Постанова

від 23.02.2021 по справі 910/10899/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2021 р. Справа№ 910/10899/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Доманської М.Л.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Брунько А.І.

та представників сторін:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Артхаус Київ": Кобець Т.М. (ордер КВ №139497 від 22.02.2021).

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Артхаус Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2020 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020

у справі №910/10899/20 (суддя - Підченко Ю.О.)

за позовом Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артхаус Київ"

про стягнення паушальної суми 208 650,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артхаус Київ" про стягнення паушальної суми в розмірі 50 мінімальних місячних заробітних плат, що на дату написання позовної заяви складає 208 650, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.09.2019, а також 21.10.2019, у приміщенні кафе "ART HOUSE", яке знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Т. Шевченка, 2/54, у якому здійснює власну господарську діяльність відповідач, представниками позивача було встановлено факт використання відповідачем ряду фонограм музичних творів без укладання відповідного договору про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, обов'язок укладення якого покладений на відповідача в силу приписів ч. 3 ст. 20 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (надалі за текстом - Закон № 2415-VIII).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2020 позовні вимоги Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артхаус Київ" на користь Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" паушальну суму в розмірі 208 650, 00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 129, 75 грн.

Рішення мотивовано тим, що Спілка є єдиною акредитованою організацією колективного управління, діяльність якої стосується, зокрема, надання дозволів у сфері публічного виконання фонограм та зафіксованих в них виконань; наявними в матеріалах справи доказами встановлено факт неправомірного використання відповідачем у власній господарській діяльності спірних музичних творів шляхом здійснення публічного виконання без дозволу правовласника, що є підставою для стягнення з відповідача недоотриманої позивачем суми роялті.

09.12.2020 до Господарського суду міста Києва від Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" надійшла заява про вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 заяву Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артхаус Київ" на користь Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000, 00 грн.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2020 та додатковим рішення від 17.12.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю "Артхаус Київ" 14.01.2021 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 13.01.2021, згідно з якою просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2020 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/10899/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав".

Одночасно скаржник порушив клопотання про поновлення строків на звернення з апеляційною скаргою, яке обґрунтоване тим, що в судовому засіданні 04.12.2020 судом першої інстанції було проголошено лише вступну та резолютивну частину оскаржуваного рішення, тоді як повний текст рішення складено 14.12.2020 та отримано скаржником 28.12.2020.

Обґрунтовуючи вимоги викладені в апеляційній скарзі, скаржник зазначає, що оскаржуване рішення господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги апелянт стверджує наступне:

- позивач не довів, що має право на звернення до суду з вимогою про стягнення збитків;

- визнані місцевим судом обставини публічного використання апелянтом об'єктів суміжних прав з комерційною метою, є не доведені, а відтак оскаржуване рішення є необґрунтованим.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2021 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Артхаус Київ" у справі №910/10899/20 передана на розгляд складу колегії суддів: головуючий суддя Верховець А.А., судді: Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 у справі № 910/10899/20 клопотання ТОВ "Артхаус Київ" про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою - задоволено; відновлено ТОВ "Артхаус Київ" пропущений строк для подачі апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2020 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/10899/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Артхаус Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2020 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/10899/20. Апеляційну скаргу ТОВ "Артхаус Київ" призначено до розгляду на 23.02.2021 року. Роз'яснено сторонам право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

23.02.2021 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представників позивача в інших судових засіданнях у Господарському суді міста Києва.

В судовому засіданні 23.02.2021 головуючий суддя поставив на обговорення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Представник скаржника поклалася на розсуд суду.

Заслухавши думку представника скаржника, дослідивши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України ( ДАЛІ - ГПК України) суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Тобто підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи у випадку неможливості його явки у судове засідання є наявність обґрунтованих причин такої неявки.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до пункту 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Згідно з частиною 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від імені відповідно до закону, статуту, положення (само представництво юридичної особи), або через представника.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частиною 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів, враховуючи доказове наповнення матеріалів справи, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача та відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 23.02.2021 представник скаржника надав пояснення по суті спору. Просив суд задовольнити апеляційну скаргу, оскаржуване рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні 23.02.2021, згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу (далі за текстом - ГПК) України, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд вважає, що вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Артхаус Київ" підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" (далі - ГУ УЛАСП, Спілка) є акредитованою організацією колективного управління у сфері розширеного колективного управління "право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою" (наказ Мінекономрозвитку від 29.05.2019 № 912), строк акредитації - 3 роки, з 29.05.2019 (витяг з Реєстру організацій колективного управління від 31.05.2019).

04.09.2019, а також 21.10.2019, у приміщенні кафе "ART HOUSE", яке знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Т. Шевченка, 2/54, в якому здійснює власну господарську діяльність відповідач, представниками позивача було встановлено факт використання відповідачем ряду фонограм музичних творів, а саме:

- "8th Wonder", виконавець "Sugarhill Gang";

- "Sir Duke", виконавець "Stevie Wonder";

- "Ain't no sunshine", виконавець "Sivuca";

- "Mista Funkmaster", виконавець "Prosper & Stabfinger";

- "Whoah", виконавець "Featurecast";

- "You & Me", виконавець "Moss Kena & Miraa May";

- "James Joint", виконавець "Rihana";

- "Warming (Day version)", виконавець " Ebhoni & Charly Black";

- "All we do", виконавець "Trey Songz";

- "Control", виконавець "SoMo";

- "Birthday Sex", виконавець "Jeremih";

Вказані обставини підтверджуються актом фіксації № 04/09/19 від 04.09.2019, у додатку № 2 до якого зазначені наступні спірні музичні твори: 8th Wonder", виконавець "Sugarhill Gang"; "Sir Duke", виконавець "Stevie Wonder"; "Ain't no sunshine", виконавець "Sivuca"; "Mista Funkmaster", виконавець "Prosper & Stabfinger"; "Whoah", виконавець "Featurecast", а також акт фіксації № 21/10/19 від 21.10.2019, у додатку № 2 до якого зазначені наступні спірні музичні твори: "You & Me", виконавець "Moss Kena & Miraa May"; "James Joint", виконавець "Rihana"; "Warning (Day version)", виконавець " Ebhoni & Charly Black"; "All we do", виконавець "Trey Songz"; "Control", виконавець "SoMo"; "Birthday Sex", виконавець "Jeremih".

Також позивачем надано копії фіскальних чеків, що були видані відповідачем 04.09.2019 та 21.10.2019 відповідно, які також зазначені у актах фіксації № 04/09/19 від 04.09.2019 та № 21/10/19 від 21.10.2019.

Згідно вказаних актів фіксації у приміщенні закладу (кафе "ART HOUSE") наявні працюючі прилади/технічні засоби (в тому числі із колонками) для подання звукової хвилі в діапазоні із частотою, які сприймаються людським слухом (тобто публічне виконання). Відеофіксацію даних порушень здійснено за допомогою технічного засобу відеокамери Sony Handycam №DCR 610 (фіксація від 21.10.2019).

Відповідно до додатків №1, №2 до акту фіксації №04/09/19 від 04.09.2019 та додатків №1, №2 до акту фіксації №21/10/19 від 21.10.2019 позивачем в публічному закладі кафе "ART HOUSE" встановлено факт публічного виконання об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у фонограмах музичних творів), що належить до сфери, щодо якої акредитовано позивача як організацію колективного управління.

Так, відповідно до акту фіксації №04/09/19 та додатків до нього, позивачем 04.09.2019 зафіксовано факт публічного виконання 5 фонограм та відповідно такої самої кількості зафіксованих у фонограмах виконань. Відповідно до акту фіксації №21/10/19 та додатків до нього, позивачем 21.10.2019 зафіксовано факт публічного виконання 6 фонограм та відповідно такої самої кількості зафіксованих у фонограмах виконань. Вказані обставини підтверджуються доданими до матеріалів справи позивачем дисками відео-звукозапису від 04.09.2019 та від 21.10.2019.

На підтвердження факту перебування представника позивача у приміщенні відповідача позивачем до матеріалів справи додані, в тому числі копія фіскального чеку ТОВ "Артхаус Київ" №1015 від 04.09.2019 та копія фіскального чеку ТОВ "Артхаус Київ" №1900 від 21.10.2019.

21.08.2019 позивач звертався до відповідача з листом №21/08/19/28, в якому пропонував відповідачу врегулювати питання використання фонограм та зафіксованих у них виконань у закладі відповідача шляхом отримання дозволу від ГУ УЛАСП, підписавши з позивачем договір про використання фонограм та зафіксованих у них виконань. В матеріалах справи відсутні докази щодо укладення сторонами відповідного договору.

ГУ УЛАСП обґрунтовує позовні вимоги порушенням своїх законних прав та інтересів як суб`єкта суміжних прав, порушення яких проявляється у використанні відповідачем фонограм без укладання договору з акредитованою організацією колективного управління у відповідній сфері, внаслідок чого Спілкою недоотримано дохід (роялті). Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для стягнення збитків, оскільки в розумінні статті 240 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони Спілка є потерпілою стороною, а відповідач - порушником.

Відтак, предметом судового розгляду у даній справи є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди) у розмірі 208 650,00 грн, внаслідок використання відповідачем фонограм без укладання договору з позивачем як акредитованою організацією колективного управління у відповідній сфері.

Північний апеляційний господарський суд дослідивши матеріали справи, надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, з`ясувавши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах, дійшов висновку, що позовні вимоги ГУ УЛАСП не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов`язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права охороняються положеннями Закону України "Про авторське право і суміжні права" №3792-XII (далі - Закон, Закон №3792-XII .

Пунктом "б" статті 35 Закону визначено, що об`єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є фонограми, відеограми.

Відповідно до п.п. "а" і "б" ч. 1 ст. 36 Закону суб`єктами суміжних прав є: виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань; виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм.

Частиною 1 ст. 37 Закону передбачено, що первинними суб`єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 40 Закону до майнових прав виробників фонограм і виробників відеограм належить їх виключне право на використання своїх фонограм, відеограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом.

Згідно з п.п. "а" - "в" ч. 1 ст. 42 Закону допускаються використання виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, їх фіксація, відтворення і доведення до загального відома без згоди виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення у випадках, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону щодо обмеження майнових прав авторів літературних, художніх і наукових творів, якщо задовольняються такі умови: 1) відтворення зазначених об`єктів здійснюється виключно з метою навчання чи наукових досліджень; 2) право на відтворення, передбачене у пункті "а" цієї частини, не поширюється на експорт відтворених примірників фонограм, відеограм, програм мовлення за межі митної території України; 3) за суб`єктами суміжних прав зберігається право на справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірників.

Одночасно правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні визначені Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" №2415 -VIII (далі - Закон №2415-VIII ).

У статті 1 Закону №2415-VIII міститься визначення понять "колективне управління", "обов`язкове колективне управління", "розширене колективне управління".

Так, за змістом статті 1 Закону №2415-VIII - колективне управління це діяльність зі збору, розподілу та виплати правовласникам доходу від прав, що здійснюється в інтересах більше ніж одного правовласника на умовах та з дотриманням принципів, передбачених цим Законом. Обов`язкове колективне управління це - колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах. Розширене колективне управління - колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №2415-VIII організація колективного управління є неприбутковою організацією, утворюється в організаційно-правовій формі громадського об`єднання (громадська організація або громадська спілка) зі статусом юридичної особи, єдиним видом діяльності якої є виконання завдань і функцій, визначених ст. 12 цього Закону .

В той же час згідно з положеннями ч. 2 ст. 5 Закону №2415-VIII принципами діяльності організацій колективного управління є ефективне управління - організації колективного управління забезпечують збирання, розподіл та виплату доходу від прав правовласникам у найбільш швидкий, ефективний і точний спосіб та лише з обґрунтованими витратами.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №2415-VIII організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції: 1) укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав; 2) укладають договори про партнерство, договори про представництво прав з іншими організаціями колективного управління; 3) збирають, розподіляють та виплачують дохід від прав правовласникам; 4) звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація; 5) забезпечують ведення реєстру правовласників, реєстру об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, майновими правами щодо яких управляє організація; 6) здійснюють моніторинг правомірності використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав згідно зі сферами управління правами, щодо яких зареєстровано організацію, та щодо об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, майнові права на які передані їй в управління.

Частинами 8, 9, 11, 12 ст. 13 Закону №2415-VIII передбачено, що правовласники мають право на підставі письмової заяви вимагати вилучення своїх майнових прав з управління організації колективного управління, припинення дій щодо надання дозволів на використання їхніх об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, дій щодо збирання винагороди за використання їхніх об`єктів авторського права і (або) суміжних прав (далі - заява про вилучення). У заяві про вилучення зазначаються майнові права, які вилучаються з управління організації, та перелік об`єктів авторського права і (або) суміжних прав. У заяві про вилучення правовласники зазначають перелік об`єктів, щодо яких подається заява, та правові підстави набуття майнових прав на ці об`єкти. У разі подання правовласниками до організації колективного управління заяви про вилучення щодо їхніх об`єктів авторського права і (або) суміжних прав організація зобов`язана протягом шести місяців з дня отримання таких заяв виплатити правовласникам, які звернулися із заявою про вилучення, належну їм винагороду, внести відповідні зміни до договорів із користувачами, припинити управління щодо відповідних об`єктів авторського права і (або) суміжних прав (припинити дії щодо надання дозволів на використання відповідних об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, дії щодо збирання винагороди за їх використання, дії щодо звернень до суду за захистом прав правовласників щодо цих об`єктів тощо) та розмістити на своєму веб-сайті інформацію про таке вилучення із списком правовласників, які здійснили вилучення, та переліком об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, щодо яких здійснено вилучення. Організація колективного управління не має права відмовляти правовласникам у вилученні майнових прав з управління, за умови дотримання ними порядку вилучення, передбаченого цією статтею. Правовласники можуть також вилучити свої майнові права з управління організації, що акредитована для здійснення розширеного колективного управління правами. У такому разі на території України управління майновими правами, вилученими з колективного управління, може здійснюватися правовласником.

Отже, системний аналіз зазначених вище норм в сукупності дає підстави дійти висновку, що організація колективного управління може здійснювати управління майновими правами її членів у межах визначених автором (автор визначає конкретні майнові права для управління які вносяться у відповідний каталог), а розширене колективне управління, у свою чергу, надає право організації колективного управління управляти майновими правами членів організації без включення їх у відповідні каталоги (крім випадків вилучення майнових прав автором).

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що правовласники спірних музичних творів вилучили свої права щодо колективного управління.

З аналізу викладених вище норм слідує, що Спілка в силу вимог ч. 5 ст. 12 Закону №2415-VIII , як акредитована організація колективного управління, не обмежена у здійсненні повноважень на звернення до суду з позовом від власного імені, однак у разі порушення її прав у правовідносинах у яких вона є стороною.

Водночас, слід відрізняти право на управління майновими правами та право правовласника щодо розпорядження майновими правами. Право на колективне управління майновими правами суб`єктів суміжних прав не слід ототожнювати із правами самого суб`єкта суміжних прав, включаючи право на розпорядження ними, яке виникає і здійснюється відповідно до цивільного права та Закону №3792-XII . Набуття організацією колективного управління на підставі положень Закону №2415-VIII прав на здійснення функцій з управління не призводить до виникнення у такої організації майнових суміжних прав на відповідні об`єкти суміжних прав.

Як було зазначено вище, ГУ УЛАСП від свого імені звернулась до суду з позовом про відшкодування збитків, що сталися в результаті порушення зобов`язання в сфері суміжних прав (порушення зобов`язання укласти договір з акредитованою організацією колективного управління).

Слід зауважити, що суди розглядають справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ГПК України випадках.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №914/1128/16.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України ).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 142 ГК України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Тобто, підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував (вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №921/377/14-г).

У свою чергу, відповідно до положень ст. 5 Закону №2415-VIII , основним принципом організацій колективного управління, у тому числі і позивача, є ефективне управління, яке полягає у збиранні, розподілі та виплаті доходу від прав правовласникам у найбільш швидкий, ефективний і точний спосіб.

Аналіз чинного законодавства, яке регулює діяльність організацій колективного управління (ст. 5 Закону № 2415-VIII та ст. 43 Закону №3792-XII ), свідчить про те, що принцип діяльності позивача полягає, зокрема, в неухильному дотриманні інтересів правовласників - організації колективного управління зобов`язані діяти найкращим чином в інтересах правовласників, ефективно збирати, розподіляти і виплачувати дохід від прав, не покладати на правовласників жодних зобов`язань, які не є об`єктивно необхідними для захисту їхніх прав та інтересів і для ефективного управління їхніми майновими правами.

Отже, в контексті наведеного вище, позивач фактично не є отримувачем доходів, а має повноваження діяти в інтересах всіх правовласників та має лише невиключне право здійснювати на колективній основі збір і розподілення винагороди (роялті) в повному обсязі.

В даному ж випадку, позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування збитків у своїх інтересах та на захист своїх прав. Однак, враховуючи, що винагороду повинні отримувати власники виключних майнових прав на об`єкти суміжних прав, збитки, про стягнення яких просить позивач, є доходом саме правовласників, а не організації колективного управління.

Оскільки позивач фактично є збирачем винагороди (роялті) і такі кошти не є доходом позивача, слід дійти висновку, що вказані кошти (винагорода) не є недоотриманим прибутком позивача. При цьому позивач є неприбутковою організацію, яка не має права здійснювати підприємницьку діяльність, його діяльність полягає, зокрема, в укладенні відповідних договорів в інтересах правовласників та у збиранні, розподіленні та виплаті доходів від прав цим правовласникам, тобто Спілка не є отримувачем доходів, а фактично збирачем платежів, які належать іншим особам (правовласникам) (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №904/951/20 від 26.01.2021).

З наведеного слідує, що позов про стягнення збитків (упущеної вигоди) може бути подано лише на захист майнових прав власників об`єктів авторського права та (або) суміжних прав та виключно від імені цих правовласників.

Отже, враховуючи межі та підстави заявлених позовних вимог та обраний позивачем спосіб захисту його порушених прав (стягнення збитків), є помилковими висновки суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки суд не врахував, що: організація колективного управління в межах повноважень наданих їй ст. 12 Закону №2415-VIII звертається до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників; винагорода (роялті) не є доходом позивача та відповідно не може бути недоотриманим прибутком організації, а отже не є збитками понесеними відповідною організацією, у зв`язку з чим безпідставно задовольнив позовні вимоги.

Враховуючи викладене, є обгрунтованими доводи скаржника, що ГУ УЛАСП не підтверджено право на звернення до суду з даним позовом.

Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про передачу суб`єктами суміжних прав в управління позивачу виключних прав на використання саме тих фонограмм, в розумінні приписів ч. 4 ст. 5 Закону №2415-VIII , виконання яких зафіксовано в актах фіксації № 04/09/19 від 04.09.2019 та № 21/10/19 від 21.10.2019.

Беручи до уваги, що в ГУ УЛАСП відсутнє право на звернення з даним позовом, у відповідача відсутній обов'язок спростовувати презумпцію винного заподіяння шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене в постанові, колегія суддів вважає, що Господарський суд міста Києва при винесенні оскаржуваного рішення не з'ясувавши всіх обставин справи, що входили до предмета доказування в ній, дійшов помилкового висновку стосовно наявності у ГУ УЛАСП права на звернення до суду з даним позовом та безпідставно стягнув з відповідача винагороду у розмірі 208 650,00 грн. А отже, вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Артхаус Київ" підлягають задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2020 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/10899/20, якою заяву Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про її скасування на підставі того, що вона була прийнята в силу ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи та задоволення позову. У зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції скасовує оскаржуване рішення, приймає нове рішення про відмову в задоволенні позову, то відповідно і додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у даній справі підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити; оскаржуване рішення та додаткове рішення суду першої інстанції у даній справі - скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову та про відмову в задоволені заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає що відповідно до п.9 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на ухвалу суду сплачується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік" один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 складав 2270,00 грн.

Отже, при зверненні до суду з цією апеляційною скаргою в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у даній справі судовий збір мав бути сплачений в розмірі 2270,00 грн.

При цьому судовий збір за апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/10899/20 у встановленому розмірі та порядку не сплачено.

Відповідно до п.2 ч.1, п. 2 ч. 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артхаус Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2020 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/10899/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2020 у справі №910/10899/20 скасувати.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/10899/20 скасувати.

3.1. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав".

3.2. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

4. Стягнути з Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (вул. А. Аболмасова, буд. 5, група прим. 57, офіс 7, м. Київ, 02002, ідентифікаційний код - 42502769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артхаус Київ" (02232, м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 2; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 42988644) 4 694, 64 (чотири тисячі шістсот дев'яносто чотири) грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2020.

5. Стягнути з Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (вул. А. Аболмасова, буд. 5, група прим. 57, офіс 7, м. Київ, 02002, ідентифікаційний код - 42502769) на користь Державного бюджету України 2270грн. судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020.

6. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №910/10899/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Cторони мають право оскаржити постанову до Верховного Суду в порядку, передбаченому ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.03.2021.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді М.Л. Доманська

В.О. Пантелієнко