Постанова

від 25.02.2021 по справі 640/11662/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11662/19 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ганечко О. М., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження, у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 12.11.2020р.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Школа Монтессорі Нової Епохи" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Школа Монтессорі Нової Епохи звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в м. Києві, в якому просило суд:

- скасувати податкову вимогу ГУ ДФС в м. Києві від 05.06.2019 року №266489-17 на суму податкового боргу у розмірі 16069, 28 грн.;

- скасувати рішення про опис майна у податкову заставу ГУ ДФС у м. Києві від 05.06.2019 року №266489-17.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Школа монтессорі нової епохи" задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що дійсно сама податкового боргу на час винесення спірних вимоги та рішення виявилась неузгодженою, а тому такі вимога та рішення про опис майна в податкову вважаються відкликаними.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив зареєстрований 15.01.2021 р. за вх. № 1496, у якому позивач наголошує, що в апеляційній скарзі відповідач не наводить жодних підстав та доводів для спростування висновків та позиції суду.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, актом камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ Школа Монтессорі Нової Епохи за липень 2018 - лютий 2019 року від 01.04.2019 року №2327/26-15-12-07-20/40108033 ГУ ДФС в м. Києві встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за липень 2018 - лютий 2019 року від 01.04.2019 року. ГУ ДФС в м. Києві застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 16362, 90 грн.

08.05.2019 року ГУ ДФС в м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №0374981207 яким до позивача застосовано штрафні санкції.

Частину суми штрафних (фінансових) санкцій позивачем сплачено.

Не погодившись з викладеними в документах відповідача обставинами ТОВ Школа Монтессорі Нової Епохи звернувся з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва з метою оскарження податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 16069, 28 грн.

05.06.2019 року ГУ ДФС в м. Києві складено податкову вимогу №266489-17 на загальну суму податкового боргу у розмірі 16069, 28 грн. та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.

Позивач, вважаючи вказані податкову вимогу та рішення про опис майна в податкову заставу протиправними, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 14.1.175. п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Зі змісту п.54.1. ст.54 Податкового кодексу України вбачається, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За вимогами п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

У відповідності до ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених вказаним Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 вказаного Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

У відповідності до вимог п. п. 56.15-56.16 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 зазначеної статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

За приписами п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 вказаного Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з п. 95.3 ст.95 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

При цьому, за вимогами п.п. 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України лише узгоджене грошове зобов`язання вважається податковим боргом, на підставі чого у контролюючого органу виникає право формувати податкову вимогу.

Згідно з п. 88.1 с. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до ст. 89.1 Податкового кодексу України право податкової застави виникає:

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

- у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

До прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно.

Контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

З аналізу наведених норм вбачається, що право контролюючого органу на формування податкової вимоги, а відповідно і право податкової застави, залежить від факту узгодження грошових зобов`язань, що, в свою чергу, пов`язано із днем закінчення процедури судового оскарження нарахованих податкових зобов`язань.

Вказана правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду. Зокрема, 31.08. 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №826/14195/16, адміністративне провадження №К/9901/52079/18 (ЄДРСРУ № 76166485) досліджував питання виникнення моменту узгодження податкових зобов`язань визначених контролюючим органом.

У Постанова КАС ВП від 31.08.2018 року у справі №826/14195/16 Верховний Суд встановив, що за змістом пункту 56.18 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Відповідно до підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. У такому випадку податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду (пункт 60.5 статті 60 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року по справі № 805/3284/17-а, адміністративне провадження №К/9901/35590/18 (ЄДРСРУ № 74785004), від 31 серпня 2018 року по справі № 821/381/17, адміністративне провадження №К/9901/10221/18 (ЄДРСРУ № 76165389).

З огляду на викладене, податкові зобов`язання платника податків, визначених у податковому повідомленні-рішенні контролюючим органом є неузгодженими у разі оскарження рішення контролюючого органу в судовому порядку до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, адміністративний позов щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №0374981207 від 08.05.2019 року позивачем подано в межах строку звернення до адміністративного суду, передбаченому ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, однак оскаржену податкову вимогу, прийняту у зв`язку з не сплатою позивачем податкового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням №0374981207 від 08.05.2019 року на загальну суму податкового боргу у розмірі 16069, 28 грн., відповідачем складено 05.06.2019 року. Рішення про опис майна у податкову заставу відповідачем прийнято також 05.06.2019 року.

Отже, податкове зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 08.05.2019 року № 0374981207, на підставі яких сформовано оскаржувану податку вимогу, на час її прийняття не було узгодженим, оскільки перебувало в процедурі судового оскарження.

При цьому, цілком безпідставними є доводи апелянта, що оскаржувані вимога та рішення про опис майна в податкову заставу є нечинними, оскільки нормами Податкового кодексу України не передбачено можливості припинення дії/втрати чинності винесених податковим органом рішень без визнання їх такими відповідним рішенням органу, що їх виніс або у судовому порядку.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Школа Монтессорі Нової Епохи" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкової вимоги залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя О. М. Ганечко Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 25.02.2021року)