Постанова

від 17.06.2021 по справі 757/59784/18-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 757/59784/18-а Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просив:

- зобов`язати відповідача до виконання рішення Печерського суду по справі №757/3280/17-а;

- визнати його перебування в статусі голови Громадської організації Печерського районного відділення Київського міського відділення всеукраїнського об`єднання ветеранів як непрацюючого, скасувавши визначення пенсійного фонду перебування на виборній громадській посаді як роботу , повернувши мені всі незаконні утримання щомісячно з моєї пенсії в сумі 4048,30 грн.

- за завдання йому моральних переживань і травм вилучити з пенсійного фонду на його користь двадцять неоподаткованих мінімумів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до рішення Печерського суду за справою №757/3280/17-а, його визнано непрацюючим пенсіонером , однак пенсійний фонд відмовляється визнавати цей факт.

Ухвалою Печерського районного суду м. Київ від 04 лютого 2019 року дану справу передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва.

У подальшому, до Окружного адміністративного суду м. Києва позивачем подано уточнюючу позовну заяву, в якій останній просив:

- визнати його перебування в статусі голови Громадської організації Печерського районного відділення Київського міського відділення всеукраїнського об`єднання ветеранів як непрацюючого, скасувавши визначення Пенсійного фонду перебування на виборній громадській посаді як роботу , повернувши йому всі незаконні утримання щомісячно з моєї пенсії в сумі 4048,30 грн.

- за завдання йому моральних переживань і травм вилучити з пенсійного фонду на його користь 20-неоподаткованих мінімумів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Києві у частині проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 в період з 02.09.2016 по 31.08.2018 як працюючому пенсіонеру та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 як не працюючого пенсіонера в період з 02.09.2016 по 31.08.2018.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у період з 02.09.2016 по 31.08.2018 позивач був працевлаштований у Громадській організації Печерського районного відділення Київського міського відділення всеукраїнського об`єднання ветеранів, тому за вказаний період виникла переплата пенсії у розмірі 4048, 30 грн.

З огляду на вказане, пенсійний орган вважає, що дії пенсійного фонду є правомірними, та підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що він ніяких трудових угод на прийняття на роботу не заповнював при призначенні його у 2008 році на посаду керівника Громадської організації Печерського районного відділення Київського міського відділення Всеукраїнського об`єднання ветеранів.

Як вказує позивач, у даному випадку, він виконує роботу на громадських засадах, тому вказане неможливо прив`язати до виконання обов`язків державної служби, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у місті Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Відповідно до матеріалів пенсійної справи №849688 ОСОБА_1 відповідачем в період з 02.09.2016 по 31.08.2018 було здійснено перерахунок пенсії відповідно до якого утворилася переплата пенсії в розмірі 4048,30 грн.

Як наслідок, згідно розпорядження №73 від 17.08.2018 з пенсії позивача була вирахувана переплата в розмірі 4048,30 грн. в період з грудня 2018 року по квітень 2019 року в розмірі 20% щомісячного розміру пенсії до повного її погашення.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у трудовій книжці позивача відсутні будь-які записи, щодо працевлаштування позивача за договором протягом 2016-2018 років, тому слід визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у частині проведення перерахунку пенсії позивачу в період з 02.09.2016 по 31.08.2018 як працюючому пенсіонеру та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії як не працюючого пенсіонера в період з 02.09.2016 по 31.08.2018.

Разом з тим у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди судом першої інстанції було відмовлено, так як позивачем не додано до позову доказів на підтвердження моральних страждань.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

За приписами частини першої ст.9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з вимогами частини першої ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

У свою чергу, п. 1 частини першої вказаної статті Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

При цьому, згідно з частиною другою статтею 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 50 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Частиною другою статті 50 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

У той же час, відповідно до статті вказаного 16 Закону застрахована особа зобов`язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду України про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом 10 днів з моменту її виникнення.

У свою чергу, Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до п.2.5 Порядку №22-1 у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання). Надалі для проведення індексації подається довідка про розмір заробітної плати (стипендії) з урахуванням індексації.

Згідно п.2.21 Порядку №22-1 документами, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), є: трудова книжка, індивідуальні відомості про застраховану особу, що надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення, та відомості про відсутність інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця за наявними в органі, що призначає пенсію, даними. У разі відсутності у зареєстрованої (взятої на облік) внутрішньо переміщеної особи документів, що підтверджують факт звільнення (припинення зайнятості), факт звільнення з роботи встановлюється на підставі особистої заяви із зазначенням дати, з якої особа не працює, та поясненням обставин, у зв`язку з якими неможливо внести запис у трудову книжку чи надати оригінал трудової книжки.

У разі працевлаштування (початку діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви. Заява може бути подана особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або надсилається поштовим відправленням.

З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення Печерського районного суду м. Києва від 30.03.2017 у справі № 757/3280/17-а за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок пенсії позивачу станом на 22.03.2017 виплачується пенсія як непрацюючому пенсіонеру.

У силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, факт не перебування позивача в період 2016, 2017 року в трудових відносинах з Громадською організацією Печерського районного відділення Київського міського відділення Всеукраїнського об`єднання ветеранів не потребує доказування.

Щодо працевлаштування позивача протягом з 30.03.2017 до 31.08.2018, колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.

У відповідності до копії трудової книжки ОСОБА_1 , яка наявна як в матеріалах пенсійної справи позивача, так і в матеріалах даної справи, у ній відсутні будь-які записи, щодо працевлаштування позивача за договором протягом 2016, 2017 та до 2018 років.

При цьому, Порядок ведення трудових книжок встановлений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до п. 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з п. 2.2 Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.

Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до абз. 8 п. 2.14 Інструкції № 58 переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, які прийняття на роботу.

Враховуючи, що відповідачем до суду не надано належних і допустимих доказів того, що позивач у спірний період є працевлаштованим, відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перерахунку пенсії позивача в період з 02.09.2016 по 31.08.2018 як працюючому пенсіонеру та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії позивачу як не працюючому пенсіонеру в період з 02.09.2016 по 31.08.2018.

Посилання апелянта на лист Громадської організації Печерського районного відділення Київського міського відділення Всеукраїнського об`єднання ветеранів від 05.07.2018 б/н згідно якого позивач протягом 2016-2018 років очолює роботу ради ПРВ ВОВ та нерегулярно отримує суми фінансового сприяння, колегія суддів оцінює критично, з огляду на таке.

У відповідності до даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником Громадської організації Печерського районного відділення Київського міського відділення Всеукраїнського об`єднання ветеранів (код ЄДРПОУ 25772471) є ОСОБА_1 .

Згідно частини третьої статті 1 Закону України Про громадські об`єднання громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Частиною третьою статті 23 вказаного Закону визначено, що громадське об`єднання зі статусом юридичної особи, створені ним юридичні особи (товариства, підприємства) зобов`язані вести бухгалтерський облік, фінансову та статистичну звітність, бути зареєстрованими в органах доходів і зборів та сплачувати до бюджету обов`язкові платежі відповідно до закону. Надання громадським об`єднанням, створеним ними юридичним особам (товариствам, підприємствам) пільг, у тому числі з оподаткування, здійснюється на підставах та в порядку, визначених законом.

Враховуючи, що позивач не отримує заробітну плату за перебування на посаді керівника Громадської організації Печерського районного відділення Київського міського відділення Всеукраїнського об`єднання ветеранів, та за нього не сплачується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, тому у відповідача відсутні підстави здійснювати відрахування з отриманої позивачем пенсії.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то судом першої інстанції вірно відзначено, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому душевних страждань протиправними діями відповідача у справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що стали наслідком протиправних дій відповідача, передбачених частиною другою статті 23 ЦК України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.

Отже, враховуючи вищевикладене, наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук