Рішення

від 25.02.2021 по справі 910/12961/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.02.2021Справа № 910/12961/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАЙТ"

до Громадської організації "ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ "МОНОЛІТ"

про визнання інформації недостовірною та зобов`язання вчинити дії

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛАЙТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ "МОНОЛІТ" про визнання недостовірною інформацію та такою, що завдає шкоди діловій репутації ТОВ "КЛАЙТ" поширену відповідачем, яка відображена в скаргах від 17.06.2020, 03.07.2020 та зобов`язання відповідача спростувати недостовірну інформацію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 дану позовну заяву залишено без руху.

15.09.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 22.10.2020.

Судове засідання у справі №910/12961/20, призначене на 22.10.2020, знято з розгляду.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.11.2020 продовжив підготовче провадження у справі №910/12961/20 на 30 днів, підготовче засідання у справі №910/12961/20 призначив на 19.11.2020.

19.11.2020 на електронну пошту від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 19.11.2020 судом відкладено підготовче засідання на 15.12.2020.

07.12.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що у скаргах були наведені власні оціночні судження, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які є вираженням суб`єктивної думки та поглядів відповідача, які виникли після користування послугами, які надає позивач та після ознайомлення та узагальнення в мережі Інтернет із загальнодоступною інформацією. Також відповідач вказує, що викладена у скаргах інформація не поширювалась публічно та була спрямована на покращення надання позивачем послуг пасажирського транспорту.

14.12.2020 на електронну пошту від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У підготовчому засіданні 15.12.2020, розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів (додане до відзиву на позов), суд на підставі ст.81 Господарського процесуального кодексу України відмовив у його задоволенні з огляду на необґрунтованість заявленого клопотання, відсутність у клопотанні зазначення обставин, які витребувані докази можуть підтвердити, не підтвердження причин неможливості подати відповідні докази самостійно з огляду на дати направлення відповідачем запитів та подання до суду відповідного клопотання.

Також суд, на підставі ст.42, 170, 233 Господарського процесуального кодексу України, залишив без розгляду клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності представника відповідача, оскільки зазначене клопотання, направлене на електронну пошту суду не скріплено електронним цифровим підписом, внаслідок чого не вважається таким, що підписане заявником (його представником).

Протокольною ухвалою від 15.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21.01.2021.

16.12.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме адвокатських запитів та відповідачем на запити.

20.01.2021 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів

21.01.2021 на електронну пошту від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Згідно із ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

За змістом п.12 ст.1 Закону України "Про електронні довірчі послуги", електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Отже, з урахуванням вище наведеного, документи, які надсилаються електронною поштою мають бути скріплені електронним цифровим підписом.

Оскільки, клопотання позивача про відкладення розгляду справи, подано через електронну пошту та не скріплено електронним цифровим підписом, вказане клопотання не вважається таким, що підписане заявником (його представником). У зв`язку із наведеним, суд керуючись ст. 42, 170, 233 Господарського процесуального кодексу України залишив клопотання позивача без розгляду.

Представники сторін у судове засідання 21.01.2021 з розгляду справи по суті не з`явилися.

Протокольною ухвалою від 21.01.2021 відкладено розгляд справи по суті на 11.02.2021.

Ухвалою від 21.01.2021 повідомлено позивача та відповідачів про час та місце розгляду справи по суті.

10.02.2021 на електронну пошту від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник позивача у судове засідання 11.02.2021 не з`явився. Ухвала суду від 21.01.2021 направлена на адресу представника позивача отримана останнім 02.02.2021.

Заявлене позивачем клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (надійшло на електронну пошту суду) суд, на підставі ст.42, 170, 233 Господарського процесуального кодексу України, залишив без розгляду, оскільки зазначене клопотання не скріплено електронним цифровим підписом, внаслідок чого не вважається таким, що підписане заявником (його представником).

Представник відповідача у судове засідання 11.02.2021 не з`явився.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи по суті ухвала суду від 21.01.2021 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Ухвала суду від 21.01.2021 відповідачу не вручена та повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку.

Отже, у відповідності до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до ч.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.240 ГПК України).

Частиною п`ятою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, 03.08.2020 позивачу стало відомо про наявність скарг Громадської організації "ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ "МОНОЛІТ", в яких зазначена інформація, що не відповідає дійсності та завдає шкоди діловій репутації позивача.

Так, скарга від 17.06.2020 направлена відповідачем до Головного управління Державної податкової служби у Київській області.

Позивач у позові посилається на те, що у своїй скарзі від 17.06.2020 відповідач, зокрема зазначає, що "TOB "КЛАЙТ" провадить незаконну господарську діяльність по роздрібній торгівлі пальним, без жодних законних підстав...", "...Директор ТОВ "КЛАЙТ" регулярно здійснює придбання незаконно виготовлених підакцизних товарів - дизельного пального..." "...Директор ТОВ "КЛАЙТ" облаштував нелегальну АЗС на території матеріально-технічної бази ТОВ "КЛАЙТ" за адресою: м. Вишневе, вул. Київська 4ж... ", а також зазначає іншу інформацію відносно незаконних дій позивача.

Скарга відповідача від 03.07.2020 адресована директору ГО Український транспортний союз Костюченку Л.М , керівнику Асаціації авто перевізників Київщини Павленку О.М, ПАТ "Атасс-Бориспіль", ППІ "Надія-2000", ПП "АТН", ТОВ "Обухівтранс", ТОВ "Ірпінське АТП 13250", ТОВ "Облотранс", ТОВ "Підприємство "Троїцька Артіль", ПП "УНІВЕРСАЛ -ТРАНС", ТОВ "Автосервіс", ТОВ "Євро-Авто-Альянс", ПП "Базальт", ПП "Сталкер", ТОВ "Кийтранс-2005", ТОВ "Транс Групп", ТОВ "Союз-Авто", ПАТ "Броварське АТП 13209", Президенту України Зеленському В.О. , Державній екологічній Інспекції України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Київській області, Державній архітектурно-будівельній інспекції України, Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру; Державній службі України з питань праці, Головному управлінню Держпраці в Київській області; Державній податковій службі України, Головному управлінню Державної податкової служби у Київській області; Міністерству інфраструктури України, Нафтогазовій асоціації України, Міністерству енергетики та захисту довкілля, Київській обласній державній адміністрації; Державній службі України з безпеки транспорті, Київському міжрегіональному управлінню Державної служби України з безпеки на транспорт правоохоронним органам України, Офісу Генерального Прокурора, Головному слідчому управлінню МВС України, Голові Служби безпеки України, Головному управлінню національної поліції в Київській області, Прокурору Київської області, Головному управлінню СБУ у м. Києві та Київської області, Головному слідчому управлінню фінансових розслідувань Державної податкової служби України.

Позивач зазначає, що у скарзі від 03.07.2020 відповідач зазначає наступне:

"...губернатор ОСОБА_3 прикриває незаконну діяльність перевізника "КЛАЙТ", перевезення пасажирів по маршрутам здійснюється більшою кількістю автобусів ніж та, яка передбачена умовами договору, квитки не видаються, порушуються карантинні обмеження, відмовляється від перевезень пільгової категорії осіб, зберігання автобусів поза межами автобусного парку, порушення режиму праці, водії не працевлаштовані, не проходження автобусами щоденного контролю, не проведення водіями перед рейсового медичного огляду, здійснення роздрібної торгівлі пальним" та інше.

Позивач в обґрунтування заявленого позову стверджує, що інформація, яку розповсюджує відповідач завдає шкоди діловій репутації позивача, оскільки зазначена інформація негативно впливає на оцінку діяльності підприємства (як перевізника), що може проявлятися в майбутньому у відношенні до позивача - користувачів послуг ТОВ "КЛАЙТ", контрагентів, державних органів.

З урахуванням наведеного позивачем заявлено позов про визнання недостовірною інформацію та такою, що завдає шкоди діловій репутації ТОВ "КЛАЙТ" поширену Громадською організацією "ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ "МОНОЛІТ", яка відображена у "Скарзі від 17.06.2020 " та визнання недостовірною інформацію та такою, що завдає шкоди діловій репутації ТОВ "КЛАЙТ" (Код ЄДРПОУ 31364138) поширену Громадською організацією "ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ "МОНОЛІТ", яка відображена в "Скарзі від 03.07.2020".

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 200 Цивільного кодексу інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

У відповідності до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про інформацію" інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Згідно із статтею 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Відповідно до частини 1 статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

За змістом статті 91 Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 Цивільного кодексу України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця).

Отже, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до частини 1 статті 277 Цивільного кодексу України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до частини 1 статті 299 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 6 ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Отже, за загальними правилами цивільно-правової відповідальності за поширення недостовірної інформації зобов`язаними суб`єктами в цих правовідносинах є особи, які (незалежно від наявності їхньої вини) поширили відомості, що не відповідають дійсності, або виклали їх неправдиво, і це порочить честь і гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди інтересам фізичних чи юридичних осіб.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин:

поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно із наданою позивачем у матеріали справи скаргою від 17.06.2020 остання адресована відповідачем до Головного управління Державної податкової служби у Київській області.

Лист (як визначено позивачем - скарга) відповідача від 03.07.2020 адресована директору ГО Український транспортний союз Костюченку Л.М, керівнику Асаціації авто перевізників Київщини Павленку О.М, ПАТ "Атасс-Бориспіль", ППІ "Надія-2000", ПП "АТН", ТОВ "Обухівтранс", ТОВ "Ірпінське АТП 13250", ТОВ "Облотранс", ТОВ "Підприємство "Троїцька Артіль", ПП "УНІВЕРСАЛ -ТРАНС", ТОВ "Автосервіс", ТОВ "Євро-Авто-Альянс", ПП "Базальт", ПП "Сталкер", ТОВ "Кийтранс-2005", ТОВ "Транс Групп", ТОВ "Союз-Авто", ПАТ "Броварське АТП 13209", Президенту України Зеленському В.О. , Державній екологічній Інспекції України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Київській області, Державній архітектурно-будівельній інспекції України, Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру; Державній службі України з питань праці, Головному управлінню Держпраці в Київській області; Державній податковій службі України, Головному управлінню Державної податкової служби у Київській області; Міністерству інфраструктури України, Нафтогазовій асоціації України, Міністерству енергетики та захисту довкілля, Київській обласній державній адміністрації; Державній службі України з безпеки на транспорті, Київському міжрегіональному управлінню Державної служби України з безпеки на транспорт правоохоронним органам України, Офісу Генерального Прокурора, Головному слідчому управлінню МВС України, Голові Служби безпеки України, Головному управлінню національної поліції в Київській області, Прокурору Київської області, Головному управлінню СБУ у м. Києві та Київської області, Головному слідчому управлінню фінансових розслідувань Державної податкової служби України.

Факт направлення скарг від 17.06.2020 та від 03.07.2020 вказаним вище органам, організаціям та особам відповідачем не заперечується.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" встановлено, що відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин (п.4 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 ГПК України).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Дослідивши інформацію, викладену у скаргах від 17.06.2020 та від 03.07.2020, суд зазначає наступне.

Так, в абзаці першому скарги від 17.06.2020 відповідач зазначає, що "3 інформаційних ресурсів, які містяться у відкритому доступі в мережі Інтернет можна знайти інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛАЙТ" як перевізника. Однак, це не зовсім так. Як стало відомо з неофіційних джерел Громадській організації "ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ "МОНОЛІТ", Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛАЙТ" провадить незаконну господарську діяльність по роздрібній торгівлі пальним без жодних законних підстав.

В абзаці другому скарги відповідач зазначає, що "Так нами було вчинено ряд дій спрямованих на викриття злочинних схем директора "КЛАЙТ" - ОСОБА_4 , який в порушення ст.ст. 2,3 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами затверджених постановою КМУ від 20 грудня 1997 р. №1442 "Про затвердження правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" незаконно реалізує пальне на території Київської області ТОВ "КЛАЙТ" в м. Вишневе, по вул. Київська, 4ж на території власної матеріальної технічної бази, де зберігаються автобуси нелегально реалізує та закуповує пальне, самочинно розмішує ємності та цистерни на території автобази, без отримання ліценції, де своїм же водіям неофіційно продає пальне для заправки автобусів за завищеними цінами."

В абзацах 4-5 скарги від 17.06.2020 відповідачем вказано, що " ОСОБА_4 без отримання будь-якого дозвільного документу та отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на території матеріально-технічної бази підприємства ТОВ "КЛАЙТ" де зберігаються автобуси, влаштував нелегальну автозаправну станцію за адресою: Київська обл. м. Вишневе, вул. Київська 4ж. ОСОБА_4 розмістив за вказаною адресою резервуари для зберігання пального, облаштував АЗС та здійснює роздрібний продаж незаконно виготовленого пального за завищеними цінами водіям, які працюють на цьому ж підприємстві."

Також у абзаці 9 скарги від 17.06.2020 зазначено, що " ОСОБА_4 з моменту створення нелегального АЗС систематично незаконно збуває через роздрібну торгівлю за завищеними цінами незаконно виготовлені підакцизні товари - дизельне пальне, шляхом заправки автобусів та автомобілів, які використовуються водіями ТОВ "КЛАЙТ", а також здійснює збут населенню".

У абзаці 12 скарги від 17.06.2020 відповідач вказує, що "…Громадській організації "Стоп Свавіллю" стало відомо про те, що у ТОВ "КЛАЙТ" відсутні не тільки дозвільні документи, які надають право на продаж пального, але ще й ряд інших документів, необхідних для реалізації пального на території України…"

У скарзі від 17.06.2020 відповідач просить Головне управління Державної податкової служби у Київській області провести перевірку фактів на предмет незаконної господарської діяльності ТОВ "КЛАЙТ", викладених у даній скарзі.

Проте, оцінюючи зазначені вислови в контексті їх змісту та також зміст скарги, на переконання суду, такі вислови не можуть бути витлумачені як такі, що містить фактичні дані, а є оціночним судженням скаржника як аргумент на користь необхідності проведення перевірки щодо позивача.

З огляду на наведене, висловлювання у скарзі не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані та оспорювана позивачем інформація не може вважатися такою, що принижує ділову репутацію позивача, оскільки інформація викладена у скарзі з метою її перевірити відповідно до встановленого порядку.

Разом з тим матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що інформація, яка міститься у скарзі від 17.06.2020 є недостовірною.

Також скарга від 17.06.2020 містить вислови щодо інформації, яка стала відомою не відповідачу, а іншій Громадській організації. Окрім того, деякі вислови у скарзі стосуються фізичної особи - ОСОБА_4 , а не безпосередньо ТОВ "КЛАЙТ".

Судом також враховано, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Тобто, у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд зазначає, що вищезазначена оспорювана позивачем інформація не може вважатися такою, що порочить ділову репутацію позивача, оскільки в даному випадку має місце реалізація відповідачем конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 727/5418/17 (провадження № 61-4388св18).

З огляду на вище встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги позивача про визнання недостовірною інформацію та такою, що завдає шкоди діловій репутації ТОВ "КЛАЙТ" поширену відповідачем, яка відображена в скарзі від 17.06.2020 та зобов`язання відповідача спростувати недостовірну інформацію необґрунтованими.

У скарзі (листі) від 03.07.2020 "Про припинення нелегальної діяльності перевізника ТОВ "КЛАЙТ" відповідачем наведені відомості щодо допущених ТОВ "КЛАЙТ" порушень чинного законодавства при здійсненні пасажирських перевезень.

Скарга (лист) від 03.07.2020 адресована асоціаціям та автоперевізникам Києва та Київської області, контролюючим органам та правоохоронним органам.

Так, у листі від 03.07.2020 відповідачем наведені факти порушень, а саме:

щодо порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності; зокрема: зберігання автобусів поза межами автобусного парку; порушення режиму праці та відпочинку водіїв; відхилення від маршруту; використання більшої кількості автобусів ніж передбачено договором; використання для перевезень автобусів переобладнаних з вантаж них; не проходження автобусами щоденного технічного контролю; не проходження водіями перед рейсового медичного огляду;

щодо порушення умов договорів, які фактично є аналогічними порушенням дотримання ліцензіатом ліцензійних умов;

щодо порушення податкового законодавства та наявності в діях посадових осіб ТОВ "КЛАЙТ" ознак злочинів, передбачених ст.212, ст.357, ст. 358, ст. 368-3 КК України;

щодо здійснення роздрібної торгівлі пальним без дозвільних документів та наявності в діях посадових осіб ТОВ "КЛАЙТ" ознак злочинів, передбачених ст. 204. ст. 357, ст.368-3 KK України;

щодо вимагання директором за попередньою змовою з іншими посадовими особами ТОВ "КЛАЙТ" у водіїв перед виходом на рейс неправомірної вигоди, в якості так звані "путівки", тобто щодо вчинення посадовими особами ТОВ "КЛАЙТ" злочинів, передбачених ст. 368-3 ч.4 КК України;

щодо відсутності законних підстав для перевезення пасажирів по маршрутам.

Обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Наразі у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що інформація, яка міститься у листі від 03.07.2020 є недостовірною. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази дотримання позивачем ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, договорів перевезення, докази сплати податків, відомості щодо маршрутів перевезення.

У контексті наведених у скарзі (листі) від 03.07.2020 фактів допущених ТОВ "КЛАЙТ" порушень, судом враховано, що відповідач у свою чергу не надав суду належних доказів на підтвердження достовірності відображеної інформації щодо допущених порушень позивачем, однак враховуючи, що суд повинен оцінювати дії відповідача та, відповідно, наслідки направлення вказаного листа у сукупності, у даному випадку судом не встановлено яким чином викладена у листі від 03.07.2020 інформація, адресована асоціаціям та автоперевізникам Києва та Київської області, контролюючим органам та правоохоронним органам, вплинула на ділову репутацію ТОВ "КЛАЙТ" та порушила його права та інтереси.

Сам факт надсилання скарги (листа) від 03.07.2020 не може свідчити про те, що внаслідок її надсилання позивач зазнав будь-яких перешкод у здійсненні власної господарської діяльності та/або збитків.

У матеріалах справи відсутні докази наявності, так званих репутаційних втрат, чи інших доказів того, що поширені відомості перешкоджатимуть позивачу повно і своєчасно здійснювати немайнове право.

Окрім того, скарга (лист) від 03.07.2020 містить відомості, які розміщені на інформаційних ресурсах із зазначенням посилань на такі ресурси, що не може розцінюватися як твердження відповідача. Вислови відповідача щодо порушень з боку посадових осіб у сфері пасажирських перевезень не стосуються позивача, а отже не може завдавати шкоди діловій репутації позивача та порушувати його права.

У контексті вище наведеного суд зазначає, що позивачем не надано доказів того, що наведена у листі від 03.07.2020 інформація принижує його ділову репутацію або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, не вказано, які саме конкретні відомості стосовно відповідача носять негативний характер, в той час як відповідно до ст. 74 ГПК України саме на позивача покладено обов`язок доведення, як на особу, яка посилається на певну обставину.

Наведені у листі від 03.07.2020 відомості щодо порушення посадовими особами ТОВ "КЛАЙТ" норм законодавства та наявності в діях ознак злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, не може слугувати доказом на підтвердження приниження ділової репутації позивача, оскільки за змістом статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Окрім того, судом враховано, що у відповідності до ст.21 Закону України "Про громадські об`єднання", з урахуванням приписів ст.40 Конституції України, Громадська організація "ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ "МОНОЛІТ" має право звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАЙТ" про визнання недостовірною інформацію та такою, що завдає шкоди діловій репутації ТОВ "КЛАЙТ" поширену відповідачем, яка відображена в скарзі від 03.07.2020.

Щодо наданого позивачем у матеріали справи витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження №12020100040005658) на підтвердження про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою захисника - адвоката Мацкевича Д.А. в інтересах ТОВ "КЛАЙТ" від 29.09.2020 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.383 КК України не спростовують наведених судом вище обставин та не впливають на оцінку судом щодо змісту оспорюваної позивачем інформації.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАЙТ".

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 25.02.2021.

Суддя С. О. Турчин