Постанова

від 17.02.2021 по справі 908/2065/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2021 року м.Дніпро Справа № 908/2065/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Дарміна М.О.,

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Буров С.В. адвокат, ордер серія ВА № 1008177 від 04.12.2020 р.;

від відповідача: в судове засідання представник не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Релігійної організації «Релігійна громада Свідків Єгови м. Оріхів Запорізької області» на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.11.2020 , ухвалене суддею Боєвою О.С. (м. Запоріжжя), повний текст якого складений 18.11.2020, у справі №908/2065/20

за позовом Релігійної організації «Релігійна громада Свідків Єгови м. Оріхів Запорізької області» , м. Оріхів, Запорізька область

до Оріхівська державна нотаріальна контора, м. Оріхів, Запорізька область

про зняття заборони відчуження шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження № 2441726

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Релігійної організації «Релігійна громада Свідків Єгови м. Оріхів Запорізької області» до відповідача: Оріхівської державної нотаріальної контори, про:

1) скасування помилково накладеної заборони відчуження нерухомого майна за реєстраційним номером 2441726, зареєстровану 29.09.2005 року Оріхівською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення, б/н, 04.06.1965, Оріхівського об`єднання сільгосптехніки на будинок за адресою: Запорізька обл., Оріхівський р-н, м. Оріхів, провулок Робочий, буд. 2а;

2) зобов`язання Оріхівської державної нотаріальної контори виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження за реєстраційним номером 2441726, зареєстрований 29.09.2005 року Оріхівською державною нотаріальною конторою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборона на належне позивачу нерухоме майно за реєстраційним номером 2441726, зареєстрована 29.09.2005 року Оріхівською державною нотаріальною конторою, накладена помилково. Наявність помилково накладеної заборони відчуження майна Релігійної організації «Релігійна громада Свідків Єгови м. Оріхів Запорізької області» порушує її право вільно розпоряджатися своєю власністю. Позов обґрунтовано ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.11.2020 у справі №908/2065/20 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись із вказаним рішенням, Релігійна організація «Релігійна громада Свідків Єгови м. Оріхів Запорізької області» звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам та матеріалам справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

При цьому в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що з матеріалів справи чітко вбачається шлях набуття права власності Позивачем та період часу володіння, користування та розпорядженням (тобто, з моменту його створення до цього часу) своїм нерухомим майном, культовою спорудою, Залом Царства релігійної громади Свідків Єгови за адресою: Запорізька обл., м. Оріхів, пров. Робочий, буд. 2А.

Звертає увагу на те, що заборона на вказане нерухоме майно була накладена з зазначенням фізичної особи, ОСОБА_1 , як власника даного нерухомого майна з врахуванням того, що підставою для такого накладення стало повідомлення б/н, 04.06.1965 p., Оріхівського об`єднання сільгосптехніки, тобто ще за довго до створення об`єкту нерухомого майна Позивачем.

Навіть якщо архівна заборона щодо невідомої особи ОСОБА_1 і мала місце у 1965 році, вона жодним чином не може стосуватися нерухомого майна Позивача за адресою: АДРЕСА_1 , яку було присвоєно як новозбудованому будинку лише 18 грудня 2002 року.

Таким чином, вищенаведена інформація вказує на те, шо дана заборона на нерухоме майно є явно помилкою, яка була допущена Відповідачем і не є припущенням, а очевидним порушенням права Позивача вільно володіти та розпоряджатися своєю власністю.

Враховуючи допущену помилку Оріхівською державною нотаріальною конторою, яка полягає у внесенні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, заборони відчуження об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 2441726, зареєстрованого 29.09.2005 року на підставі повідомлення б/н, 04.06.1965 p., Оріхівським об`єднанням сільгосптехніки, то саме Оріхівська державна нотаріальна контора є належним відповідачем у справі щодо відновлення права Позивача, як власника, яке підлягає захисту у судовому порядку.

Також суд першої інстанції грубо порушив процесуальні права Позивача, а саме ст. 42 ГПК України, якою передбачено зокрема право учасника справи брати участь у судових засіданнях.

Так, 08 вересня 2020 Позивачем було подано заяву до суду про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису. 29 вересня 2020 року під час судового засідання, суд задовольнив усне клопотання представника позивача про бажання приймати участь у наступних судових в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису. Таким чином, представником Позивача було узгоджено з судом свою участь у наступних судових засіданням в режимі відеоконференції.

09 листопада 2020 року представник Позивача, перевіривши інформацію на офіційному сайті судової влади про призначення даної судової справи до розгляду в цей день о 14:30 год., переконався, що судове засідання буде відбуватися в режимі відеоконференцзв`язку у призначений час, що підтверджується роздруківкою листа надісланого в автоматичному режимі з порталу Судової влади України на електронну пошту представника Позивача, щодо призначення справи до розгляду з зазначенням інформації про порядок організації проведення судового засідання, а саме те, що розгляд справи буде проводитись в режимі відеоконференцзв`язку.

Враховуючи наведене, представником Позивача, завчасно (за 15 хв.) до початку судового засідання було здійснено підключення через систему для проведення відеоконференцзв`язку ЕASYCON, де відбувалось очікування на запрошення секретаря судового засідання щодо приєднання до відеоконференції. Не отримавши запрошення про приєднання до відеоконференції, представником Позивача вживалися додаткові заходи через мобільний зв`язок щодо повідомлення секретаря судового засідання, про приєднання до відеоконференції. Тільки через 30 хв. після призначеного часу до судового розгляду даної справи, секретар судового засідання повідомив про те, що відбувся судовий розгляд без участі представника Позивача та було прийняло рішення по справі.

Таким чином, суд першої інстанції позбавив представника Позивача права брати участь у судових засіданнях, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.263 ГПК України, не скористався.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2020 (колегія суддів у складі: головуючий Іванов О.Г. (доповідач), Дармін М.О., Антонік С.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Релігійної організації «Релігійна громада Свідків Єгови м. Оріхів Запорізької області» на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.11.2020 у справі №908/2065/20; розгляд справи призначений в судовому засіданні на 25.01.2021.

Представник Відповідача належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 25.01.2021, не з`явився.

Відповідно до відомостей Державного реєстру судових рішень, ухвала про відкриття апеляційного провадження від 21.12.2020 оприлюднена 23.12.2020.

Копію ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2020 автоматично через АСДС КП "ДСС" доставлено 21.12.2020 на офіційну електронну скриньку Оріхівської державної нотаріальної контори.

Крім того, додатково про відкриття апеляційного провадження та призначення судового засідання на 25.01.2021 відповідача повідомлено позивачем шляхом надіслання останньому заяви про участь у судовому засіданні, призначеному на 25.01.2021, в режимі відеоконференції (а.с. 107).

Ця заява із зазначенням дати судового засідання (25.01.2021) отримана відповідачем 05.01.2021, що підтверджується офіційною інформацією, розміщеною на сайті Укрпошти ( https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html ) за трекінгом 2503104568644 (а.с. 108, 110).

В судовому засіданні 25.01.2021 через неявку представника відповідача оголошено перерву до 17.02.2021.

Представник відповідача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 17.02.2021, повторно не з`явився.

Відповідно до відомостей Державного реєстру судових рішень, ухвала суду від 25.01.2021, якою повідомлено сторони про дату наступного судового засідання, оприлюднена 27.01.2021.

Копію ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2021 автоматично через АСДС КП "ДСС" доставлено 25.01.2021 на офіційну електронну скриньку Оріхівської державної нотаріальної контори.

Крім того, про дату наступного судового засідання розміщено відповідну інформацію на офіційному сайті Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. ст. 2, 3 та 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання. Для доступу до судових рішень Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

При чому, згідно зі ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.

Як зазначалось вище, ухвала про відкриття апеляційного провадження, ухвала від 25.01.2021, якою повідомлено сторони про дату наступного судового засідання, були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач мав змогу ознайомитися з їх змістом, в тому числі із датою та часом судового засідання.

Також відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Справа "Пономарьов проти України", "Олександр Шевченко проти України", "Трух проти України" та ін.).

Таку позицію також викладено в ряді рішень Верховного суду (ухвали від 22.01.2021 у справі № 911/1902/17, від 25.01.2021 у справі № 922/614/19, від 25.01.20221 у справі № 910/18950/19 та ін.).

Зокрема, відповідно до цих ухвал сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Отже, відповідач, будучи достеменно обізнаним про подачу позивачем апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження, не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух судової справи, користуючись засобами поштового зв`язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень, тощо, тобто в розумні інтервали часу мав вживати заходів, щоб дізнатись про стан даного апеляційного провадження та зобов`язаний сумлінно користуватися наданими йому процесуальними правами.

Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника відповідача.

В судовому засіданні 17.02.2021 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Релігійна організація «Релігійна громада Свідків Єгови м. Оріхів Запорізької області» є власником об`єкта нерухомості - культової споруди (будівля Залу Царства Свідків Єгови).

Порядок набуття права власності на вказане нерухоме майно був наступний.

Рішенням Оріхівської міської ради від 29 серпня 2001 року № 706 вирішено надати Релігійній організації Свідків Єгови вільну від забудови земельну ділянку площею 1400 кв.м. в постійне користування для будівництва споруди Зали Царства в м. Оріхові по пров. Робочому.

25 грудня 2001 року Релігійній громаді «Свідків Єгови» видано Державний акт на право постійного користування землею № 85 на земельну ділянку площею 0,12 га у м. Оріхів, пров. Робочий, для проведення релігійних обрядів.

Розпорядженням Голови Оріхівської райдержадміністрації від 29 грудня 2001 року № 473 Позивачу надано дозвіл на будівництво культової споруди - Залу Царства Свідків Єгови на земельній ділянці, отриманій у постійне користування.

Згідно з Актом державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, затвердженого розпорядженням Голови райдержадміністрації від 17 грудня 2002 року № 335, Зал Царства релігійної громади Свідків Єгови прийнятий в експлуатацію. За змістом цього акту Зал Царства релігійної громади Свідків Єгови збудований згідно з дозволом на виконання будівельно-монтажних робіт, виданого Розпорядженням Голови райдержадміністрації від 29 грудня 2001 року № 473.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Оріхівської міської ради від 18 грудня 2002 року № 1184 "Про присвоєння поштової адреси" новозбудованому будинку релігійної громади Свідків Єгови присвоєно поштову адресу: м. Оріхів, пр. Робочий, 2а .

На підставі рішення виконавчого комітету Оріхівської міської ради від 12 грудня 2006 року № 1943 Релігійна громада Свідків Єгови в місті Оріхів Запорізької області отримала Свідоцтво про право власності від 30 січня 2007 року на будівлю Зали Царства релігійної громади Свідків Єгови та господарчої споруди за адресою: Запорізька обл., м. Оріхів, пров. Робітничий, буд. 2а.

З інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 170108501) (а.с. 9-12), слідує, що право власності за Позивачем на будівлю Залу Царства релігійної громади Свідків Єгови та господарчої споруди за адресою: Запорізька обл., м. Оріхів, пров. Робочий, буд. 2а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 809723423239), зареєстрований 15.12.2015 за Релігійною організацією «Релігійна громада Свідків Єгови м. Оріхів Запорізької області» (позивачем у справі). Підстава виникнення права власності: Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер: б/н, виданий 30.01.2007, видавник: виконавчий комітет Оріхівської міської ради. Відомості про реєстрацію до 01.01.2013: реєстр прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 17661105, 30.01.2007 00:00:00, реєстратор: Комунальне підприємство «Імпульс» Пологівської районної ради.

Також з вказаної інформаційної довідки з розділу «Відомості з єдиного реєстру заборон відчуження об`єкт нерухомого майна» вбачається, що має місце реєстрація обтяження: заборона на нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження: 2441726; зареєстровано: 29.09.2005 17:25649 за № 2441726 реєстратором: Оріхівська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: повідомлення, б/н, 04.06.1965, Оріхівське об`єднання сільгосптехніки; об`єкт обтяження: будинок, адреса: Запорізька обл., Оріхівський р., м. Оріхів, провулок Робочий, будинок 2а; Власник: ОСОБА_1 , причина відсутності коду: архівний запис; Додаткові дані: архівна заборона № 70773-105 від 04.06.1965 року, коментар № 92; Заявник: Оріхівська державна нотаріальна контора Запорізької області.

Як зазначив позивач, він звернувся до Оріхівської державної нотаріальної контори (відповідача у справі) із заявою про зняття помилково накладеної заборони відчуження.

У листі від 24.09.2019 вих. № 646/01-16 відповідач повідомив позивача, що згідно Реєстру для реєстрації заборон за 1964-1969 роки, 04.06.1965 було накладено заборону (архівний запис) відчуження нерухомого майна, а саме: на будинок, який знаходиться за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, місто Оріхів, провулок Робочий, будинок, 2а, номер реєстра: 70773-105, власником якого, згідно Реєстру, значиться гр. ОСОБА_1 , за повідомленням Оріхівського об`єднання сільгосптехніки від 04.06.1965. Інша інформація в Оріхівській державній нотаріальній конторі Запорізької області відсутня. Також повідомлено, що зняття заборони відчуження нерухомого майна може бути здійснено будь-яким нотаріусом та реєстратором.

На наступне звернення позивача, відповідач листом від 26.12.2019 за вих. № 879/02-16, зокрема, повідомив, що зняти заборону неможливо, оскільки позивачем не був наданий документ, що стверджує відсутність заборгованості. За вирішенням даного питання запропоновано звернутися до суду.

На звернення позивача до Запорізького обласного державного нотаріального архіву, останній листом від 17.12.2019 № 3014/01-17 повідомив позивача, що інформація про накладення заборони до Єдиного реєстру заборон вносилась на підставі Реєстрів для реєстрації заборони відчуження жилих будинків, квартир та іншого нерухомого майна, та арештів, накладених судовими та слідчими органами та Алфавітних книг обліку заборони (арештів) державних нотаріальних контор на території якої знаходиться арештоване майно. На зберігання до Запорізького обласного державного нотаріального архіву від Оріхівської державної нотаріальної контори Запорізької області передані документи за 1944-2001 роки. Прийом документів здійснюється на підставі Описів справ постійного та тривалого зберігання. Згідно описів справ постійного зберігання за 1972-1999 роки, Реєстри для реєстрації заборон відчуження жилих будинків за період з 1964 - 1967; 1982 - 1997 роки передані в Шосту Запорізьку державну нотаріальну контору (а.с. 35).

Шоста Запорізька державна нотаріальна контора повідомила позивача (на його запит), що архівна інформація по м. Оріхів за період з 1964 по 1967 роки до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори не передавалася (лист від 14.12.2019 № 2345/01-16).

Отже, як вказує позивач, заборона на нерухоме майно за реєстраційним номером 2441726, зареєстрована 29.09.2005 року Оріхівською державною нотаріальною конторою, накладена помилково.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (п. 57, п. 58 Постанови ) (аналогічні висновки містяться у постановах від 18.04.2018 у справі № 804/1001/16, від 18.06.2019 у справі № 924/478/18), відповідно до яких, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. При цьому, належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

В той же час, без залучення до участі у справі ОСОБА_1 та Оріхівського об`єднання сільгосптехніки, права та обтяження яких зареєстровано, та з`ясування їх позиції по суті спору, твердження позивача, що заборона на нерухоме була накладена помилково ґрунтуються на припущеннях та є передчасними.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до матеріалів справи право власності за Позивачем на будівлю Залу Царства релігійної громади Свідків Єгови та господарчої споруди було зареєстровано 15.12.2015 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: б/н, виданого 30.01.2007 виконавчим комітетом Оріхівської міської ради.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки 170108501) Позивачу стало відомо про наявність заборони відчуження об`єкту нерухомого майна:

Тип обтяження: заборона на нерухоме майно;

Реєстраційний номер: 2441726;

Зареєстровано: 29.09.2005 17:25:49 за № 2441726 реєстратором: Оріхівська державна нотаріальна контора;

Підстава обтяження: повідомлення б/н, 04.06.1965 , Оріхівське об`єднання сільгосптехніки;

Об`єкт обтяження: будинок, адреса: АДРЕСА_1 ;

Власник: ОСОБА_1 , причина відсутності коду: архівний запис;

Додаткові дані: архівна заборона № 70773-105 від 04.06.1965 року , коментар № 92;

Заявник: Оріхівська державна нотаріальна контора Запорізької області.

З наведеного вище слідує, що спірне обтяження було зареєстроване 29.09.2005, тобто в проміжок часу між прийняттям в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (17.12.2002) та отриманням Свідоцтва про право власності (30.01.2007) і, відповідно, реєстрацією права власності (15.12.2015).

При цьому, заборона на вказане нерухоме майно була накладена з зазначенням фізичної особи ОСОБА_1 , як власника даного нерухомого майна, з врахуванням того, що підставою для такого накладення стало повідомлення б/н, 04.06.1965 p., Оріхівського об`єднання сільгосптехніки, тобто ще за довго до створення об`єкту нерухомого майна Позивачем.

В той же час, за даною фізичною особою ОСОБА_1 не існувало та відсутній на сьогоднішній день відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності на культову споруду (будівля Залу Царства Свідків Єгови), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , чи на будь-яке інше нерухоме майно, розташоване за цією адресою.

Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомості про юридичну особу - Оріхівське об`єднання сільгосптехніки (за критерієм пошуку - по найменуванню) - відсутні.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо коду ЄДРПОУ зазначеної юридичної особи.

Також відсутні вихідні дані стосовно ОСОБА_1 , як-то дата народження, ідентифікаційний номер тощо, які б дали змогу з`ясувати їх місцезнаходження та витребувати пояснення по суті спору.

Таким чином, колегія суддів констатує, що спірне обтяження було зареєстроване на підставі повідомлення неіснуючої юридичної особи - Оріхівського об`єднання сільгосптехніки від 04.06.1965 щодо майна невстановленої фізичної особи - ОСОБА_1 .

У зв`язку з тим, що позивачу була невідома підстава накладення заборони відчуження об`єкту нерухомого майна, власником якого він є, він звернувся до Оріхівської державної нотаріальної контори із заявою про зняття помилково накладеної заборони відчуження.

Відповідач у своєму листі від 24.09.2019 № 646/01-16 повідомив, що інша інформація (крім наведеної вище) та документи, які стосуються заборони в Оріхівській державній нотаріальній конторі Запорізької області відсутні.

Також позивач звертався до Запорізького обласного державного нотаріального архіву із запитом про надання інформації щодо заборони.

Однак, за повідомленням Запорізького обласного державного нотаріального архіву від 17.12.2019 № 3014/01-17, Реєстри для реєстрації заборон відчуження жилих будинків за період з 1964 - 1967; 1982 - 1997 роки на зберігання до Запорізького обласного державного нотаріального архіву не передавалися, а були передані в Шосту Запорізьку державну нотаріальну контору.

В подальшому, позивач звернувся до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори із запитом про надання інформації про архівну заборону № 70773-105 від 04.06.1965 року.

У відповідь на запит Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою повідомлено, що архівна інформація по м. Оріхів за період з 1964 по 1967 роки до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори не передавалися.

Таким чином, ані в Оріхівській державній нотаріальній конторі, яка виступала реєстратором заборони, ані в Запорізькому обласному державному нотаріальному архіві, ані у Шостій Запорізькій державній нотаріальній конторі немає архівних документів, на підставі яких накладено заборону відчуження вищевказаного об`єкту нерухомого майна.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що наявність спірного обтяження не підтверджена первинними доказами.

В той же час, матеріалами справи підтверджено, що Позивач, як релігійна організація, отримав вільну від забудови земельну ділянку за вказаною адресою, одержав необхідні дозволи на будівництво, збудував дане нерухоме майно, ввів його в експлуатацію та зареєстрував право власності за собою.

Вище перелічені факти мали місце в період часу з 2001 по 2007 роки, що підтверджується відповідними документами. Позивач до цього часу використовує дану культову будівлю згідно своїх статутних цілей.

Аналізуючи вищевикладене, вбачається, що невідома фізична особа ОСОБА_1 , відносно якої було внесено обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, у вигляді заборони відчуження об`єкту нерухомого майна за повідомленням б/н від 04.06.1965 року неіснуючої юридичної особи - Оріхівського об`єднання сільгосптехніки, не має жодного відношення до культової споруди (будівля Залу Царства Свідків Єгови) за адресою: АДРЕСА_1 .

Господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що твердження позивача, що заборона на його нерухоме була накладена помилково, ґрунтуються на припущеннях та є передчасними без залучення вказаних осіб до участі у справі та з`ясування їх позиції по суті спору.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками господарського суду, адже з матеріалів справи чітко вбачається шлях набуття Позивачем права власності на спірне нерухоме майно та період часу володіння, користування та розпорядженням цим майном.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, оцінюючи вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги, що:

- Позивач, як релігійна організація, отримав вільну від забудови земельну ділянку за вказаною адресою, одержав необхідні дозволи на будівництво, збудував дане нерухоме майно, ввів його в експлуатацію та зареєстрував право власності за собою;

- наявність спірного обтяження не підтверджена первинними доказами;

- за фізичною особою ОСОБА_1 не зареєстроване жодного речового права на будь-яке нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- навіть якщо архівна заборона щодо невідомої особи ОСОБА_1 і мала місце у 1965 році, вона жодним чином не може стосуватися нерухомого майна Позивача за адресою: АДРЕСА_1 , яку було присвоєно як новозбудованому будинку лише 18 грудня 20 02 року,

колегія суддів вважає більш вірогідними доводи Позивача про те, що дана заборона на спірне нерухоме майно є явною помилкою, яка була допущена Відповідачем і не є припущенням, а очевидним порушенням права Позивача вільно володіти та розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права .користування та розпоряджання своїм майном.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. При цьому, належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (п. 57, п. 58 Постанови). Аналогічні висновки містяться у Постановах від 18.04.2018 у справі № 804/1001/16, від 18.06.2019 у справі № 924/478/18.

Натомість, предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду у зазначених справах, на які послався суд першої інстанції, було: визначенняюрисдикції та суб`єктного складу у справах про визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою.

У зазначених постановах Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що є захистом прав позивача на нерухоме майно від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Так, наприклад у постанові від 04.09.2018 по справі № 823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації, права (оренда земельної ділянки) має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, з ретельного аналізу вищенаведених постанов вбачається, що одна сторона по справі обґрунтувала позовні вимоги наявністю у нього права і відсутністю такого права у іншої сторони і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вказані спори є спорами про цивільне право, тобто мають приватноправовий характер та мають вирішуватися між особами, які заявляють право на спірне майно, яке підлягає державній реєстрації.

В той же час, відповідно до матеріалів даної справи жодного спору між Позивачем та невідомою фізичною особою ОСОБА_1 відносно даного нерухомого майна; спору між Позивачем та неіснуючою юридичною особою - Оріхівським об`єднанням сільгосптехніки щодо спірного обтяження від 04.06.1965 не існує і ніколи не існувало.

Отже, окрім Позивача відсутні будь-які інші особи, які мають право щодо нерухомого майна - культової споруди (будівля Залу Царства Свідків Єгови), яка розташована за адресою: Запорізька обл. м. Оріхів, пров. Робочий, буд. 2А; або особи, зареєстроване обтяження яких щодо цього майна підтверджено первинними документами.

Таким чином, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов помилкового висновку, щодо порушення суб`єктного складу даної справи та необґрунтовано послався на вищевказані висновки Великої Палати Верховного Суду, адже обставини і підстави даної справи зовсім інші, ніж ті, що були предметом дослідження в наведених вище постановах.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Визначення відповідача (відповідачів) є правом позивача. Звертаючись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, які на думку позивача мають місце, саме позивач визначає особу (осіб), якій (яким) пред`являє вимогу.

Враховуючи допущену помилку Оріхівською державною нотаріальною конторою, яка полягає у внесенні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, заборони відчуження об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 2441726, зареєстрованого 29.09.2005 року на підставі повідомлення б/н, 04.06.1965 p., Оріхівським об`єднанням сільгосптехніки, то саме Оріхівська державна нотаріальна контора є належним відповідачем у справі щодо відновлення права Позивача як власника, яке підлягає захисту у судовому порядку.

Колегія суддів також приймає до уваги, що ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 13.07.2020 у справі № 323/1645/20 відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом Релігійної організації «Релігійна громада Свідків Єгови м. Оріхів Запорізької області» до Оріхівської державної нотаріальної контори про зняття заборони відчуження шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження належного позивачу майна.

Роз`яснено позивачу право на звернення з цим позовом в порядку господарського судочинства до Господарського суду Запорізької області.

У статті 6 Конвенції, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі Белле проти Франції ).

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами. Зокрема, у рішенні від 09 грудня 2010 року у справі Буланов та Купчик проти України (заяви № 7714/06 та № 23654/08) ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади.

При цьому ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (пункти 27, 28, 38-40 рішення).

У рішенні від 01 грудня 2011 року у справі Андрієвська проти України (заява № 34036/06) ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість, останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (пункти 13, 14, 23, 25, 26 рішення).

У рішенні від 17 січня 2013 року у справі Мосендз проти України (заява № 52013/08) ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (пункти 116, 119, 122-125 рішення). У рішенні від 21 грудня 2017 року у справі Шестопалова проти України (заява № 55339/07) ЄСПЛ зробив висновок, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (пункти 13, 18, 24 рішення).

Згідно з матеріалами справи у липні 2020 року Релігійна організація «Релігійна громада Свідків Єгови м. Оріхів Запорізької області» зверталася з аналогічним позовом до Оріхівського районного суду Запорізької області.

13 липня 2020 року ухвалою цього суду їй відмовлено у відкритті провадження з тих підстав, що справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

З огляду на неприпустимість спору про підсудність колегія суддів вважає, що непослідовність національного суду може створити Позивачу перешкоди у реалізації його права на судовий захист, і, з огляду на наведену вище аргументацію, робить висновок, що цей спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Крім того, відповідно дo ст. 18 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Релігійні організації можуть бути обмежені у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, передбачених законом.

З урахуванням положень п. 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України (Заява N 63566/00) від 18 липня 2006 року суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше суд не виконає свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997). Натомість, суд першої інстанції не надав оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а просто обмежився посиланням в судовому рішенні на те, що твердження позивача ґрунтуються на припущеннях.

У пунктах 70-71 рішення по справі Рисовський проти України (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права , державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, Москаль проти Польщі (Moskal V. Poland), № 10373/05, пункту 51).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій,мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (наприклад, рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz V. Turkey), пункт 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (справа Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, Ґаші проти Хорватії .(Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67). Однак, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції помилку державного органу фактично покладено на Позивача.

Стаття 13 Конвенції встановлює право кожного на ефективний засіб юридичного захисту.

За наведених підстав колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Релігійної організації «Релігійна громада Свідків Єгови м. Оріхів Запорізької області» до Оріхівської державної нотаріальної контори про зняття заборони відчуження шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження № 2441726.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції права Позивача брати участь у судових засіданнях.

Так, 08 вересня 2020 Позивачем було подано заяву до суду про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису. 29 вересня 2020 року під час судового засідання, суд задовольнив усне клопотання представника позивача про бажання приймати участь у наступних судових в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису. Таким чином представником Позивача було узгоджено з судом свою участь у наступних судових засіданням в режимі відеоконференції.

Підтвердженням цього є роздруківка листа, надісланого в автоматичному режимі з порталу Судової влади України на електронну пошту представника Позивача, щодо призначення справи до розгляду з зазначенням інформації про порядок організації проведення судового засідання, а саме те, що розгляд справи буде проводитись в режимі відеоконференцзв`язку.

В той же час, 09.11.2020 судове засідання відбулося без участі представника Позивача із прийняттям рішення по справі без підключення останнього через систему для проведення відеоконференцзв`язку ЕASYCON та, відповідно, без участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Таким чином, суд першої інстанції позбавив представника Позивача права брати участь у судовому засіданні, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з`ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права знайшли своє підтвердження.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду підлягає скасуванню. Слід прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги та задоволення позову, судові витрати, понесені у зв`язку із подачею позову та апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на Відповідача.

У зв`язку з чим з Оріхівської державної нотаріальної контори слід стягнути на користь Релігійної організації «Релігійна громада Свідків Єгови м. Оріхів Запорізької області» 2102,00 грн. судового збору за подачу позовної заяви та 3153,00 грн витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Релігійної організації «Релігійна громада Свідків Єгови м. Оріхів Запорізької області» на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.11.2020 у справі №908/2065/20 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 09.11.2020 у справі №908/2065/20 - скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги Релігійної організації «Релігійна громада Свідків Єгови м. Оріхів Запорізької області» , м. Оріхів, Запорізька область до Оріхівська державна нотаріальна контора, м. Оріхів, Запорізька область про зняття заборони відчуження шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження № 2441726 - задовольнити.

Скасувати заборону відчуження нерухомого майна за реєстраційним номером 2441726, зареєстровану 29.09.2005 року Оріхівською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення, б/н, 04.06.1965, Оріхівського об`єднання сільгосптехніки на будинок за адресою: Запорізька обл., Оріхівський р-н, м. Оріхів, провулок Робочий, буд. 2а.

Зобов`язати Оріхівську державну нотаріальну контору виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження за реєстраційним номером 2441726, зареєстрований 29.09.2005 року Оріхівською державною нотаріальною конторою.

Стягнути з Оріхівської державної нотаріальної контори, м. Оріхів, Запорізька область на користь Релігійної організації «Релігійна громада Свідків Єгови м. Оріхів Запорізької області» , м. Оріхів, Запорізька область 2102,00 грн. судового збору за подачу позовної заяви та 3153,00 грн витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів згідно зі ст.327 ГПК України, з урахуванням необхідних реквізитів, покласти на Господарський суд Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.02.2021.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік