Вирок

від 24.02.2021 по справі 145/1078/19

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2021 р. 145/1078/19

1-кп/145/21/2021

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Тиврівського районного суду Вінницької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 04.06.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120190213200000127, щодо вчинення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянкою України, уродженкою с. Кизилжарський Єрмаківського району Павлодарської області Казахстану, жителькою АДРЕСА_1 , раніше несудимою,

кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України,

встановив:

ОСОБА_5 згідно наказу № 89/к від 24.11.1988, працюючи на посаді начальника відділення поштового зв`язку Гнівань Тиврівського району Вінницької дирекції АТ «Укрпошта», відповідно до п.1.8., п.п.4.4.1.-4.4.4. Положення про відділення поштового зв`язку Гнівань Вінницької дирекції АТ «Укрпошта» від 28.03.2019 № 131, очолювала ВПЗ, як начальник, призначений наказом Філії Вінницької дирекції АТ «Укрпошта», виконувала завдання та функції ВПЗ, визначені Положенням, організовувала роботу працівників ВПЗ з надання послуг поштового зв`язку та інших послуг, здійснювала керівництво діяльністю ВПЗ та організацію зберігання готівкових коштів.

Таким чином, відповідно до ч.3 ст. 18 КК України ОСОБА_5 була службовою особою, у зв`язку з виконанням вищевказаних функцій, яка постійно обіймає на підприємствах, в установах чи організаціях посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, вчинила привласнення та розтрату чужого майна, що перебувало у її віданні.

Відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_5 була посадовою особою юридичної особи публічного права, на яку поширюється дія даного Закону.

Крім того, відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 21.12.2018, ОСОБА_5 була матеріально-відповідальною особою і згідно п.п.4.6.3.-4.6.6. Положення про відділення поштового зв`язку Гнівань Вінницької дирекції АТ «Укрпошта», як начальник ВПЗ, несла повну індивідуальну матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду, за несвоєчасне або неповне оприбуткування грошових сум, що надійшли до каси ВПЗ, а також за незабезпечення збереження грошових коштів.

Однак діючи умисно, з корисливою метою, з мотивів особистої наживи, зловживаючи своїм службовим становищем, як способом заволодіння чужим майном, що перебувало у її віданні, ОСОБА_5 в порушення своїх повноважень і використовуючи свої адміністративно-господарські функції всупереч інтересам служби для незаконного і безоплатного обернення чужого майна на свою користь, шляхом привласнення і розтрати, 22.03.2019, перебуваючи у приміщенні поштового відділення Гнівань Тиврівського району Вінницької дирекції АТ «Укрпошта», по вул. Соборна, 62, отримавши відповідно до висилки підкріплень за березень 2019 року з Філії Вінницької дирекції АТ «Укрпошта» на ВПЗ Гнівань Тиврівського району підкріплення на виплату грошових коштів з Пенсійного фонду України у сумі 631 900 грн та на інші виплати у сумі 19 000 грн., свідомо останню суму в касовому звіті за 22.03.2019 не оприбуткувала, з якої в подальшому привласнила та розтратила кошти у сумі 8389,71 грн, які використала на власні потреби, що підтверджено Актом службового розслідування за фактом нестачі виявленої в результаті ревізії ВПЗ Гнівань Вінницької дирекції АТ «Укрпошта» від 21.05.2019, чим заподіяла Філії Вінницької дирекції АТ «Укрпошта» збитків на вказану суму.

23.02.2021 ОСОБА_5 та Акціонерне товариство "Укрпошта", в особі генерального директора ОСОБА_6 , уклали угоду про примирення між потерпілим та обвинуваченим та погодились запропонувати суду призначити ОСОБА_5 узгоджене покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати певні посади. Сторони угоди з урахуванням вимог частини 2 статті 75 КК узгодили звільнення ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням.

ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді, беззастережно визнає свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні та щиро розкаюється, просить суд затвердити угоду.

При цьому ОСОБА_5 зазначила, що вона цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини кримінального правопорушення, і що вона при цьому має право мовчати, допитати під час такого розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на її користь, проте все одно просить затвердити укладену угоду. Вона також вказала, що повністю усвідомлює вид покарання, призначення якого обумовлене угодою, а також інші заходи, що будуть застосовані до неї у разі її затвердження.

Представник потерпілого ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що обвинувачена відшкодувала завдані збитки. Наслідки укладення та затвердження угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілим цілком зрозумілі, та просить затвердити зазначену угоду.

Прокурор ОСОБА_3 вважає, що при укладенні угоди про примирення сторін дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просить її затвердити і призначити обвинуваченій узгоджене в угоді покарання.

Згідно з частиною 2 статті 191 КК України привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем - карається обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

За частиною 4 статті 12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

За приміткою до ст.45 КК України, корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3-369, 369-2, 369-3 цього кодексу.

Відповідно до наведеного вище та обставин обвинувачення, кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 191 КК України, належить до нетяжких корупційних злочинів.

За частиною 3 статті 469 КПК угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що укладення сторонами угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілим є добровільним, тобто що угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Не встановлено обставин, які б могли свідчити, що умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Крім того, укладена угода не має преюдиціального значення для кримінальних проваджень щодо будь-яких інших осіб.

Також умови угоди відповідають інтересам суспільства, які полягають у своєчасному розкритті злочинів, а відтак затвердження угоди у даному провадженні забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінальної справи при мінімальних витратах державних ресурсів, а також зменшить навантаження на органи прокуратури і суд.

При цьому суд зазначає, що обумовлення сторонами угоди у її тексті факультативних питань, які не передбачені загальними вимогами до таких угод згідно з ст. 472 КПК (зокрема щодо пропонованого терміну іспитового строку), та які належать до дискреційних повноважень суду при ухваленні вироку, є пропозиціями до суду, які самі по собі не порушують прав та свобод сторін.

Речових доказів, запобіжних заходів та арешту майна в даному провадженні немає.

Встановлено, що сторонам угоди відомо та зрозуміло, що у відповідності до вимог статті 473 КПК наслідком укладення та затвердження даної угоди є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями ч.3 ст. 394 та ч.3 ст.424 КПК України. В угоді сторонами обумовлено також і наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК.

Суд вважає, що укладена угода відповідає нормам КК та інтересам суспільства і в частині узгодженого покарання, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, є пропорційним та достатнім, сторони узгодили покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Згідно з частиною 5 статті 65 КК, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Проте питання призначення покарання повинні вирішуватись з урахуванням мети покарання, як такої, що включає не лише кару, а й виправлення засуджених, та запобігання вчиненню злочинів як засудженими, так і іншими особами, відповідно до норм статті 50 КК.

Відтак загалом суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання, що є виключно судовою дискрецією у кримінальному судочинстві і охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Тому суд бере до уваги особу обвинуваченої, її позитивні характеристики з місця проживання, гідну соціальну поведінку, а також наявність обставин, що пом`якшують покарання відповідно до частини 1 статті 66 КК, а саме: щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину та добровільне відшкодування завданого збитку.

Частина 1 статі 75 КК визначає, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Одночасно ч.2 ст.75 КК визначає, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

За частиною 6 статті 368 КПК, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду від 05.08.2020 в справі N734/631/19 міститься висновок щодо законодавчої заборони звільнення від відбування покарання у разі засудження особи за корупційне кримінальне правопорушення в загальному порядку на підставі частини 1 статті 75 КК.

В постановах Верховного Суду від 27.02.2018 в справі N 203/378/17 та 29.11.2018 в справі N 761/6774/16-к міститься посилання на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 N 13 "Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод", в пункті 12 якої зокрема зазначено, що "чинні КК і КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: 1) загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; 2) спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з`ясування питань, визначених у ч. 1 ст. 75 КК, не є обов`язковим. У зв`язку з чим, якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного/обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно до частин 2, 3 ст. 75 КК суд зобов`язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені визначені КПК (п.1-6 ч. 7 ст. 474 КПК) відсутні".

Отже, на підставі частини 2 статті 75 КК (яка є спеціальним випадком щодо загального, передбаченого частиною 1 статті 75 КК) суд вважає можливим у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, звільнення особи від відбування покарання із встановленням іспитового строку, в тому числі у разі її засудження за корупційне кримінальне правопорушення.

Судом не встановлено підстав для відмови в затвердженні даної угоди, передбачених частиною 7 статті 474 КПК, а тому дослідивши зміст угоди про примирення, заслухавши думки прокурора, обвинуваченої та представника потерпілого, суд приходить до висновку про необхідність її затвердження, шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченій узгодженої міри покарання та звільнення її від відбування з випробуванням, встановленням іспитового строку та покладенням певних обов`язків.

Керуючись ст.ст. 368, 373, 374, 392, 395, 469, 471, 474, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про примирення, укладену 23 лютого 2021 року між потерпілим Акціонерним товариством "Укрпошта", в особі генерального директора ОСОБА_6 , та обвинуваченою ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України.

Призначити ОСОБА_5 узгоджене сторонами угоди про примирення покарання - 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на 1 (один) рік.

Звільнити ОСОБА_5 на підставі частини 2 статті 75 КК від відбування узгодженого сторонами основного покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з випробовуванням, встановивши їй іспитовий строк у 3 (три) роки.

На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок суду на підставі угоди про примирення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.3 ст.394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_7