Ухвала

від 23.02.2021 по справі 926/2677/17

ЗАСТАВНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

23 лютого 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/2677/17

За позовом Приватного підприємства «МВМ-13» с. Судилків Шепетівського району Хмельницької обл.

до: 1) Чернівецького комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства м. Чернівці; 2) Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради м. Чернівці про ухвалення додаткового рішення

Суддя А.А. Бутирський

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача-1 - не з`явився

від відповідача-2 - не з`явився

СУТЬ СПОРУ: рішенням Господарського суду Чернівецької області від 18.11.2019 р. позов Приватного підприємства «МВМ-13» с. Судилків Шепетівського району Хмельницької області задоволено та стягнуто з Чернівецького комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства, код ЄДРПОУ 03357562, вул. О. Кошового, 41А, м. Чернівці на користь Приватного підприємства «МВМ-13» , код ЄДРПОУ 14149378, с. Судилків Шепетівського району Хмельницької області - 1 368 766,90 грн. заборгованості та 20531,51 грн. судового збору

На виконання вказаного рішення 23.03.2020 р. видано наказ про примусове виконання рішення від 18.11.2019 р.

04.01.2021 р. представник позивача подав скаргу на бездіяльність держаного виконавця.

Ухвалою від 08.02.2021 р. скаргу позивача на дії старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мухаєвої О.М. у справі №926/2677/17 задоволено та визнано неправомірною бездіяльність старшого держаного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мухаєвої Оксани Маратівни за період з 21.02.2020 року по 24.12.2020 року щодо примусового Наказу Господарського суду Чернівецької області від 07.09.2020 року №926/359/19 у виконавчому провадженні 62694612.

У судовому засідання 08.02.2021 р. позивач подавав заяву, в якій повідомив про подання доказів понесення витрат на правову допомогу після винесення рішення у даній справі.

15.02.2021 р. представник позивача надіслав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу сумі 20600,00 грн.

Ухвалою від 15.02.2021 р. подану заяву призначено до розгляду на 23.02.2021 р.

У судове засідання 23.02.2021 р. учасники справи не з`явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши подані документи, з`ясувавши обставини справи, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 18.11.2019 р. позов Приватного підприємства «МВМ-13» с. Судилків Шепетівського району Хмельницької області задоволено та стягнуто з Чернівецького комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства, код ЄДРПОУ 03357562, вул. О. Кошового, 41А, м. Чернівці на користь Приватного підприємства «МВМ-13» , код ЄДРПОУ 14149378, с. Судилків Шепетівського району Хмельницької області - 1 368 766,90 грн. заборгованості та 20531,51 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення 23.03.2020 р. видано наказ про примусове виконання рішення від 18.11.2019 р.

Згаданий наказ, згідно заяви позивача від 23.06.2020 р., подано Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

31.07.2020 р. виконавчою службою відкрито виконавче провадження № 62694612 (старший державний виконавець Мухаєва О.М.) по виконанню наказу суду від 18.11.2019 р.

У межах виконавчого провадження № 62694612 виконавчою службою винесено постанови від 31.07.2020 р. про стягнення виконавчого збору та про стягнення мінімальних витрат.

Ухвалою від 08.02.2021 р. скаргу позивача на дії старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мухаєвої О.М. у справі №926/2677/17 задоволено та визнано неправомірною бездіяльність старшого держаного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мухаєвої Оксани Маратівни за період з 21.02.2020 року по 24.12.2020 року щодо примусового Наказу Господарського суду Чернівецької області від 07.09.2020 року №926/359/19 у виконавчому провадженні 62694612.

15.02.2021 р. представник позивача надіслав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з виконавчої служби судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу сумі 20600,00 грн.

Одночасно до поданої заяви позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 01.12.2020 р., погодження ставок та орієнтовного розрахунку до згаданого договору, акт надання послуг від 08.02.2021 р. та платіжне доручення № 2428 від 11.02.2021 р.

Відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Частинами 1, 2 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, виходячи з вищенаведених приписів законодавства, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт, які підтверджують такі витрати.

При цьому, в силу приписів ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 р. у справі №372/1010/16-ц, де зазначено про наступне.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що адвокатські послуги позивачеві під час розгляду скарги на дії виконавчої служби були надані адвокатом Васильченко В.О. на підставі договору про надання правової допомоги від 01.12.2020 р., який укладений позивачем та Адвокатським об`єднанням Jus Dicere .

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано до суду, серед іншого, платіжне доручення № 2428 від 11.02.2021 р. про сплату позивачем на користь Адвокатського об`єднання Jus Dicere 20600,00 грн. Проте, згадане платіжне доручення не містить відмітки банку про проведення операції щодо сплати грошових коштів на адресу Адвокатського об`єднання Jus Dicere , а відтак позивач не надав належних доказів понесення витрат на правову допомогу, у зв`язку з чим у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу сумі 20600,00 грн. слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 126, 221, 224, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу сумі 20600,00 грн. - відмовити

Повний текст ухвали складено 25.02.2021 р.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом десяти днів з дня її підписання до Західного апеляційного господарського суду.

Суддя Бутирський А.А.