Постанова

від 25.02.2021 по справі 127/33501/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 127/33501/18

провадження № 61-9746св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Центральний відділ державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, Державне підприємство Сетам , Приватне підприємство Вінниця-Універсал-Сервіс ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю ОПТ Факторинг Україна ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 грудня 2019 року під головуванням судді Медяної Ю. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2020 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Медвецького С. К., Оніщука В. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, Державного підприємства Сетам , Приватного підприємства Вінниця-Універсал-Сервіс , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна , про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та акту про реалізацію предмета іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому, вважаючи, що торги проведено з порушенням вимог законодавства щодо процедури проведення торгів та порушенням його прав, просив визнати електронні торги з продажу 24 жовтня 2018 року Державного підприємства Сетам (далі - ДП Сетам ) належної йому квартири, протокол продажу та акт про реалізацію предмета іпотеки від 16 листопада 2018 року, недійсними.

Посилався на те, що 24 жовтня 2018 року в порядку примусового виконання рішення суду від 02 грудня 2015 року про солідарне стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна (далі - ТОВ ОТП Факторинг Україна ) з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 68 396,20 доларів США, що еквівалентно 1 505 537,10 грн та пені - 50 000 грн було проведено електронні торги з реалізації предмета іпотеки - належної позивачу квартиру АДРЕСА_1 . Згідно з звітом про вартість майна станом на 31 травня 2018 року вартість вищевказаної квартири становить 469 382 грн.

Зазначав, що порушення статті 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей , статей 43, 44, 46 Закону України Про іпотеку п.п. 2, 3, 4 Розділу ІІ, п.2 Розділу ІУ Порядку реалізації арештованого майна затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2831/5, оскільки про оцінку майна він не знав, так як повідомлення про оцінку не отримував, як і повідомлення про проведення торгів, гарантійний внесок покупцем не вносився, а продаж було вчинено без дозволу органу опіки і піклування, в той час як в квартирі з 14 квітня 2017 року проживає та зареєстрована неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вінницького міського суду від 20 грудня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що при підготовці і проведенні реалізації арештованого предмета іпотеки - належної позивачу квартири шляхом проведення електронних торгів не було допущено порушень вимог Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, Закону України Про іпотеку від 05 червня 2003 року № 898-IV, Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2831/5. Дії державного виконавця щодо підготовки до проведення оцінки майна, призначення оцінювача, подання заявки організатору торгів на їх проведення, повідомлення позивача про оцінку майна, про дату і час проведення електронних торгів не оскаржувались позивачем в передбаченому законодавством порядку, а докази про наявність порушень організатором торгів порядку їх проведення, що привели до порушення прав позивача чи неповнолітньої дитини останній не надав.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду від 20 грудня 2019 року в мотивувальній частині обґрунтування відмови у позові з підстав відсутності порушення прав неповнолітньої дитини при реалізації майна змінено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 отримавши за договором від 04 липня 2008 року кредит, цього ж дня придбав спірну квартиру АДРЕСА_1 , яку за договором від 30 липня 2008 року передав в іпотеку, тобто квартира придбана за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цієї квартири. Неповнолітня ОСОБА_3 є онукою власника квартири ОСОБА_1 .

Норми статті 177 СК України, статті 16 Закону України Про охорону дитинства та статті 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей передбачають необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, що спрямовано на захист майнових прав дітей. Підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом його батьків є не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору, а порушення в результаті його укладення майнових прав дитини. Відповідно до частини першої статті 176 СК України батьки зобов`язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток. Таким чином, обов`язок щодо забезпечення неповнолітньої житлом покладається на її батьків, а не на діда, яким являється позивач ОСОБА_1 . Крім того, як вбачається з копій документів, батьки неповнолітньої були зареєстровані у спірній квартирі в 2014 році ,тобто на час укладення договору іпотеки у 2008 році неповнолітня не мала права користування квартирою як член сім`ї власника; не була зареєстрована в цій квартирі; а відтак, послідуюча реєстрація у квартирі, що обтяжена іпотекою, та продаж її згідно закону з торгів, не може вважатись порушенням прав неповнолітньої .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 грудня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржувані судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 755/10564/18.

Заявник вважає, що вимога отримати дозвіл органу опіки та піклування є обов`язковою, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.

У жовтні 2020 року представник ДП Сетам подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу подану ОСОБА_1 в якій у задоволенні касаційної скарги просив відмовити, вказуючи на необґрунтованість її доводів та просив поновити строк на подачу відзиву на касаційну скаргу посилаючись на те, що у зв`язку із загостренням ситуації з поширенням хвороби Covid-19 ДП Сетам вимушено перевело частину співробітників на виконання роботи дистанційно, що викликало труднощі у відправленні кореспонденції просив поновити строк для подання відзиву.

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання представника ДП Сетам та продовжити процесуальний строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

У поданому відзиві представник відповідача вказував, що позивачем було штучно створено ситуацію, яка унеможливлює виконання судового рішення.

Вказує, що малолітня дитина, на час укладення договору іпотеки, прав на проживання у спірній квартирі не мала, а Верховний Суд у справі № 201/18443/17 виклав правову позицію в якій зазначено, що дозвіл органу опіки та піклування на відчуження житлового приміщення, право користування яким мають неповнолітні діти, необхідний на момент укладення правочину, а не на момент реалізації такого майна з електронних торгів.

Представник відповідача вказував також, що позивачем не було доведено що: відбулося порушення вимог Порядку при проведенні електронних торгів; ці порушення вплинули на результати торгів; законні інтереси позивача порушені.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Вінницького міського суду Вінницької області .

28 вересня 2020 року цивільна справа № 127/33501/18 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 липня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 лютого 2021 року справу призначено колегії суддів у складі: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 04 липня 2008 року Закрите акціонерне товариство ОТП Банк (далі - ЗАТ ОТП Банк ) та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № ML-B02/064/2008, за яким останній отримав кредит у розмірі 67 700,50 доларів США для придбання нерухомого майна.

Цього ж дня ОСОБА_1 за договором купівлі- продажу придбав квартиру АДРЕСА_1 , а також відповідно до договору іпотеки від 30 липня 2008 року передав вказану квартиру в іпотеку ЗАТ ОТП Банк .

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 грудня 2015 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 01 квітня 2016 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованість за кредитним договором № ML-B02/064/2008 від 04 липня 2008 в розмірі 68 396,20 доларів США, еквівалентну на 23 липня 2015 року - 1 505 537,10 грн та суму пені у розмірі 50 000 грн.

Постановою державного виконавця Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Маліновської Ю. М. від 22 березня 2018 року було відкрито виконавче провадження № 56040855 про стягнення вказаної заборгованості з ОСОБА_1 .

Листом державного виконавця Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Маліновської Ю. М. від 22 березня 2018 року ОСОБА_1 направлено повідомлення про відкриття виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Маліновської Ю. М. від 22 березня 2018 року було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення.

Постановою державного виконавця Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Маліновської Ю. М. від 11 квітня 2018 року здійснено опис майна боржника та накладено арешт на його майно, зокрема, належну йому квартиру АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки.

20 квітня 2018 року державний виконавець направив ОСОБА_1 до відома та виконання постанову про опис та арешт майна боржника від 20 квітня 2018 року.

22 червня 2018 року листом за № 54140/15.26-25/7 державний виконавець повідомив ОСОБА_1 про оцінку арештованого майна, яка склала 469 382 грн.

09 серпня 2018 року Державний виконавець ЦВ ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області направив вимогу до Асоціації органів самоорганізації населення м. Вінниці про надання відомостей про всіх зареєстрованих осіб в квартирі АДРЕСА_1 .

Постановою державного виконавця Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Маліновської Ю. М. від 21 серпня 2019 року оголошено в розшук автомобіль марки GEELY, що зареєстрований за позивачем.

Постановою державного виконавця Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Маліновської Ю. М. від 03 вересня 2018 року здійснено опис та арешт транспортного засобу GEELY .

Заявку на реалізацію арештованого майна, що є предметом іпотеки - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 по виконавчому провадженню № 56040855 Центральний відділ ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області направив Вінницькій філії ДП Сетам 18 вересня 2018 року.

Листом від 24 вересня 2018 року № 9242 ДП Сетам повідомило Центральний відділ ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області, ТОВ ОТП Факторинг Україна , ОСОБА_1 про реєстраційний номер лота, відомості про предмет іпотеки, день та час проведення електронних торгів по його реалізації та початкову ціну продажу майна.

Повідомлення про реалізацію предмета іпотеки за лотом № 304672 публікувались у двох місцевих засобах масової інформації - газетах Місто та Вінниччина .

24 жовтня 2018 року проведено електронні торги, на яких було продано зазначене майно боржника ОСОБА_1 за ціною 469 382 грн. Згідно з протоколом електронних торгів від 24 жовтня 2918 року № 364794 переможцем їх став учасник № 4 - Приватне підприємство Вінниця-Універсал-Сервіс .

16 листопада 2018 року в. о. начальника Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Касяновський М. С. затвердив акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки - належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , де зазначено, що сума коштів за придбану квартиру перерахована 06 листопада 2018 року.

З копій наданих позивачем суду першої інстанції документів встановлено, що він, дружина, син та невістка, що є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєструвалися в спірній квартирі у квітні 2014 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статей 48, 56, 57, 61 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

За загальним правилом реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною (частина перша статті 61 Закону України Про виконавче провадження).

Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц, провадження № 14-356цс18, та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц, провадження № 14-428цс18, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (стаття 650 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Отже, відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Подібний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, (який діяв на час проведення повторних торгів) (далі - Порядок).

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним акту про проведення електронних торгів, позивач посилався на порушенням вимог законодавства щодо процедури проведення торгів.

У касаційній скарзі ацентував увагу на порушенні державним виконавцем норм Порядку, а саме неотриманні ним дозволу органу опіки та піклування на відчуження житлового приміщення, право користування яким має неповнолітня дитина.

Так, згідно з Порядком електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім-шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі Організатору.

Начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який становить не більше трьох робочих днів, а у разі, якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна.

У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу 1 цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її Організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим - тринадцятим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для знесення інформації про проведення електронних торгів у Систему.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

ДП Сетам розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження чинним законодавством не передбачений.

Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.

Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні підготовчих дій з метою проведення електронних торгів, передбачених Законом України Про виконавче провадження та Порядком підлягають оскарженню в спосіб, передбачений Законом України Про виконавче провадження .

Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з яким частково погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки порушення організатором торгів норм Порядку, які б могли бути підставою для визнання електронних торгів недійсними, судом не встановлено, а дії державного виконавця мають самостійний спосіб оскарження.

При цьому апеляційним судом встановлено та враховано, що дії державного виконавця при підготовці проведення прилюдних торгів ОСОБА_1 не оскаржувались в судовому порядку.

Об`єктом захисту виступає порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року, справа № 922/3537/17, провадження № 12-127гс19).

ОСОБА_1 не довів обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, оскільки не надав доказів на підтвердження наявності порушень процедури реалізації майна, які б могли вплинути на результати електронних торгів, тобто не довевів порушення своїх прав і законних інтересів, а також інтересів неповнолітньої дитини.

Судами попередніх інстанцій також враховано, що іпотечний договір позивачем було укладено у 2008 році, тобто до народження онуки позивача. Жодних доказів про те, що батьки неповнолітньої та сама ОСОБА_3 були зареєстрований у спірному помешканні з дозволу іпотекодержателя матеріали справи не містять.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій не свідчать про наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а також про порушення прав і законних інтересів ОСОБА_1 та його онуки внаслідок проведення електронних торгів. Отже, наявність підстав для визнання електронних торгів недійсними позивачем не доведено.

Вищенаведене узгоджується із правою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 750/10099/18 (провадження № 61-17803св19).

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 755/10564/18, оскільки у вказаній заявником справі заявником було реалізовано своє право на захист порушеного права шляхом подачі скарги на дії приватного виконавця, що є самостійним способом оскарження, а не пред`явлено позов про визнання електронних торгів недійсними.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Колегія суддів перевірила інші доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Продовжити Державному підприємству Сетам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 грудня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький