Постанова

від 25.02.2021 по справі 640/11680/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11680/20 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Грибан І.О.,

Беспалова О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О.,

представника позивача Якубовської П.А.,

представника відповідача Сабадош Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (в особі Комітету з питань етики) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року (прийняте за наслідком розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суддя Вєкуа Н.Г.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (в особі Комітету з питань етики) про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (в особі Комітету з питань етики), в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 7 травня 2020 року за зверненням голови ГО "Бюро з роботи протидії організованій злочинності та корупції" Шаповала А. щодо можливого порушення академічної доброчесності у формі плагіату та самоплагіату у тексті дисертаційного дослідження "Становлення і розвиток наукових поглядів на основні інститути вітчизняного адміністративного права", Харків, 2008 р. та наукових статтях ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що критерії, передбачені ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, були порушені відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення: його не було повідомлено про надходження звернення щодо порушення ним академічної доброчесності та не зазначено в чому саме такі порушення полягають, не проінформовано про проведення перевірки та можливі порушення, які було виявлено за результатами проведення перевірки, позивача не було викликано на зсідання Комітету з питань етики та не повідомлено про можливість надати свої пояснення чи докази, які б дозволили позивачу спростувати твердження про недоотримання ним правил академічної доброчесності; Законом України Про вищу освіту не врегульована процедура встановлення академічного плагіату.

Також, позивач зазначав, що крім зазначених вище порушень, оскаржуване рішення Комітету з питань етики є необґрунтованим з огляду на невідповідність зроблених у ньому висновків фактично існуючим обставинам, адже висновки, які наведені в оскаржуваному рішенні не містять відповідних фактів, які розглядаються як академічний плагіат.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 7 травня 2020 року за зверненням голови ГО "Бюро з роботи протидії організованій злочинності та корупції" Шаповала А. щодо можливого порушення академічної доброчесності у формі плагіату та самоплагіату у тексті дисертаційного дослідження "Становлення і розвиток наукових поглядів на основні інститути вітчизняного адміністративного права", Харків, 2008 р. та наукових статтях ОСОБА_1 ; стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок коштів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти в особі Комітету з питань етики.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (в особі Комітету з питань етики) подало апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2020 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом безпідставно визнано поширення предметної юрисдикції адміністративного суду на цей позов, що призвело до порушення норм процесуального права, адже до адміністративного суду позивач звернувся з позовом фактично спрямованим на захист честі, гідності та ділової репутації.

Також, апелянт вказує, що рішення Комітету з питань етики Національного агентства від 07.05.2020 судом помилково прирівняні до індивідуальних актів суб`єкта владних повноважень, в свою чергу, оскаржуване рішення Комітету не є поданням в розумінні ч. 6 ст. 6 Закону Про вищу освіту , і не є будь-яким остаточним вирішенням Національним агентством питання щодо встановлення академічного плагіату в науковій роботі позивача. Враховуючи, що Комітет з питань етики взагалі не є суб`єктом владних повноважень, не діє самостійно, як суб`єкт владних повноважень, а є лише робочим органом, що не наділений самостійними повноваженнями вирішувати питання віднесені до компетенції самого Національного агентства, а виконує допоміжну функцію, то рішення, рекомендації та висновки Комітету з питань етики не створюють, не змінюють та не припинять будь-які правовідносини, не є обов`язковими для третіх осіб та не спричиняють будь-яких правових наслідків для третіх осіб, в тому числі у сфері публічно-правових відносин.

12.01.2021 та 20.01.2021 до суду апеляційної інстанції від Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (в особі Комітету з питань етики) надійшли клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

08.02.2021 до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача та думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 травня 2020 року Комітет з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти прийняв рішення, у якому, зокрема, прийшов до висновку про наявність порушень академічної доброчесності у наукових роботах д.ю.н. ОСОБА_1 , у зв`язку з чим запропоновано:

1) рекомендувати Національному агентству прийняти відповідне рішення за наслідками виявлення факту порушень академічної доброчесності у формі академічного плагіату та самоплагіату у наукових роботах д.ю.н. ОСОБА_1 після затвердження Кабінетом Міністрів України порядку скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня ;

2) взяти до уваги факт порушення академічної доброчесності у наукових роботах ОСОБА_1 при здійсненні акредитаційних процедур (за потреби).

Підставою для розгляду та ухвалення цього рішення стало звернення голови громадської організації Бюро з роботи протидії організованій злочинності та корупції Шаповала А. від 10.03.2020.

У відповідному рішенні Комітету з питань етики, зокрема, зазначається, що випадки порушень академічної доброчесності у наукових роботах ОСОБА_1 знайшли прояв:

- у формі академічного плагіату на сторінках 375, 376, 386 дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук Становлення і розвиток наукових поглядів на основні інститути вітчизняного адміністративного права : 12.00.07. Харків, 2008 - 428 с. ;

- у формі академічного плагіату у статті Історичні передумови запровадження адміністративної юстиції: українська традиція // Адміністративне право і процес, 2013 - № 1, на сторінках 108, 113, 116;

- у формі академічного плагіату у статті Рівні та напрями адміністративно - правової протидії корупції в органах прокуратури в Україні // Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2019. № 6, на сторінках 57-62;

- у формі самоплагіату під час видання наукових статей:

а) Від адміністративного припису до індивідуального акта управління: деякі питання розвитку адміністративно-правової термінології надрукованої у журналах: 1) Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Київ, 2007. С. 64-66; 2) Науковий вісник Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича : збірник наукових праць / Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича. Чернівці, 2007. С. 63-67;

б) Кодифікація адміністративного права в історії державотворення в Україні та її перспективи // Україна Соборна: Збірник наукових статей. Вип. 4. Т. 1. К.: Інститут історії України НАН України, 2006. С. 75-79 та Кодифікація адміністративного права: історія та перспективи // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. 2007. Вип.74-76. С. 15-17, а також Кодифікація адміністративного права в історії державотворення в Україні // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. 2010. Вип. 84. С. 4-6.;

в) Деякі питання еволюції наукових поглядів на інститут адміністративної відповідальності // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2006. № 145. С. 144-151, та статті Становлення інституту адміністративної відповідальності // Форум права. 2010. № 3. С. 47-52.;

г) Поліцейське право в університеті Святого Володимира в контексті поліцейського (адміністративного) права західної Європи , що друкувалася двічі у журналі Адміністративне право і процес : 1) 2013. № 2 (4). С.226-235; 2) 2013. №3(5). С. 158-167.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з висновком відповідача про наявність порушень академічної доброчесності у наукових роботах, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що в сукупності обставини справи, зокрема щодо порушення процедури прийняття рішення від 7 травня 2020 року є підставами для визнання протиправним та скасування рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 7 травня 2020 року.

Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції виходив з того, що такий спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Даючи правову оцінку викладеним фактичним обставинам, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Предметом оскарження у цій справі є рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 7 травня 2020 року за зверненням голови ГО "Бюро з роботи протидії організованій злочинності та корупції" Шаповала А. щодо можливого порушення академічної доброчесності у формі плагіату та самоплагіату у тексті дисертаційного дослідження "Становлення і розвиток наукових поглядів на основні інститути вітчизняного адміністративного права", Харків, 2008 р. та наукових статтях ОСОБА_1 , яким запропоновано: 1) рекомендувати Національному агентству прийняти відповідне рішення за наслідками виявлення факту порушень академічної доброчесності у формі академічного плагіату та самоплагіату у наукових роботах д.ю.н. ОСОБА_1 після затвердження Кабінетом Міністрів України порядку скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня ; 2) взяти до уваги факт порушення академічної доброчесності у наукових роботах ОСОБА_1 при здійсненні акредитаційних процедур (за потреби), а підставою такого оскарження за доводами позивача - дотримання порядку прийняття такого рішення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів керується нижченаведеним.

Статус Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти визначено Законом України від 1 липня 2014 року № 1556-VII Про вищу освіту (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1556-VII).

Так, статтею 17 цього Закону передбачено, що Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є постійно діючим колегіальним органом, уповноваженим цим Законом на реалізацію державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти.

Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є юридичною особою публічного права, яка діє згідно з цим Законом і статутом, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 12 Закону № 1556-VII управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється, зокрема, Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

Відповідно до ч. 9 ст. 19 Закону № 1556-VII у складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти утворюються Комітет з питань етики , Апеляційний комітет, а також інші комітети, що формуються з числа членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Комітет з питань етики розглядає питання академічного плагіату і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. Апеляційний комітет розглядає звернення, заяви і скарги щодо діяльності та рішень спеціалізованих вчених рад і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

Згідно з ч. 6 ст. 6 Закону № 1556-VII до захисту допускаються дисертації (наукові доповіді), виконані здобувачем наукового ступеня самостійно. Виявлення в поданій до захисту дисертації (науковій доповіді) академічного плагіату є підставою для відмови у присудженні відповідного наукового ступеня.

Виявлення академічного плагіату у захищеній дисертації (науковій доповіді) є підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня та видачу відповідного диплома. Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у постійно діючій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник (консультант), офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, та голова відповідної спеціалізованої вченої ради позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а заклад вищої освіти (наукова установа) позбавляється акредитації відповідної постійно діючої спеціалізованої вченої ради та права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік. Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у разовій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник, члени цієї ради та офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а заклад вищої освіти (наукова установа) позбавляється права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік.

Скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату здійснюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти за поданням Комітету з питань етики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржене відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 7.1 Положення про Комітети Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затвердженого Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти 25 лютого 2019 року (далі - Положення), Комітети мають право, зокрема, приймати рішення, ухвалювати рекомендації, надавати висновки та вчиняти інші дії з метою виконання покладених на комітети завдання.

Пунктом 11.1 Положення передбачено, що за результати розгляду питань на засіданнях комітетів приймаються: рішення, рекомендації, висновки.

Пунктом 2 розділу ІІ Повноваження комітетів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти Переліку та повноважень комітетів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, який є додатком до Положення про комітети Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затвердженого протоколом засідання №2 Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 25 лютого 2019 року, Комітет з питань етики:

- розглядає звернення, заяви і скарги щодо виявлення академічного плагіату, фабрикацій, фальсифікацій та інших порушень академічної доброчесності;

- виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством.

Аналіз наведених норм, чинного на час виникнення спірних відносин законодавства, свідчить про те, що функції Комітету з питань етики не містять владної складової, оскільки результати здійснення таких підлягають розгляду та оцінці Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, який безпосередньо і приймає рішення про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату за поданням Комітету з питань етики.

Таким чином, Комітет з питань етики, вчиняючи на виконання покладених на нього законом повноважень з реалізації державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти діяння чи приймаючи рішення (подання), не діє як суб`єкт владних повноважень при здійсненні владних управлінських функцій.

Оскаржуване позивачем у цій справі рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 7 травня 2020 року за зверненням голови ГО "Бюро з роботи протидії організованій злочинності та корупції" Шаповала А. щодо можливого порушення академічної доброчесності у формі плагіату та самоплагіату у тексті дисертаційного дослідження "Становлення і розвиток наукових поглядів на основні інститути вітчизняного адміністративного права", Харків, 2008 р. та наукових статтях ОСОБА_1 , не пов`язане зі здійсненням владних управлінських функцій. Відповідач, ухвалюючи наведене рішення, діяв не як суб`єкт владних повноважень у розумінні КАС України.

Отже, спірні правовідносини, що виникли між позивачем та Комітетом з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, не є публічно-правовими, що виключає вирішення цього спору в порядку адміністративного судочинства.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади , органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, ураховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, приходить висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку цивільного судочинства.

Такі висновки апеляційного суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 826/4264/17.

Колегія суддів зауважує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для розгляду даного спору у порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляд спору як публічно-правового, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у даній справі - закриттю.

Інші доводи учасників справи не приймаються до уваги, оскільки такі стосуються розгляду справи по суті, а такі мають досліджуватися належним повноважним судом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції слід скасувати, а провадження у даній справі закрити.

На виконання вимог ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів роз`яснює позивачу, що даний спір предметно підсудний місцевому загальному суду як суду цивільної юрисдикції та повинен розглядатись за правилами ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 319, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (в особі Комітету з питань етики) задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (в особі Комітету з питань етики) про визнання протиправним та скасування рішення закрити.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до суду цивільної юрисдикції, та, що він має право протягом десяти днів з дня отримання ним постанови Шостого апеляційного адміністративного суду звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 25 лютого 2021 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді І.О. Грибан

О.О. Беспалов