Ухвала

від 26.02.2021 по справі 360/1957/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 лютого 2021 року

Київ

справа №360/1957/20

адміністративне провадження №К/9901/2176/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2020 у справі № 360/1957/20 за позовом Селянського (фермерського) господарства Лугань до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування акту та податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

19.01.2021 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Луганській області (далі - ГУ ДПС, скаржник), направлена до суду поштою 15.01.2021.

Ухвалою від 03.02.2021 Верховний Суд залишив касаційну скаргу без руху, надав скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, зокрема, для надання суду уточненої касаційної скарги щодо визначеної підстави для касаційного оскарження судових рішень (пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України), у якій необхідно зазначити обов`язкові умови у їх взаємозв`язку, які передбачені КАС України при оскарженні судових рішень на такій підставі і наведені у цій ухвалі суду. Підставою для залишення касаційної скарги без руху стало те, що як на висновки Верховного Суду скаржник посилався на витяги з постанов, якими справи направлені на новий розгляд та зазначено, які саме обставини залишилися поза увагою судів або яким правова оцінка надана без повного з`ясування усіх обставин у справі. Проте такі висновки не можна вважати висновком щодо застосування норм права, а є висновками суду, здійсненого за результатами розгляду конкретної справи, у зв`язку з чим посилання скаржника на зазначені у касаційній скарзі постанови Верховного Суду не доводили наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд визнав, що наведені у касаційній скарзі доводи є доречними до визначеної скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень - пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України щодо не дослідження судами зібраних у справі докази, що є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України. Однак, враховуючи, що цей пункт регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, скаржнику необхідно було обґрунтувати наявність таких у цій справі.

Крім того, суд виявив, що посилаючись на пункт 4 частини другої статті 353 КАС України скаржник не зазначає, які саме обставини встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими. Надання неправильної оцінки наявному у матеріалах справах доказу не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу. Недопустимим доказом в розумінні статті 74 КАС України є доказ, одержаний з порушенням закону, або доказ, яким певна обставина не може бути підтверджена.

ГУ ДПС 17.02.2021 засобами поштового зв`язку надіслав уточнення. Усуваючи недоліки касаційної скарги зазначає, що судами неправильно застосовано норми права - підпункт 14.1.36 пункту 14.1. статті 14, підпункти 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 ст. 16, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 201 Податкового кодексу України, статей 1-4, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 823/1066/15, від 17.12.2020 у справі № 817/2197/13-а, від 13.11.2020 №520/9384/18, від 09.02.2021 у справі № 813/2808/15, від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 у справі № 826/487/16, від 15.10.2019 у справі № 826/12746/14, від 16.04.2020 у справі № 813/3474/15, від 20.02.2020 у справі № 804/6791/13-а, від 28.10.2019 у справі № 400/2760/18, від 22.05.2018 у справі №810/4326/16, рішення Європейського суду з прав людини "Булвес АД" проти Болгарії" від 22.01.2009, рішення Європейського Суду з прав людини Петриченко проти України (набуло статусу остаточного 12.07.2016).

В обґрунтування подібності правовідносин ГУ ДПС зазначає, що предметом спору у даній справі та у наведених у скарзі справах є оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень, прийнятих податковим органом. Викладене також свідчить про подібний суб`єктний склад - сторонами є органи державної податкової служби та суб`єкти господарювання-платники податків. У цій справі та правовідносинах, щодо яких існує правова позиція Верховного Суду, співпадає родовий об`єкт податкового правопорушення - завищення податкового кредиту з ПДВ. Об`єктивна сторона також є подібною: неправомірне включення вартості товарів/послуг до складу податкового кредиту на підставі документування нереальних господарських операцій, що мало наслідком завищення податкового кредиту з ПДВ і несплати обов`язкових платежів до бюджету.

Також в уточненнях ГУ ДПС посилається на наявність підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України - вважає, що наявні підстави для скасування судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1 і 4 частини другої статті 353 КАС України.

Однак, зміна скаржником постанов Верховного Суду не свідчить про врахування ним роз`яснень наданих судом в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху. Аналогічно первісній касаційній скарзі, як на висновки Верховного Суду скаржник посилається на витяги з цих постанов, відповідно до яких визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Разом з тим, з огляду на зміст судових рішень у цій справі, саме досліджуючи реальність господарських операцій шляхом надання правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам у сукупності, суди встановили фактичні обставини та дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому, різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому незмістовними є посилання скаржника на подібність правовідносин. Сам факт наявності судових рішень якими у задоволенні позовів платників податків було відмовлено не свідчить про застосування судами у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду.

Фактично, обґрунтування формально наведеного пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України зводиться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що скаржником подібність правовідносин наводиться не з метою доведення неправильного застосування судами норм права, а з метою доведення здійснення судами попередніх інстанцій неправильної оцінки сукупності встановлених обставин, що не відповідає пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Таким чином, дослідивши наведене скаржником обґрунтування, є підстави вважати, що скаржником не виконано вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху, у касаційній скарзі так і не викладено підстав для касаційного оскарження судових рішень з належним їх обґрунтуванням у взаємозв`язку із висновками судів, які стали підставою для задоволення позову.

При цьому, посилання скаржника на наявність підстав для скасування судових рішень відповідно до пунктів 1 і 4 частини другої статті 353 КАС України не можуть бути самостійною підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2020 у справі № 360/1957/20 за позовом Селянського (фермерського) господарства Лугань до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування акту та податкового повідомлення-рішення - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко