Постанова

від 24.02.2021 по справі 673/2058/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 673/2058/19

Провадження № 22-ц/4820/329/21

Категорія: 2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І.

секретар судового засідання Гриньова А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №673/2058/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 24 листопада 2020 року (суддя Дворнін О.С., повне судове рішення складено 28 грудня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Мазниківської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області про визнання права на земельну частку (пай).

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом позивачка вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , який за життя працював в колгоспі імені Кірова с. Мазники Деражнянського району Хмельницької області. Відповідно до рішення Мазниківецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області від 14.08.1993 спілці селян ім. Кірова с. Мазники було передано у колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 1552,1 га землі і згідно додатку до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ №005 від 21.06.1995 ОСОБА_2 було включено до списку громадян-членів за №431, однак сертифікат на право на земельну частку (пай) йому не видавався.

Позивачка посилається на те, що їй було відмовлено у видачі сертифікату на ім`я батька, а тому після уточнення позовних вимог, просила суд визнати за ОСОБА_1 право на земельну ділянку, розміром 2, 60 га із земель, що перебували у колективній власності спілки селян ім. Кірова с. Мазники Деражнянського району Хмельницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Мазниківскьої сільської ради Деражнянського району, що належало ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 24 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянтка зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність прізвища її батька в списку громадян членів КСП ім. Кірова с. Мазники, адже відповідно до Додатку №1 до Державного акту на право колективної власності на землю Серії ХМ №005, ОСОБА_2 , будучи членом КСП Хлібороб , був включений до списку громадян-членів КСП під №431. Так, на думку апелянтки, право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному сільськогосподарському підприємству, членом якого є особа. Оскільки на момент розпаювання земель спілки селян ім. Кірова с. Мазники, її батько був членом КСП, а тому мав право на отримання земельної частки (паю), апелянтка просить суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відзив від учасників справи не надходив.

Учасники справи та їх представники до суду не з`явилися, хоча про день і час розгляду справи повідомлені належним чином.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який є батьком позивачки ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 16.03.1994, копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 повторно виданого 15.03.2007, копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 повторно виданого 21.02.2007 (а.с. 4,11,12).

Згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ №005 від 21.06.1995, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №5, рішенням Мазниківецької сільської ради від 14 серпня 1993 року спілці селян імені Кірова с. Мазники Деражнянського району Хмельницької області передано у колективну власність 1552,1 га землі у межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 7-8).

Відповідно до Списку громадян - членів КСП, сільськогосподарського кооперативу або товариства, що є Додатком №1 до Державного акту і затверджений начальником відділу у районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області вбачається, що до цього Списку включений ОСОБА_2 (а.с. 9, 9 зворот).

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що на час видачі спілці селян імені Кірова с. Мазники Деражнянського району Хмельницької області Державного акту на право колективної власності на землю 21.06.1995 ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 при розпаюванні земель не набув у встановленому законом порядку права на земельну частку (пай).

Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального і процесуального права та надав відповідну правову оцінку всім фактичним обставинам справи і доказам.

Так, відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою, другою статті 2 Закону України від 05 червня 2003 року №899-IV Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно зі статтями 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Під час вирішення спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям .

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) в разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

А тому, з огляду на вищенаведені норми матеріального права, обґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що право власності виникає не з часу внесення членів КСП до Списків, доданих до Державного акта на право колективної власності на землю, а з моменту передачі такого Державного акта сільськогосподарському підприємству, членом якого є особа.

Разом з тим, аргументи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 , будучи на момент розпаювання земель КСП ім. Кірова с. Мазники членом цього КСП, а тому мав право на отримання земельної частки (паю) на законність оскаржуваного рішення суду не впливають, виходячи із наступного.

Так, згідно статті 9 ЦК УРСР в редакції 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, здатність мати цивільні права і обов`язки (цивільна правоздатність) визнається в однаковій мірі за всіма громадянами Української РСР та інших союзних республік. Правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється зі смертю.

Оскільки на час видачі спілці селян імені Кірова с. Мазники, Деражнянського району Хмельницької області Державного акту на право колективної власності на землю ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що він не набув права на відповідну частку (пай) земельної ділянки, незважаючи на наявність його прізвища у списку, що додавався до акта. А включення його прізвища в Список громадян - членів КСП не є підтвердженням факту саме набуття ОСОБА_2 права на земельну частку (пай) в зазначеному КСП.

Так як факт внесення спадкодавця до списків громадян-членів КСП лише вказує на наміри щодо наділення цієї особи правами відносно земельної ділянки, а аналізуючи правові підстави набуття особою права на земельну частку (пай) КСП, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність можливості наділення особи цим правом після її смерті.

І такі висновки відповідають правовим висновкам, що викладені у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2018 року по справі № 392/1660/16-ц, від 29 травня 2019 року по справі № 395/268/17, від 20 лютого 2020 року по справі № 544/1095/18, від 17 березня 2020 року по справі № 396/1683/18-ц, від 24 березня 2020 року по справі № 538/302/19-ц.

Доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції щодо не включення ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 до Списку громадян-членів КСП імені Кірова с. Мазники, Деражнянського району Хмельницької області, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу, однак це не призвело до невірного вирішення справи.

Посилання в апеляційній скарзі на правові норми, якими позивач обґрунтовує заявлену позовну вимогу не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення і зводяться до власного тлумачення зазначених норм матеріального права, необхідності переоцінки доказів у справі та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду.

А судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи та відповідно до зазначеної норми процесуального права надано належну оцінку усім доказам, що були надані суду учасниками справи та їх представниками

Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 24 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 лютого 2021 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай