Постанова

від 23.02.2021 по справі 2-2389/10

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-2389/10 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С. С. Провадження № 22-ц/802/292/21 Категорія: 84 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання - Губарик К. А.,

представника заявника - Шумського Б. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною заявою, обґрунтовуючи її тим, що 26 липня 2019 року старшим державним виконавцем Луцького РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області Гринчишиною В. С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59656283 за дублікатом виконавчого листа № 6/161/139/16, виданого 14 липня 2016 року про стягнення з нього на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (далі - ПАТ КБ Приватбанк ) заборгованості за кредитним договором у розмірі 5 503,90 доларів США, 422 грн 70 коп. судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заявник вважає, що вказаний дублікат виконавчого листа не підлягає до виконання, оскільки 29 грудня 2012 року виконавчий лист було повернуто стягувачу без виконання, тобто з дня повернення виконавчого листа почався перебіг перерваного трирічного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, який становив до 29 грудня 2015 року.

Зазначав, що згідно ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 березня 2016 року було видано дублікат виконавчого листа у справі № 2-2389/10, питання про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання при цьому не ставилося. 24 липня 2019 року представник ПАТ КБ Приватбанк Марчук А. П. звернувся до Луцького РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа № 2-2389/10. Наявна на виконавчому листі відмітка про те, що 10 серпня 2016 року Першим відділом ДВС Тернопільської МУЮ було відмовлено у відкритті виконавчого провадження не свідчить про переривання строку пред`явлення його до виконання. Оскільки строки пред`явлення виконавчого листа станом на 26 липня 2019 року пропущено, тому підстави для відкриття виконавчого провадження № 5965628 у державного виконавця були відсутні.

Ураховуючи наведене, заявник ОСОБА_1 просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню дублікат виконавчого листа у справі №2-2389/10, виданий 14 липня 2016 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_1 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його заяву задовольнити.

Заслухавши пояснення представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2010 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Приватбанк , правонаступником якого є АТ КБ Приватбанк , стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 503,90 доларів США та судові витрати по справі.

На виконання вказаного рішення суду 17 травня 2010 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області було видано виконавчий лист.

29 грудня 2012 року державним виконавцем виконавчий лист було повернуто стягувачу відповідно до постанови про повернення виконавчого документа.

29 березня 2016 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області видано дублікат виконавчого листа Луцького міськрайонного суду у цивільній справі № 2-2389/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Приватбанк заборгованості за кредитним договором у розмірі 5 503,90 доларів США та 553 грн 70 коп. судових витрат (а.с.8-9).

24 липня 2019 року представник ПАТ КБ Приватбанк Марчук А. П. звернувся до Луцького РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа № 2-2389/10 (а.с.10).

26 липня 2019 року державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 5965628 (а.с.12).

Також встановлено, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2020 року скасовано постанову старшого державного виконавця Луцького РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області (на даний час Луцький районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)) Гринчишин В. С. про відкриття виконавчого провадження № 59656283 від 26 липня 2019 року (а.с.53-56).

Звертаючись до суду із вказаною заявою, заявник ОСОБА_1 свої вимоги про визнання зазначеного дубліката виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню обґрунтовував тим, що виконавчий лист було пред`явлено до виконання після закінчення строків пред`явлення його до виконання.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Згідно із частинами 2, 4 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Аналогічні норми містилися у ч. 4 ст. 369 ЦПК України 2004 року (у редакції, яка діяла на час видачі дубліката виконавчого листа).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Порушення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Натомість пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання може бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження ).

Встановлення обставин дотримання строків пред`явлення виконавчого документа до виконання підлягає з`ясуванню, зокрема, під час оскарження дій чи бездіяльності державного чи приватного виконавця, пов`язаних з вирішенням питання про відкриття виконавчого провадження, а тому не мають правового значення під час розгляду питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Наведене узгоджується із правовою позицією, яка викладена Верховним Судом у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 593/841/14-ц.

Згідно із ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що порушення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підстави для визнання таким, що не підлягає виконанню дубліката виконавчого листа у справі № 2-2389/10, виданого 14 липня 2016 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, відсутні.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги заявника ОСОБА_1 про те, що постановлена судом ухвала є незаконною і підлягає скасуванню через те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, є безпідставними та колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеними висновками суду першої інстанції та правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 593/841/14-ц.

Отже, наведені заявником в апеляційній скарзі доводи щодо невідповідності ухвали суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення ним норм процесуального права, не спростовують правильних висновків суду, а є власним суб`єктивним тлумаченням норм права та обставин справи і не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права. Підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2020 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: