Постанова

від 27.04.2021 по справі 339/376/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 339/376/17

Провадження № 22-ц/4808/670/21

Головуючий у 1 інстанції Головенко О. С.

Суддя-доповідач Василишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Василишин Л.В.

суддів: Девляшевського В.А., Максюти І.О.

секретаря Мельник О.В.

за участі апелянта ОСОБА_1

представника апелянта адвоката Коцана Р.М.

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Лугового Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника апелянта ОСОБА_1 - адвоката Коцана Р.М. на рішення Болехівського міського суду від 24.02.2021 року ускладі судді Головенко О.С., ухвалене в м. Болехів, у справі за позовом ОСОБА_1 до Болехівської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсним та скасування рішення Болехівської міської ради від 12.11.2014 року за № 15-42/14,-

в с т а н о в и в:

В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищенаведеним позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог (т. 3 а.с. 63-65) просила визнати недійсним і скасувати рішення Болехівської міської ради № 15-42/14 від 12.11.2014 року, яким затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у власність її матері ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,2837 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивувала тим, що вона проживає та є співвласником частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , яку успадкувала після смерті батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Іншу частину будинку успадкувала її рідна сестра ОСОБА_3 , відповідач по справі.

Земельна ділянка для обслуговування житлового будинку на даний час не приватизована. Поряд з будинком знаходиться земельна ділянка, якою вона користувалася з 1993 року, обробляла її, вирощувала городні рослини, оскільки мати ОСОБА_4 , проживаючи з нею, була в похилому віці і не мала фізичної можливості доглядати за вказаною земельною ділянкою.

З метою оформлення документації на вказану земельну ділянку і подальшого отримання її у власність, вона у 2017 році звернулася в ліцензовану організацію для проведення відповідних геодезичних та інших робіт, де і дізналася про те, що дана земельна ділянка вже приватизована її матір`ю ОСОБА_4 .

Однак, їй незрозуміло, яким чином мати це зробила, так як вона перенесла два інсульти, була практично в лежачому стані, нікуди з будинку не виходила. По даному факту вона звернулася в правоохоронні органи, але вирішити дану проблему так і не вдалося.

В подальшому, з отриманих документів, а саме архівного витягу з протоколу Болехівської міської ради від 30.12.1997 року Про передачу земель у приватну власність громадянам м. Болехова вона дізналась про передачу у приватну власність земельної ділянки, площею 0,40 га ОСОБА_4 (хоч по батькові мати була ОСОБА_6 , що підтверджується паспортом громадянина України та свідоцтвом про смерть) без зазначення цільового призначення даної ділянки.

Крім того, іншим рішенням цієї ж міської ради за № 15-42/14 від 12.11.2014 року затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку в даній же місцевості, але площею 0,2837 га для ведення особистого селянського господарства.

Отже, саме цим рішенням ОСОБА_4 і була передана у приватну власність земельна ділянка, що не могло бути можливим по тій причині, що мати в той час була хвора і зовсім не мала змоги вчиняти дії щодо виготовлення та отримання правовстановлюючої документації на дану земельну ділянку, зокрема, в 2014 році перенесла 2 інсульти (один - у березні, два - у вересні).

Оскільки, ОСОБА_4 не подавала заяву до Болехівської міської ради від 12.05.2014 року, то прийняте рішення на підставі даної заяви є не чинним.

Відтак, рішення Болехівської міської ради від 12.11.2014 року № 15-42/14 про затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу у власність земельної ділянки площею 0,2837 га, кадастровий номер 2610200000:01:001:0120, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_4 є незаконним та прийнятим з порушенням чинних норм законодавства. Вважає, що Болехівською міською радою порушено порядок передачі земельної ділянки, якою вона і далі продовжує користуватися, що підтверджується поясненнями свідків.

Рішенням Болехівського міського суду від 24.02.2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Болехівської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсним та скасування рішення Болехівської міської ради відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Скарга обґрунтована тим, що позивач з 1993 року відкрито користується земельною ділянкою біля будинку АДРЕСА_1 . Вона увесь час обробляла її, вирощувала городні рослини. Протягом усього часу вона проживала з матір`ю і ділянку ніхто не вилучав. З метою оформлення документації на цю земельну ділянку, вона у 2017 році звернулася до відповідної організації для оформлення технічної документації і геодезичних робіт та з`ясувалося, що дана ділянка уже приватизована її матір`ю. Таку приватизацію вважає неправомірною, оскільки мати була лежача і фізично не могла оформити всі документи. Тому вона оскаржує рішення міської ради від 12.11.2014 року за № 15-42/14 про передачу матері - покійній ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки площею 0,2837 га для особистого селянського господарства, оскільки вважає, що воно підроблене. Технічна документація на цю земельну ділянку містить багато недоліків, що підтверджує недійсність оскаржуваного рішення.

Крім того, рішення не приймалося на пленарному засіданні сесії міської ради, що є порушенням ст. ст. 26 та 56 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні . Судом встановлено, що заява про розгляд комісією спірного питання від 12.05.2014 року не підписувалася її матір`ю, її не підписував адвокат. Тому не зрозуміло, на якій підставі суд взяв її до уваги. Про підпис заяви від імені матері адвокатом Луговим Р.Ю. докази у справі відсутні.

Так як позивачем було доведено в судовому засіданні, що ОСОБА_4 не було потреби та наміру приватизовувати ділянку, вона не мала можливості їздити у державні установи для її оформлення, тому вся документація є недійсною, а міська рада грубо порушила процедуру прийняття рішень, тому у суду було достатньо підстав для задоволення позову.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.

Представник Болехівської міської ради Івано-Франківської області подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скарги заперечив, вважаючи їх надуманими та безпідставними.

Зазначив, що в своїй апеляційній скарзі апелянт безпідставно вказала, що саме вона являється головою домоволодіння по АДРЕСА_1 , оскільки її матір ОСОБА_4 склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_3 і остання в установлений законом термін прийняла спадщину після смерті матері. Однак, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, право власності на спадкове майно довелося визнавати в судовому порядку. Рішенням Болехівського міського суду від 19.06.2018 року за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнано право власності по 9/18 часток спадкового домоволодіння. Отже, власниками домоволодіння є позивачка та її сестра ОСОБА_3 .

Безпідставними є і твердження апелянта про те, що оскаржуване рішення Болехівської міської ради № 15-42/14 від 12.11.2014 року не приймалося на пленарному засіданні сесії міської ради, оскільки такі спростовуються витягом з протоколу №12 від 05.11.2014 року.

Представник відповідача також вважає необґрунтованими посилання апелянта на хворобу матері та неможливість вчинення нею дій щодо оформлення права власності на спірну земельну ділянку, оскільки свідок ОСОБА_7 вказав, що при проведенні вимірів земельної ділянки він особисто був у будинку, де проживала ОСОБА_4 , і вона могла свідомо дати оцінку всім діям, які були проведені спеціалістом проектної організації.

Щодо доводів апелянта про те, що заява від 12.05.2014 року не підписана ОСОБА_4 , то представник міської ради зазначив, що представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 мав довіреність на представництво інтересів її матері ОСОБА_4 в усіх державних, приватних, громадських організаціях, незалежно від форми власності, а отже мав право на підписання вищевказаної заяви.

Просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

ОСОБА_3 також подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скарги заперечила з аналогічних мотивів. Вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося.

У засіданні апеляційного суду апелянт та її представник вимоги скарги підтримали в повному обсязі, просили її задоволити.

Представники відповідачів скаргу не визнали, просили її відхилити.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області в судове засідання не з`явився.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Болехівського міського суду від 24.02.2021 року наведеним критеріям відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними, оскільки позивач в порядку ст. 81 ЦПК України не довела порушення своїх прав оскаржуваним рішенням Болехівської міської ради № 15-42/14 від 12.11.2014 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу правомірності надання Болехівською міською радою земельної ділянки площею 0,2837 га, що розташована в АДРЕСА_1 , на яку претендує позивач, іншій особі, її матері - ОСОБА_4 .

Так, встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за вищевказаною адресою знаходиться домоволодіння, співвласниками якого з квітня 2000 року були батьки позивача та відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (55/100 часток) та ОСОБА_5 (45/100 часток) (т.1 а.с. 73, 99).

Після їхньої смерті між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 , як спадкоємцями, виник спір з приводу прийняття спадщини, який був предметом судового розгляду.

Рішенням Болехівського міського суду від 19.06.2018 року за позовами вказаних осіб визнано недійсними свідоцтва про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 на 55/100 часток за ОСОБА_4 та на 45/100 часток за ОСОБА_5 , видані виконавчим комітетом Болехівської міської ради народних депутатів Івано-Франківської області 02.04.2000 року, та скасовано державну реєстрацію права власності.

Суд також визнав за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за кожною, право власності на 9/18 частин вищевказаного домоволодіння, в порядку спадкування після смерті батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 9-14).

За адресою домоволодіння ( АДРЕСА_1 ) знаходиться земельна ділянка, яку згідно рішення Болехівської міської ради від 30.12.1997 року Про передачу земель у приватну власність громадянам міста Болехова на підставі заяви про приватизацію земельної ділянки передано у приватну власність ОСОБА_4 , розміром 0,40 га (т. 1 а.с. 7).

