Рішення

від 24.02.2021 по справі 339/376/17

БОЛЕХІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №339/376/17

46

2/339/4/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2021 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Ганчар Т.І.

з участю позивача ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2

представника відповідача Болехівської міської ради Романишин В.М.

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Болехівської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог (т. 3 а. с.63-66) просить визнати недійсним і скасувати рішення Болехівської міської ради № 15-42/14 від 12 листопада 2014 року, яким затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у власність її матері ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0,2837га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що вона проживає та є співвласником частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , яку успадкувала після смерті батьків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Іншу частину будинку успадкувала її рідна сестра ОСОБА_3 , відповідач по справі.

Земельна ділянка для обслуговування житлового будинку на даний час не приватизована. Поряд з будинком знаходиться земельна ділянка, якою вона користувалася з 1993 року: обробляла, вирощувала городні рослини, оскільки мати ОСОБА_5 , проживаючи з нею, була в похилому віці і не мала фізичної можливості доглядати за вказаною земельною ділянкою.

З метою оформлення документації на вказану земельну ділянку і подальшого отримання у її власність, вона звернулася в ліцензовану організацію для проведення відповідних геодезичних та інших робіт, де і дізналася у 2017 році про те, що дана земельна ділянка вже приватизована її матір`ю ОСОБА_5 .

Однак, їй незрозуміло, яким чином мати це зробила, так як вона перенесла два інсульти, була практично в лежачому стані, нікуди з будинку не виходила. По даному факту вона звернулася в правоохоронні органи, але вирішити дану проблему так і не вдалося.

В подальшому, з отриманих документів, а саме архівного витягу з протоколу Болехівської міської ради від 30 грудня 1997 року Про передачу земель у приватну власність громадянам м. Болехова дізналась про передачу у приватну власність земельної ділянки, площею 0,40 га ОСОБА_5 (хоч по батькові мати була ОСОБА_7 , що підтверджується паспортом громадянина України та свідоцтвом про смерть) без зазначення цільового призначення даної ділянки.

Крім того, іншим рішенням цієї ж міської ради за № 15-42/14 від 12 листопада 2014 року затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку в даній же місцевості, але площею 0,2837 га для ведення особистого селянського господарства.

Отже, саме цим рішенням ОСОБА_5 і була передана у приватну власність земельна ділянка, що не могло бути можливим по тій причині, що мати в той час була хвора і зовсім не мала змоги вчиняти дії щодо виготовлення та отримання правовстановлюючої документації на дану земельну ділянку, зокрема, в 2014 році перенесла 2 інсульти (один- у березні, два - у вересні).

З технічної документації з землеустрою щодо відновлення (встановлення) меж земельної ділянки, виготовленої ПП МВП Геобуд , вбачається, що ОСОБА_5 подала заяву, в якій вона просить землевпорядну організацію виготовити технічний звіт по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі для ведення особистого селянського господарства, площею 0.2900 га по АДРЕСА_1 . До заяви додано архівний витяг з рішення Болехівської міської ради від 30 грудня 1997 року.

У вищевказаному рішенні не зазначено цільового призначення земельної ділянки, яку передано у приватну власність, вказано іншу площу, яка також не відповідає зазначеній у заяві про виготовлення технічного звіту.

В технічній документації, підписаній директором ПП Геобуд Соболь Л.Ю. , затверджено завдання на виконання робіт, де зазначено: підставою для виконання роботи є заява громадянина, рішення сесії Болехівської міської ради від 30 грудня 1997 року за № 535 .

У рішенні відсутній будь який номер, а землевпорядною організацією без будь- яких прийнятих рішень Болехівською міською радою, на свій розсуд, у завданні на виконання робіт зазначено цільове призначення об`єкта № 1 - для ведення особистого селянського господарства .

В технічній документації описано межі, де зазначено землі міської ради, а саме землі ОСОБА_9 та її, позивача, де відсутні підписи, а до технічного звіту долучено акт від 19 черня 2014 року, складений комісією для встановлення меж земельної ділянки з сусідами через відмову від підпису. У вказаному акті відсутні підписи голови та членів комісії ( В. Кульпи, М. Тимків та Б. Парахоняк ).

Незважаючи на даний факт, акт затверджений рішенням Болехівської міської ради від 31 липня 2014 року, оскільки межі ділянки не порушені.

Окрім того, в матеріалах справи знаходиться заява, написана ніби- то ОСОБА_5 до Болехівської міської ради, в якій зазначається: Я в даний час виготовляю технічну документацію з землеустрою щодо встановлення та відновлення меж земельної ділянки в натурі. В зв`язку з тим, що на збірному кадастровому плані земельної ділянки межувальники ОСОБА_1 та ОСОБА_12 відмовилися поставити свої підписи, прошу направити комісію з метою збереження межових знаків з вищезазначеними громадянами .

Вважає, що вказана заява не була написана ОСОБА_5 , що підтверджує відповідний висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 22 вересня 2020 року, в якому зазначено, що підпис у заяві від 12 травня 2014 року виконаний не ОСОБА_5 .

Оскільки, ОСОБА_5 не подавала заяву до Болехівської міської ради від 12 травня 2014 року, то прийняте рішення на підставі даної заяви є не чинним.

Відтак, рішення Болехівської міської ради від 12 листопада 2014 року № 15-42/14 Про затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (9 на місцевості) та передачу у власність земельної ділянки, площею 0.2837 га, кадастровий номер 2610200000:01:001:0120, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_5 є незаконним та прийнятим з порушенням чинних норм законодавства, оскільки в першу чергу надається рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації на земельну ділянку з зазначенням цільового призначення, в подальшому розробляється технічна документація на земельну ділянку з погодженням меж з суміжними користувачами і тільки тоді приймається рішення про затвердження технічної документації.

Вважає, що Болехівською міською радою порушено порядок передачі земельної ділянки, якою вона і далі продовжує користуватися, що підтверджується поясненнями свідків.

З 16 листопада 2017 року вказана справа перебувала на розгляді у судді ОСОБА_13

20 грудня 2019 року під його головуванням призначено судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (т 2, а.с.83-87).

Згідно Наказу Болехівського міського суду № 02-09/32 від 16 червня 2020 року на підставі Рішення Вищої ради правосуддя від 16 червня 2020 року припинено повноваження судді ОСОБА_13 .

За розпорядження керівника апарату суду № 01-13/20 від 26 червня 2020 року проведено повторний автоматизований розподіл та справу за передано судді Головенко О.С.

25 вересня 2020 року на адресу суду надійшов висновок експерта від 22 вересня 2020 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи (т 3, а.с.1-15).

25 вересня 2020 року провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання.

02 грудня 2020 року позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування рішення Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 30 грудня 1997 року про передачу у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0,40га, розташовану по АДРЕСА_1 згідно ухвали суду залишено без розгляду (т. 3, а.с.53-54).

09 грудня 2020 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог та просить визнати недійсним і скасувати рішення Болехівської міської ради Івано-Франківської області № 15-42/14 від 12 листопада 2014 року, яким затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у власність ОСОБА_5 земельні ділянки площею 0,2837 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 (т. 3, а.с.63-66).

14 грудня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник відповідача Болехівської міської ради подав відзив на уточнюючі позовні вимоги, в якому просить відмовити в їх задоволенні, оскільки викладені позивачем обставини не відповідають дійсності і позивач подала до суду неправдиву інформацію про те, що саме вона являється головою домоволодіння АДРЕСА_1 .

Зокрема, покликається на те що ОСОБА_5 (мати позивача) склала заповіт на все належне їй на день смерті майно в користь ОСОБА_3 , яка в установлений законом термін прийняла спадщину, але не отримала свідоцтва про прийняття спадщини від нотаріуса через відсутність правовстановлюючих документів.

Крім того, рішенням Болехівського міського суду від 19 червня 2018 року визнано за ОСОБА_14 та ОСОБА_15 право власності по 9/18 часток спадкового майна в домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 .

Немає підстав для скасування рішення Болехівської міської ради № 15-42/14 від 12 листопада 2014року, яким затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі та передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0,2837 га для ведення особистого селянського господарства АДРЕСА_1 , оскільки воно також виносилося на розгляд сесії на законних підставах по заяві ОСОБА_5 , що підтверджується витягом з протоколу № 12 від 05 листопада 2014 року.

Твердження позивача про те, ОСОБА_5 була хвора і зовсім не мала змоги вчиняти дії щодо виготовлення та отримання правовстановлюючої документації на дану землю є надуманим та спростовується поясненням свідок ОСОБА_16 .

З приводу зазначення п. 3 висновку експерта про те, що підпис у заяві від 12 травня 2014 року - виконаний не ОСОБА_9 , а іншою особою , то слід звернути увагу на те, у адвоката Лугового Р. на той час була довіреність від ОСОБА_5 для представлення інтересів в усіх державних, приватних, громадських організаціях, незалежно від форм власності, що діяла до 26 січня 2015року, а отже він мав право на написання вищевказаної заяви.

Позивач також стверджує, що на акті від 19 червня 2014 року, складеного комісією Болехівської міської ради відсутні підписи членів комісії, в тому числі ОСОБА_17 , проте у висновку експерта, а саме пункту 4 вказано, що підпис в графі ОСОБА_18 , у акті від 19 червня 2014 року складеному комісією, начальником відділу з питань торгівлі, побутового обслуговування населення, захисту прав споживачів, сільського господарства та землеустрою - виконаний ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто ніяких порушень щодо видачі та затвердження вище вказаного акту немає.

Також, не відповідає дійсності той факт, який зазначає у своєму уточненому позові позивач, а саме, що рішенням Болехівської міської ради № 15-42/14 від 12 листопада 2014 року незаконно зменшено розмір земельної ділянки, передану у приватну власність ОСОБА_5 .

На час прийняття оскаржуваного рішення що ОСОБА_5 на той час являлася власником частки домоволодіння 55/100 від усього домоволодіння і тому приватизувала 0.2837 га, а іншу площу з усієї площі, яка складає 0.4 га залишила для приватизації позивачу.

Просить при вирішенні спору застосувати строк позовної давності (т 3, а.с.71-75).

14 грудня 2020 року представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав відзив на уточнюючі позовні вимоги позивача, в якому також просить відмовити в їх задоволені.

Зокрема, свою позицію обгрунтовує тим, що до 2018 року власниками домоволодіння по АДРЕСА_1 являлись батьки позивача та відповідача ОСОБА_3 : за ОСОБА_6 рахувалося 45/100 часток, за ОСОБА_5 - 55/100 часток на вищевказане домоволодіння.

Оскільки ОСОБА_5 на той час являлася власником домоволодіння 55/100 від усього домоволодіння, тому і приватизувала 0,2837 га, а іншу площу, яка складає 0.4 га залишила для приватизації позивачем.

Заява ОСОБА_5 до Болехівської міської ради про те, щоб направити комісію щодо збереження межових знаків підписана адвокатом Луговим Р.Ю., який на той час мав довіреність від матері позивача ОСОБА_5 на вчинення такої дії.

Оскаржуване рішення виносилося на законних підставах по заяві ОСОБА_5 , що підтверджується витягом з протоколу № 12 від 05 листопада 2014 року, а тому немає підстав для його скасування.

Крім того, в матеріалах справи знаходиться заява про застосування строків позовної давності, яка обгрунтована тим, що позивач ще в червні-липні 2014 року було відомо про те, що її матір ОСОБА_9 приватизовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення, оскільки вже тоді ОСОБА_1 відмовилася від підпису, як суміжний користувач, а це означає, що на той час їй вже було відомо, що порушуються її права, однак позивач не оскаржувала дії Болехівської міської ради, як незаконні.

Також вважає, що жодних прав не порушено позивачем під час проведення приватизації частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення, а саме 0.2837 га ( т. 3, а.с.69-70).

28 грудня 2020 року представником позивача подано заперечення, в якому просить відмовити ОСОБА_14 у розгляді клопотання про застосування строків позовної давності.

Також, звертає увагу на те, що позивач подала заяву про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виготовлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 19 травня 2017 року, а через два місяці спеціалістом її було повідомлено про неможливість виготовлення технічної документації на земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 , оскільки право власності на вказану земельну ділянку вже зареєстровано за ОСОБА_5 .

Таким чином, у липні 2017 року позивач дізналася про порушення свого права, після чого 14 листопада 2017 року нею подано до суду позов, строк позовної заяви є дотриманим (т 3, а.с.86-87).

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився повторно, про дату, час і місце цього засідання був повідомлений у встановленому законом порядку(т.3, а.с. 102-103;114).

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Свідок ОСОБА_19 пояснила, що ОСОБА_5 в 2014році мала намір приватизувати земельну ділянку та з цього приводу до неї приходив ОСОБА_4 з проханням підписати погодження меж, але вона відмовилася від підпису та бачила, як приходила комісія з міської ради. За життя спілкувалася з ОСОБА_5 , тому знала, що вона, перенісши інсульт, ходила з паличкою та погано розмовляла. На даний час земельну ділянку обробляє ОСОБА_1 . До хвороби (інсульту) ділянкою користувалася ОСОБА_5 , їй допомагали обробляти її діти.

З пояснень свідка ОСОБА_20 вбачається, що він здійснював геодезичну зйомку земельної ділянки на місцевості, працюючи інженером в ПП Геобуд . До нього звернулася дочка ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , пояснивши, що її мати хоче оформити право власності на земельну ділянку. Приїхавши на місце проживання ОСОБА_5 , він зайшов в будинок та попросив надати документи. Отримавши від ОСОБА_5 документи (паспорт, індентифікаційний код, архівне рішення від 1997року про надання земельної ділянки, де не вказано цільове призначення), з"ясував у ОСОБА_5 чи на всю земельну ділянку здійснювати роботи. ОСОБА_5 виявила бажання оформити на частину земельної ділянки ( 0,2 га), показавши через вікно: Ось цю ділянку приватизуйте мені, а іншу частину- я віддам дочці . ОСОБА_5 дійсно погано рухалася. Він надав стандартну заяву, яку ОСОБА_5 підписала. Здійснивши заміри, передав документи на погодження меж. Також підтвердив, що в той день в будинку ОСОБА_5 перебувала її дочка ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_21 надав пояснення про те, що він працював в Болехівській міській раді, де на розгляді перебувала заява ОСОБА_5 про існування спору щодо земельної ділянки з приводу узгодження меж. Так, як розгляд вказаної заяви було розписано на виконання йому, то він в складі комісії виїхав на місце. В будинку була ОСОБА_5 та повідомила йому, що заяву не писала. ОСОБА_1 , яка теж була присутня, стверджувала про те, що на вказану ділянку вона підсипала землею, яку завезла машинами (Камазами) і її мати ОСОБА_5 цьому не заперечувала. В зв"язку з тим, що між ними був спір щодо земельної ділянки, він порекомендував звернутися до суду. Стверджує про те, що акт написав від руки, і вважає, що підпис на акті, який виконаний друкарським способом, не належить йому.

Суд, заслухавши вступне слово позивача та його представника, представників відповідачів, пояснення свідків, повно та всебічно з"ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які досліджені в судовому засіданні, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою ст. 15, ст. 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Частиною третьою статті 152 ЗК України, визначено, що одним із способів захисту прав громадян на земельні ділянки є визнання недійсним рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Встановлено, що спірні правові відносини між сторонами виникли з земельних відносин, зокрема, з приводу правомірності надання земельної ділянки, площею 0,2847га в АДРЕСА_1 , на яку претендує позивач, іншій особі, її матері - ОСОБА_5 .

Як встановив суд, за вказаною адресою знаходиться будинковолодіння, співвласниками якого з квітня 2000року були батьки позивача та відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 (55/100 часток) та ОСОБА_6 (45/100 часток), що підтверджується матеріалами справи. ( т.1а.с.73, 99).

Після їх смерті з приводу прийняття спадщини, між спадкоємцями ОСОБА_1 (позивачем) та ОСОБА_3 ( відповідачем) виник спір, який став предметом судового розгляду.

Так, рішенням Болехівського міського суду від 19 червня 2018року за позовами вказаних осіб визнано недійсним свідоцтва про право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 на 55/100 часток за ОСОБА_5 , на 45/100 часток за ОСОБА_6 , видані виконавчим комітетом Болехівської міської ради народних депутатів Івано-Франківської області 02.04.2000 року та скасовано державну реєстрацію права власності.

Суд також визнав за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за кожною, право власності по 9/18 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 (житлового будинку (А) загальною площею 92,1 кв.м., житловою площею 46,6кв.м., надвірних забудов: сараю гаражу (Б-Б2), туалету (В), огорожі та воріт (№1,2) в порядку спадкування після смерті батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . ( т.2.а.с.9-14).

За вказаною адресою ( АДРЕСА_1 ) знаходиться земельна ділянка, яку згідно рішення Болехівської міської ради від 30 грудня 1997 року Про передачу земель у приватну власність громадянам м. Болехова передано на підставі заяви про приватизацію земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_5 , розміром 0,40 га (т.1, а.с.7).

Відповідно до п.п. а, б ч.1 ст.12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

За змістом положень статті 122 ЗК України, вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Як встановив суд, в 2014року ОСОБА_5 , маючи намір приватизувати земельну ділянку біля належного їй житлового будинку (55/100 часток) у АДРЕСА_1 , звернулася із заявою до Болехівської міської ради про надання їй у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку, площею 0,2837га за цією ж адресою (т.1 а.с.104).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186 ЗК України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 ЗК України).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництв.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України, відповідно до якої складовою частиною порядку приватизації громадянами земельних ділянок, до прийняття остаточного рішення про надання земельної ділянки у власність, є дозвіл органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на розробку проекту приватизації земель.

Оскільки, у збірному кадастровому плані земельної ділянки суміжні межівники ОСОБА_1 та ОСОБА_22 відмовилися від підписів, то ОСОБА_5 звернулася із заявою до міського голови м.Болехова про створення комісії з метою складання відповідного акту щодо збереження межових знаків з вищезазначеними особами ( т.2 а.с.204).

Вказану заяву написано від імені ОСОБА_5 її представником ОСОБА_4 , який діяв згідно довіреності від 26 січня 2012року, термін дії якої - три роки ( т.1 а.с.123).

19.06.2014 року комісією у складі представників Болехівської міської ради: В. Кульпи, М.Тимків, Б. Парахоняк з врахуванням частки права власності на нерухоме майно ( 55/100 часток), рішення Болехівської міської ради від 30 грудня 1997 року Про передачу земель у приватну власність громадянам м. Болехова , складено акт про те, що межі земельної ділянки не порушені і огороджені від ОСОБА_22 огорожею та проміри відповідають геодезичним розмірах. ( т. 1. а.с.206).

В судовому засіданні Б. Парахоняк будучи опитаний, як свідок підтвердив той факт, що дійсно він брав учать в складі комісії щодо вирішення вказаного конфлікту. Однак, поставив під сумнів свій підпис на акті з тих міркувань, що вказаний акт був написаний друкарським способом.

Разом з тим, згідно висновку почеркознавчої експертизи, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Івано-Франківського відділення в № 283/284/2005/2006/2200/2201/20-28, від 22 вересня 2020 року визнано про те, що підпис у акті від 19 червня 2014 року складеному комісією, а саме у графі ОСОБА_17 виконаний ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 3, а.с.1-15).

Відтак, твердження позивача про те, що вказаний акт є недійсним через відсутність належного підпису не заслуговує на увагу.

А тому, рішенням Болехівської міської ради від 31 липня 2014 року затверджено акт комісії від 19 червня 2014 року, оскільки межі ділянки не порушені (т.1, а.с.206-207).

З врахуванням викладеного, у Болехівської міської ради були всі підстави для прийняття сесією рішення № 15-42/14 від 12 листопада 2014року, яким затверджено технічну документацію, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі та передано у власність ОСОБА_5 , земельну ділянку площею 0,2837 га для ведення особистого селянського господарства АДРЕСА_1 по заяві ОСОБА_5 , що підтверджується витягом з протоколу № 12 від 05 листопада 2014 року (т.1, а.с.13-15).

Згідно статті 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Підставою для скасування вказаного рішення позивач вважала те, що її мати ОСОБА_5 немала наміру здійснювати приватизацію вказаної ділянки, оскільки через хворобу не могла самостійно вчиняти дії щодо збору документації, подання заяв на виготовлення та отримання правовстановлюючої документації на дану земельну ділянку і перебувала в такому стані, що не усвідомлювала свої дії.

Однак, в судовому засіданні допитані судом свідки спростували такі твердження та повідомили, що ОСОБА_5 , хоч була хворою, проте рухалася за допомогою палиць, надавала свідомі пояснення щодо свого волевиявлення з приводу бажання приватизувати вказану ділянку.

Окрім того, експерт за результатами почеркознавчої експертизи від 22 вересня 2020 року підтвердив про те, що підпис на заяві від 03 вересня 2014 року, з якою ОСОБА_5 звернулася до Болехівської міської ради з проханням про надання їй у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку, площею 0,2837га за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.104) виконаний саме нею, ОСОБА_5 (т. 3, а.с.1-15).

Разом з тим, експерт вказав на те, що підпис у заяві від 12 травня 2014 року про звернення до міського голови м.Болехова з приводу створення комісії та складання відповідного акту щодо збереження межових знаків виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою (т. 3, а.с.1-15).

Проте, як встановив суд, вказана заява від імені ОСОБА_5 написана представником ОСОБА_4 , в якого на той час була довіреність від 26 січня 2012 року для представлення її інтересів в усіх державних, приватних, громадських організаціях, незалежно від форм власності, тобто до 26 січня 2015 року, а отже, він мав право на написання вищевказаної заяви (т.1 а.с.123).

Тому висновок експерта в цій частині тільки підтвердив пояснення в судовому засіданні представника ОСОБА_4 про те, що вказану заяву він написав власноручно на підставі вказаної довіреності.

Правдивість таких пояснень стверджується і тим, що підпис на вказаній заяві візуально виконаний тим самим почерком, що і на документах, які ОСОБА_4 надавав суду при розгляді даної справи, як представник відповідача ОСОБА_3 (т.2 а.с.230, 231, 211, т.3 а.с.67).

Слід також зазначити, що питання узгодження меж, з приводу чого написана заява від 12 травня 2014 року та складений акт від 19 червня 2014 року, самі по собі не є правовою підставою для скасування оскаржуваного рішення про надання спірної земельної ділянки.

Так, у постанові від 20.03.2019 у справі № 350/67/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що його права порушено. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Посилання позивача на те, що спірна земельна ділянка на час оформлення документів ОСОБА_5 перебувала у її користуванні з 1993року є необґрунтованими, оскільки відповідні рішення органу місцевого самоврядування про передачу їй земельної ділянки у користування чи власність відсутні.

Пояснення свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , на які покликалася позивач, не підтверджують факту порушення її права користування спірною земельною ділянкою з 1993року, так як згідно із статтею 22 ЗК України (в редакції від 18 грудня 1990 року) право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання наданої земельної ділянки (в тому числі і на умовах оренди) до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право володіння або право користування землею, забороняється.

Окрім того, свідок ОСОБА_21 в своїх поясненнях тільки вказав на те, що позивач покращила якість спірної земельної ділянки, так як завезла туди родючу землю і підтвердив, що між нею (позивачем) та її матір"ю ОСОБА_5 вже тоді існував спір щодо порядку користування вказаною земельною ділянкою, на вирішення якого він рекомендував звернутися до суду.

А свідок ОСОБА_19 підтвердила про те, що ОСОБА_5 обробляла вказану ділянку до того часу, поки не захворіла.

Отже, позивач ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що у неї у встановленому порядку виникло відповідне право на спірну земельну ділянку, яке в розумінні ст. 152 ЗК України підлягає захисту.

Так, згідно вимог ст. 77, 81 ЦК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані, обмежені або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", зазначено, що розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Результат аналізу зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що, вирішуючи питання про недійсність рішення ради та державного акта на право власності на земельну ділянку, суд має встановити не тільки обставини щодо дотримання вимог законодавства щодо відведення земельної ділянки, а й факт порушення внаслідок видачі такого акта прав особи, яка звернулась за захистом, щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою і тільки власнику або землекористувачу надається право вимагати усунення порушень цих прав.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З врахуванням викладеного, встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги до задоволення не підлягають у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки позивач в порядку статті 81 ЦПК України не довела порушення своїх прав оскаржуваним рішенням Болехівської міської ради від 12.11.2014року за №15-42/14. від 31 липня 2013 року № 527.

При таких обставинах, клопотання про застосування позовної давності не застосовується судом, оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18 зазначено, що позовна давність застосовується лише щодо вимог про захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі, у зв`язку із недоведеністю фактів порушення прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

Крім того, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові - на позивача.

А, тому понесені позивачем ОСОБА_1 судові витрати слід залишити за нею.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову в уточненій редакції ОСОБА_1 до Болехівської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсним та скасування рішення Болехівської міської ради відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання:

ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Болехівська міська рада Івано-Франківської області, місцезнаходження м. Болехів, площа Івана Франка, код ЄДРПОУ 41337190.

ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, місцезнаходження м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 34, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 38331676.

Дата складання повного тексту рішення - 01 березня 2021 року.

Суддя Головенко О.С.