Постанова

від 26.02.2021 по справі 280/4795/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 280/4795/18

адміністративне провадження № К/9901/600/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпром Технологія до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргоюГоловного управління ДПС у Запорізькій області (правонаступник Головного управління ДФС у Запорізькій області) на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 (головуючий суддя Прокопчук Т.С., судді: Круговий О.О., Шлай А.В.),

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Спецпром Технологія (далі - позивач, ТОВ Спецпром Технологія , Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.06.2018 №0009361406 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) на 802 585,50 грн та від 26.06.2018 №0009351406 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 722 328,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані доводами Товариства, що його операції з придбання послуг (будівельно-монтажні роботи) у ТОВ Константа Лідер , ТОВ Груфор та ТОВ Трі Aз фактично відбулися, підтверджуються первинними та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку, а придбання послуг у вказаних контрагентів було обумовлено господарською діяльністю Товариства та з метою отримання економічного результату. Позивач посилався на індивідуальний характер відповідальності за податкове правопорушення та зазначив, що суми грошових зобов`язань йому донараховані фактично за неправомірну податкову поведінку його контрагентів.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.03.2019 в позові відмовлено повністю. Суд першої інстанції вмотивував висновок щодо підстави для відмови в задоволенні позову встановленими у справі обставинами, які, за оцінкою суду, підтверджують, що операції з придбання позивачем послуг у ТОВ Константа Лідер , ТОВ Груфор та ТОВ Трі Aз , з посиланням на які позивач збільшив в податковому обліку суми податкового кредиту та витрат, не були здійснені.

Суд першої інстанції такими обставинами, наряду з обставинами щодо характеру діяльності ТОВ Константа Лідер , ТОВ Груфор та ТОВ Трі Aз , встановленими під час податкової перевірки, врахував порушення кримінальних проваджень, в яких зібрана інформація стосовно ТОВ Груфор та ТОВ Трі Aз як фіктивних підприємств, а також ухвалення 05.10.2017 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя вироку про засудження особи, яка виступила засновником ТОВ Константа Лідер , за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України. Суд першої інстанції врахував правову позицію Верховного Суду України в постанові від 14.03.2017 у справі № 21-2239а16 та Верховного Суду у постанові від 20.02.2018 (провадження К/9901/4617/18) щодо оцінки документів бухгалтерського і податкового обліку в разі встановлення факту, що господарські операції, стосовно яких були оформлені документи, не відбулися.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 27.11.2019 рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0009351406 від 26.06.2018 в частині збільшення Товариству грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 287 554,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 143 777,00 грн, а податкове повідомлення-рішення №0009361406 від 26.06.2018 - в частині збільшення Товариству грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 319 504,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 159 752,00 грн. В іншій частині позову відмовив.

Висновок суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог вмотивований тим, що господарські операції позивача з ТОВ Груфор та ТОВ Трі Aз є реальними, підтверджуються необхідними для такого роду операцій документами (актами виконаних будівельних робіт, податковими накладними). Відхиляючи посилання контролюючого органу на інформацію, зібрану в процедурах кримінальних проваджень щодо ТОВ Груфор та ТОВ Трі Aз як суб`єктів підприємницької діяльності, що задіяні у схемах незаконної податкової мінімізації, апеляційний суд зазначив, що така інформація не є доказом в адміністративному судочинстві, а вироки в зазначених кримінальних провадженнях не ухвалені.

ГУ ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану постанову в частині задоволення позовних вимог та залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.03.2019.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції при оцінці документів, які надав позивач, не врахував обставини, що стосуються діяльності ТОВ Груфор та ТОВ Трі Aз , а саме: неможливість реального здійснення цими суб`єктами господарювання операцій з постачання на адресу позивача послуг з урахуванням обсягу матеріально-технічних та трудових ресурсів, об`єктивно необхідних для цього; відсутність в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) інформації щодо придбання зазначеними суб`єктами господарювання послуг з використання виробничих ресурсів та персоналу, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, що вказані як предмет постачання в податкових накладних та актах приймання-передачі робіт (актах наданих послуг); не відповідність актів наданих послуг ознакам первинного документа (в актах відсутня інформація про час і місце надання послуг); встановлення в процедурах досудових розслідувань у кримінальних провадженнях обставин, які свідчать про фіктивне підприємництво з використанням зазначених суб`єктів господарювання.

Позивач не реалізував право подати відзив на касаційну скаргу відповідача.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір, були прийняті ГУ ДФС на підставі акта Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Спецпром-Технологія з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2016 та 2017 роки та ПДВ при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ КОНСТАНТА ЛІДЕР у грудні 2016 року (включено до декларації за грудень 2016 року та січень 2017 року), ТОВ ГРУФОР у червні 2017 року та ТОВ ТРІ АЗ у червні 2017 року (включено до декларації за червень-серпень 2017 року) та в частині подальшої реалізації отриманих товарів (робіт, послуг), у тому числі, в наступних податкових періодах від 11.06.2018 №328/08-01-14-06/37526180.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, Товариство порушило норми, зокрема, підпунктів 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), а саме: занизило податкові зобов`язання із ПДВ за грудень 2016 року, січень 2017 року, червень-серпень 2017 року на загальну суму 535 057,00грн та з податку на прибуток за 2016 - 2017 роки на загальну суму 481 552,00грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивований тим, що Товариство неправомірно занизило числове значення фінансового результату (звіт про сукупний дохід; форма №2) за період з 01.12.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 2 675 287,00 грн та збільшило податковий кредит в податковому обліку з ПДВ на 535 057,00 грн за податковими накладними, виписаними ТОВ КОНСТАНТА ЛІДЕР , ТОВ ГРУФОР та ТОВ ТРІ АЗ на постачання послуг (виконання будівельних, будівельно-монтажних робіт), оскільки перевіркою встановлено фіктивність господарських операцій з постачання послуг. Контролюючий орган вказав на такі встановлені заходами податкового контролю обставини щодо господарської діяльності ТОВ КОНСТАНТА ЛІДЕР , ТОВ ГРУФОР та ТОВ ТРІ АЗ : ці товариства не мають необхідних виробничих ресурсів для здійснення реальної підприємницької діяльності, а також працівників, які б могли виконати роботи, передбачені умовами укладених з позивачем договорів про надання послуг з будівельно-монтажних робіт (згідно зі звітами форми 1ДФ, які були подані ТОВ КОНСТАНТА ЛІДЕР за грудень 2016 року, а ТОВ ГРУФОР та ТОВ ТРІ АЗ за червень 2017 року, число їх працівників становило 1 особу); в ЄРПН інформація щодо придбання (отримання в користування/оренду) зазначеними суб`єктами господарювання основних засобів та/або послуг з використання персоналу, необхідних для виконання будівельних, будівельно-монтажних робіт, відсутня; не відповідність номенклатури поставок на користь позивача номенклатурі придбаних товарів (послуг) в податковій звітності постачальників у ланцюгу постачання. В досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 3 статті 205 Кримінального кодексу України (кримінальне провадження від 17.11.2017 №32017100060000104, від 26.06.2017 №32017110080000005) стосовно діяльності ТОВ Груфор та ТОВ Трі Aз зібрана інформація, яка характерна для фіктивного підприємництва. Згідно з вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 05.10.2017 у справі №331/6371/17 (кп/331/490/2017), який вступив в законну силу 07.11.2017, затверджено угоду про визнання винуватості від 30.08.2017 у кримінальному провадженні №1-кп/331/490/2017 між прокурором Драч Т.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 (засновник ТОВ Константа Лідер ). У вироці встановлені обставини щодо фіктивності підприємницької діяльності з використанням ТОВ Константа Лідер .

Щодо наданих позивачем до перевірки документів в акті зазначено, що в актах приймання виконаних будівельних робіт між ТОВ Спецпром-Технологія (замовник) та ТОВ Груфор , ТОВ Трі Aз (виконавці) немає обов`язкових реквізитів (дати і місця складання документа), що є порушенням частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995; в реєстрах бухгалтерського обліку ТОВ Спецпром-Технологія по балансовому рахунку 631 ''Рахунки з вітчизняними постачальниками'' обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ Груфор у розмірі 611 586,32 грн, а перед ТОВ Трі Аз у розмірі 1 469 259,04 грн.

Доводячи, що інформація щодо господарських операцій з придбання послуг у ТОВ Груфор та у ТОВ Трі Aз (виконання будівельно-монтажних робіт за договорами підряду від 10.06.2017 № 10/61 та від 10.06.2017 № 10061 відповідно) в наданих позивачем під час перевірки та в суді актах приймання виконаних робіт (примірна форма КБ-2в) не відповідає дійсності, ГУ ДФС також посилалося на те, що розрахункова тривалість робочого часу, об`єктивно необхідного для виконання обсягів робіт, зазначених в актах, враховуючи відсутність у ТОВ Груфор та ТОВ Трі Aз працівників (в тому числі, у на умовах цивільно-правових договорів), виключає можливість виконання робіт цими товариствами.

Так, згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт за червень 2017 року, виконавцями робіт в яких зазначено ТОВ ГРУФОР та ТОВ Трі Aз , щодо витрати праці робітників - будівельників та тих, що обслуговують машини, за червень 2017 року становили 12070,46 людино/години та 25382,22 людино/годин при фактичній кількості у ТОВ ГРУФОР та ТОВ Трі Aз 1 працівника (директора), що підтверджується звітами форми 1ДФ, які подавали ці товариства. Так само, 1 працівник (а саме, директор) був і у ТОВ ЛИК ТРЕЙД , вказаного як постачальник послуг з виконання будівельних робіт на користь ТОВ ГРУФОР в податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН.

Однак, згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 №11535/0/14-16/13 у червні 2017 року норма тривалості робочого часу на одну людину, при 40-годинному робочому тижні, становила 159 людино/години. Надурочні ж роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 години протягом двох днів підряд і 120 годин на рік (стаття 65 КЗпП України). За умови дотримання трудового законодавства 1 працівник у червні 2017 року міг виконати максимальний обсяг робіт 406 людино/години.

Як свідчить зміст актів приймання виконаних будівельних робіт, ці акти були складені щодо виконання для ПАТ Запорізький завод феросплавів робіт щодо установки сушки ковшів (технічне переоснащення), а також щодо ремонтних робіт (ремонт змінного обладнання агломераційного цеху (енергетична частина), поточний ремонт газового цеху (газоочищення мартенівських печей, газопровід доменного газу, реконструкція доменної печі 3 (центральний вузол доменної печі), трубопроводи та запірна арматура), поточний ремонт вентиляторної градильні) (а.с.56 -122, 162-169 т. 1-й). Адреса об`єкта, на якому виконувалися ремонтні роботи, в актах не зазначена.

Ці ж самі роботи зазначені в актах виконаних робіт, які підписані ТОВ Спецпром-Технологія та ПАТ Запоріжсталь в червні 2017 року (а.с. 1-24, т. 2-й).

Зазначені роботи могли бути виконані працівниками, які мають відповідну фахову підготовку, використання праці яких ТОВ ГРУФОР та ТОВ Трі Aз апеляційний суд не встановив.

Наведені обставини суд першої інстанції обґрунтовано визнав такими, що спростовують достовірність актів приймання Товариством виконаних будівельних робіт від ТОВ ГРУФОР та ТОВ Трі Aз , на підставі яких позивач збільшив витрати за 2017 рік (а відтак, занизив оподатковуваний доход) на 1 597 523,00 грн та податковий кредит за червень-серпень 2017 року на загальну суму 319 452,00грн. Ці обставини давали суду першої інстанції підставу при оцінці наданих позивачем документів щодо придбання послуг у ТОВ ГРУФОР та ТОВ Трі Aз врахувати наведену в акті перевірки податкову інформацію щодо діяльності зазначених товариств, в тому числі і щодо факту кримінальних проваджень, досудове розслідування в яких проводиться щодо діяльності цих товариств.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1).

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій статті.

Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК (зі змінами, внесеними згідно із Законом №1797-VIII від 21.12.2016) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу

Відповідно до пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 ''Витрати'', затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з абзацом першим пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК).

У податковому обліку операції з постачання товарів (послуг), витрати за цими операціями, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ в ціні товару (послуг), які були предметом постачання, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесені у зв`язку з цією операцією фінансові витрати. Податковий кредит, крім іншого, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, закріплений в статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та відповідає сутності податкового обліку, який відповідно до частини другої статті 3 цього Закону ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкова вигоди є підставною для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставини, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Такий висновок щодо оцінки документів, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку, зробив Верховний Суд України в постанові від 27.03.2012 у адміністративній справі за позовом ПП Ангара до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю прокурора м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та відшкодування податку на додану вартість.

Відступу від такої правової позиції Велика Палата Верховного Суду не зробила.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Статтею 90 КАС встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка судом першої інстанції документів, виписаних за участі ТОВ Груфор та ТОВ Трі Aз , на підставі яких Товариство сформувало дані податкового обліку, відповідає нормам статті 90 КАС. Відповідно до цієї оцінки суд першої інстанції встановив, що операції з постачання послуг між позивачем та зазначеними контрагентами не мали реального змісту, правильно застосував вище наведені норми матеріального права, зробивши висновок, що податкові повідомлення-рішення правомірні.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків не сумісний не тільки з обставинами, які достовірно підтверджують обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки іншого платника податків (постачальника товарів (послуг)), але й з обставинами, що свідчать про достатньо високий рівень ймовірності обізнаності платника податків стосовно такої поведінки. Такими обставинами можуть бути, у сукупності з іншими, як-то, задіяння постачальника при вчиненні кримінальних правопорушень або наявність вироку.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.

У зв`язку з цим у суду апеляційної інстанції не було передбачених статтею 317 КАС підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції та для задоволення позову у відповідній частині позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 352 КАС суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відтак, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 підлягає скасуванню, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.03.2019 - залишенню в силі.

За правилом частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

08.02.2020 набрав чинності Закон України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-IX, пунктом 2 розділу ІІ ''Прикінцеві та перехідні положення'' якого установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Касаційний перегляд справи у відповідності з частиною першою статті 341 КАС здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги.

У зв`язку з утворенням як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної податкової служби України (далі - ДПС) та реорганізації деяких територіальних органів Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДПС згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС.

Керуючись статтями 52, 250, 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 скасувати, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.03.2019 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.Б. Гусак