Також встановлено, що 03.09.2014 року ОСОБА_4 , маючи намір приватизувати земельну ділянку біля належного їй житлового будинку (55/100 часток) по АДРЕСА_1 , звернулася із заявою до Болехівської міської ради про надання їй у власність земельної ділянки площею 0,2837 га для ведення особистого селянського господарства за цією ж адресою (т. 2 а.с. 203).

Оскільки, у збірному кадастровому плані земельної ділянки суміжні межівники ОСОБА_1 та ОСОБА_9 відмовилися від підписів, то ОСОБА_4 12.05.2014 року звернулася із заявою до міського голови м. Болехів про створення комісії з метою складання відповідного акту щодо збереження межових знаків з вищезазначеними громадянами (т. 2 а.с. 204). Встановлення експертизою неналежність підпису особисто ОСОБА_4 в заяві від 12.05.2014 року, як факт сам по собі, не є доказом того, що виготовлення документації та отримання у власність земельної ділянки проведено неправомірно. При цьому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що дану заяву було оформлено ОСОБА_10 що той особисто підтвердив у судовому засіданні, тому у суду немає підстав давати переоцінку таким обставинам.

19.06.2014 року комісією у складі представників Болехівської міської ради: В.Кульпи, М.Тимківа та ОСОБА_11 , з урахуванням частки права власності на нерухоме майно (55/100 часток) та рішення Болехівської міської ради від 30.12.1997 року Про передачу земель у приватну власність громадянам міста Болехова , складено акт про те, що межі земельної ділянки не порушені і огороджені від ОСОБА_9 огорожею та проміри відповідають геодезичним розмірах (т. 1. а.с. 205).

Допитаний як свідок судом першої інстанції ОСОБА_12 підтвердив той факт, що дійсно він брав учать в складі комісії щодо вирішення вказаного конфлікту. Однак, поставив під сумнів свій підпис на акті з тих міркувань, що вказаний акт був написаний друкарським способом.

Разом з тим, згідно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Івано-Франківського відділення № 283/284/2005/2006/2200/2201/20-28 від 22.09.2020 року, підпис в графі ОСОБА_12 у акті від 19.06.2014 року, складеному комісією, виконаний ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 3 а.с. 1-13).

Відтак, судом першої інстанції відхилено твердження позивача про те, що вказаний акт є недійсним через відсутність належного підпису.

Рішенням Болехівської міської ради від 31.07.2014 року затверджено акт комісії від 19.06.2014 року, оскільки межі ділянки не порушені (т. 1 а.с. 206 звор.).

12.11.2014 року Болехівська міська рада прийняла рішенням № 15-42/14, яким затвердила технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі та передала у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,2837 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 13-15).

Разом з тим, визначальним в спірному випадку, є вирішення питання щодо наявності порушеного права позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Болехівської міської ради від 12.11.2014 року за № 15-42/14, ОСОБА_1 посилалася на те, що спірна земельна ділянка на час оформлення документів ОСОБА_4 перебувала у її користуванні з 1993 року. Тому вищевказаним рішенням Болехівської міської ради про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 порушено її права як землекористувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу положень ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені ст. 152 ЗК України.

Згідно положень зазначеної статті держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, ОСОБА_1 не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту користування спірною земельною ділянкою та доказів, які підтверджували б її переважне право на отримання земельної ділянки.

Зокрема, апелянтом не спростовано, що вона не зверталася до органу місцевого самоврядування про передачу вказаної земельної ділянки у її користування чи у власність та відповідне рішення не приймалося. Не представлено і будь-яких інших доказів, які підтверджують її право користування з посиланням на дані погосподарських книг чи інших облікових документів органу місцевого самоврядування.

Доводи апелянта щодо підтвердження її права користування з посиланням на покази свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_13 належними доказами обставин, що досліджуються, бути не можуть в силу вимог ст. 22 ЗК України (в редакції від 18.12.1990 року), що правильно вказано місцевим судом.

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що у неї в установленому порядку виникло відповідне право на спірну земельну ділянку, яке в розумінні ст. 152 ЗК України підлягає захисту.

Крім того, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що приймаючи оскаржуване рішення № 15-42/14 від 12.11.2014 року Болехівська міська рада діяла в межах наданих їй повноважень та з дотриманням норм чинного законодавства, які регулюють порядок передачі земельних ділянок у приватну власність.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, Заява №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене та з урахуванням положень ст. 375 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу представника апелянта ОСОБА_1 - адвоката Коцана Р.М. слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника апелянта ОСОБА_1 - адвоката Коцана Р.М. залишити без задоволення.

Рішення Болехівського міського суду від 24.02.2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 29.04.2021 року.

Суддя-доповідач: Василишин Л.В.

Судді: Девляшевський В.А.

Максюта І.О.