Ухвала

від 16.02.2021 по справі 904/1567/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 904/1567/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2020 (судді: Дармін М. О. - головуючий, Антонік С. Г., Кощеєв І. М.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2020 (суддя: Манько Г. В.) у справі

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

до Павлоградської міської ради

про скасування рішення Павлоградської міської ради від 26.12.2017 № 1028-33/VII та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося з позовом до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області (далі - Павлоградська міська рада), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Павлоградської міської ради 33 сесії VII скликання від 26.12.2017 року № 1028-33/УП "Про надання земельної ділянки з кадастровим номером 1212400000:02:010:0058, площею 2,8000 га, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Шосейна, 32 (далі - земельна ділянка) в оренду АТ КБ "ПриватБанк" (далі - спірне рішення від 26.12.2017), визнати бездіяльність Павлоградської міської ради щодо відмови у розгляді заяв АТ КБ "ПриватБанк" про надання земельної ділянки в безоплатне постійне користування протиправною та зобов`язати Павлоградську міську раду винести рішення за результатами розгляду заяв про надання земельної ділянки в безоплатне постійне користування АТ КБ "ПриватБанк".

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач набув право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, яка не оформлена належним чином за новим власником. Згідно зі спірним рішенням від 26.12.2017 земельну ділянку передано в оренду позивачу та визначено орендну плату. АТ КБ "ПриватБанк" зазначало, що єдиним акціонером банку, якому належить 100 % акцій банку є держава, тому Павлоградська міська рада повинна прийняти рішення про надання земельної ділянки у постійне користування позивачеві, а не ухвалювати рішення про надання земельної ділянки в оренду.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2020, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2020, позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Визнано бездіяльність Павлоградської міської ради щодо нерозгляду заяв АТ КБ "ПриватБанк" про надання земельної ділянки в безоплатне постійне користування протиправною та зобов`язано Павлоградську міську раду розглянути заяву АТ КБ "ПриватБанк" про надання земельної ділянки в постійне користування АТ КБ "ПриватБанк" на пленарному засіданні. В решті позовних вимог відмовлено.

2.2. Судові рішення аргументовані тим, що спірне рішення від 26.12.2017 Павлоградської міської ради є правовим актом ненормативного характеру (індивідуальної дії) і після реалізації вичерпало свою дію. Впродовж місяця після прийняття Павлоградською міською радою спірного рішення від 26.12.2017 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про передачу земельної ділянки у постійне користування AT КБ "ПриватБанк" (лист № 20.1.0.0.0/7-165747, а. с. 21, 22), однак відповідач не розглянув зазначене клопотання, і така бездіяльність відповідача є протиправною.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2020 і рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2020, AT КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення у відповідній частині, ухвалити нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати спірне рішення Павлоградської міської ради, судові витрати стягнути з відповідача.

3.2. Касаційну скаргу подано на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що висновок про застосування статті 92 Земельного кодексу України у контексті спірних правовідносин, які виникли між сторонами, відсутній. Суди неправильно застосували положення статті 92 Земельного кодексу України. В оскаржуваних рішеннях, на думку скаржника, суди неправильно з`ясували коло підстав, необхідних для правильного вирішення цього спору, а саме замість того, щоб встановити правовий статус позивача, встановили форму власності нерухомого майна.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Павлоградська міська рада просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Павлоградська міська рада вважає, що доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2020 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2020. Павлоградська міська рада вважає, що для надання земельної ділянки у постійне користування на підставі статті 92 Земельного кодексу України заявник повинен відповідати двом кваліфікаційним ознакам, а саме - належати до державної або комунальної власності за організаційно-правовою формою власності; об`єкт нерухомого майна повинен мати форму державної чи комунальної власності. Водночас позивач не підтвердив наявність наведених ознак.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Суди установили, що 26.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Латоніс" (далі - ТОВ "Латоніс") як іпотекодавцем та ПАТ КБ "Приватбанк" як іпотекодержателем, було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за № 186 (далі - договір іпотеки).

4.2. Згідно з пунктом 7 договору іпотеки іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності наступне нерухоме майно: будівлі та споруди: № 1- 38, 40- 55, 57- 68, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вулиця Шосейна, 32.

Відповідно до пункту 8 договору, іпотеки предмет іпотеки розташований на земельній ділянці з кадастровим номером № 1212400000:02:010:0058 загальним розміром 2,8 га, власником якої є Павлоградська міська рада і яка передана іпотекодавцю в оренду згідно з договором оренди земельної ділянки № 040911300095 від 08.05.2009 (далі - договір оренди). Строк оренди згідно з договором оренди становить 15 років.

4.3. На підставі зазначеного договору іпотеки AT КБ "ПриватБанк" 04.06.2016 набув і зареєстрував в реєстрі право власності на нерухоме майно (нафтобазу), загальною площею 776,20 м 2 , яке розташоване за адресою: Дніпропетровська вулиця Шосейна, 32 (далі - нерухоме майно). Право власності на нерухоме майно підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.02.2020.

4.4. Суди зазначили, що у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно AT КБ "ПриватБанк" звернулося 07.11.2017 до Павлоградської міської ради з клопотанням щодо оформлення договору оренди земельної ділянки, в якому просило розірвати договір оренди з попереднім орендарем та надати ПАТ КБ "ПриватБанк" в оренду земельну ділянку на 49 років (а. с. 20).

4.5. 26.12.2017 Павлоградська міська рада ухвалила спірне рішення, відповідно до якого дія договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ "Латоніс" у зв`язку зі зміною власника об`єкта нерухомого майна була припинена. Зобов`язано ТОВ "Латоніс" у місячний термін із моменту прийняття даного рішення забезпечити державну реєстрацію припинення права оренди земельної ділянки. Вирішено надати земельну ділянку ПАТ КБ "ПриватБанк" для обслуговування нерухомого майна за фактичним наданням об`єкта в довгострокову оренду строком на 20 років. Визначено річну орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 10% від грошової оцінки земельної ділянки згідно з Порядком встановлення розмірів орендної плати на земельні ділянки, розташовані на території Павлоградської міської ради від 29.12.2011 № 432-18/VI. Зобов`язано позивача протягом місяця з моменту підписання даного рішення звернутися до відділу земельно-ринкових відносин Павлоградської міської ради для укладення договору оренди земельної ділянки, забезпечити державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку та виконати інші дії, пов`язані з укладанням договору оренди (а. с. 25- 26).

4.6. AT КБ "ПриватБанк" звернулося 29.12.2017 до Павлоградської міської ради з проханням внести на чергову сесію клопотання про передачу земельної ділянки у постійне користування AT КБ "ПриватБанк" (лист № 20.1.0.0.0/7-165747, а. с. 21- 22).

4.7. Павлоградська міська рада 26.03.2018 листом за № 69 повідомила AT КБ "Приватбанк", що спірним рішенням від 26.12.2017 AT КБ "Приватбанк" була надана в оренду земельна ділянка для обслуговування нерухомого майна за фактичним розміщенням об`єкта.

4.8. 23.05.2018 року Павлоградська міська рада направила AT КБ "ПриватБанк" лист № 156 та два примірники проєкту договору оренди земельної ділянки та копію витягу зі спірного рішення від 26.12.2017.

4.9. Листами від 16.07.2018 № Е.19.0.0.0/4-618937 та від 04.09.2019 № Е.18.0.0.0/4-176700 AT КБ "ПриватБанк" звернулося до Павлоградської міськради з проханням скасувати спірне рішення від 26.12.2017 та надати земельну ділянку у постійне користування AT КБ "ПриватБанк".

4.10. Судом першої інстанції зазначено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.02.2020, за ПАТ КБ "ПриватБанк" було зареєстровано право приватної власності № 14845048 від 04.06.2016 на будівлі та споруди № 1- 38, 40- 55, 57- 68 за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вулиця Шосейна, будинок 32.

4.11. Суди зазначили, що на момент розгляду справи звернення позивача щодо скасування спірного рішення від 26.12.2017 та надання земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна у постійне користування відповідачем не розглянуто.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" належить закрити з огляду на таке.

5.2. За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження зазначено пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. АТ КБ "ПриватБанк" вважає, що суди під час ухвалення оскаржуваних судових рішень невірно застосували положення статті 92 Земельного кодексу України. Станом на момент подання касаційної скарги, за твердженням скаржника, висновок про застосування статті 92 Земельного кодексу України у контексті спірних правовідносин відсутній. На думку АТ КБ "ПриватБанк", суди неправильно з`ясували коло обставин, необхідних для правильного вирішення цього спору.

5.3. Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

5.4. Згідно з положеннями частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

За змістом вказана норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання про необхідність застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

5.5. Суд першої інстанції установив, що спірне рішення від 26.12.2017 прийнято відповідачем в межах компетенції, визначеної Конституцією України та відповідно до повноважень органу місцевого самоврядування, визначених положеннями статей 2, 4, 25, 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування". Наявність спірного рішення від 26.12.2017 не зобов`язує позивача в обов`язковому порядку укладати договір оренди земельної ділянки, оскільки відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, такий обов`язок може виникнути у позивача на підставі рішення суду. Суд установив, що відповідач не розглянув звернення позивача щодо надання земельної ділянки у постійне користування, посилаючись на положення статей 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України та дійшов висновку, що позивач має право вимагати розглянути його звернення, направлене до Павлоградської міської ради, і в разі незгоди з прийнятим органом місцевого самоврядування рішенням оскаржувати його у суді.

5.6. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого суду у межах оскарження за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк", послався на пункт 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008 у справі № 1-10/2008 та зазначив, що спірне рішення від 26.12.2017 є правовим актом ненормативного характеру (індивідуальної дії). Суд дійшов висновку, що спірне рішення від 26.12.2017 як правовий акт ненормативного характеру вичерпає свою дію у разі виконання рішення місцевого суду щодо розгляду заяви АТ КБ "ПриватБанк" про надання земельної ділянки в постійне користування, і саме розгляд заяви позивача забезпечить поновлення порушеного права АТ КБ "ПриватБанк".

5.7. Таким чином, спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з ухваленням відповідачем спірного рішення від 26.12.2017, яким земельна ділянка була надана позивачу в оренду без зміни її меж та цільового призначення, і через невиконання Павлоградською міською радою повноважень щодо розгляду заяви позивача про надання земельної ділянки в постійне користування та прийняття рішення з результатами розгляду цієї заяви.

5.8. За змістом правових висновків, наведених у постановах Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 927/580/19, від 14.01.2020 у справі № 910/15058/18, від 15.01.2020 у справі № 925/361/19, від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, підставами для визнання незаконним акта органу місцевого самоврядування є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Отже, предметом доказування у цій справі є обставини дотримання/недотримання відповідачем норм чинного законодавства під час прийняття спірного рішення від 26.12.2017, порушення цим спірним рішенням прав та законних інтересів позивача, а також установлення обставин бездіяльності відповідача, про яку стверджує позивач. Водночас правовий статус позивача, форма власності належного йому нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, умови для набуття позивачем права постійного користування земельною ділянкою не стосуються предмета доказування у справі про визнання протиправним і скасування спірного рішення Павлоградської міської ради від 26.12.2017 та зобов`язання відповідача вчинити дії. Тому рішення судів не обґрунтовувалося положеннями чинного законодавства, з якими закон пов`язує підстави набуття права постійного користування земельною ділянкою.

5.9. Звертаючись з касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зауважував про відсутність висновку щодо застосування статті 92 Земельного кодексу України у спірних правовідносинах та зазначав про неправильне застосування судами цієї норми.

Верховний Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій посилалися в оскаржуваних рішеннях на статтю 92 Земельного кодексу України, проте не мотивували свої рішення цією нормою, оскільки не встановлювали обставин та не досліджували наявність/відсутність правових підстав для набуття АТ КБ "ПриватБанк" права постійного користування земельною ділянкою.

5.10. Зазначені обставини свідчать про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку у цій справі щодо питання застосування положень статті 92 Земельного кодексу України у спорі про визнання протиправним і скасування рішення міської ради про надання в оренду земельної ділянки за клопотанням власника нерухомого майна та зобов`язання відповідача ухвалити рішення за результатами розгляду заяви про надання земельної ділянки в безоплатне постійне користування.

За таких обставин наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, тому колегія суддів відповідно до статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 904/1567/20 за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк".

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2020 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2020 у справі № 904/1567/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак