Постанова

від 17.02.2021 по справі 520/4235/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 р.Справа № 520/4235/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача Казьонного Р.В.,

представника відповідача Борисова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 01.10.20 року по справі № 520/4235/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Пульс Сервіс"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Пульс Сервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 27.12.2019 №00000830518 на суму 643392,50 грн (514714,00 грн за основним платежем та 128678,50 грн штрафних санкцій) та від 27.12.2019 № 00000840518 про збільшення ТОВ "Агро Пульс Сервіс" (код ЄДРПОУ 41328729) грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1028152,00 грн.

В обґрунтування позову, зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 27.12.2019 від № 00000830518 та № 00000840518 ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 1346/20-40-05-18-09/41328729 від 23.12.2019. Позивач зазначив, що ним надано усі первинні документи на підтвердження господарської діяльності із контрагентами, а тому, контролюючий орган дійшов помилкового висновку, стосовно порушення товариством статті 185, 187, 198 та 201 Податкового кодексу України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року вказаний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 27.12.2019 № 00000830518 на суму 643392,50 грн (514714,00 грн за основним платежем та 128678,50 грн штрафних санкцій). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 27.12.2019 № 00000840518 про збільшення ТОВ "Агро Пульс Сервіс" (код ЄДРПОУ 41328729) грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1028152,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт посилався на те, що суд першої інстанції невірно застосував приписи п.198.1 п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 17.02.2021 представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями Головного управління ДПС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Пульс Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо господарських взаємовідносин з контрагентами постачальниками ТОВ "Синтез-АПК" за червень 2018 року, ПП "К`ю Партс" за червень 2018 року, ТОВ "Агро-Пульс" за січень 2018 року, ТОВ "Промислові Компоненти" за липень 2018 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

Результати перевірки оформлені актом №1346/20-40-05-18-09/41328729 від 23.12.2019 яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме:

- п. 198.1, п. 198.2, п.198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 878414,00 грн;

- п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов`язань на загальну суму ПДВ 664452,00 грн.

З акту перевірки № 1346/20-40-05-18-09/41328729 від 23.12.2019 вбачається, що підставою для зафіксованих порушень слугував висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Синтез-АПК", ПП "К`ю Партс", ТОВ "Агро-Пульс", ТОВ "Промислові Компоненти".

На підставі висновків акту перевірки № 1346/20-40-05-18-09/41328729 від 23.12.2019 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 27.12.2019 № 00000830518 на суму 643392,50 грн (514714,00 грн за основним платежем та 128678,50 грн штрафних санкцій) та від 27.12.2019 № 00000840518 про збільшення ТОВ "Агро Пульс Сервіс" (код ЄДРПОУ 41328729) грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1028152,00 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваних рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначає стаття 188 Податкового кодексу України.

Так, пункт 188.1 зазначеної статті встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (в редакції згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного відповідно до частини

Відповідно до абз. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентами виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами.

Так, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Пульс Сервіс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Синтез-АПК" (постачальник) укладено договір поставки № 01/06-18П від 01.06.2018, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати (поставити) покупцю товар в погоджені строки (60 календарних днів), а покупець зобов`язується прийняти товар та здійснити оплату.

У підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунок на оплату, обортно-сальдову відомість (а.с.87- 136 т. 1, а.с. 89-96 т. 2).

Також, із матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Пульс Сервіс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Пульс" (продавець) укладено договір поставки № 0112/4 від 01.12.2017, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати на умовах договору у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його повну вартість.

У підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи податкову накладну, видаткову накладну, рахунок на оплату, платіжне доручення, оборотно-сальдову відомість (а.с.162-165 т. 1, а.с. 88 т. 2).

Також, судом встановлено, що 03 липня 2018 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові компоненти" (продавець) укладено договір поставки № 0307/02, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати на умовах договору у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його повну вартість.

Реальність укладеного правочину підтверджується наявними у матеріалах справи документами первинного бухгалтерського обліку, а саме: видатковою накладною, податковою накладною, товарно-транспортною накладною, рахунком на оплату, платіжними дорученням, актом звіряння, сертифікатом відповідності (а.с. 177-184 т. 1, а.с. 87 т. 2).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Пульс Сервіс" (покупець) та Приватним підприємством "К`ю Партс" (постачальник) укладено договір поставки № 39 від 07.06.2018, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, податкову накладну, довіреність на отримання ТМЦ, платіжне доручення, оборотно-сальдову відомість (а.с. 188-194 т.1, а.с. 86 т. 2).

Подальша реалізацію придбаного товару за вищевказаними договорами, укладеними позивачем із Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Пульс" підтверджується наявними у матеріалах справи договором поставки № 0207/4 від 02.07.2018, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тендертрейдбуд", разом із первинними документами, а саме: видатковою накладною, рахунком на оплату, платіжними дорученнями та оборонто-сальдовими відомостями, договором № 0106/1 від 01.06.2018, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Садін", разом із первинними документами, а саме: видатковою накладною, рахунком на оплату, платіжними дорученнями та оборонто-сальдовими відомостями (а.с. 137-149, а.с. 166-172 т. 1)

У підтвердження наявності ресурсів для зберігання товарно-матеріальних цінностей, позивачем надано до матеріалів справи договори оренди нежитлових приміщень від 03.07.2017 № 3/1 та № 0712 від 07.12.2017, укладені із Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Пульс", акти приймання-передачі, додаткові угоди, договір оренди нежитлових приміщень від 01.06.2018, укладений із Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг" (а.с. 72-84 т. 1).

Також, у підтвердження наявності ресурсів для зберігання товару, позивачем надано до матеріалів справи договір оренди обладнання № 301/18 від 03.01.2018, укладений із Товариством з обмеженою відповідальністю "Лакі Інвест" (а.с. 212-219 т. 1).

Суд зазначає, що позивачем, у підтвердження наявності ресурсів для перевезення придбаних товарів надано до суду договір транспортного експедирування № 05-03-18/1 від 03.05.2018, укладений із Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Екстра Поставка" та договір про надання послу від 03.01.2018 № 0301/П, укладений із ФОП ОСОБА_1 , разом із первинним документами (а.с. 195-211 т. 1).

Таким чином, господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Пульс Сервіс" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані первинні документи визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару (послуг) визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності та повноти оформлення первинних документів, які складалися позивачем та його контрагентами.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за правочинами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж поставки товару та отримання прибутку.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Пульс Сервіс" є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ "Синтез-АПК", ПП "К`ю Партс", ТОВ "Агро-Пульс", ТОВ "Промислові Компоненти" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про невідповідність товарно-транспортних накладних вимогам п.п.11.1 п.11 Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", а саме: у полі "Водій" не зазначено номер посвідчення водія; відсутня інформація про дачу і час прибуття до вантажоотримувача та до вантажоодержувача, з огляду на наступне.

Щодо наявності дефектів в оформленні ТТН та статусу вказаних документів у бухгалтерському та податковому обліку, колегія суддів зауважує, що наявність певних недоліків в оформленні вказаних документів не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (далі - Правила), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п.п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов`язку суб`єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Недоліки в оформленні ТТН, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №340/422/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на узагальнену податкову інформацію щодо контрагентів - ТОВ "Синтез-АПК", ПП "К`ю Партс", ТОВ "Агро-Пульс", ТОВ "Промислові Компоненти", оскільки належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 73 та 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним, а протокол допиту свідка не є належним доказом факту вчинення платником податків нікчемного правочину.

Згідно пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Крім того, колегія суддів враховує, що постановами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17) визнано, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічний висновок наведений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2020 по справі №160/93/19.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки, викладені в акті перевірки № 1346/20-40-05-18-09/41328729 від 23.12.2019 не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 27.12.2019 № 00000830518 та № 00000840518 підлягають скасуванню, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Пульс Сервіс" - задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 року по справі № 520/4235/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді (підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 26.02.2021 року