Постанова

від 18.02.2021 по справі 440/3849/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 р.Справа № 440/3849/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 28.08.20 року по справі №440/3849/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Плюс"

до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прімум Плюс", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області № 00044800506 від 24.04.2020, яким встановлена сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 146667, 00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про помилковість висновків контролюючого органу визначених в акті перевірки на підставі яких винесено оскаржуване по справі податкове повідомлення-рішення.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 задоволено адміністративний позов.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 24.04.2020 № 0004480506.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІМУМ ПЛЮС" витрати по сплаті судового збору у сумі 2200 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В письмових поясненнях по справі позивач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у період з 29.01.2020 по 04.02.2020 фахівцями контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Прімум Плюс" з питань правильності та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із постачальником ТОВ "Лентокс Плюс" за період з 01 червня 2019 року по 30 червня 2019 року, достовірності задекларованих показників при визначенні об`єкта оподаткування з податку на прибуток за 2019 рік, результати якої оформлені актом від 11.02.2020 № 143/16-31-05-06-09/42867200.

У висновках вказаного акту перевірки зафіксовано наступні порушення: пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.4 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (зі змінами та доповненнями) в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 146 667 грн, в тому числі за червень 2019 року в сумі 146667 грн.

24.04.2020 на підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004480506, яким ТОВ "Прімум Плюс" зменшено суму від`ємного значення з ПДВ за червень 2019 року в розмірі 146 667 грн (т. 1, а.с. 56).

Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення № 0004480506 від 24.04.2020, проте рішенням ДФС України від 02.07.2020 № 20710/6/99-00-06-02-02-06 податкове повідомлення-рішення від 24.04.2020 № 0004480506 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т. 1, а.с. 59-75).

Не погодившись з прийнятим контролюючим органом рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, 01.06.2019 між ТОВ "Лентокс Плюс" (постачальник) та ТОВ "Прімум Плюс" укладено договір поставки № 01062019-4 (т. 1, а.с. 77-80), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар за асортиментом та в кількості, узгодженими сторонами, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами договору. Предметом поставки є товар, узгоджений сторонами, згідно асортименту, що пропонується постачальником. Поставка товару здійснюється партіями. Постачальник зобов`язується здійснювати поставку товару у випадку фактичної наявності на складі постачальника товару в тому асортименті та кількості, які названі у рахунках-фактурі, виставленій постачальником. Датою поставки вважається дата, вказана у видаткових накладних постачальника. Передача (приймання-здавання) товару здійснюється на складі постачальника.

Додатковою угодою від 01.06.2019 до договору поставки № 01062019-4 від 01.06.2019 внесено зміни в частині виключення пункту 3.2 договору (т. 1, а.с. 82).

01.06.2019 ТОВ "Прімум Плюс" складено замовлення № 1 до договору поставки №01062019-4 на поставку - арматури ф. 12 міра 6м, кількістю 44 тони (т.1, а.с. 81).

Згідно Специфікації від 14.06.2019 визначено найменування товару, а саме: арматура ф. 12 міра 6 м, кількістю 44 тони (т. 1, а.с. 83).

За наслідками здійснення господарських операцій з ТОВ "Лентокс Плюс" останнім виписано позивачу: видаткову накладну № 7 від 14.06.2019 на поставку товару - арматура ф. 12 міра 6 м., кількістю 44 тон, загальна сума з ПДВ 880 000 грн (т. 1, а.с. 84); рахунок на оплату № 29 від 14.06.2019 на поставку товару - арматура ф. 12 міра 6 м., кількістю 44 тон, загальна сума з ПДВ 880 000 грн (т. 1, а.с. 85); податкову накладну № 65 від 14.06.2019 на поставку товару - арматура ф. 12 міра 6 м., кількістю 44 тон, загальна сума з ПДВ 880 000 грн (т. 1, а.с. 86-87).

Досліджені первинні документи по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Лентокс Плюс", колегія суддів зазначає про відсутність підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні та видаткові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількості, ціни.

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Лентокс Плюс", що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1, а.с. 88-89).

На підтвердження факту транспортування придбаного товару позивачем надано: товарно-транспортну накладну № 140916-1 від 14.06.2019; товарно-транспортну накладну № 140619-2 від 14.06.2019; договір № 01/06/2019-1 від 01.06.2019 про надання послуг; заявку на перевезення вантажу; акт прийому-передачі виконаних робіт № 11/14062019 від 14.06.2019; платіжне доручення № 262 від 06.03.2020 за послуги перевезення (т. 1, а.с. 90-91, 93-97).

Господарська операція ТОВ "Прімум Плюс" по взаємовідносинах з ТОВ "Лентокс Плюс" відображена в бухгалтерському обліку, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 631 (т. 1, а.с. 92).

На підтвердження подальшого використання у власній господарській діяльності придбаного товару (арматура ф 12) позивачем надано суду: договір поставки № 1/18-06 від 12.06.2019 укладеного між ТОВ "Прімум Плюс" (постачальник) та ТОВ "Прімум Актив" (покупець), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити - сітку плити ПД 2-9,5-С. Поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року, за адресою: м.Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 53 (а.с. 98-100); специфікацію № 1 до договору поставки № 1/18-06 від 12.06.2019 (т. 1, а.с. 101); накладну-вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (т. 1, а.с. 102); накладну на передачу готової продукції № 1 від 28.06.2019 (т. 1, а.с. 103); видаткову накладну № 2 від 28.06.2019 (т. 1, а.с. 104); податкову накладну № 4 від 18.06.2019 (т. 1, а.с. 105); платіжне доручення № 1007 від 18.06.2019 (т. 1, а.с. 107); податкову накладну № 5 від 27.06.2019 (т. 1, а.с. 108); платіжне доручення № 1028 від 27.06.2019 (т. 1, а.с. 110); податкову накладну № 6 від 27.06.2019 (т. 1, а.с. 111); платіжне доручення № 1032 від 27.06.2019 (т. 1, а.с. 113); податкову накладну № 1 від 09.07.2019 (т. 1, а.с. 114); платіжне доручення № 1068 від 09.07.2019 (т. 1, а.с. 116); специфікацію № 2 до договору поставки № 1/18-06 від 12.06.2019 (т. 1, а.с. 117); накладну-вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (т. 1, а.с. 118); накладну на передачу готової продукції № 6 від 24.07.2019 (т. 1 а.с. 119); видаткову накладну № 8 від 24.07.2019 (т. 1, а.с. 120); податкову накладну № 1 від 09.07.2019 (т. 1, а.с. 121); податкову накладну № 5 від 22.07.2019 (т. 1, а.с. 123); платіжне доручення № 1127 від 22.07.2019 (т. 1, а.с. 125); платіжне доручення № 1122 від 22.07.2019 (т. 1, а.с. 126); податкову накладну № 7 від 24.07.2019 (т. 1, а.с. 127); платіжне доручення № 152 від 27.08.2019 (т. 1, а.с. 129); платіжне доручення № 1172 від 02.08.2019 (т. 1, а.с. 130); платіжне доручення № 151 від 07.08.2019 (т. 1, а.с. 131); платіжне доручення № 1230 від 23.08.2019 (т. 1, а.с. 132).

Наявним в матеріалах справи договором суборенди № 1-ОР від 03.06.2019 та актом приймання-передачі від 03.06.2019 підтверджується наявність складських приміщень для здійснення господарської діяльності ТОВ "Прімум Плюс".

Згідно довідки ТОВ "Прімум Плюс" № 05/08 від 05.08.2020 за результатами здійснення господарських операцій із ТОВ "Лентокс Плюс" позивачем отримано дохід в розмірі 31328,60 грн (т. 1, а.с. 173).

Контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість, фактів визнання недійсними або анулювання свідоцтв про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судовим розглядом не встановлено; підрядники / продавці / покупці знаходилися в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що подальше припинення юридичної особи та анулювання свідоцтва платника ПДВ не робить виписані ним первинні документи та податкові накладні недійсними та не позбавляють позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

Вказуючи на порушення позивачем податкового законодавства України в акті перевірки відповідач, фактично посилається на безтоварність господарських операцій ТОВ "Лентокс Плюс" із третіми особами по ланцюгу постачання.

Однак, чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов`язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Положеннями ст. 198 Податкового кодексу України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Доводи податкового органу щодо неможливості підтвердити транспортування придбаного товару спростовуються наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, договорами поставки актами виконаних робіт платіжними дорученнями та документами на підтвердження наявності основних засобів куди здійснювалося транспортування.

Посилання відповідача на здійснення придбання товару без торгової націнки не може свідчити про безтоварність господарської операції, оскільки суб`єкти господарювання на власний розсуд визначають договірну ціну товару.

З урахуванням вказаного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях ТОВ "Прімум Плюс" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржуване рішення, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 року по справі №440/3849/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 26.02.2021 року