Постанова

від 13.04.2021 по справі 926/2677/17

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2021 р. Справа №926/2677/17

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання - Олійник Н.Б.

за участю представників сторін

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "МВМ-13" б/н від 15.03.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/941/21 від 16.03.2021)

на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 23.02.2021 (повний текст складено 25.02.2021)

про ухвалення додаткового рішення

у справі №926/2677/17

за позовом Приватного підприємства "МВМ-13", с. Судилків Шепетівського району Хмельницької області

до відповідача-1 Чернівецького комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства м. Чернівці

до відповідача-2 Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради м. Чернівці

про стягнення 1 368 766,90 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Господарським судом Чернівецької області розглянуто скаргу ПП МВМ-13 та ухвалою від 08.02.2021 у справі №926/2677/17 скаргу позивача на дії старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мухаєвої О.М. у справі №926/2677/17 задоволено та визнано неправомірною бездіяльність старшого держаного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мухаєвої Оксани Маратівни за період з 21.02.2020 по 24.12.2020 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Чернівецької області від 07.09.2020 №926/359/19 у виконавчому провадженні 62694612.

15.02.2021 представником позивача надіслано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу сумі 20 600,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23.02.2021 у справі №926/2677/17 у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу сумі 20 600,00 грн відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що платіжне доручення № 2428 від 11.02.2021 про сплату позивачем на користь Адвокатського об`єднання "Jus Dicere" 20 600,00 грн не містить відмітки банку про проведення операції щодо сплати грошових коштів на адресу Адвокатського об`єднання "Jus Dicere", а відтак позивач не надав належних доказів понесення витрат на правову допомогу, у зв`язку з чим у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу сумі 20 600,00 грн. відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скари та письмових поясненнях на апеляційну скаргу

Приватним підприємством "МВМ-13" подано апеляційну скаргу б/н від 15.03.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/941/21 від 16.03.2021), в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 23.02.2021 у справі №926/2677/17, ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь заявника ПП "МВМ-13" понесені ним судові витрати в сумі 20 600,00 грн, посилаючись на те, що заявником належним чином забезпечено виконання усго обсягу процесуальних обов`язків на кожному етапі реалізації права на відшкодування відповідних витрат.

Скаржник зазначає, що сукупність доказів, наданих останнім, надають можливість достатньо та обгрунтовано встановити предмет, склад, обсяг та вартість наданої правової допомоги, а також умови та строки виконання обов`язку сторони щодо здійснення оплати її вартості, внаслідок чого відповідні витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Перший відділ державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у письмових поясненнях на апеляційну скаргу №14.1-16/22390 від 12.04.2021 просить у задоволенні апеляційної скарги ПП МВМ-13 на ухвалу суду відмовити, посилаючись на те, що зазначена скарга є необ`єктивною, необгрунтованою, задоволення якої порушить норми процесуального та матеріального права.

Зокрема, зазначає, що вимоги ПП МВМ-13 є необ`єктивними, суперечать чинному законодавству та принципу співрозмірності витрат на правову допомогу. Також, вважає, що понесені ПП МВМ-13 витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям розумності та не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, не підтверджені жодними доказами.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2021, справу №926/2677/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 у даній справі поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Чернівецької області від 23.02.2021 у справі №921/2677/17, відкрито провадження та призначено розгляд справи на 13.04.2021.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Враховуючи те, що явка сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснити перевірку ухвали суду в апеляційному порядку за відсутності сторін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 18.11.2019 позов ПП "МВМ-13" с. Судилків Шепетівського району Хмельницької області задоволено та стягнуто з Чернівецького комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства, код ЄДРПОУ 03357562, вул. О. Кошового, 41А, м. Чернівці на користь ПП "МВМ-13", код ЄДРПОУ 14149378, с. Судилків Шепетівського району Хмельницької області - 1 368 766,90 грн заборгованості та 20531,51 грн судового збору. На виконання вказаного рішення 23.03.2020 видано наказ про примусове виконання рішення від 18.11.2019.

Згаданий наказ, згідно заяви позивача від 23.06.2020, подано до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

31.07.2020 виконавчою службою відкрито виконавче провадження № 62694612 (старший державний виконавець Мухаєва О.М.) по виконанню наказу суду від 18.11.2019.

У межах виконавчого провадження № 62694612 виконавчою службою винесено постанову від 31.07.2020 про стягнення виконавчого збору та про стягнення мінімальних витрат.

Ухвалою від 08.02.2021 скаргу позивача на дії старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мухаєвої О.М. у справі №926/2677/17 задоволено та визнано неправомірною бездіяльність старшого держаного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мухаєвої Оксани Маратівни за період з 21.02.2020 по 24.12.2020 щодо примусового наказу Господарського суду Чернівецької області від 07.09.2020 №926/359/19 у виконавчому провадженні 62694612.

15.02.2021 представник позивача надіслав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з виконавчої служби судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу сумі 20 600,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23.02.2021 у справі №926/2677/17 у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу сумі 20 600,00 грн відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Статтею 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України ).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України );

- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України ): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України ).

Частинами першою-другою статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України ).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України ).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України ).

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

-чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

-чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

-поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

-дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України .

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 ГПК України ).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України , відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Ці висновки було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 ГПК України , враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу . Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 ГПК України , враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, апеляційний суд бере до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п.80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 та п.268 рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 02.06.2014, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Перший відділ державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у письмових поясненнях на апеляційну скаргу зазначив, що вимоги ПП МВМ-13 є необ`єктивними, суперечать чинному законодавству та принципу співрозмірності витрат на правову допомогу, а також, що понесені ПП МВМ-13 витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям розумності та не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, не підтверджені жодними доказами.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, судом встановлено, що адвокатські послуги позивачеві під час розгляду скарги на дії виконавчої служби були надані адвокатом Васильченко В.О. на підставі договору про надання правової допомоги від 01.12.2020, який укладений позивачем та Адвокатським об`єднанням "Jus Dicere".

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано до суду:

-Договір про надання правової допомоги від 01.12.2020;

-Погодження ставок та орієнтовного розрахунку вартості правової допомоги за договором від 01.12.2020;

-Акт наданих послуг (правової допомоги) за договором від 01.12.2020 від 08.02.2020

-платіжне доручення № 2428 від 11.02.2021 про сплату позивачем на користь Адвокатського об`єднання "Jus Dicere" 20 600,00 грн;

-ордер на надання правничої допомоги №1021077 від 24.12.2020 ПП МВМ-13 адвокатом Васильченко В.О., виданий Адвокатським об`єднанням "Jus Dicere".

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, прийшов до висновку, що оскільки вищезазначене платіжне доручення № 2428 від 11.02.2021 про сплату позивачем на користь Адвокатського об`єднання "Jus Dicere" 20 600,00 грн не містить відмітки банку про проведення операції щодо сплати грошових коштів на адресу Адвокатського об`єднання "Jus Dicere", отже позивачем не надано належних доказів понесення витрат на правову допомогу.

Судова колегія вважає помилковим такий висновок суду першої інстанції, оскільки розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню підтвержується, зокрема, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розміром судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

З врахуванням наведеного, судова колегія зазначає, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню підтвержується сукупністю наданих доказів і доказ про сплату судових витрат стороною є одним із таких доказів, однак не визначальним.

Зважаючи на вищевикладене позивачем підтверджено розмір заявлених витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідними документами.

Однак, як вбачається із Погодження ставок та орієнтовного розрахунку вартості правової допомоги за договором від 01.12.2020 та Акту наданих послуг (правової допомоги) за договором від 01.12.2020 від 08.02.2020 представником за представництво інтересів у суді (3 засідання) визначено ставку 5 000,00грн за одне засідання на загальну суму 15 000,00грн.

Проаналізувавши подані позивачем докази у підтвердження заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, судова колегія прийшла до висновку, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу за представництво інтересів в суді не є співмірним, оскільки у двох засіданнях (13.01.2021 та 01.02.2021) судове засідання було відкладене і час, який витратив представник на ці судові засідання є незначним.

Окрім того, судова колегія при визначення розмріу витрат на привничу допомогу бере до уваги пов`язаність витрат із складністю справи та зазначає, що за своєю категорією розгляд скарги на бездіяльність державного виконавця не є складною; наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин під час розгляду скарги).

З урахуванням вищенаведеного та з огляду на заперечення Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції проти стягнення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, судова колегія прийшла до висновку про зменшення розміру таких витрат та стягнення з Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь позивача 15 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які вважає документально обґрунтованими.

Отже, враховуючи фактичний об`єм виконаної роботи, колегія судів апеляційної інстанції вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 600,00грн, які підлягають компенсації позивачу.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, беручи до уваги характер спору та обсяг опрацьованого матеріалу для підготовки скарги, оцінюючи пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом скарги, пропорційність, в їх сукупності прийшов до висновку про достатність доказів на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 600,00грн, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований, відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду з огляду на описані вище встановлені обставини, вважає, що ухвала Господарського суду Чернівецької області від 23.02.2021 у справі №926/2677/17 винесене з неправильним встановленням фактичних обставин справи та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Відтак, наявні обгрунтовані підстави для скасування прийнятого у справі судового рішення і ухвалення нового про стягнення Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь позивача 15 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката..

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про скасування ухвали Господарського суду Чернівецької області від 23.02.2021 у справі №926/2677/17 у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд ухвали в апеляційному порядку в сумі 2 270,00грн покласти на Перший відділ державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Керуючись ст.ст. 129 , 269 , 270 , 273 , 275 , 277, 282 , 284 ГПК України ,

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства "МВМ-13" б/н від 15.03.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/941/21 від 16.03.2021) задоволити.

2 .Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 23.02.2021 у справі №926/2677/17 скасувати.

3 .Стягнути з Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (58023, Чернівеька область, м.Чернівці, вул. Руська, 183, код ЄДРПОУ 41659926) на користь Приватного підприємства "МВМ-13" (30430, Хмельницька область, Шепетівський район, с.Судилків, вул. Білокриницька,4, код 14149378) 15 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката та витрати на судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 2 270,00грн .

Місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287 , 288 ГПК України .

Повний текст постанови складено та підписано 26.04.2021.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.