Постанова

від 25.02.2021 по справі 903/669/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року Справа № 903/669/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Споживчого товариства «Ковельський ринок» на рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2020 р., ухвалене суддею Шум М.С., повний текст рішення складено 09.12.2020 р. у справі № 903/669/20

за позовом Споживчого товариства «Ковельський ринок» , м.Ковель, Волинська область

до відповідача Фізичної особи-підприємця Романюк Галини Хомівни, смт.Люблинець, Ковельський район, Волинська область

про стягнення 21 447 грн. 00 коп.

Споживче товариство Ковельський ринок звернувся до Господарського суду Волинської області з позовною заявою від 09.09.2020 №9 та просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Романюк Галини Хомівни 21 447 грн. 00 коп. основного боргу по сплаті платежів за оренду торговельного місця згідно з договором оренди №13 від 02.01.2020, а також витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.12.2020 р. у справі №903/669/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Романюк Галини Хомівни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Споживчого товариства "Ковельський ринок" (вул. Брестська, 2, м.Ковель, Волинська область, код ЄДРПОУ 38367238) 11 050 грн. 00 коп. основного боргу, 1 083 грн. 00 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору, а всього 12 133 грн. 00 коп. (у урахуванням ухвали про виправлення описки від 24.12.2020 р.). В позові на суму 10 397 грн. 00 коп. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Споживче товариство «Ковельський ринок» звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2020 р. по справі №903/669/20 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.01.2021 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Споживчого товариства «Ковельський ринок» на рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2020 р. у справі №903/669/20 в порядку письмового провадження та запропоновано Фізичній особі-підприємцю Романюк Галині Хомівні у строк до 04.02.2021 р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів позивачу.

08 лютого 2021 року від Фізичної особи-підприємця Романюк Галини Хомівни до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Споживчого товариства Ковельський ринок у повному обсязі. Рішення господарського суду Волинської області від 07.12.2020 р. у справі №903/669/20 залишити без змін.

Відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи ( абзац 2 частина 10 статті 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у цій справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Споживчого товариства «Ковельський ринок» на рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2020 р. у справі №903/669/20 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Північно - західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції частково задоволено позовні вимоги. Зокрема, Господарський суд Волинської області дійшов висновку, про необхідність застосування приписів ч. 6 ст. 762 ЦК України в частині звільнення ФОП Романюк Г. Х. від сплати орендних платежів за період з 17.03.2020 по 12.05.2020 у зв`язку із тим, що орендоване майно, а саме торговельне місце не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Відтак, підставна та така, що підлягає до стягнення є заборгованість ФОП Романюк Г. Х. згідно з договором оренди №13 від 02.01.2020 за період з 02.01.2020 по 16.03.2020 та за період з 13.05.2020 по 31.08.2020 в сумі 11 050 грн. 00 коп.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач у своїх заявах по суті справи (відзиві на позовну заяву та запереченні) зазначає, що вона у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень та припиненням діяльності ринку у період з 18.03.2020 р. по 12.05.2020 р. (а не з 17.03.2020 по 12.05.2020, як зазначено в оскаржуваному рішенні суду) не отримувала жодного доходу через неможливість здійснення нею торговельної діяльності. Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач клопотала перед судом витребувати у Споживчого товариства Ковельський ринок інформацію стосовно вжиття заходів, спрямованих на забезпечення можливості використання орендованого нею торговельного місця виключно у період з 18.03.2020 р. по 12.05.2020 р. Також, аналогічний період (з 18.03.2020 по 12.05.2020) зазначений відповідачем і у її вимозі про зменшення плати за користування торговельним місцем на підставі п.14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що була надіслана нею на адресу Споживчого товариства Ковельський ринок 28.07.2020 року (копія долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву). Таким чином, є очевидним, що суд першої інстанції на зазначені вище факти увагу не звернув та безпідставно визначив період звільнення ФОП Романюк Г.Х. від сплати орендних платежів з врахуванням приписів ч.6 ст.762 ЦК України, збільшивши його за вказаних обставин справи на 1 день.

Також, скаржник акцентує увагу на тому, що враховуючи специфіку торговельної діяльності відповідача (торгівля рибною продукцією), на орендованому нею торговельному місці стаціонарно (без щоденного переміщення, на період дії договору оренди) знаходиться спеціалізоване холодильне та торговельне обладнання. Дане обладнання весь період дії карантинних обмежень знаходилось на орендованому відповідачем торговельному місці, у тому числі частково (певний період) зберігався належний відповідачу товар. Відповідачу не обмежувався і доступ до орендованого нею торговельного місця. Відповідні доводи зокрема, були зазначені позивачем у відповіді на заяву відповідача про зменшення плати за користування торговельним місцем від 28.07.2020 року (копія листа Споживчого товариства Ковельський ринок № 6 від 13.08.2020 р. була долучена самим же відповідачем до його відзиву на позовну заяву та знаходиться у матеріалах справи). Крім того, у своїх заявах по суті справи відповідач протягом розгляду справи в суді першої інстанції також не вказував на протилежні обставини або ж заперечував доводи позивача в цій частині. Тому, враховуючи викладене, зроблений судом першої інстанції висновок про абсолютне невикористання відповідачем орендованого торговельного місця в період з 17.03.2020 по 12.05.2020 не відповідає дійсності, а також не доведений належними доказами.

Мотивуючи заперечення на апеляційну скаргу відповідач акцентує увагу на тому, що посилання апелянта на невірно врахований судом період з 17.03.2020 по 12.05.2020 є безпідставним, оскільки під час неодноразових судових засідань, на яких був присутній представник апелянта, жодних заперечень з приводу впровадження карантинних обмежень та неможливості здійснювати господарську діяльність саме у цей період не надходило, що вбачається з самого змісту судового рішення. Що стосується зауважень апелянта щодо холодильного обладнання, яке у вказаний вище період перебувало на території торгового павільйону, де відповідач орендувала площу для здійснення господарської діяльності, відповідач вказує наступне. Згідно змісту договору оренди споживче товариство Ковельський ринок передає, а ФОП Романюк Г.Х. приймає у зворотне, строкове платне користування торговельне місце загальною площею 10,9 кв. м., що розташоване в торговому залі павільйону Центрального ринку по вул. Брестська, 2 в м. Ковель. Об`єкт оренди надається позивачем у користування відповідача для здійснення торговельної діяльності. Відповідач набуває права користування об`єктом оренди з 02.01.2020. З цього дня об`єкт оренди вважається переданим в користування відповідачу. Розмір орендної плати становить 6 540 грн. 00 коп. за один місяць. Орендна плата сплачується щомісячно на поточний рахунок позивача, не пізніше 20 числа поточного місяця. Договір укладено строком на 12 місяців та діє з 02.01.2020 до 31.12.2020. Тобто торговельне місце передавалося тимчасово саме для здійснення господарської діяльності, яку відповідач в період з 17.03.2020 по 12.05.2020 не здійснювала. Ця обставина знову ж таки, як вбачається зі змісту судового рішення апелянтом під час засідань не заперечувалася.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

02.01.2020 між Споживчим товариством Ковельський центральний ринок як орендодавцем та Фізичною особою-підприємцем Романюк Галиною Хомівною як орендарем укладено договір оренди № 13.

Відповідно до п.п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у зворотне, строкове платне користування торговельне місце загальною площею 10,9 кв. м., що розташоване в торговому залі павільйону Центрального ринку по вул. Брестська, 2 в м. Ковель.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що орендар набуває права користування об`єктом оренди з 02.01.2020 р.

Згідно п.3.1. договору розмір орендної плати становить 6540 грн. 00 коп. за один місяць. Орендна плата сплачується щомісячно на поточний рахунок позивача, не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідно до п.6.6. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень даного Договору, якщо це невиконання стало наслідком причин, що знаходяться поза сферою контролю сторін. Такі причини включають стихійне лихо, екстремальні погодні умови, пожежі, війни, страйки тощо. Про настання таких обставин сторони повинні поінформувати одна одну невідкладно. Якщо ці обставини триватимуть більше ніж шість місяців підряд, то кожна із сторін матиме право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за цим Договором , і у такому разі жодна із сторін не матиме права на відшкодування другою стороною можливих збитків.

Згідно п.7.1. договору Договір укладено строком на 12 місяців та діє з 02.01.2020 до 31.12.2020.

Договір підписано та скріплено підписами та печатками сторін.

Додатковою угодою від 01.03.2020 до договору оренди №13 від 02.01.2020 сторони внесли зміни до п.п. 1.1, 3.1 договору встановивши, що позивач передає , а відповідач приймає у зворотне, строкове платне користування торговельне місце загальною площею 11,03 кв. м., що розташоване в торговому залі павільйону Центрального ринку по вул. Брестська, 2 в м. Ковель. Розмір орендної плати становить 6 618 грн. 00 коп. за один місяць. Орендна плата сплачується щомісячно на поточний рахунок позивача, не пізніше 20 числа поточного місяця.

У зв`язку з несвоєчасною сплатою Фізичною особою-підприємцем Романюк Галиною Хомівною визначених Договором платежів, позивач звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Романюк Галини Хомівни 21 447 грн. 00 коп. основного боргу по сплаті платежів за оренду торговельного місця згідно з договором оренди №13 від 02.01.2020р.

Разом з тим, позивачем додано заяву розрахунок суми боргу згідно з яким загальний борг ФОП Романюк Галини Хомівни по орендній платі за період з 02.01.2020 по 31.08.2020 становить 21 447 грн. 00 коп.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.12.2020 р. у справі №903/669/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Романюк Галини Хомівни на користь Споживчого товариства "Ковельський ринок" 11 050 грн. 00 коп.

4 .Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин 1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2019 №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з 12 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. на всій території України карантин.

В подальшому, карантин неодноразово продовжувався, карантинні заходи впроваджувалися, в тому числі на місцевому рівні, залежно від рівня захворюваності.

16.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №215 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 яким вжито ряд заходів для запобігання поширенню коронавірусної інфекції, зокрема, пунктом 2.3 постанови заборонено з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.

В силу приписів частини 3 статті 75 ГПК України апеляційний суд вважає, що існування карантину в зазначений період часу - це обставина, яка є загальновідомою і не потребує доказування. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає доведеним, що ФОП Романюк Г.Х. в період з 17.03.2020 по 12.05.2020 орендоване торговельне місце не використовувала, торговельну діяльність не здійснювала, доступу до орендованого торговельного місця в торговому залі павільйону Центрального ринку по вул. Брестська, 2 в м. Ковель не мала у зв`язку із введеними карантинними обмеженнями.

Однак, позивач звертає увагу суду на те, що відповідачу за договором оренди надано в користування торговельне місце визначеної площі в торговому залі павільйону Центрального ринку, а не окремо визначене нежитлове приміщення, його частина чи будь-який інший об`єкт нерухомого майна. Поряд з цим, п. 14 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, в редакції, на яку посилається ФОП Романюк Г. Х. передбачає підстави для зменшення плати за користування виключно нерухомим майном (його частиною).

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

Відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Така правова позиція щодо застосування норми частини шостої статті 762 ЦК України викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/7495/16 від 08.05.2018.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що об`єктом оренди згідно з договором №13 від 02.01.2020 з врахуванням додаткової угоди від 01.03.2020 є торговельне місце, що розташоване в торговому залі павільйону Центрального ринку у м. Ковелі.

Згідно з п.13 Правил торгівлі на ринках, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 №57/188/84/105 торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Відтак, орендоване відповідачем торговельне місце є майном в розумінні ЦК України.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами відповідач не користувалася орендованим торговельним місцем в торговому залі павільйону Центрального ринку по вул. Брестська, 2 в м.Ковелі (майном) в період з 17.03.2020 по 12.05.2020.

Крім цього, місцевим судом вірно наголошено на тій обставині, що відповідач не лише не користувалася орендованим торговельним місцем в період з 17.03.2020 по 12.05.2020, не здійснювала торгівлі, проте навіть не мала доступу до нього, оскільки торгівля на риках заборонялася (постанова КМУ №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 із змінами і доповненнями, постанова Головного державного санітарного лікаря України від 13.04.2020 №9, якою вчергове заборонено роботу ринків).

Відтак, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що орендоване торговельне місце взагалі будь-яким чином використовувалося відповідачем в період з 17.03.2020 по 12.05.2020.

Обставина неможливості використання орендарем майна з незалежних від відповідача причин у зв`язку із введеними карантинними обмеженнями є також доведеною. Позивачем така обставина не оспорюється.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та застосування приписів ч.6 ст.762 ЦК України в частині звільнення ФОП Романюк Г. Х. від сплати орендних платежів за період з 17.03.2020 по 12.05.2020 у зв`язку із тим, що орендоване майно, а саме торговельне місце не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Доводи апеляційного суду стосовного того, що суд не вірно визначив період звільнення від сплати орендної плати, оскільки відповідач просив з 18.03.2020 р. по 12.05.2020, а суд в свою чергу звільнив відповідача з 17.03.2020 р. чим збільшив період звільнення від сплати орендної плати на один день, суд апеляційної інстанції оцінює критично, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, визначаючи період звільнення від сплати орендної плати, приймав до уваги не відзив на позовну заяву або заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву скаргу, а керувався постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 , якою було вжито ряд заходів для запобігання поширенню коронавірусної інфекції, зокрема, пунктом 2.3 постанови заборонено з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.

Таким чином, цей довід апелянта не підтверджується встановленими апеляційним судом обставинами, а відтак колегія суддів приходить до висновку, що місцевим судом вірно визначено період звільнення відповідача від сплати платежів за оренду торговельного місця, тобто з 17.03.2020 р. по 12.05.2020 р.

Перевіряючи розрахунок заборгованості Фізичної особи-підприємця Романюк Галини Хомівни по сплаті платежів за оренду торговельного місця згідно з договором оренди №13 від 02.01.2020 колегія суддів зазначає наступне.

З розрахунку, який надано суду, позивачем нараховано орендну плату за період з 02.01.2020 по 31.08.2020 в розмірі 21 447 грн. 00 коп., з врахуванням часткових оплат. При цьому, позивачем зазначено розмір орендних платежів за кожен місяць окремо. Зокрема, за березень 2020 року орендна плата нарахована в сумі 6 618 грн. 00 коп., за квітень 2020 року - 4632 грн. 60 коп., травень 2020 року - 6 618 грн. 00 коп.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується із місцевим судом, що є обґрунтованою та такою, що підлягає до стягнення, заборгованість ФОП Романюк Г. Х. згідно з договором оренди №13 від 02.01.2020 за період з 02.01.2020 по 16.03.2020 та за період з 13.05.2020 по 31.08.2020 в розмірі 11 050 грн. 00 коп.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено в частині позову на суму 10 397 грн. 00 коп., а саме орендна плата за період з 17.03.2020 по 31.03.2020 в сумі 3 202 грн. 40 коп., за квітень 2020 року в сумі 4 632 грн. 60 коп. та за період з 01.05.2020 по 12.05.2020 в сумі 2 562 грн. 00 коп. на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Враховуючи викладене вище, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції і задоволення позову Споживчого товариства «Ковельський ринок» у повному обсязі.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Споживчого товариства «Ковельський ринок» на рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2020 р. у справі №903/669/20 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку згідно п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Справу №903/669/20 повернути Господарському суду Волинської області .

Повний текст постанови складений "25" лютого 2021 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.