Рішення

від 25.02.2021 по справі 200/9309/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 р. Справа№200/9309/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу №3313-СГ від 25 травня 2020 року, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

07 жовтня 2020 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №3313-СГ від 25 травня 2020 року «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою наданні у власність земельної ділянки» ;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області прийняти рішення та видати наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Новоандріївської сільської ради Волноваського району та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 1421584800:03:000:1243 площею 2,0000га.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 13 вересня 2018 року №2787-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, вона замовила розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Новоандріївської сільської ради сертифікованому інженеру-землевпоряднику ОСОБА_2 .

Після розроблення проекту, погодження його в порядку передбаченому ст. 186-1 Земельного кодексу України та отримання позитивного висновку експерта державної експертизи ОСОБА_3 від 4 квітня 2019 року №3388/82-19 та реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1421584800:03:000:1243 (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1405062382019 від 7 травня 2019 року), вона звернулась з клопотанням від 8 травня 2020 року про його затвердження та передачу у власність земельної ділянки згідно до ст. 118 ЗКУ до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

За результатами розгляду свого клопотання нею отримано наказ Головного управління Держгеокадастру від 25 травня 2020 року №3313-СГ про відмову у затвердженні мого проекту землеустрою за підписом виконуючої обов`язки начальника.

Вважає даний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки у відповідача відсутні повноваження відмовляти позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для наступного передання у власність за умови виконання останнім вимог законодавства, тому вважає, що в даному випадку відсутнє втручання у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області/ а.с.1-6/.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду відзив в якому зазначив, що поданий на розгляд проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою. У зв`язку з вищенаведеним, підготувати рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок безоплатно у власність не представляється можливим.

Крім того, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, діяльність Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта. Право затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його затвердженні є дискреційним повноваженням, а тому задоволення позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не інакше, як у спосіб передбачений приписами спеціальних норм Земельного кодексу України є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу /а.с.105-110/.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання на 28 жовтня 2020 року/а.с.62/.

28 жовтня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи /а.с.66-68/.

28 жовтня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі позивача /а.с.69/.

28 жовтня 2020 року за клопотанням відповідача судом відкладено підготовче засідання до 11 листопада 2020 року.

2 листопада 2020 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку із карантином /а.с.102-103/.

6 листопада 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с.105-110, 112-118/.

11 листопада 2020 року у зв`язку із неявкою сторін відкладено підготовче засідання до 2 грудня 2020 року.

2 грудня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі позивача /а.с.122-123/.

2 грудня 2020 року за клопотанням представника відповідача відкладено підготовче засідання до 16 грудня 2020 року.

8 грудня 2020 року на адресу суд надійшла заява позивача надано суду заяву про розгляд справи 2 грудня 2020 року без його участі /а.с.132/.

16 грудня 2020 року судом відкладено підготовче провадження до 28 грудня 2020 року у зв`язку із неявкою сторін.

Ухвалою суду від 28 грудня 2020 року закрито підготовче провадження по справі №200/9309/20-а за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу №3313-СГ від 25 травня 2020 року, зобов`язання вчинити певні дії та призначено справу до судового розгляду на 25 січня 2021 року о 14год.00хв./а.с.145-146/.

15 січня 2021 року на адресу суду надійшла заява позивача про проведення судового розгляду без її участі /а.с.149/.

25 січня 2021 року представником відповідача надано заяву про розгляд справи в письмовому провадженні /а.с.152/.

Учасники судового розгляду у судове засідання не з`явились, про день час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не надавали.

Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що сторони були належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, їх позиція стосовно предмета спору зрозуміла, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд доходить висновку про можливість проведення розгляду справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку із неявкою сторін у судове засідання розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження в межах строків, визначених Кодексу адміністративного судочинства України для розгляду справи.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, паспорт серії НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.39/.

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, є органом державної влади, є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

9 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту земелеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0000га із земель сільськогосподарського призначення /а.с.21/.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 13 вересня 2018 року №2787-СГ надано дозвол ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою /а.с.22/.

ОСОБА_1 , замовила розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Новоандріївської сільської ради сертифікованому інженеру-землевпоряднику ОСОБА_2 .

Після розроблення проекту, погодження його в порядку передбаченому ст. 186-1 Земельного кодексу України та отримання позитивного висновку експерта державної експертизи ОСОБА_3 від 4 квітня 2019 року №3388/82-19 /а.с.38/ та реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1421584800:03:000:1243 (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1405062382019 від 07.05.2019)/а.с.12/ вона 13 травня 2019 року звернулася із відповідним клопотанням до відповідача /а.с.42/.

Листом Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області від 3 червня 2019 року вих.№А-2902/0-1049/0/37-19 за підписом начальника І. Якименко її було повідомлено, що підготувати відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки безоплатно у власність не представляється можливим /а.с.43-44/.

21 вересня 2019 року звернулася із клопотанням до відповідача про затвердження проекту землеустрою /а.с.46/.

Не отримавши відповіді на своє клопотання, ОСОБА_1 21 листопада 2019 року надіслала поштою скаргу до Головного управління Держгеокадасру у Донецькій області /а.с.47,48/.

Відповідь на свою скаргу від 21 листопада 2019 року позивач не отримала у зв`язку із чим надіслала поштою скаргу 28 березня 2020 року до Держгеокадастру України /а.с.49,50/.

14 квітня 2020 року позивачем повторно надіслано скаргу до Держгеокадастру України/а.с.51,52/.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 31 січня 2020 року вих.№А-440/0-69/6-20 повідомлено про необхідність звернутись до Центру надання адміністративних послуг м. Слов`янська/а.с.54-55/.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 18 травня 2020 року вих.№К-286/0-196/6-20 повідомлено про необхідність звернутись до Центру надання адміністративних послуг м. Слов`янська.

8 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулась із клопотанням про погодження проекту землеустрою через ЦНАП м. Слов`янська/а.с.9/.

За результатами розгляду клопотання від 8 травня 2020 року нею отримано наказ Головного управління Держгеокадастру від 25 травня 2020 року №3313-СГ про відмову у затвердженні мого проекту землеустрою за підписом виконуючої обов`язки начальника/а.с.10-11/.

Позивач, не погоджуючись із даним рішенням, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.(ст.71 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд дійшов висновку, що відповідач не в повній мірі довів правомірність свого рішення та дій, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законами України Про державний земельний кадастр , Про землеустрій та Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про державний земельний кадастр , державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Частиною п`ятою статті 5 зазначеного Закону встановлено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 9 Закону України Про державний земельний кадастр внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Визначення державного кадастрового реєстратора сформульовано у ст. 9 Закону України Про державний земельний кадастр , відповідно до якої встановлено його спеціальний статус у сфері державної реєстрації земельних ділянок.

Основними повноваженнями кадастрового реєстратора є: здійснення реєстрації заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевірка на відповідність поданих документів вимогам законодавства; формування поземельних книг на земельні ділянки, внесення записів до них, забезпечення зберігання цих книг; внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надання відмови щодо внесення; присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам; надання відомостей із Державного земельного кадастру й відмови в наданні; виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передання органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомостей про земельні ділянки.

Отже державний кадастровий реєстратор - це службова особа, суб`єкт владних повноважень, що здійснює всі необхідні дії з ведення Державного земельного кадастру.

Згідно вимог ст.118 Земельного кодексу України Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Як зазначено у спірному наказі, підставою відмови, є наступні недоліки: невідповідність на кадастровому плані відомостей в частині коду КВЦПЗ; застосуванння не належної системи координат при здійсненні робіт із землеустрою. Відсутність агрохімічної паспортизації земельної ділянки

Суд вважає за необхідне зазначити, що частинамим 9-11 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Рішення про відмову у затвердженні погодженого проекту землеустрою статтею 118 Земельного кодексу не передбачено (на відміну від статті 123 цього ж кодексу, якою врегульоване питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, та в якій зазначено (ч. 13) про підставу для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - невідповідність проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів).

Приймаючи рішення про відмову у затвердженні наданого проекту землеустрою (спочатку у формі листів, а потім - у формі спірного наказу), відповідачем фактично здійснювались дії з перевірки відповідності наданого проекту нормам законодавства, здійснення яких передбачено на стадії погодження проекту землеустрою, а не на стадії його затвердження.

Зазначене підтверджується і приписами статтей 186 - 186-1 Земельного кодексу: так, згідно ч. 18 ст. 186 Земельного кодексу Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами; а згідно ч. 6 ст. 186-1 підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

В постановах від 24 січня 2020 року у справі №316/979/1 8 та від 30 серпня 2018 року у справі №817/586/17 Верховний Суд дійшов висновків, що перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів здійснюється саме на етапі погодження такого проекту. Головне управління Держгеокадастру в області не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Після погодження проект землеустрою є таким, що відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочиснтва України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пп. 2, 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочиснтва України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти, зокрема, постанову про: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

Згідно частин 3 та 4 цієї ж статті у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При вирішенні питання - чи виконані всі визначені законом умови для прийнятті відповідачем певного рішення (рішення про затвердження проекту землеустрою та про надання позивачу у власність земельної ділянки), та чи не передбачено законом в даному випадку права відповідача діяти на власний розсуд (дискреційні повноваження), суд виходить з наступного.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями мають розумітись повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Тобто, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, в іншому випадку мало б місце порушення принципу розподілу влади, який заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень та підкреслює, що єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Відповідно, завданням адміністративного судочинства є здійснення контролю легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, дискреційні повноваження - це такі повноваження, які надають адміністративному органу при прийнятті останнім рішення відповідно до чинного законодавства певний ступінь свободи, коли адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати (прийняти) один з кількох передбачених законом варіантів рішення.

Зазначена позиція суду узгоджується із практикою Верховного Суду України, який який у своєму рішенні від 16.09.2015. у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення; а також і з практикою Верховного Суду, який у своїх рішеннях від 18.10.2018 р. (справа № 818/1976/17) та від 27.02.2018 р. (справа № 816/591/15-а) також зазначив, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.

Крім цього, відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення Олссон проти Швеції від 24.03.1988), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130).

Враховуючи висновок суду щодо відсутністі у відповідача повноважень (правових підстав) відмовляти позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для наступного передання у власність за умови виконання останнім вимог законодавства, суд вважає, що в даному випадку відсутнє втручання у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Беручи до уваги, що відповідач декілька разів неправомірно відмовляв позивачу у задоволенні її клопотання про затвердження проекту землеустрою та про передачу їй у власність земельної ділянки, кадастровий номер 1421584800:03:000:1243, враховуючи, що з боку позивача були виконані всі вимоги законодавства, які висуваються до особи, зацікавленої в отриманні у власність земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення, суд вважає за необхідне для відновлення порушеного права позивача зобов`язати відповідача виконати вимоги ст. 118 Земельного кодексу України, а саме - зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області прийняти рішення та видати наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Новоандріївської сільської ради Волноваського району та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 1421584800:03:000:1243 площею 2,0000га.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Крім цього, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» , заява № 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

У відповідності до вимог ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

На підставі вищевикладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Квитанцією від 29 липня 2020 року №27708595 за подання данного позову ОСОБА_1 сплатила 840,80грн /а.с.7/

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на що суд присуджує на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області 840,80грн.

Керуючись Конституцією України, статтями 2,5-14,19-22,72-78,94,132-143,159-165,192-205,241-247,255,295-297,Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (б-р. Машинобудівників, 16, м. Краматорськ, 84313, ЄДРПОУ 39767332) про визнання протиправним та скасування наказу №3313-СГ від 25 травня 2020 року, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №3313-СГ від 25 травня 2020 року «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою наданні у власність земельної ділянки» .

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області прийняти рішення та видати наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Новоандріївської сільської ради Волноваського району та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 1421584800:03:000:1243 площею 2,0000га.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (б-р. Машинобудівників,16, м. Краматорськ, 84313, ЄДРПОУ 39767332) судовий збір в розмірі 840,80(вісімсот сорок гривень)грн.80 копійок.

Рішення прийнято в порядку письмового провадження 25 лютого 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов