Ухвала

від 24.05.2021 по справі 673/2058/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

24 травня 2021 року

м. Київ

справа № 673/2058/1 9

провадження № 61-8094ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 24 листопада 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Мазниківської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області про визнання права на земельну частку (пай),

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Мазниківської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області про визнання права на земельну частку (пай).

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , який за життя працював в колгоспі імені Кірова с. Мазники Деражнянського району Хмельницької області. Відповідно до рішення Мазниківецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області від 14 серпня 1993 року спілці селян ім. Кірова с. Мазники передано у колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 1552,1 га землі та згідно з додатком до Державного акту на право колективної власності на землю серії від 21 червня 1995 року ХМ № 005 ОСОБА_2 включено до списку громадян-членів за № 431, проте сертифікат на право на земельну частку (пай) йому не видавався.

Позивач, посилаючись на те, що їй відмовлено у видачі сертифікату на ім`я батька, просила суд визнати за нею право на земельну ділянку, розміром 2, 60 га із земель, що перебували у колективній власності спілки селян ім. Кірова с. Мазники Деражнянського району Хмельницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Мазниківскьої сільської ради Деражнянського району, що належало ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 24 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суди попередніх інстанції виходили із того, що на момент видачі спілці селян імені Кірова с. Мазники Деражнянського району Хмельницької області державного акта на право колективної власності на землю 21 червня 1995 року ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , при розпаюванні земель не набув у встановленому законом порядку права на земельну частку (пай), а тому у позивача відсутнє право на земельну частку (пай).

22 березня 2021 року ОСОБА_1 вперше звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 24 листопада 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявниці.

30 квітня 2021 року ОСОБА_1 вдруге звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 24 листопада 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках :

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі заявниця, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судового рішення. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Посилання заявниці у касаційній скарзі на постанову Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ не є підставою для відкриття касаційного провадження згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки вказана постанова Пленуму Верховного Суду України містить роз`яснення з питань застосування законодавства і не є постановою Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах.

У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявниця не виконала вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судового рішення, така скарга підлягає поверненню заявниці.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 24 листопада 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Мазниківської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області про визнання права на земельну частку (пай) повернути заявниці.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак