ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 911/3193/20
Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Манілець А.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Мінола Україна ,
м. Київ,
до відповідача приватного підприємства Бест Лідер , м. Обухів Київської області,
за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Обухів Київської області,
про стягнення 210 788,37 грн.
за участю представників:
від позивача: Навальнєва Н.М., ордер від 11.09.2020 серії КС № 342802;
від відповідача: Сабодаш Р.Б., довіреність від 15.01.2021 № 15/01/2021-Д;
від третьої особи: не з`явився;
СУТЬ СПОРУ:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Мінола Україна , м. Київ (далі - ТОВ Мінола Україна ), звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 03.11.2020 до відповідача - приватного підприємства Бест Лідер , м. Обухів Київської області (далі - ПП Бест Лідер ), в якому просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 210 788,37 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 23.08.2019 з вини водія відповідача ОСОБА_1 , який перебував у трудових відносинах з відповідачем та керував належним відповідачу транспортним засобом Scania R420LAX2MNA, державний номерний знак НОМЕР_1 , було пошкоджено належний позивачу транспортний засіб Volkswagen Crafter, державний номерний знак НОМЕР_2 . Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу складає 310788,37 грн. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в АТ Страхова компанія Інго , яка виплатила страхове відшкодування в розмірі 100 000,00 грн. Решту суми у розмірі 210 788,37 грн. позивач просить стягнути з підприємства відповідача на підставі ст. ст. 1166, 1191, 1187 Цивільного кодексу України як власника автомобіля Scania R420LAX2MNA та працедавця водія ОСОБА_1 , який під час ДТП перебував у трудових відносинах із відповідачем та виконував свої трудові обов`язки.
Разом із позовною заявою позивачем також було подано клопотання від 03.11.2020 про витребування доказів, в якому позивач просив суд витребувати у Обухівської державної податкової інспекції Головного управління Державної податкової служби у Київській області та Обухівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України інформацію.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/3193/20 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи). Цією ж ухвалою судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача винного у вчиненні ДТП водія ОСОБА_1 , а також задоволено клопотання про витребування у Обухівської державної податкової інспекції Головного управління Державної податкової служби у Київській області та Обухівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України доказів.
20.11.2020 до господарського суду Київської області надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 16.11.2020 № 1000-0704-7/92119 разом з витребуваною судом інформацією за формою ОК-5 про застраховану особу ОСОБА_1
24.11.2020 до господарського суду Київської області надійшов відзив ПП Бест Лідер від 20.11.2020 № 201120-ВПЗ на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. За доводами відповідача, на момент скоєння ДТП ОСОБА_1 не виконував трудових обов`язків, а перебував у 5-ти денній відпустці (з 21.08.2019 по 26.08.2019) та отримав автомобіль відповідача у користування для особистих цілей. Відповідач посилається та подає суду копії заяви ОСОБА_1 від 20.08.2019 про надання транспортного засобу, наказу ПП Бест Лідер від 20.058.2019 № 20/08/19-Н про надання транспортного засобу ОСОБА_1 для особистого користування, договору позички транспортного засобу від 21.08.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ПП Бест Лідер , та акта приймання-передачі транспортного засобу. Таким чином, відповідач твердить, що на час скоєння ДТП володільцем транспортного засобу Scania, державний номерний знак НОМЕР_1 , був саме ОСОБА_1 .
Крім того, Обухівським районним судом Київської області у справі № 372/2221/20 за позовом приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 275 817,55 грн. вже з`ясовано, що ОСОБА_1 не перебував на момент ДТП у трудових відносинах з ПП Бест Лідер , та стягнуто з ОСОБА_1 суму збитків.
24.11.2020 до господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 від 20.11.2020 щодо заявлених позовних вимог разом з копіями додаткових доказів та документів, з доводами, аналогічними доводам відзиву ПП Бест Лідер . Крім того, третьою особою також додатково були представлені докази придбання, навантаження та перевезення власних будівельних матеріалів (копії товарного чеку та товарно-транспортної накладної).
27.11.2020 до господарського суду Київської області надійшла заява представника позивача від 27.11.2020 щодо неможливості подання на виконання вимог суду доказів понесення фактичних витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу Volkswagen Crafter, оскільки такий ремонт не здійснювався у зв`язку із тим, що страхового відшкодування, отриманого позивачем у розмірі 100 000,00 грн., не достатньо для проведення здійснення відновлювального ремонту.
27.11.2020 до господарського суду Київської області надійшла заява представника позивача від 27.11.2020, в якому останній просив суд проводити розгляд справи №911/3193/20 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.12.2020 постановлено розгляд справи № 911/3193/20 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.12.2020.
03.12.2020 до господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зокрема твердить, що рішення Обухівського районного суду Київської області від 17.11.2020 у справі № 372/2221/20 не набрало законної сили, крім того, з тексту судового рішення не вбачається, що судом встановлено, що ОСОБА_1 під час ДТП не виконував трудові обов`язки; суд взагалі не розглядав питання відповідальності ПП Бест Лідер за відшкодування шкоди, завданої ДТП.
Також, представник позивача твердить, що подана третьою особою копія товарного чеку датована 21.08.2020, а дата ДТП - 23.08.2019, що на думку позивача підтверджує недобросовісність відповідача та штучне створення документів з метою уникнення відповідальності по відшкодуванню шкоди. Позивач твердить, що продавець за наданою третьою особою товарно-транспортною накладною від 23.08.2019 №3 - ТОВ Анфліза (код ЄДРПОУ 40999738) станом на 21.08.2020 був платником ПДВ, відтак, реальність господарської операції щодо продажу ОСОБА_1 рейки монтажної зрощеної конструкції у кількості 48 шт. має бути підтверджена рахунком-фактурою, видатковою накладною, актом приймання-передачі, податковою накладною з квитанцією № 2 про реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних щодо відвантаження товару згідно товарно-транспортної накладної від 23.08.2019 № 3. Також позивач твердить, що згідно з витягом з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ТОВ Анфліза є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, тоді як третій особі було продано деревину. Позивач твердить, що свідоцтво платника єдиного податку ТОВ Анфліза було анульовано 27.11.2020 у зв`язку з відсутністю поставок та ненадання декларацій, що свідчить про відсутність господарської діяльності ТОВ Анфліза протягом року.
16.12.2020 до господарського суду надійшло клопотання третьої особи від 03.12.2020 про залучення документів, зокрема було подано належним чином засвідчену копію рішення Обухівського районного суду Київської області від 17.11.2020 у справі № 372/2221/20.
16.12.2020 до господарського суду надійшли заперечення відповідача від 12.12.2020 на відповідь на відзив.
Також, 16.12.2020 до господарського суду Київської області від відповідача надійшли пояснення від 14.12.2020 щодо матеріалів справи. Щодо інформації ГУ Пенсійного фонду України по Київській області за формою 5-ОК стосовно ОСОБА_1 , відповідно до якої у серпні 2019 року сума заробітку у розмірі 6 000,00 грн. була на рівні зі звітними місяцями липнем та вереснем 2019 року, тобто не зменшувалась пропорційно відпрацьованим дням, відповідач твердить, що ПП Бест Лідер дуже цінує своїх співробітників, а тому дотримує рівень їх заробітної плати незалежно від того чи перебував працівник у відпустці за власний рахунок чи ні. За доводами відповідача, збереження розміру місячного заробітку працівників, у тому числі ОСОБА_1 , під час перебування у відпустці за власний рахунок є звичайною практикою підприємства відповідача.
Крім того, відповідач твердить, що Звіт від 14.10.2019 № 0206/19 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ, яким встановлено суму матеріального збитку, складений експертом ОСОБА_2 без повідомлення відповідача та третьої особи, в порушення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, відповідно не може бути належним доказом у справі на підтвердження розміру позовних вимог.
У підготовче судове засідання 21.12.2020 з`явилась представник позивача. Відповідач та третя особа своїх уповноважених представників для участі у судовому засіданні не направили, третя особа про причини нез`явлення суд належним чином не повідомила.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.12.2020 підготовче судове засідання відкладено на 18.01.2021. Встановлено додатковий строк до 18.01.2021 для подання учасниками справи наявних та раніше не поданих доказів, заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань.
У судове засідання 18.01.2021 з`явились представники позивача та відповідача. Третя особа свого уповноваженого представника у судове засідання повторно не направила та про причини нез`явлення суд не повідомила.
У судовому засіданні 18.01.2021 представником позивача - ТОВ Мінола Україна подано клопотання про приєднання письмових доказів до матеріалів справи, а саме доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою господарського суду Київської області від 18.01.2021 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.02.2021.
У судове засідання 01.02.2021 з`явились представники позивача та відповідача. Третя особа свого уповноваженого представника у судове засідання повторно не направила та про причини нез`явлення суд належним чином не повідомила.
Враховуючи також те, що неявка учасників справи у судове засідання, відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу № 911/3193/20 за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 01.02.2021 після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши позов ТОВ Мінола Україна до ПП Бест Лідер , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про стягнення 210788,37 грн., вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд
УСТАНОВИВ:
23.08.2019 о 12 год. 10 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Scania R420LAX2MNA, державний номерний знак НОМЕР_1 (який належить на праві власності ПП Бест Лідер відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 ), скоїв зіткнення з автомобілями Volkswagen Tiguan, державний номерний знак НОМЕР_4 , та Volkswagen Crafter, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2018 року випуску (який належить на праві власності ТОВ Мінола Україна" відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 ), що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
ОСОБА_1 з 16.04.2019 перебував у трудових відносинах з ПП Бест Лідер та працював на посаді водія автотранспортних засобів, що учасниками справи не заперечується та підтверджується наданим ПФУ звітом форми ОК-5 та копією характеристики, яка надавалася ПП "Бест Лідер" до Голосіївського районного суду міста Києва (залучена до матеріалів справи).
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 11.10.2019 у справі №752/18329/19, ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.
Відповідно до наявної у матеріалах справи копії Звіту № 0206/19 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ, що був складений 14.10.2019 суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 1169/17 дійсний до 05.12.2020) на замовлення ТОВ Мінола Україна , вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу Volkswagen Crafter, державний номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням зносу та втрати товарної вартості складає 310 788,37 грн. (включаючи ПДВ).
Щодо тверджень представника відповідача про те, що вказаний звіт не є належним доказом розміру позовних вимог, суд вказує, що вказаний звіт не є висновком судової експертизи, у зв`язку з чим посилання на Закон України "Про судову експертизу" є безпідставними. Однак вказаний звіт є письмовим доказом, складеним суб`єктом оціночної діяльності в межах своїх повноважень, якому суд надає оцінку нарівні з іншими доказами у сукупності керуючись законом.
Пункт 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Фонду державного майна|Мінюсту від 24.11.2003, № 142/5/2092, передбачає, що у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.
Дані звіту позивачем не спростовані та не суперечать іншим матеріалам справи, а здійснення огляду без присутності відповідача та третьої особи самі по собі не свідчать про неналежність звіту.
Як вбачається з копії Страхового акту від 03.03.2020 №2440654, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Scania R420LAX2MNA, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , була застрахована акціонерним товариством Страхова компанія Інго за полісом № 3119339 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів (страхувальник ПП Бест Лідер ), за умовами якого франшиза (безумовна) - 0,00 грн.; страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого, зокрема, за шкоду заподіяну майну - 100 000,00 грн.
Відповідно до статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акту (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатити страхове відшкодування за договором майнового страхування.
Акціонерним товариством Страхова компанія Інго складено страховий акт від 30.03.2020 № 2440654, відповідно до якого вищевказана дорожньо-транспортна пригода згідно Полісу кваліфікована як страховий випадок та прийнято рішення про виплату заявнику - ТОВ Мінола Україна страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн.
Отже, на виконання умов Полісу акціонерне товариство Страхова компанія Інго виплатила страхове відшкодування у розмірі 100 000,00 грн. безпосередньо ТОВ Мінола Україна як власнику пошкодженого у ДТП транспортного засобу Volkswagen Crafter, державний номерний знак НОМЕР_2 . При цьому, заперечень страхувальника ПП Бест Лідер щодо виплати страховиком на користь позивача розміру страхового відшкодування матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
Залишок невідшкодованої суми у розмірі 210 788,37 грн. (310 788,37 грн. розмір матеріальної шкоди - 100 000,00 грн. виплачене страхове відшкодування) позивач просить стягнути з ПП Бест Лідер як власника джерела підвищеної небезпеки та роботодавця, який відповідає за шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково з огляду на таке.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Тобто, якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30.10.2019 у справі № 753/4696/16-ц.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У відповідності до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Таким чином відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.
При цьому, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 (справа № 6-108цс13) та постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 426/16825/16-ц від 05.12.2018.
Заперечуючи проти позову, відповідач твердить, що на дату скоєння ДТП (23.08.2019) водій ОСОБА_1 не виконував трудових обов`язків, а у період з 21.08.2019 п`ять календарних днів знаходився у відпустці без збереження заробітної плати (заява ОСОБА_1 від 19.08.2019, погоджена директором ОСОБА_3 , Наказ №20/08/19-К (розпорядження) про надання відпустки від 20.08.2019).
Також відповідач твердить, що ОСОБА_1 отримав автомобіль Scania R420LAX2MNA для перевезення власних будівельних матеріалів, відтак на дату скоєння ДТП саме він був фактичним володільцем автомобіля (заява ОСОБА_1 від 20.08.2019, Наказ від 20.08.2019 №20/08/19 про надання транспортного засобу ОСОБА_1 для особистого користування, Договір позички транспортного засобу від 21.08.2019, Акт приймання-передачі транспортного засобу від 21.08.2019).
Як вбачається з інформації Головного управління Пенсійного фонду України по Київській області за формою 5-ОК стосовно ОСОБА_1 розмір заробітку для нарахування пенсії у серпні 2019 року визначений у розмірі 6 000,00 грн., так само як у липні та вересні 2019 року, коли ОСОБА_1 не перебував у відпустці без збереження заробітної плати.
ДТП сталась у робочий день та час (23.08.2019 о 12 год. 10 хв.) на службовому автомобілі.
Товарний чек №3, за яким ОСОБА_4 нібито придбавав будівельні матеріали у ТОВ Анфліза , датований 21.08.2020 (дата ДТП 23.08.2019), заповнений почерком, зовні подібним на почерк, яким вчинено напис Погоджено: Директор ПП Бест Лідер ОСОБА_5 20.08.2019 , який міститься у заяві ОСОБА_6 від 19.08.2019.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
З огляду на викладене, а також зміст ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2017 у справі №757/56012/17-к та від 03.10.2017 у справі №757/56461/17-к, вищеперераховані документи, якими відповідач обґрунтовує свою позицію, викликають обґрунтований сумнів щодо їх походження та достовірності.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1 ст. 79 ГПК України).
Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 у справі № 909/1189/17 під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела.
Зазначений висновок ґрунтується на приписах частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Покладання відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду внаслідок користування джерелом підвищеної небезпеки підприємства, з яким перебувала у трудових відносинах на підставі трудового договору (договору підряду), можливе лише в тому разі, якщо буде доведено, що ця особа заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини 3 та 4 ст. 1187 Цивільного кодексу України).
Отже, аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Доказів неправомірного заволодіння транспортним засобом, належним ПП Бест Лідер з боку водія ОСОБА_1 суду не подано. Жоден уз учасників справи на таку обставину не посилається.
Посилання відповідача та третьої особи на рішення Обухівського районного суду Київської області від 17.11.2020 у справі №372/2221/20 як на доказ того, що за збитки має відповідати саме ОСОБА_1 , суд відхиляє.
Відповідно до частини 4 ст. 75 ГПК України обставини , встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено судом.
Тобто преюдицію складають саме обставини та факти, встановлені судовим рішенням, а не їх правова оцінка.
Вказаним рішенням від 17.11.2020 у справі №372/2221/20 стягнуто з ОСОБА_1 суму страхового відшкодування, сплаченого ПрАТ СК Аркс власнику іншого пошкодженого автомобіля - Volkswagen Tiguan, державний номерний знак НОМЕР_4 . При цьому судом взято до уваги подану відповідачем заяву про визнання позову. Суд не досліджував та не встановлював
особу власника автомобіля Scania R420LAX2MNA, державний номерний знак НОМЕР_1 ;
факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із власником автомобіля Scania R420LAX2MNA, державний номерний знак НОМЕР_1 ;
факт виконання (чи невиконання) трудових обов`язків ОСОБА_1 як водієм ПП Бест Лідер під час скоєння ДТП.
З огляду на викладене, вказане рішення не має преюдиційного значення для розгляду справи №911/3193/20 господарським судом Київської області.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що саме відповідач ПП Бест Лідер повинен відшкодувати позивачу як власнику пошкодженого автомобіля різницю між виплаченим страховим відшкодуванням та розміром завданих збитків.
Щодо суми збитків, яка належить до відшкодування, суд встановив таке.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Розрахунок вартості матеріального збитку здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092.
Згідно з пунктом 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до пункту 2.3. Методики, це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до пунктів 8.1 та 8.3 зазначеної Методики ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.
Згідно звіту №0206/19 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ від 14.10.2019, майнова шкода (згідно Методики товарознавчої експертизи і оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, ФДМ України від 24.11.2003, № 142/5/2092), була визначена в сумі 310788,37 грн. яка складається з:
277 771,51 грн. вартість відновлювального ремонту з ПДВ з урахуванням зносу (0,000) (тобто 231476,26 грн. вартість ремонту з урахуванням зносу, крім того ПДВ 20% 46295,25 грн.);
33016,86 грн. втрата товарної вартості КТЗ.
Згідно з пунктом 196.1.3 статті 196 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов`язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
Виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених норм законодавства всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування ПДВ, в зв`язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (п. 36.4 ст. 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.
Таким чином, у разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.
Зазначені зобов`язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. Таким чином у випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, податкові зобов`язання не виникають.
Водночас, у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати здійснюється без урахування сум ПДВ.
Відтак, в силу приписів частини 2 статті 14 Цивільного кодексу України страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ.
Наведене випливає також з приписів частини 2 статті 1192 Цивільного кодексу України, згідно якого розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Разом з тим, позивач не заперечує, що фактичний ремонт пошкодженого автомобіля Volkswagen Crafter, державний номерний знак НОМЕР_2 не здійснювався, а відтак сума ПДВ, нарахована у складі вартості відновлювального ремонту автомобіля в сумі 46295,25 грн. не належить до стягнення з відповідача на користь позивача.
Відтак, з відповідача на користь позивача належить до стягнення різниця між завданою шкодою, визначеною як вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу без ПДВ (231 476,26 грн.) плюс втрата товарної вартості (33016,86 грн.), та виплаченим страховим відшкодуванням (100 000,00 грн.), тобто 164 493,12 грн., у зв`язку з чим позов належить до задоволення частково.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 2 467,40 грн.
Позивач просить суд включити до судових витрат та стягнути з відповідача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Стаття 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи відповідні докази:
копію договору про надання правової допомоги від 11.09.2020, укладеного між адвокатом Навальнєвою Н.М. та ТОВ Мінола Україна , відповідно до якого сторони домовились, що вартість послуг адвоката за цим договором складає 20 000,00 грн., з яких 50% від вартості послуг адвоката - 10 000,00 грн. замовник сплачує протягом 5 днів з моменту підписання даного договору в якості авансу, решта 50% у сумі 10 000,00 грн. підлягають сплаті замовником протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення по справі судом першої інстанції;
оригінал ордеру серії КС № 342802 від 11.09.2020;
копію платіжного доручення від 21.09.2020 № 21368 на суму 10 000,00 грн.;
копіями актів приймання-передачі виконаних послуг від 06.11.2020 та від 30.11.2020;
З огляду на викладене, судом встановлено, що договором між позивачем та адвокатом визначено розмір витрат на правову допомогу у даній справі 20 000,00 грн., з яких позивач фактично сплатив 21.09.2020 10 000,00 грн. Решта 10 000,00 грн. належить до сплати протягом 5 днів з дня ухвалення рішення.
Господарський суд враховує, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідний правовий висновок щодо застосування наведеної вище норми процесуального законодавства містить постанова Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі 922/445/19.
З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України не подано суду клопотання про їх зменшення з відповідним обґрунтуванням, враховуючи положення п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та часткове задоволення позовних вимог суд дійшов висновку про включення до судових витрат по справі витрат позивача на професійну правову допомогу адвоката в сумі 20000,00 грн. та покладення відшкодування таких витрат на відповідача в сумі 15 607,42 грн., тобто пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Мінола Україна задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства Бест Лідер (08703, Київська обл., м. Обухів, мікрорайон Сосновий, буд. 2, кв. 180, ідентифікаційний код 39076577)
на користь товариства з обмеженою відповідальністю Мінола Україна (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, ідентифікаційний код 40359736)
164 493,12 грн. (сто шістдесят чотири тисячі чотириста дев`яносто три гривні дванадцять копійок) матеріальної шкоди,
2 467,40 грн. (дві тисячі чотириста шістдесят сім гривень сорок копійок) судового збору,
15 607,42 грн. (п`ятнадцять тисяч шістсот сім гривень сорок дві копійки) витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти вимог відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 26.02.2021.
Суддя О.В. Конюх
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 01.02.2021 |
Оприлюднено | 26.02.2021 |
Номер документу | 95169463 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Київської області
Конюх О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні