Рішення

від 25.02.2021 по справі 757/59784/18-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 року м. Київ № 757/59784/18-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

До Печерського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі-Позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі-Відповідач) про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди , в якому просив:

1.зобов`язати відповідача до виконання рішення Печерського суду по справі № 757/3280/17-а, суддя Г.О. Матійчук.

2. Визнати моє перебування в статусі голови ПРВ ВОВ як НЕПРАЦЮЮЧОГО, скасувавши визначення Пенсійного фонду перебування на виборній громадській посаді як роботу , повернувши мені всі незаконні утримання щомісячно з моєї пенсії в сумі 4048,30 грн.

3. За завдання мені моральних переживань і травм вилучити з ПФ на мою користь 20- неоподаткованих мінімумів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до рішення Печерського суду за справою № 757/3280/17-а, суддя Г.О. Матійчук, позивача ОСОБА_1 визнано непрацюючим пенсіонером , на підставі чого Пенсійний фонд змушений був повернути позивачу всі незаконно вирахувані суми як з працюючого пенсіонера . Вважає, що нове керівництво пенсійного фонду і всі його підрозділи відмовляються зарахувати позивача до категорії непрацюючих, незважаючи на його припинення роботи в КНУТКІТІ з 25 червня 2015 року у зв`язку з закінченням навчального року та трудового договору. Позивач зазначає, що він не має будь-якого трудового договору чи наказу про зарахування його на роботу в ранзі ПРВ КМВ ВОВ, не має будь-яких записів у трудовій книжці про зарахування його на роботу, не має наказу чи угоди про стабільну заробітну плату, не має відпускних, права на лікарняний у разі хвороби, преміальних нарахувань. Позивач не ходить на роботу та отримує пенсію.

Ухвалою Печерського районного суду м. Київ від 04 лютого 2019 року справу передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва, яка надійшла до суду 25.02.2020р.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м.Києва Добрянською Я.І. від 13.05.2020 позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду від 13.05.2020 року позивачем подано заяву з уточненими позовними вимогами. З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив:

- визнати його перебування в статусі голови ПРВ ВОВ як НЕПРАЦЮЮЧОГО, скасувавши визначення Пенсійного фонду перебування на виборній громадській посаді як роботу , повернувши йому всі незаконні утримання щомісячно з моєї пенсії в сумі 4048,30 грн.

-за завдання йому моральних переживань і травм вилучити з ПФ на його користь 20- неоподаткованих мінімумів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.08.2020 справу прийнято до провадження та відкрито провадження, розгляд якої буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечують, посилаючись на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове пенсійне страхування . Пунктом 2.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій зазначено, що у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію довідку про прийняття на роботу. Документами, які підтверджують, що особа не працює є: трудова книжка, індивідуальні відомості про застраховану особу, що надаються відділом персоніфікованого обліку, та відомості інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця за наявними в органі, що призначає пенсію, даними. У разі звільнення особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії про дату звільнення шляхом подання заяви. Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону особа надає на вимогу органу, що призначає пенсію, документи, що засвідчують відповідні відомості; повідомляти територіальні органи пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом 10 днів з моменту її виникнення.

Зазначає, що 10.10.2016 року позивач звернувся до Управління із заявою щодо внесення інформації про звільнення, надавши копію наказу №1 від 30.08.2016р. про звільнення за власним бажанням з 01.09.2016р.На підставі заяви та наказу, з 02.09.2016р. до пенсійної справи було внесено інформацію про звільнення позивача. Проте, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Громадська організація Печерського районного відділення Київського місцевого відділення Всеукраїнського об`єднання ветеранів продовжувала звітувати про роботу позивача в організації.

На запит відділу СІС та ЕР №2 позивачем було надано лист від 05.07.2018р. від Всеукраїнського об`єднання ветеранів Печерського районного відділення про те, що весь 2016,2017р. та по 05.07.2018р. позивач очолював роботу Ради ПРВ ВОВ та нерегулярно отримує суми фінансового сприяння. Крім цього з вересня по грудень 2017р. по позивачу Громадська організація Печерського районного відділення Київського місцевого відділення Всеукраїнського об`єднання ветеранів подавала звіти про те, що позивач перебуває у трудових відносинах з даною установою. На підставі цієї інформації з 02.09.2016р. було проведено перерахунок пенсії позивача та внесено інформацію про працевлаштування. На підставі перерахунку за період з 02.09.2016р. по 31.08.2018р. виникла переплата пенсії в розмірі 4048,30 грн.

Вважають, що дії Пенсійного фонду були правомірними. Просять відмовити в задоволенні позовних вимог .

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких він ґрунтується, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Відповідно до матеріалів пенсійної справи №849688 ОСОБА_1 відповідачем в період з 02.09.2016р. по 31.08.2018р. було здійснено перерахунок пенсії відповідно до якого утворилася переплата пенсії в розмірі 4048,30 грн.

Згідно Розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України №73 від 17.08.2018р. з пенсії позивача була вирахувана переплата в розмірі 4048,30 грн. в період з грудня 2018 по квітень 2019р. в розмірі 20% щомісячного розміру пенсії до повного її погашення.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України №1058-IV.

Так, відповідно до положень частини 1 статті 1 Закону України №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 16 Закону застрахована особа зобов`язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду України про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом 10 днів з моменту її виникнення.

Відповідно до п.2.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок), у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання). Надалі для проведення індексації подається довідка про розмір заробітної плати (стипендії) з урахуванням індексації.

Згідно п.2.21 Порядку документами, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), є: трудова книжка, індивідуальні відомості про застраховану особу, що надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення, та відомості про відсутність інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця за наявними в органі, що призначає пенсію, даними. У разі відсутності у зареєстрованої (взятої на облік) внутрішньо переміщеної особи документів, що підтверджують факт звільнення (припинення зайнятості), факт звільнення з роботи встановлюється на підставі особистої заяви із зазначенням дати, з якої особа не працює, та поясненням обставин, у зв`язку з якими неможливо внести запис у трудову книжку чи надати оригінал трудової книжки.

У разі працевлаштування (початку діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви. Заява може бути подана особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або надсилається поштовим відправленням.

При цьому відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону особа надає на вимогу органу, що призначає пенсію, документи, що засвідчують відповідні відомості (у тому числі копію трудової книжки із записом про працевлаштування та/або копію цивільно-правового договору).

У разі звільнення (припинення діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії про дату звільнення (припинення діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) шляхом подання заяви.

При цьому відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону особа надає на вимогу органу, що призначає пенсію, документи, що засвідчують відповідні відомості (копію трудової книжки із записом про звільнення та/або копію цивільно-правового договору).

Згідно рішення Печерського районного суду м. Києва від 30.03.2017 року у справі № 757/3280/17-а за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок пенсії, встановлено, що ОСОБА_1 з 22.03.2017 року виплачується пенсія як непрацюючому пенсіонеру.

Таким чином обставини встановлені у справі № 757/3280/17 щодо позивача ОСОБА_1 про одержання ним пенсії, як непрацюючого пенсіонера з 22.03.2017 року відповідно до положень ч.4 ст.78 КАС України, не підлягають доказуванню в даній справі.

У зв`язку з цим, суд не приймає до уваги тверджень відповідача про перебування позивача у в період 2016, 2017 року в трудових відносинах з Громадською організацією Печерського районного відділення Київського місцевого відділення Всеукраїнського об`єднання ветеранів.

Крім цього, з копії трудової книжки позивача наявної в матеріалах пенсійної справи позивача вбачається, що в ній відсутні будь-які записи, щодо працевлаштування позивача за договором протягом 2016, 2017 та до 2018 років.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи рішення щодо вирахування переплати з пенсії позивача в розмірі 4048,30 грн. дія не у спосіб визначений Законом України №1058, а отже діяв протиправно.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму N 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

З огляду на вищевикладене, суд, вважає, що для захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог, шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у частині проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 в період з 02.09.2016р. по 31.08.2018р. як працюючому пенсіонеру та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 як не працюючого пенсіонера в період з 02.09.2016р. по 31.08.2018р.

Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди, суд зауважує таке.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України: особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша); моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (пункти 1-4 частини другої); якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

На думку суду, вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди не підлягає задоволенню. Позивачем не додано до позову доказів на підтвердження моральних страждань позивача, з огляду на що, суд не вбачає достатніх правових підстав для задоволення такої вимоги.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Києві у частині проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 в період з 02.09.2016р. по 31.08.2018р. як працюючому пенсіонеру та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 як не працюючого пенсіонера в період з 02.09.2016р. по 31.08.2018р.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська