Постанова

від 17.02.2021 по справі 910/7549/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2021 р. Справа№ 910/7549/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Поляк О.І.

Буравльова С.І.

за участю:

секретаря судового засідання: Кульчицької І.А.,

представників сторін:

позивача: Герич М.В.,

відповідача: Ліпака О.Л., Коршикова О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу

Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-11"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 (повний текст складений 21.10.2020)

у справі № 910/7549/20 (суддя Приходько І.В.)

за позовом Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджі"

до Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-11"

про стягнення 29.959,80 грн,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 позовні вимоги задоволено: стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "АВІАТОР-11" на користь Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджі" 20.728,55 грн основного боргу, 7.763,73 грн пені, 770,62 грн 3% річних, 696,90 грн інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у сумі 2.102 грн.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що наявними у справі належними письмовими доказами є доведеним факт неповної оплати відповідачем отриманого газу.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, ЖБК "Авіатор-11" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 поновлено Житлово-будівельному кооперативу "Авіатор-11" пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-11" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі №910/7549/20, розгляд справи призначено на 01.02.2021.

У судовому засіданні 01.02.2021 на підставі наявних у справі матеріалів та пояснень представників сторін у апеляційного суду виникла необхідність витребувати у відповідача для огляду оригінали акта приймання-передачі за грудень 2018 року на суму 10.663,92 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 відкладено судове засідання на 17.02.2021; витребувано у Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-11" для огляду оригінал акта приймання-передачі природного газу за грудень 2018 року №0ЕБИ-012108 від 31.12.2018 на суму 10.663,92 грн, а також письмові пояснення з приводу того, яка поштова адреса Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-11", як саме кооператив отримує поштову кореспонденцію з урахуванням наданих у судовому засіданні 01.02.2021 пояснень, яка адреса голови Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-11" Лапіки О.Л.

Повний текст постанови у справі складений 26.02.2021 після виходу судді Буравльова С.І. із відпустки.

Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що апелянт не був поінформований про розгляд даної справи місцевим судом, не брав участі у розгляді справи, а тому до суду першої інстанції не було подано відомостей та доказів того, що у відповідача відсутня спірна заборгованості.

У судовому засіданні 17.02.2021 представники відповідача надали усні пояснення у справі, відповіли на запитання суду, просили задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 01.07.2015 між Дочірнім підприємством "КиївГазЕнерджи" (постачальник), Публічним акціонерним товариством "Київгаз" (газорозподільне підприємство) та Житлово-будівельним кооперативом "АВІАТОР-11" (балансоутримувач) був укладений договір про умови поставки газу балансоутримувачам № 3.2.80.7 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується постачати в інтересах балансоутримувача природний газ (далі - газ) для побутового споживання, в якості комунальної послуги населенню - наймачам (орендарям, власникам), далі - мешканцям. Балансоутримувач зобов`язується своєчасно здійснити оплату постачальнику вартості спожитого мешканцями газу в термін і на умовах, передбачених цим договором.

Спір виник внаслідок того, що відповідач, за твердженням позивача, в порушення умов договору не сплатив вартість поставленого газу у повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість та позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.3 договору щомісячно до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, балансоутримувач зобов`язується надати постачальнику на підписання акт наданих послуг, оформлений належним чином.

Згідно з п. 7.4.6 договору обсяги переданого балансоутримувачу газу обов`язково оформлюються щомісячним актом передачі-приймання до 10 числа кожного наступного за звітним місяця.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як зазначив місцевий суд, у період з грудня 2018 року по квітень 2019 року (який позивач визначив спірним періодом) позивач передав, а відповідач прийняв газ загальною вартістю 71.337,38 грн, що підтверджується такими актами передачі-приймання природного газу, які підписані та скріплені печатками обох сторін: № 0ЕБИ-012743 від 31.12.2018 на суму 31.668,62 грн, №0ЕБИ-000245 від 31.01.2019 на суму 9.291,95 грн, №0ЕБИ-000672 від 28.02.2019 на суму 10.237,84 грн, №0ЕБИ-000786 від 31.03.2019 на суму 10.044,41 грн, №0ЕБИ-001258 від 30.04.2019 на суму 10.094,56 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору балансоутримувач зобов`язується здійснити оплату постачальнику вартості поставленого балансоутримувачу для побутових потреб та спожитого мешканцями газу в наступні строки:

5.2.1 якщо балансоутримувач користується послугами КП ГІОЦ з розщеплення платежів - до останнього календарного дня місяця, наступного за місяцем постачання газу.

5.2.2 якщо балансоутримувач не користується послугами КП ГІОЦ з розщеплення платежів - до десятого календарного дня місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі наведеного місцевий суд дійшов висновку, що відповідач не виконав зобов`язання з оплати отриманого газу у повному обсязі, у результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої не оспорено відповідачем, що складає 20.728,55 грн.

З огляду на викладене місцевий суд вирішив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 20.728,55 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню. Відповідно, місцевий суд також задовольнив похідні вимоги про стягнення 7.763,73 грн пені, 770,62 грн 3% річних, 696,90 грн інфляційних втрат.

Апеляційний суд з наведеним висновком місцевого суду не погоджується, оскільки в ході апеляційного провадження на підставі пояснень сторін та додатково поданих апелянтом доказів колегія суддів встановила таке.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що у період з грудня 2018 року по квітень 2019 року позивач передав, а відповідач прийняв газ загальною вартістю 71.337,38 грн, що підтверджується такими актами передачі-приймання природного газу, які підписані та скріплені печатками обох сторін: №0ЕБИ-012743 від 31.12.2018 на суму 31.668,62 грн, №0ЕБИ-000245 від 31.01.2019 на суму 9.291,95 грн, №0ЕБИ-000672 від 28.02.2019 на суму 10.237,84 грн, №0ЕБИ-000786 від 31.03.2019 на суму 10.044,41 грн, №0ЕБИ-001258 від 30.04.2019 на суму 10.094,56 грн.

Однак наявний у матеріалах справи акт №0ЕБИ-012743 від 31.12.2018 на суму 31.668,62 грн (т. 1 а. с. 11) відповідачем не підписаний, печаткою відповідача не скріплений.

Як вбачається з матеріалів справи, цей акт був направлений не на адресу місцезнаходження ЖБК "Авіатор-11" (04108 м. Київ, пр-т Правди, 33), а на адресу квартири №133 у цьому ж будинку. Позивач не надав суду доказів отримання відповідачем цього акта.

Крім того додані до апеляційної скарги додаткові докази (зокрема, копія акта передачі-приймання природного газу №0ЕБИ-012473 від 31.12.2018, оригінал якого був досліджений апеляційним судом у судовому засіданні 17.02.2021) вказують на те, що позивач та відповідач у грудні 2018 року вже уклали акт передачі-приймання природного газу за грудень 2018 року шляхом його підписання представниками відповідних сторін та скріпленням печатками сторін.

Таким чином документом, який підтверджує передачу-приймання природного газу за договором за грудень 2018 року, є акт передачі-приймання природного газу №0ЕБИ-012473 від 31.12.2018, який був підписаний відповідно до положень пп. 3.2 та 3.3 договору і один його примірник був переданий постачальнику звичайним поштовим відправленням у січні 2019 року.

Договором не передбачений будь-який особливий порядок листування, а чинне законодавство не передбачає обов`язкового застосування якогось певного виду поштових відправлень у даному випадку.

Відповідно до підписаного обома сторонами акта №0ЕБИ-012473 від 31.12.2018 сума до сплати становить 10.663,92 грн, а не 31.668,62 грн.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 3.3 договору протягом 2-х робочих днів з дня отримання акта передачі-приймання природного газу балансоутримувач розглядає, підписує і повертає один примірник постачальнику, і він є основою для проведення розрахунків з постачальником.

Відповідач підтверджує дійсність інших актів передачі-приймання природного газу за договором, наданих позивачем до матеріалів справи: №0ЕБИ-000245 від 31.01.2019 на суму 9.291,95 грн (за січень 2019 року), №0ЕБИ-000672 від 28.02.2019 на суму 10.237,84 грн (за лютий 2019 року), №0ЕБИ-000786 від 31.03.2019 на суму 10.044.41 грн (за березень 2019 року), №0ЕБИ-001258 від 30.04.2019 на суму 10.094,56 грн (за квітень 2019 року).

Позивач на сторінці 2 заяви про усунення недоліків від 18.06.2020 №467/01 (т. 1 а. с. 11) посилається на відсутність письмових заперечень відповідача як на доказ повного узгодження умов акта передачі-приймання природного газу № ОЕБИ-012743 від 31.12.2018 на суму 31.668,62 грн на підставі п. 3.4 Договору.

Однак, як підтверджується доказами, доданими до апеляційної скарги, сторони уже підписали акт передачі-приймання природного газу за грудень 2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не направляв відповідачу ані претензії, ані, принаймні, листа з поясненнями необхідності повторного підписання акта за період, за який такий акт уже був підписаний, а обсяги, ціна і вартість газу були погоджені сторонами договору і сплачені відповідачем (довідка банку - т. 1 а. с. 26).

Відповідно до п. 3.3 договору протягом 2-х робочих днів з дня отримання акта передачі-приймання природного газу балансоутримувач розглядає, підписує і повертає один примірник постачальнику і він є основою для проведення розрахунків з постачальником.

Відповідно до п. 3.4 договору якщо у балансоутримувача виникли претензії щодо достовірності даних, викладених в акті передачі-приймання, він повинен протягом вказаних двох днів письмово направити їх на адресу постачальника; в іншому випадку сторони дійшли згоди, що відсутність письмових заперечень протягом вказаного строку є фактом повного узгодження умов такого акта і він є основою для подальших розрахунків між сторонами.

Виходячи з положень пунктів 3.3 та 3.4 договору, для зарахування акта приймання-передачі природного газу без підпису відповідача потрібно, принаймні, щоб відповідач цей акт отримав.

Однак позивач не надав суду доказів отримання відповідачем акта передачі-приймання природного газу №0ЕБИ-012743 від 31.12.2018 на суму 31.668,62 грн.

Також акт №0ЕБИ-012743 від 31.12.2018 на суму 31.668,62 грн був направлений не у строки, передбачені договором, а саме відправка згідно з фіскальним чеком відділення зв`язку (т. 1 а. с. 28) мала місце 17 липня 2019 року, а не "до 27-го числа звітного місяця", яким у даному випадку був грудень 2018 року, що в свою чергу є порушенням п. 3.2 Договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язання відповідача щодо підписання акта передачі-приймання природного газу за грудень 2018 року було виконане належним чином відповідачем шляхом підписання акта №0ЕБИ-012473 від 31.12.2018.

Таким чином акт передачі-приймання природного газу № 0ЕБИ-012743 від 31.12.2018 на суму 31.668,62 грн не може бути підставою для проведення розрахунків за договором за грудень 2018 року.

Розрахунки за всіма актами (№0ЕБИ-000245 від 31.01.2019 на суму 9.291,95 грн (за січень 2019 року), №0ЕБИ-000672 від 28.02.2019 на суму 10.237,84 грн (за лютий 2019 року), №0ЕБИ-000786 від 31.03.2019 на суму 10.044.41 грн (за березень 2019 року), №0ЕБИ-001258 від 30.04.2019 на суму 10.094,56 грн (за квітень 2019 року)) були здійснені відповідачем в повному обсязі.

Суми, перераховані відповідачем позивачу, зазначені у довідці ТВБВ №10026/0159 Філії Головне управління по місту Києву і Київській області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" №761 від 16.06.2020 (т. 1 а. с. 26).

Співвідношення розрахунків між підписаними сторонами актами та перерахованими коштами зазначене в бухгалтерській довідці відповідача від 07.12.2020, оригінал якої долучено до апеляційної скарги.

При цьому апеляційний суд відзначає, що ані в позовній заяві, ані в будь-якій адресованій суду заяві по суті спору позивач не визначив ані фактичних, ані правових підстав для перерахунку вартості поставленого відповідачу в грудні 2018 року газу.

На підставі наведеного вище апеляційний суд встановив, що спірна заборгованість перед позивачем за грудень 2018 року у відповідача відсутня, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 20.728,55 грн необґрунтовані та задоволенню не підлягають. Відповідно, не підлягають задоволенню також і похідні вимоги про стягнення 7.763,73 грн пені, 770,62 грн 3% річних, 696,90 грн інфляційних втрат.

Колегія суддів також відзначає, що відповідно до п. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з матеріалами справи позовна заява від 28.05.2020 №367/01 була відправлена відповідачу цінним листом з трек-номером 0110311705970.

Неотримання позовної заяви відповідачем підтверджується роздруківкою он-лайн сервісу відстеження поштових відправлень веб-сайту ДП Укрпошта vvwvv.ukrposhta.ua за трек-номером 01103 11705970, в якій зазначено про повернення цього відправлення відправнику.

Також згідно з матеріалами справи заява про усунення недоліків від 18.06.2020 №467/01 була відправлена відповідачу цінним листом з трек-номером 0110311708481.

Неотримання Заяви про усунення недоліків підтверджується роздруківкою он-лайн сервісу відстеження поштових відправлень веб-сайту ДП Укрпошта www.ukrposhta.ua за трек-номером 0110311708481, в якій зазначено про невручення цього відправлення під час доставки ( інші причини ) і повернення його відправнику.

Відповідно до матеріалів справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.06.2020 була відправлена відповідачеві рекомендованим листом з трек-номером 0105474284081.

Неотримання ухвали суду про відкриття провадження у справі від 23.06.2020 підтверджується роздруківкою он-лайн сервісу відстеження поштових відправлень веб-сайту ДП Укрпошта www.ukrposhta.ua за трек-номером 0105474284081, в якій зазначено про невручення цього відправлення під час доставки: інші причини, а також наявною в матеріалах справи довідкою відділення поштового зв`язку з відміткою причини повернення: за закінченням встановленого строку зберігання і приміткою "адресат відсутній".

Таким чином матеріалами справи, оскаржуваним рішенням суду, а також доданими роздруківками он-лайн сервісу відстеження поштових відправлень веб-сайту ДП Укрпошта за трек-номерами поштових відправлень підтверджується, що відповідач не отримував документів за цим позовом аж до дня отримання (16.11.2020) оскаржуваного рішення суду.

Колегія суддів також бере до уваги те, що дана справа розглядалась місцевим судом у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Водночас справи чи окремі процесуальні питання, які розглядаються в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) або без виклику сторін, мають своє обмеження щодо реалізації права бути вислуханим, від чого залежить забезпечення права бути почутим (Рішення ЄСПЛ у справі "Сase of Fomin v. Moldova" від 11.10.2011, п. 22-34).

Ефективність розгляду справи досягається тоді, коли сторони мають право надати суду ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом, що знаходить своє відображення у судовому рішенні, яке й буде свідчити про справедливість здійсненої судової процедури. Право бути вислуханим, як відзначив Європейський Суд у рішенні у справі "Fomin v. Moldova" у п. 31, не тільки включає можливість робити подання суду, але й обумовлює наявність обов`язку суду відобразити у рішенні причини, тобто, вказати, чому відповідні аргументи були прийняті або відхилені.

Обмеження права бути вислуханим збалансоване законодавством, зокрема, можливістю перегляду відповідного рішення в апеляційному порядку.

При цьому апеляційний суд бере до уваги ті підтверджені вище обставини, які свідчать, що, приймаючи рішення, місцевий суд не переконався у належному інформуванні відповідача про розгляд цієї справи судом.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (стаття 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ) право на доступ до суду не є абсолютним (рішення ЄСПЛ у справі Голдер проти Сполученого Королівства ( Golder v. the United Kingdom ). Однак застосовані обмеження не можуть обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права. Більш того, обмеження не входить у сферу застосування статті 6 § 1, якщо не переслідує законну мету і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою (Ashingdane v. the United Kingdom (Ашинґдейн проти Сполученого Королівства), § 57; Fayed v. the United Kingdom (Файєд проти Сполученого Королівства), § 65; Markovic and Others v. Italy (Марковіч та інші проти Італії) [ВП], § 99).

ЄСПЛ у своїй практиці також зазначає, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справі Zubacv. Croatia ( Зубац проти Хорватії ) від 05 квітня 2018 року).

Ураховуючи, що оскаржуване рішення місцевого суду було прийняте за відсутності апелянта, без урахування його позиції та аргументів, без надання можливості подати суду докази на підтвердження своїх пояснень, колегія суддів вважає, що з метою дотримання ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме права бути вислуханим судом, мають бути враховані усі доводи і аргументи апелянта, прийняті додатково подані ним докази, оскільки апелянт був позбавлений можливості надати такі пояснення та докази в ході розгляду справи місцевим судом, до якого він залучений не був.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень на апеляційну скаргу позивач суду апеляційної інстанції не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не надав вичерпної відповіді на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки колегія суддів встановила відсутність підстав для задоволення позовних вимог, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-11" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі №910/7549/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі №910/7549/20 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджі" (01103, м. Київ, вул. М. Бойчука, буд. 4-б, ідент. код 39835779) на користь Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-11" (04108, м. Київ, пр.-т Правди, буд. 33, ідент. код 22864534) 3.153,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7549/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 26.02.2021.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді О.І. Поляк

С.І. Буравльов