі Верховного Суду від 22 липня 2020 року про відкриття касаційного провадження зазначено, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, та подана в строк, передбачений статтею 392 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що Ворзельською селищною радою було прийнято рішення від 31 травня 2011 року № 101-09-VІ Про порядок залучення коштів замовників об`єктів будівництва на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Ворзель зі змінами та доповненнями згідно з рішеннями Ворзельської селищної ради від 19 грудня 2013 року № 538-33-VІ та від 23 червня 2016 року № 143-12-VІІ, відповідно до якого затверджено Положення про порядок залучення коштів замовників об`єктів будівництва на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Ворзель та типову форму договору про пайову участь замовника об`єкту будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Ворзель. (а. с. 19-34,

т. 1)

Положення є нормативно-правовим актом, обов`язковим до виконання на території селища Ворзель.

Відповідно до пункту 2.6. Положення розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації виконавчим комітетом Ворзельської селищної ради звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів. (а. с. 32, т. 1)

Пунктом 2.7 зазначеного Положення договір про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Ворзель укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. (а. с. 32, т. 1)

Встановлено також, що виконавчому комітету Ворзельської селищної ради стало відомо, що на території селища Ворзель Київської області введено в експлуатацію 4-поверховий житловий будинок на АДРЕСА_1 , про що свідчить декларація про готовність об`єкта до експлуатації

№ КС 143133310449 від 27 листопада 2013 року, яка зареєстрована інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області. Замовником будівництва згідно з декларацією є ОСОБА_1 (а. с. 12-17, т. 1)

Згідно з п. 15 декларації про готовність об`єкта до експлуатації КС № 143133310449 від 27 листопада 2013 року, яка зареєстрована інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією становить

4 000 000,00 грн.

Ворзельською селищною радою 08 червня 2016 року на адресу відповідача був направлений лист-претензія № 02-15/938 щодо необхідності укладання договору про пайову участь та надіслано договір про пайову участь у двох примірниках для підписання. (а. с. 35-36, т. 1)

Проте ОСОБА_1 на лист-претензію не відреагував та договір не підписав.

31 травня 2018 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування позовної давності. (а. с. 131-132, т. 1)

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ

№ 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, врахувавши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Оскаржувані судові рішення не відповідають вказаним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом спору у справі, що переглядається, є визнання укладеним договору пайової участі замовника об`єкта будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Ворзель.

Відповідно до статті 27-1 Закону України Про планування та забудову території (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) замовник, який має намір здійснити будівництво об`єкта містобудування у населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. До пайової участі (внеску) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів не залучаються замовники у разі здійснення будівництва: об`єктів будь-якого призначення на замовлення органів державної влади або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється на конкурсній основі; об`єктів, що споруджуються замість пошкоджених або зруйнованих внаслідок стихійного лиха чи техногенних аварій. Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної вартості будівництва (реконструкції) об`єкта містобудування. Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт. Пайовий внесок сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати одного місяця до планової здачі об`єкта містобудування в експлуатацію.

Отже, на момент звернення із заявою про надання дозволу на будівництво будинку до реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації ОСОБА_1 зобов`язаний був взяти пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

На момент введення об`єкта в експлуатацію, 27 листопада 2013 року, діяв Закон України Про регулювання містобудівної діяльності .

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України

Про регулювання містобудівної діяльності замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

У статті 40 цього Закону передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: 1) об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; 3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; 4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; 5) об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; 6) об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури; 7) об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; 8) об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу , за рахунок коштів інвесторів; 9) об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу); 10) об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Аналіз наведених норм права та фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі, дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 зобов`язаний був як замовник будівництва, до реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, укласти зазначений договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Згідно з частинами другою, третьою та дев`ятою статті 40 зазначеного Закону обов`язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва.

Визначений частиною дев`ятою статті 40 Закону строк тривалістю у п`ятнадцять робочих днів встановлений для добровільного виконання замовником будівництва обов`язку звернутися до органу місцевого самоврядування з метою укладення договору про пайову участь. Ухилення замовника будівництва від ініціювання укладення цього договору до прийняття об`єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням обов`язку, прямо передбаченого чинним законодавством. Факт реєстрації декларації про готовність до експлуатації житлового будинку не звільняє замовника будівництва від обов`язку укласти договір про пайову участь після здійснення такої реєстрації.

З огляду на те, що декларація про готовність до експлуатації житлового будинку зареєстрована 27 листопада 2013 року, а Закон України Про регулювання містобудівної діяльності з 01 січня 2013 року передбачав обов`язок замовника будівництва ініціювати укладення договору про пайову участь і укласти такий договір до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, до спірних правовідносин мають застосовуватися приписи зазначеного Закону.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до Закону (частина перша статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Ворзельською селищною радою було прийнято рішення від 31 травня 2011 року

№ 101-09-VІ Про порядок залучення коштів замовників об`єктів будівництва на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Ворзель із змінами та доповненнями згідно з рішеннями Ворзельської селищної ради від

19 грудня 2013 року № 538-33-VІ та від 23 червня 2016 року № 143-12-VІІ, відповідно до якого затверджено Положення про порядок залучення коштів замовників об`єктів будівництва на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Ворзель та типову форму договору про пайову участь замовника об`єкту будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Ворзель.

Відповідно до п. 2.5. Положення розмір пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Ворзель складає: у разі будівництва нежитлових будівель та споруд - 10% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкту, у разі будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими об`єктами, розмір коштів пайової участі визначається деференційно, з урахуванням загальної кошторисної вартості об`єкта будівництва (для об`єкта комерційного призначення - пайова участь визначається як для нежитлових будівель та споруд (10%), а для об`єкта житлового фонду - відповідно, як для житлових будинків (4%)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі

№ 339/388/16-ц (провадження № 14-261цс18) сформулювала правовий висновок в оцінці наведених норм права, що укладення договору про пайову участь є обов`язковим для відповідача згідно з вимогами Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Положення.

Враховуючи те, що заявник не виконав передбаченого Законом обов`язку з укладення договору про пайову участь, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність порушеного права позивача.

Разом із тим, 31 травня 2018 року, тобто, до ухвалення судом рішення,

ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування позовної давності. (а. с. 131-132, т. 1)

Строк, у межах якого пред`являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), ЦК України визначено як позовна давність (стаття 256 цього Кодексу).

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття

257 ЦК України), перебіг якої відповідно до частини першої 261 цього ж Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, перебіг позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому позивач повинен довести той факт, що він не міг довідатись про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, що інформацію щодо порушеного права позивач мав можливість отримати раніше.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі

№ 925/756/19 (провадження № 12-40гс20) зроблено висновок про те, що невиконання відповідачем протягом тривалого часу обов`язку щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та сплати пайового внеску, не може бути підставою для висновку про незастосування визначеної у статті 257 ЦК України загальної позовної давності до таких правовідносин .

Разом із тим, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, не розглянув клопотання відповідача про застосування до спірних правовідносин позовної давності, формально пославшись на те, що представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі. Мотиви заперечень виклав у відзиві на позовну заяву.

Суди не розглянули заяву ОСОБА_1 про застосування позовної давності, не надали оцінки доводам клопотання, не навели мотивів відхилення чи прийняття вказаних доводів та не з`ясували початок перебігу позовної давності в контексті цієї справи, а саме: з якого моменту Ворзельська селищна рада довідалася чи могла довідатися про своє порушене право, з урахуванням того, що спірний об`єкт було введено в експлуатацію декларацією про готовність об`єкта до експлуатації КС № 143133310449 від 27 листопада 2013 року, яка зареєстрована інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області . Таким чином, суди не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а у силу своїх повноважень суд касаційної інстанції позбавлений можливості виправити вказані порушення судів під час касаційного перегляду.

З огляду на зазначене, колегія суддів частково приймає доводи касаційної скарги та вважає за необхідне оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи допущені судами порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції за статтею 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров